Дизайн книг: не робити нудно

12 травня 2017 р.

Альона Соломадіна, графічна дизайнерка, авторка айдентики Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал», розповіла про те, як повинна виглядати сучасна книжка.

В рамках Книжкового арсеналу, який відбудеться з 17 по 21 травня, проходитиме конкурс на найкращий книжковий дизайн року. Фестиваль спільно з Goethe-Institut в Україні за підтримки Франкфуртського книжкового ярмарку і фонду Buchkunst, культурно-видавничого проекту «Читомо» збере авторитетне журі, щоб заохотити тих, кому під силу перетворити книгу на твір візуального мистецтва. Cultprostir поговорив з Альоною Соломадіною, графічною дизайнеркою, членкинею журі конкурсу, про актуальні тенденції книжкового дизайну, зовнішній вигляд українських книг і важливість дизайну взагалі.

 

  • Як швидко змінюються модні тенденції в книжковому дизайні? Твій рецепт того, як за ними встигнути.

Звісно, я б дала рецепт, якби вважала, що встигати за модними тенденціями – це першочергова мета дизайнера. Але для мене важливо, щоб дизайнер найперше був грамотним, знав ази типографіки і книжкового дизайну, був сміливим, зухвалим, робив книгу концептуально. Такий дизайнер завжди актуальний, і це важливіше, ніж бути модним! А якщо підглядати і перемальовувати, робити дизайн формально в тренді, то таким шляхом ніколи не встигнеш за модою, а станеш просто її жертвою.

 

Айдентика Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», 2017 рік

 

  • Що зараз на піку популярності, аналізуючи переможців найпрестижніших конкурсів книжкового дизайну цього року?

За останні два роки мені пощастило відвідати підсумкові виставки Stiftung Buchkunst (один з найпрестижніших конкурсів для дизайнерів книг в Європі – ред.) на Франкфуртському книжковому ярмарку. Про кожну з представлених там книг можна сказати, що це індивідуальність. Якщо говорити про якісь загальні тенденції, то в першу чергу потрібно відзначити інтерес до матеріалів, звернених до тактильних відчуттів. Крім цього, зараз, як ніколи, в друкованій книзі яскраво виражені різноформатні блоки, фарби… Але найголовніше – це концептуальність! Наприклад, не можна стверджувати, що в моді синій колір або типографічна обкладинка. Важлива суть: яку проблематику зачіпає книга і як це виражається візуально.

 

Книги Соломії Павличко, дизайн Альони Соломадіної

 

  • Чого б ти радила категорично НЕ робити при оформленні книги?

Почну з того, що необхідно робити при оформленні книги. Працювати над виданням слід свідомо. І ця вимога стосується як дизайнерів, так і видавців. Мене обурюють опитування в українському Фейсбуці від видавців: «Ось нам зробили обкладинки, яку обрати?». Це, насамперед, прояв неповаги до дизайнера, порушення партнерських відносин, страх взяти на себе відповідальність. Але друге, на чому я хочу зауважити, такі опитування часто пов’язані з обкладинками, в яких використані безкоштовні зображення з інтернет-стоків. Авжеж, дизайнер може використовувати стоковий контент, якщо зміст самої книги говорить про щось масово експлуатоване… Але, як правило, ми маємо справу з іншою ситуацією: картинка зі стоку, шрифти теж з тих, що на дорозі валяються, і – «Ура! Обкладинка готова!». А це вже нудно. Така ситуація не розвиває дизайн і самого дизайнера. Тому я раджу категорично не робити нудно.

 

  • Як ти вважаєш, чи підстьобує конкуренція паперової книги з електронною розвиток дизайну першої? Наскільки в цьому випадку зовнішній вигляд паперової книги може бути більш привабливим, ніж низька ціна електронної?

Люди завжди платили і платитимуть за задоволення. Електронна книга – це зручне сховище інформації і не більше того. Враження від електронної не порівняти із задоволенням від читання паперової книги. Тому конкуренція тут дуже відносна.

 

Сімона де Бовуар «Друга стать», дизайн Альони Соломадіної

 

  • Як ти оцінюєш динаміку розвитку книжкового дизайну в Україні, скажімо, за останні 3-4 роки? Що на неї впливає?

Не бачу, на жаль, динаміки, бачу тупцяння на місці. Є низка моментів, які в цьому винні. По-перше, економія на дизайні книги. Видавці знаходять два-три ходи для візуального вирішення книг, які у них виходять, і все подальше роблять по накатаній. Будь-яке відхилення викликає тільки одну реакцію видавця: «Я це не зможу продати!». У підсумку: ринок переповнений одноманітною книжковою продукцією. Багато моїх знайомих, купуючи книги українських видавництв, відразу їх обертають, роблячи своєрідну суперобкладинку. Ну, або просто не купують. Друге, що перешкоджає динаміці, – це відсутність високоякісного продакшена. Ми бачимо книги під лаком, під ламінуванням, надруковані на біло-блакитному папері, що просто шкідливо для очей, неекологічно. Але найголовніше, навіть якщо дизайнер запропонував цікаве рішення, воно часто не реалізується через низькоякісний продакшен. Ще хочу зауважити, що відсутність конкурентного середовища і професійного критичного аналізу стану книжкового дизайну в країні призводять до застою.

