Іван Павлов, танцювальний сомельє: Невисокий достаток – не причина не їхати на бал

23 травня 2017 р.

На Віденському балу, який відбудеться у Києві 27-28 жовтня, будуть діяти суворі правила, прийняті на подібних заходах у всьому світі. Навчати дебютантів бального етикету організатори запросили володаря унікальної, ним самим придуманої професії – танцювального сомельє Івана Павлова.

Чим відрізняються бали в Україні та Австрії, що на них слід робити господарям і гостям, як із найменшими витратами організувати поїздку до Відня, і в якій сукні можуть не пустити до бальної зали, Павлов розповів кореспондентові Укрінформу.

НАЗВОЮ СВОЄЇ ПРОФЕСІЇ ХОТІВ ПІДКРЕСЛИТИ МОМЕНТ ДЕГУСТАЦІЇ БАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ

– Іване, як ви стали танцювальним сомельє, що це за професія і чому вона так називається?

– Танець у моєму житті був присутній з дитинства: десять років я активно займався у колективі в Авдіївці Донецької області, потім, уже переїхавши до Києва для навчання у вузі, ще два роки у міру сил виступав із ними. І, хоча навчався я у торговельно-економічному університеті, любов до бальних танців зберіг. А з 2011 року, вперше побувавши на балу у київській Національній опері, почав досліджувати бальну культуру, регулярно відвідувати такі заходи у Києві, Відні, Москві.

У 2014 році, коли підійшов до кінця мій контракт у консалтинговій компанії, я вже був «заряджений» цією культурою. І я запитав себе: чим же я хочу далі займатися? На той момент я вже набрав вагому базу інформації, знав про віденські бали досить багато, щоб цим можна було ділитися з українцями. І я бачив відгук. Коли говорив людям, що був на віденському балу і можу до цього підготувати і їх, часто бачив в очах інтерес. Хоча частіше стикався з тим, що навколо цієї теми дуже багато стереотипів. І в мене почала поступово вимальовуватися картина того, що я можу запропонувати як знавець у цій галузі. Поступово склалася комплексна програма підготовки: я навчаю бальних танців, проводжу майстер-класи з бального етикету, правил та видів вечірнього дрес-коду.

– І ви назвалися танцювальним сомельє…

– Так, я хотів підкреслити цей момент знайомства і дегустації. Я зрозумів, що однією з цілей діяльності буде знайомство людей з особливостями і перевагами світової бальної культури – тому що це явище глобальне. І посил звучав: спробуйте, дозвольте собі це! Є сирний сомельє, винний, природно, – і я обіграв у назві дегустацію танців і бальної культури.

– Ви займаєтеся цим один?

– Зі мною працює міні-команда, у мене є і викладачі, професіонали-танцюристи. І є дівчина – фахівець у сфері етикету і протоколу. Великою мірою, я можу реалізовувати цю програму і сам. Але мені цікавіше залучати професіоналів. Щоб учень міг запитати конкретного знавця та експерта.

– Скільки вам було років, коли ви вирішили так круто змінити своє життя?

– Тридцять два.

– І до того часу ви знали вже достатню кількість зацікавлених людей, щоб сподіватися на успіх проекту?

– Ні, це було, скоріше, як у вир з головою. Фактично я почав свій шлях з нуля. Спочатку у мене окреслився пул послуг і для кінцевих покупців, і для компаній, пов’язаних з організацією корпоративних свят. Я думав, досліджував, фантазував, і через рік склалася цілісна програма. Навіть, скоріше, рік і два місяці.

– І скільки приблизно людей за цей час пройшли ваш курс?

– Близько 25 осіб. Наразі підходить до фіналу вже третій курс. Більша частина – 80 відсотків – учнів, звичайно, дівчата і жінки, вони до цієї культури тяжіють більше.

– Чоловіки приходять із дружинами або дівчатами?

– Буває, що й окремо. Але з ними, звичайно, важче працювати. Вважається, що чоловік і танець — несумісні поняття. І даремно, тому що бальні танці завжди в моді.

