Лайф-коуч розповідає, що ж заважає розпочати: Не буває «більш вдалого моменту» почати змінювати щось у житті, ніж просто зараз

12 травня 2017 р.

Колумніст НВ, коуч і партнер юридичної компанії Marchenko Danevych Наталія Кадя розповідає про те, як боротися з власними страхами, які заважають реалізувати плани і мрії.

«Перед нами, жінками, давно відкриті будь-які двері. То чому ж все ще так мало представниць прекрасної статі орудують мільярдами?» — задавалася запитанням у своїй колонці, опублікованій у виданому близько 8 березня номері журналу Новое Время, партнер юридичної фірми і коуч Міжнародного Еріксонівського Університету Наталія Кадя. Сенс тексту зводився до того, що жінки самі заганяють себе (або ховаються) у мушлю гендерного питання. І багатьом з них належить ще навчитися позбавлятися від страхів не сподобатися, не впоратися, навчитися ставити амбітні цілі, просити, вимагати і отримувати більше.

«Немає ніяких обмежень, крім тих, що у нас в голові. Кажу вам це як єдиний в країні партнер юрфірми, у якого немає диплома юриста. Жінка-партнер», – такими словами закінчувався цей текст.

16 травня ми запросили Наталю Кадю розповісти про те, як позбавлятися від особистих переконань, що обмежують, що заважають рухатися до цілей і реалізувати мрії, на серії лекцій НВ Принципи Перших.

Паралельно з управлінням юридичною фірмою Marchenko Danevych, вона займається корпоративним навчанням та коучингом, читає семінари в Європейській Бізнес Асоціації та модуль Програми для партнерів юридичного бізнесу у Львівській бізнес-школі УКУ. Крім того, вже 7 років Marchenko Danevych підтримує фінансово і організаційно національні раунди престижних міжнародних змагань для молодих юристів Jessup.

В інтерв’ю НВ ми розпитали Кадю про те, які якості роблять людину лідером і що робити зі страхами, які заважають реалізувати плани, цілі і мрії.

– Багато власників бізнесів, з якими мені доводилося говорити, однією з головних проблем своїх компаній називають дефіцит професіоналів – мовляв, не вистачає якісних фахівців в абсолютно різних сферах. Ви займаєтеся розвитком людей і створенням команд більше 10 років. Чи ви вважаєте це проблемою і чи є у неї вирішення?

– Хороші спеціалісти є, просто вони працюють не у тих власників, які говорять про кадровий голод. Якість підготовки студентів, принаймні в тій сфері, де я працюю, юридичній, сьогодні в деяких вузах вища, ніж 5-10 років тому. А можливості отримати хороший досвід роботи, включаючи міжнародний, є вже на першому-другому курсах. Коли до мене сьогодні приходить випускник університету, у нього вже зазвичай є 2-3 роки досвіду роботи, кілька виграних професійних змагань і багаж студентських тренінгів.

Інша справа, яку компанію готовий обрати сьогодні цей умовно кажучи найкращий випускник. Вони дивляться на роботодавця з точки зору можливості отримувати зарплату офіційно, мати шанс швидко рости, розвиватися, хочуть розуміти, що робить компанія і який особистий внесок вони можуть робити в загальну справу. Таких людей не потрібно мотивувати грошима. Вони багато і добре працюють, прагнуть реалізувати свої амбіції, професійні та лідерські. У таких людей немає обмежень – вони бачать навколо ресурси для зростання – беруть їх і розвиваються. І через кілька років стають найкращими працівниками.

Я хочу сказати головне: до чого б ви не прагнули, не відкладайте нічого на потім. Не буває «більш вдалого моменту» почати, ніж просто зараз. От точно не буває

Справжньою проблемою я вважаю якраз неготовність ринку грати «в білу», відсутність у самих власників місії та цінностей їх бізнесу, і як результат часто формування команди за принципом «заплатити удвічі більше, щоб не пішов». Багато чого, звичайно, залежить від галузі та специфіки бізнесу, але глобально це виглядає саме так: нове покоління фахівців шукає роботу зі змістом, можливості для зростання і сприймає високу зарплату як гігієнічний фактор, а не як мотивацію. І далеко не всі встигають за такою зміною парадигми. У нового покоління лідерів геть відсутнє переконання, що «потрібно багато і важко працювати, щоб досягти успіху». Їх головна мета – не досягти поставлених керівником завдань, а знайти себе.