 

  • Якщо говорити про твій особистий досвід оформлення книги, з чого ти починаєш, яких принципів дотримуєшся?

Мій досвід дизайну книг не обчислюється десятиліттями і десятками книг. Я захопилася цим напрямком кілька років тому. Можу сказати, що починаючи роботу над книгою, я, насамперед, намагаюся зрозуміти своє особисте ставлення до її змісту, крім наданого мені брифу. Таке розуміння для мене стає основою вибудовування внутрішнього діалогу з її автором, видавцем, героями. Це допомагає візуалізувати ідеї та робити дизайн-пропозицію в декількох варіантах. Якщо книга про мистецтво й містить великий масив ілюстрацій, то це особливий виклик для дизайнера. І тут я дотримуюся принципу, що, надавши матеріалу повну свободу, відмовившись від нав’язування йому сітки, можна прийти до несподіваного і цікавого рішення, яке підкаже сам матеріал.

 

Плакати Михайла Букши (Україна), Юлії Макаренко/Олексія Романенка (Україна), Марини Тайберман (Литва)

 

  • Давай поговоримо про проект, присвячений плакату, який буде на «Книжковому арсеналі». Розкажи, будь ласка, про його концепцію, учасників, мету.

Працюючи над айдентикою «Книжкового арсеналу-2017», я і куратори фестивалю прийшли до думки, що добре було б відобразити в ній фокус-тему фестивалю «Сміх-Страх-Сила». Тому запропонована мною концепція дизайну заснована на цитуванні образів міського візуального шуму, смайлів як невід’ємних героїв життя сучасної людини і елементів коміксу, що дозволяють іронічно висловитися про масову культуру.

Але я подумала, що для самого дизайну тема гумору дуже цікава і тому запропонувала в форматі плакатної акції висловитися на цю тему колегам-дизайнерам і художникам. Так виник спецпроект з однойменною назвою фокус-теми. До участі були запрошені дизайнери і художники з різних країн: Марина Тайберман (Вільнюс, Литва), Антон Синиця (Тернопіль, Україна), Анна Васіна (Кишинев, Молдова), Ольга Терещенко (Київ, Україна), Юлія Макаренко, Олексій Романенко (Київ, Україна), Група А1: Lab Катерина Перфіл’єва, Олена Колесникова, Дар’я Іванова (Москва, Росія), Ніка Кудінова (Київ, Україна), Уляна Биченкова (Київ, Україна), Андрій Сендзюк (Київ, Україна), Христина Губер (Берлін, Німеччина), Аліна Лисачкова (Харків, Україна), Дмитро Горенюк (Київ, Україна), Олександр Биченко (Дніпро, Україна), Михайло Букша (Київ, Україна). Автори в своїх плакатах використовують різні техніки: фотографію, графічні ґлітчі, колаж і багато іншого, що дозволяє їм не тільки говорити про гумор як явище в графіці, але й самим жартувати засобами графіки.

Важливим моментом цього проекту є те, що авторам запропонована саме форма плаката – найбільш яскравого і лаконічного графічного висловлювання. В Україні проводиться мало виставок плаката. Цей жанр слабо розвинений, а потенціал у молодих дизайнерів великий, тому необхідно створювати можливості для його проявів.

 

Плакати Альони Соломадіної, Христини Губер (Німеччина)

 

  • Як ти вважаєш, те, що в суспільстві широко обговорюється, наприклад, візуальний образ «Євробачення», логотипи установ або інституцій, свідчить про те, що дизайн глибоко проник у наше життя, що його важливість, нарешті, стали усвідомлювати? Чи це вже звична хвиля критики соціальних мереж, де сьогодні одне, а завтра – інше?

Так, швидше хвиля, грамотна критика відсутня, постійного аналізу поточної ситуації в українському дизайні немає, як і відсутні українські критики дизайну, мистецтвознавці, які б писали про дизайн в мас-медіа. У більшості випадків обговорення в соціальних мережах тих чи інших проектів зводяться до образ на адресу авторів.

Театр на Подолі обговорювали багато, критикуючи архітектуру. А ось з приводу його айдентики широке обговорення вже не відбулося, хоча спроба викликати хвилю в Фейсбуці була. Це свідчить про штучне підігрівання інтересу до певних тем. І навіть якщо обговорюється айдентика, то це радше чийсь піар, а не спроба розібратися в проблемах і питаннях дизайну в Україні. На мій погляд, важливість дизайну в нашій країні ще не усвідомлюють. І це позначається на якості дизайн-проектів. І акцент, як і раніше, робиться на тому, що дизайн – це щось вторинне, механічне, не творче, а тому може бути зроблений безкоштовно, добре, якщо це волонтерський проект…

 

 

 

Розмовляла Анна Герасимова

 

 

 

Джерело: Культпростір

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s