В АВСТРІЇ ЗБЕРЕГЛАСЯ КУЛЬТУРА БАЛІВ, А В УКРАЇНІ ЇЇ ПОТРІБНО СТВОРЮВАТИ

– Розкажіть детальніше про ваші поїздки на віденські бали. Між заходами в Києві та Відні є помітні відмінності?

– Відмінності є завжди. По-перше, це або створена, або не створена розкішна атмосфера. Все ж таки бал цінний саме своєю атмосферою свята. Я не кажу про якісь нестримні веселощі, як це буває на вечірках або концертах, а саме про внутрішнє відчуття якогось статусного, величного свята. Воно досягається при правильному підході до організації заходу: наскільки приділяється увага гостям, як їх зустрічають, супроводжують…

– То як же їх повинні зустрічати і супроводжувати?

– Потрібно зустрічати всіх, не тільки якихось високопоставлених осіб, як поважних гостей. Тобто якщо людина запрошена на бал або придбала запрошення, потрібно так чи інакше підкреслити її цінність при вході до бальної зали.

– Тобто перед нею відкривають двері?

– Так, якісь привілеї необхідно придумувати. Дівчатам, наприклад, на балу у Відні найчастіше вручають якийсь презент. Це може бути диск зі збіркою класичної музики, яка виконується на цьому балу, або якісь чисто жіночі «приємності», все по-різному зовсім.

По-друге, продовжуючи розмову про відмінності, я б назвав локації, де відбуваються бали. У Відні та Австрії в цілому збереглася історична архітектура, та, де бали проводилися ще 150-200 років тому: в залах Хоффбурга, палацу Курсалон, віденській ратуші або ж Шенбрунні, наприклад. У цих палацових залах – з колонами, високими стелями, красивими люстрами, вітражними вікнами – відтворити атмосферу балів, які проходили 100 років тому, набагато легше. У нас же в Україні організаторам потрібно попрацювати над тим, щоб якусь локацію грамотно використовувати, декорувати її, щоб наблизити до класики.

І по-третє, завжди є відмінності у розважальній програмі. Важливо, чим організатори здивують гостей.

– А які на балу розваги, окрім танців?

– Бал – це мікс класичної культури: оркестри грають класичні твори, виступають зірки балету, оперні співаки… Танцювальна та розважальна програма починаються після офіційної частини заходу: виходу дебютантів під полонез, урочистих промов, вітань організаторів і спеціальних гостей. Закінчується вона полькою і вальсом у виконанні дебютантів, і поступово цей вальс переходить у загальний танець, розпорядник запрошує гостей на паркет. І ось у цій частині починаються виступи. Це зазвичай переривається, тобто, скажімо, йде півгодинний танцювальний блок — а за ним пауза: виступають співаки, танцюристи, спортсмени або колективи спортивних бальних танців, показують якісь шоу-номери.

– А публіка на київських балах і на віденських відрізняється?

– Ми хоч і знаходимося у центрі Європи, відрізняємося від європейців, наприклад, австрійців, як мінімум поведінкою. Перш за все, якщо ми говоримо про бали, то вони знають, що це за культура, вона у них в крові. А у нас люди не готові піти на бал, бо не знають, як там себе поводити, як знайомитися, як спілкуватися, як танцювати, як запросити на танець. Це теж момент етикету.

– І як же дійсно тримати себе, розмовляти з незнайомими людьми? З ким можна розмовляти, з ким – ні?

– Для знайомства, наприклад, найкращий варіант – якщо гостю, який вам цікавий, вас хтось представить.

– Хто ж вас може представити, якщо ви прийшли самі?

– Швидше за все, ви сюди потрапили не просто так, і у вас тут є знайомі. Але якщо ви просто придбали квиток, то завжди можна підійти до розпорядника, який відповідає за те, щоб гості відчували себе комфортно, у тому числі і в плані спілкування. Це такі класичні канони балів, коли є розуміння складу гостей на балу, є закріплені за групами гостей розпорядники. І ось до них можна підійти і попросити представити вас комусь. Але не виключена і можливість заговорити самому: представитися, дізнатися про настрої, враження від заходу, й у такий спосіб познайомитися з людиною.