– Ви говорите про лідерів. Що, за вашими спостереженнями, виділяє людину-лідера серед інших?

– По-перше, я б сказала, що у лідера є своя Справа з великої літери – проект, завдання, робота. Є чесність, є готовність нести відповідальність за свої рішення та дії. У разі поразки лідер питає насамперед з себе, а в разі успіху – дякує команді. Лідер не боїться програвати. Після невдачі така людина пробує ще і ще. Помилка для нього – така ж норма, як і перемога. Тому що успіх без досвіду помилок в принципі підозрілий. Взагалі лідер – це людина, яка готова до невизначеності. У нього є чітка мета, він завжди готовий до того, щоб коригувати свої дії і приймати швидкі рішення в умовах мінливого середовища. Ще я зауважила б таку рису як відсутність шаблонів. Ці люди дивляться в майбутнє і приймають рішення, з огляду на можливості, а не на обмеження і невдачі минулого.

– Чи можна навчити людину бути лідером? Чи можна розвинути в собі лідерські якості? Як?

– Більшість людей пов’язують слово «лідер» з деякими вродженими особливостями, які допомагають досягти успіху. Але насправді майже кожна людина при певній самовіддачі та намаганнях здатна розвинути в собі лідерські якості.

Бувають різні стилі лідерства – демократичний, ліберальний, авторитарний, але в будь-якому з них важлива, перш за все, відповідальність. Ти повинен вміти брати на себе відповідальність за все, що відбувається у твоєму житті. А для цього треба вчитися зважувати кожне прийняте тобою рішення, аналізувати можливі наслідки зроблених або відкладених на потім кроків. Сенс не у формальній гонці за статусом лідера, а в тому, щоб розвинути в собі усвідомленість і відповідальність.

Більшість людей пов’язують слово «лідер» з деякими вродженими особливостями. Насправді майже кожен здатен розвинути в собі лідерські якості

– Які ще якості варто розвивати в собі?

– Упевненість в собі, уміння впливати на оточуючих, емоційний інтелект, винахідливість, вміння чути і розуміти інших, нести відповідальність за результат і швидко знаходити рішення. І в цілому важливо розуміти, що бути лідером – не значить уміти підпорядковувати. Це означає бути прикладом, на який хочеться орієнтуватися.

– З якими запитами найчастіше приходять до тренерів, коучів окремі люди і компанії?

– З дуже різними. Топи – з проблемою балансу між роботою та особистим життям і скаргами на те, що не вони керують своїми проектами, а навпаки – проекти керують їх життям. Власники – з труднощами у плануванні та постановці цілей, розробці стратегій. Молоді менеджери з проблемою неефективності і бажанням «запрограмувати» професійне зростання. Дуже багато хто, незалежно від позиції і роду діяльності – з прагненням долати особисту нерішучість, страхи перед невдачами.

– І який «відсоток успіху»?

– У всіх по-різному. Я не можу розкривати деталі, але в мене були й такі клієнти, які після декількох сесій вирішувалися кинути роботу і йшли в зовсім нову сферу, інші – розпочинали свою справу. А є такі, у яких всі трансформації відбуваються повільно. Хтось, звичайно, й не повертався після першого заняття (сміється).

Я не можу дати готовий рецепт кожній людині – це не моя роль. Я люблю коучинг за те, що я не консультую і не підказую «залізобетонні» рішення. Моє завдання – ставити правильні запитання, які підштовхують людину приймати рішення усвідомлено. Єдина умова – будь-яка мета повинна мати вимірний результат досягнення.

