Олександр Бєлозор: Занурююсь на дно моря і… малюю підводні пейзажі

1 червня 2017 р.

Останнє інтерв’ю унікального українського художника Олександра Бєлозора, ім’я якого внесено до Книги рекордів України та Книги рекордів Гіннесса.

Олександр Бєлозор – перший художник в Україні (другий у світі після француза українського походження, кінооператора з команди Жака-Іва Кусто Андре Лабана), який почав писати картини у морських глибинах. У 2009-му, на 12-метровій глибині Чорного моря, на полотні 70×100 см намалював затонулу баржу. А в грудні 2010-го, на 26-метровій глибині Червоного моря, на полотні 80×100 см – затонулий військовий корабель.

Одна з картин Олександра Бєлозора
Одна з картин Олександра Бєлозора

За 13 років художник 250 разів занурювався на дно Чорного, Червоного, Адріатичного, Карибського, Південно-Китайського морів, Сінгапурської протоки (з’єднує Південно-Китайське море та Малаккську протоку). Намалював 126 підводних картин з натури. Його роботи – в музеях та приватних колекціях різних країн світу – на Карибських островах, в Ізраїлі, Сінгапурі, Японії, Росії, Англії, Франції, Німеччині. Лише у Європі – 50 його картин. Кілька днів тому кореспондент «ВЗ» спілкувалася з художником…

— Морські глибини – дивовижний живий світ з примхливими підводними ландшафтами, довгими гірськими хребтами, глибокими жолобами, неозорими рівнинами, – розповідає пан Олександр. – Косяки різнобарвних рибок гасають серед морських водоростей та коралів фантастичних форм і кольорів. Найбільші коралові рифи – на дні Червоного моря (назвою завдячує фітопланктону червоного забарвлення, що плаває на поверхні води). У ньому най­мальовничіше дно серед морів, в яких я працював як митець. Карибське – найчистіше, тут – понад 70 видів коралів, летючі риби, кілька видів морських черепах. Найбільш збіднене на рослинність – Адріатичне, а найбрудніше – Чорне. Знали б ви, як багато на морському дні затонулих кораблів! У Червоному морі кілометра за півтора від узбережжя я намалював єгипетський військовий корабель, який понад 30 років тому розбомбили ізраїльські льотчики. На судні досі зберігаються снаряди, навіть взуття. На дні цього ж моря з 1940 року лежить розколений посередині англійський корабель завдовжки, мабуть, метрів зі сто, який перевозив у Єгипет військову допомогу. На ньому дотепер з одного боку шеренга танків, з іншого – мотоциклів. Завдяки цій картині я потрапив до Книги рекордів Гіннесса.

На морське дно Олександр Бєлозор занурюється у спорядженні для дайвінгу з аквалангом, полотном, що заґрунтоване спеціальним водовідштовхувальним розчином, також палітрою, олійними фарбами, мастихіном (вузенькою лопаточкою, якою розмішує і накладає фарби). Каже: малює фарбами найнижчої якості, бо в солоній воді не окислюються. Картини пише близько години або більше.

— Які небезпеки можуть чатувати на дні морському?

— Бувало, пливу – а назустріч зграя хижих риб – мурен. Схожі на потвор із розкритими зубастими щелепами. Та якщо їх не чіпати, то лише оскалюються. Часто малюю вночі. Спостерігаю, як сплять рибки. Знаходять “нірку” і перекидаються на бік. Підпливаєш близько – їхні очі на світло не реагують.

Окрім риб-хижаків, у морі чимало інших небезпек. Насамперед – підводні течії. Іноді прив’язується до буйка і викидає його на поверхню, але і буйок хвилі відносять у відкрите море. Що глибше занурюється – то сильніший тиск води. Враження, що вуха і голову стискає. Спочатку опускається в море на п’ять-сім метрів – зупиняється, знову на кілька метрів – знову зупиняється, аби тиск в організмі звик до підводного тиску. Різко підніматися на поверхню чи спускатися на дно – ризикувати власним життям. Втім, підводне мистецтво – це постійний ризик.

Художник каже: випливав, бувало, з написаною картиною на поверхню, а півтораметрові хвилі шалено несли його у відкрите море. Важко боротися з хвилями, якщо у руках – величезна картина.

— Невже вас ніхто не підстраховує?

— Іноді запрошую дайверів, іноді їжджу з фотографом, та найчастіше – наодинці. Щоб не загубитися у морському царстві і знати, куди пливти, беру з собою спеціальний підводний компас.

Вперше художник спустився на морське дно у 2004 році. У документальному фільмі «Портрет, написаний водою» (про відомого каскадера-підводника Володимира Карпичева) пана Олександра запросили зіграти роль художника, який у морських глибинах малює портрет. Як це зробити, поняття не мали ні художник, ні сценарист. У дайвінговому центрі я пройшов інструктаж. Але одна річ – зануритися на дно невеликого басейну, інша – безмежного відкритого моря. Знімали фільм у вересні неподалік міста Сімеїза (Південний берег Криму). Море штормило, і це заважало роботі. У важкому спорядженні разом зі знімальною групою занурився на восьмиметрову глибину. Зізнається: серце аж заходилося. За три години підводних зйомок на дні Чорного моря написав дві картини.

За них у 2009-му на Міжнародному фестивалі підводного образотворчого мистецтва за кращу художню роботу Андре Лабан вручив Бєлозору Гран-прі «Срібна акула», а «Портрет…» став призером міжнародного фестивалю документальних фільмів у Франції. Олександр Бєлозор з тих митців, яких за кордоном цінують більше, аніж у власній державі. Українського художника запрошують з виставками, на майстер-класи.  У світі підводне мистецтво цікавить і владу, і суспільство Адже картини «з морського дна» – безцінні шедеври.

— Україні, на жаль, до образотворчого мистецтва байдуже, – підсумовує митець. – Час прагматиків: політика і гроші… Яких художників спонсорують, ті чогось досягають, решта малюють не для власного задоволення, а щоб вижити.

Півроку тому в одному з районів Києва мій співрозмовник відкрив виставку підводних картин. Жоден представник влади нею не поцікавився. Виставляв свої роботи в іншому виставковому залі столиці – самотужки довелося афішу друкувати, виставку рекламувати. Йому не раз пропонували залишитися за кордоном. Відмовився. Наостанку каже, що мріє дочекатися часів, коли талановитих людей у власній державі шануватимуть, створять належні умови для творчості, а мистецькі шедеври оцінять.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що у віці 54 років Олександр Бєлозор помер. Лікарі поставили діагноз – гіперглікемія. Під час розмови з журналістом «ВЗ» не зізнався, що важко хворий. Тож це – останнє інтерв’ю в житті художника-дайвера, занесеного до Книги рекордів Гіннесса.

 

 

 

 

Розмовляла Валентина Шурин

 

 

 

Джерело: ВЗ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s