– А можна запрошувати чужу даму, чужого кавалера?

– Звісно можна, адже це танцювальний захід, і всі можуть танцювати з усіма. Звичайно, бувають пари, які бажають танцювати тільки один з одним. У цьому випадку, якщо хтось інший підходить і запрошує дівчину, а її чоловік розуміє, що вона не схильна це запрошення прийняти, то саме на ньому лежить відповідальність за відмову. Тобто дама має запитати у свого супроводжуючого, чи може вона прийняти запрошення на танець; якщо ж вона розуміє, що не прийматиме його, то повинна перевести вирішення цього завдання на свого супутника, і той скаже «ні».

– А є якісь порушення етикету, за які вас можуть вигнати?

– Як мінімум, можуть не пустити, якщо ви жорстко порушили дрес-код, наприклад. Адже дрес-код не дарма оголошується, це негласний пропуск на захід.

– І за яке порушення вас можуть не пустити?

– Наприклад, іноді жінки надягають на бали, де гарантовано танцюють, сукні зі шлейфами – це реально грубе порушення. Тому що шлейф – це зайвий атрибут на танцювальному майданчику, він може заважати іншим гостям: може травмуватися якийсь гість, порватися сукня, дама сама може впасти під час танцю. Я б, наприклад, у цьому випадку запропонував дамі змінити сукню.

Крім того, можуть вивести за негідну поведінку. Якщо, наприклад, хтось перебрав з алкоголем, поводить себе неналежним чином, завдання розпорядників – забрати цю людину з бальної зали, щоб вона не заважала іншим гостям. Є й інші небажані моменти поведінки. Наприклад, не зовсім правильно пересуватися через центр танцювального майданчика, потрібно пересуватися уздовж стін. Якщо ти йдеш або, не дай бог, біжиш через цей майданчик, ти виглядаєш неналежним чином і можеш заважати іншим гостям.

– На балах, де ви бували, спостерігали якісь такі казуси?

– Ні, все було гладко.

– А з вашими підопічними на балах відбувалися якісь незвичайні історії?

– Я розумію, ви хочете інтриги.

– Звичайно!

– Ні, мені тут нічого відзначити. Коли я їду з учнями, моє завдання – забезпечити їм максимальний комфорт на заході. Тому ми ретельно готувалися, підбирали костюми, які не будуть сковувати рухи, заважати і самій гості, й іншим. Дівчатам я також надавав підтримку як партнер-танцюрист, тому все було добре. Наприклад, одна жінка за 50, з якою ми їздили минулого року, мені написала надихаючий такий відгук: «Іване, я тільки через якийсь час зрозуміла, наскільки добре і казково було на балу. Чекаю твоїх наступних запрошень». Враження, мабуть, найдорожче, що у нас є. І вони дійсно зберігаються довго після візитів на такі заходи.

– Якого віку ваші учні?

– Дуже молодих учениць і учнів у мене зараз немає. Це вже доросла публіка. Починаючи з 24 років і старші.

– Тобто люди, які реалізувалися, і досить заможні люди?

– Невисокий достаток – не причина не займатися цим і не їхати на бал. В Австрії вхідний квиток може коштувати від 50 євро.

– Але ж треба туди ще доїхати, поселитися, підібрати гардероб…

– Це теж можна бюджетно організувати. Ніхто ж не змушує дівчину купувати сукню за 30 тисяч гривень. Можна знайти чудового дизайнера або ательє, яке пошиє прекрасне плаття за помірну ціну.

– І ви знаєте таких?

– Ну, звичайно. Це ж елемент мого сервісу. У мене є знайомі, контакти, які допомагають у вирішенні завдання. Я знаю, куди направити людину, щоб купити взуття, хто може пошити вбрання для чоловіка, і для жінки. Я відслідковую і рекомендую партнерів, у якості яких упевнений.