– Ви часто пишете у своїх колонках про переконання, що  обмежують, які нібито заважають людині досягати чогось у житті. Що це таке і що з цим робити?

– У кожної людини вони різні. Вони зазвичай залежать від отриманих у дитинстві установок, прищеплених у сім’ї звичок, стереотипів, нав’язаних ще школою. А потім у цей дитячий рюкзачок ми складаємо все новий і новий негативний досвід і  правила, що працюють в нашому вже дорослому оточенні. І все – до середнього віку цей набитий обмеженнями та заборонами рюкзак і тягне нас назад.

Наведу кілька прикладів. «Щоб добитися хорошого результату, мені не вистачає фігури, здоров’я, розуму (буває і таке)». Насправді не вистачає зазвичай вміння прийняти себе і бажання працювати над собою. Або таке – «друзів не вибирають». Насправді ви знаєте, що ваше оточення справляє величезний вплив на те, про що ви можете мріяти, чого можете досягти і навіть на те, скільки ви заробляєте? Тому – ще й як вибирають.

– Чи існують якісь універсальні правила, що допомагають стати більш ефективним у бізнесі, в офісі, в житті взагалі?

– Думаю, що не буває якихось універсальних рецептів. І якоїсь чарівної пігулки мені досі не зустрічалося. Що добре для одного – не працює для іншого.

Відправною точкою у початку будь-якої трансформаційної роботи має бути усвідомлення проблем і розуміння наслідків своїх дій. Подивіться на те, де ви перебуваєте зараз – де живете, яку роботу виконуєте, хто вас оточує, на що ви витрачаєте час, що приносить вам радість і так далі. Та подивіться на себе через енну кількість років: яким ви там хочете бути? де жити? з ким? чому хочете радіти? Чим займатися?

Що там, у картинці вашого майбутнього змінилося? Що нового з’явилося там?

А потім подивіться на себе сьогоднішнього і запитаєте – а як те, чим я зараз займаюся і що я планую робити, наближає мене до того, ким я хочу бути через цю енну кількість років? Якщо час від часу ставити собі запитання про те, що ви робите сьогодні задля того, щоб ваше завтра було іншим – ви багато речей почнете робити інакше. А багато хто – просто перестанете робити.

Але я хочу сказати головне: до чого б ви не прагнули, не відкладайте нічого на потім. Не буває «більш вдалого моменту» почати, ніж просто зараз. От точно не буває.

– Припустимо, людину обтяжує її робота, вона хоче щось змінити, можливо, зайнятися бізнесом, але боїться або не знає, з чого почати – як ви працюєте з такими людьми?

– Найпоширеніша причина, через яку люди не готові до рішучих змін у бізнесі, житті, оточенні – це страх. Побоювань настільки багато, що вони в прямому сенсі паралізують здатність людини бачити безліч варіантів і ще більше перспектив.

Я б назвала найпоширенішими такі: страх, що щось не вийде, страх, що твоє оточення не зрозуміє або не схвалить, страх, що інші погано про тебе подумають, страх, що тебе не підтримають, страх втратити гроші.

Якщо ви почнете предметно розбиратися з усіма цими страхами, то вам стане ясно, що нічого жахливого насправді не відбудеться. Навіть якщо станеться «найстрашніше».

Наприклад, ви боїтеся негативної зовнішньої оцінки, тобто боїтеся не отримати чийогось схвалення. Задайте собі запитання: «А в чому жах-жах того, що інші якось не так, як вам хотілося б, оцінять ваші дії?». Та якщо задуматися, то взагалі ні в чому! Якщо ви поважаєте себе, впевнені в собі і в тому, що все, що ви робите, відповідає вашим принципами, цінностями і пояснюється нормальною логікою, то навіть у разі помилки вам має бути все одно, хто і що не так про вас подумає.

Ще один, скажімо так, прийом, полягає в тому, щоб підмінити страх бажанням дізнатися, що буде, якщо раптом не вдасться реалізувати задумане. Як правило допомагає.

 

 

 

Розмовляла Анна Хаєцька

 

 

 

Джерело: НЧ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s