Що стосується дороги, то можна до Відня добиратися літаком, витративши 300 євро на квиток, – а можна вирушити, наприклад, через Братиславу. На лоукост ціни на переліт вдвічі нижчі, а від Братислави до Відня можна дістатися поїздом, що йде годину і коштує, здається, 11 євро.

Замість дорогого готелю група осіб може винайняти квартиру, є варіант із хостелом. Звичайно, у хостелі готуватися, вбиратися на бал не так зручно, як у готелі, але завжди можна знайти прийнятний варіант.

– Ви колись розповідали, що у Відні вважається особливим шиком поїхати на бал трамваєм, громадським транспортом. А ваші учні як зазвичай добираються?

– Найчастіше ми беремо таксі.

НА БАЛУ ГОЛОВНЕ – АТМОСФЕРА

– Що, на вашу думку, потрібно, щоб віденський бал у Києві пройшов на належному рівні?

– По-перше, звичайно ж, організатори, повинні створити дійсно якісну святкову атмосферу. Слід продумати реально все до дрібниць: і зустріч гостей, і їхнє розміщення, і хто та як протягом заходу буде приділяти їм увагу. Щоб це було як цілісний сценарій фільму, вже змонтованого.

І друге: я б, напевно, приділив все ж таки більше уваги підготовці гостей. Люди цікавляться бальною культурою, але їм потрібно попрацювати над собою для того, щоб бути достойними гостями цього заходу. Їх треба проінструктувати, як і що відбуватиметься, щоб вони були готові повноцінно, щоб розуміли, як себе поводити, не хвилювалися на предмет, можливо, недостатнього рівня танцювального досвіду – хоча цьому, звичайно, теж треба приділити час.

– На віденському балу, природно, буде віденський вальс. Але ж він досить швидкий і вимагає хорошої координації. При такому скупченні людей пари не зіштовхуються?

– Якщо на танцювальний майданчик одночасно вийде багато гостей, звичайно, у них буде ризик зіштовхнутися. І це відбувається, але у досить комфортному режимі. Відповідальність за пару лежить на партнері, тому в процесі навчання ми пояснюємо чоловікам і їхнім партнеркам, як себе поводити. Коли багато гостей танцюють одночасно, потрібен просто інший набір рухів. Наприклад, те ж вальсування по колу, але не широкому, на обмеженому просторі. Правий, лівий повороти передбачають достатньо стрімке просування танцювальним майданчиком – але у натовпі це не вийде, і тоді треба або кружляти компактніше, або ж замінювати кружляння на фігури фігурного вальсу.

– Ви теж співпрацюєте з організаторами київського балу. Яка ваша роль?

– У сценарії є вихід дебютантів, їхній виступ, ось це і потрібно грамотно організувати і підготувати. Тому що танець танцем, але офіційна частина займе хвилин 40-45 – а потім цим молодим людям потрібно буде стати повноцінними гостями заходу і не залишитися в стороні, а протягом усієї бальної ночі допомагати створювати святкову атмосферу. Перед чоловіками-дебютантами обов’язково стоїть завдання, щоб вони і після офіційної частини танцювали зі своїми партнерками-дебютантками, не залишали їх без уваги, супроводжували. Повинні бути готові і до того, щоб запрошувати інших гостей. До цього їх потрібно підготувати, пояснити, що робити, навчити етикету, танцювального в тому числі.

– А взагалі це фізично важко – всю ніч провести на балу?

– Ну, це не праця, але все ж втомлює. Молоді люди повинні зрозуміти, що напередодні їм потрібно відпочити і прийти на захід не втомленими, не змученими, а свіжими, в тонусі, і залишатися в цьому тонусі до фіналу заходу. Вони мають бути до цього готові.

– Що ж, сподіватимемось, вони впораються.

 

 

 

 

Розмовляла Ольга Опанасенко, Київ

Фото: Тарасов Володимир

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s