Василь Чехун: Організм людини може самотужки побороти рак

4 травня 2017 р.

Директор Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології розповів, чому панацею від цієї хвороби ніколи не винайдуть.

В Україні офіційно налічується понад 1 млн. онкохворих і щороку реєструють близько 160 тис. нових випадків захворювання. Рак не вибирає – бідний ти чи багатий, живеш у місті чи селі, трудишся на дві ставки чи сидиш без роботи, 30 тобі років чи 70. Чому звичайні клітини перетворюються у ракові? Як вчасно виявити проблему? Чи вдасться коли-небудь людству подолати рак? Про це “ВЗ” розпитував директора Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України, академіка Василя Чехуна, який завітав до Львова на конференцію “Еволюція поглядів А. І. Гнатишака у клінічній онкології” (свого часу “ВЗ” писав про цього видатного вченого, який заснував першу у СРСР кафедру онкології для студентів).

— Поштовх до розвитку злоякісного процесу може дати і генетична схильність, і спосіб життя, і стан навколишнього середовища, і стресові ситуації. Що із цього переліку – найголовніше?

— Багато залежить від генетики. Коли є мутація у певних генах, у майбутніх поколіннях це може призвести до виникнення злоякісного процесу. Але це не обов’язково повинно трапитися. Якщо людина буде вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, жити в екологічно чистій місцевості, спадковий фактор може не проявитися. Ризик захворіти знизиться на 40-50%!

— Читала, що найгірший прогноз – у хворих із раком підшлункової залози…

— Крім того, що ця локалізація раку характеризується одним із найбільш агресивних перебігів, її важко вчасно діагностувати. На ранніх стадіях немає жодних симптомів. Шкіра і склери жовтіють, виникає біль на пізніх стадіях, коли вже мало чим можна допомогти пацієнту.

— Чи існує надія, що у перспективі виявлятимемо рак у більшості хворих на ранніх або навіть доклінічних стадіях?

— Діагностика – королева медицини. Якщо буде проведена рання диференційна діагностика, то терапія дасть кращий ефект. Існує багато способів діагностики – від молекулярно-генетичних до інструментальних методів із застосуванням ПЕТ і комп’ютерної томографії. Але рак не завжди вдається розпізнати на ранньому етапі, навіть якщо людина стежить за станом свого здоров’я і потрапила у руки хороших фахівців. Патологічні процеси і фізіологічні норми часто перетинаються. Незрозуміло, чи це функціональне відхилення від показників, чи це вже прояви патологічного процесу.

Значний внесок у розвиток діагностики зробила імуногістохімія, сучасні технології використання моноклональних антитіл для виявлення “портрета” пухлинної клітини. Коли лікар знає “портрет” злоякісної клітини, може передбачити її поведінку. Але цього також недостатньо. Розробляється багато нових методів, зокрема виявлення циркулюючих пухлинних клітин крові, фрагментів ДНК і мікроРНК. МікроРНК – це консервативні молекули, які складаються з 20−30 нуклеотидів. На епігенетичному рівні вони регулюють рівень експресії генів. Від експресії генів залежить, з якою інтенсивністю буде відбуватися нормальний фізіологічний чи патофізіологічний процес.

— Головний лікар Львівського онкоцентру Ігор Ковальчук  говорив про низьку онконастороженість населення. А його колега професор Борис Білинський в інтерв’ю для “ВЗ” зазначав, що лікарі також часто “пропускають раки”. Треба прокидатися зранку і думати, чи немає у мене раку легень або шлунка, ділитися своїми підозрами з лікарями, набридати їм частими візитами?

— Якщо у пацієнта є трофічна виразка, яка довго не заживає, хронічний запальний процес чи інші прояви, на які людина не звертає уваги, треба розуміти, що це може бути проявом злоякісного процесу.

Онкопатологія у більшості випадків виникає у дорослому і навіть старшому віці. Світова практика демонструє ефективність профілактичних оглядів. Після 45 років люди раз чи два рази на рік мають їх обов’язково проходити. Багато онкопатологій мають безсимптомний перебіг. Тільки лікар може побачити певні зміни, застосувавши додатково інструментальні або біохімічні методи дослідження.

Пригадую, був час, коли жінок закликали проводити самообстеження молочних залоз. Це наче й добре, бо жінка бачить себе у дзеркалі щодня, а лікар оглядає її груди, в кращому разі, раз на 2−3 роки. Але якщо буде щодня шукати у собі патологічні зміни, масажувати груди, рано чи пізно може щось знайти. Коли людина сконцентрована на тому, що у неї може бути рак, виникає цілий ряд нейрогуморальних факторів, які здатні запустити каскад подій, котрі призведуть до появи трансформованих клітин, а згодом – і до злоякісного процесу.

Треба дотримуватися “золотої середини”. З’явилися ознаки якогось невизначеного процесу – зверніться до лікаря. Хронічні запальні процеси підвищують ймовірність розвитку злоякісного процесу на 30%.

— Чому клітини перероджуються?

— Мутації у клітинах відбуваються постійно. Але природа мудра – створила реперативну систему, яка стежить за мутацією і відновлює нормальний поділ клітини. Однак через ті чи інші фактори (забруднене довкілля, нездорове харчування) система захисту клітини не справляється, не встигає відновлювати нормальний поділ або не помічає змін, які виникли у якійсь клітині. Ці зміни акумулюються, накопичуються у клітині.

Злоякісна клітина більш адаптована до виживання в екстремальних умовах, ніж нормальна. Стає водієм ритму процесів у локальному осередку. Формує мікрооточення, яке сприяє розвитку трансформації, утворенню популяції гетерогенних клітин. При факторі гетерогенності виникає численна кількість клітин високого і низького ступеня диференціювання, які виходять на стадію автономної координації у пухлинному вогнищі. Пухлина опускається на нижчий щабель розвитку біологічної системи, бо у цих умовах їй легше виживати. Перебирає на себе всі функції. Починається т. зв. метаболічний стрес, автономний ріст пухлинного вогнища. Пухлина нав’язує свої умови організму. Весь організм реалізує її потреби. На це витрачає всі свої ресурси.

— Одне з ваших наукових зацікавлень – “наносистеми спрямовного транспорту в онкології”. Від цих наноструктур очікували якогось дива. А дива не сталося…

— Шкода, що говорите про це у минулому часі. Панацеї від цієї хвороби немає і не буде. Але завдяки наночастинкам створили багатовекторну систему доставки протипухлинного засобу. Хіміотерапія вбиває не тільки злоякісну клітину, а й всі клітини, які часто діляться (клітини епітелію, крові). Коли проводимо хіміотерапію, часто завдаємо організму шкоди не менше, ніж досягаємо ефекту від лікування.

Ще одна проблема – вибірковість дії. Завдяки препаратам на основі наночастинок можемо досягти вибіркового накопичення лікарського засобу у пухлинному вогнищі. Провели у нашому інституті весь комплекс доклінічних досліджень препарату на основі нанокомпозитів і вивели нову лікарську формулу – фероплант. Він містить частинки заліза та цисплатин, які можемо концентрувати у пухлинному вогнищі з допомогою магнітного поля. Пухлинна клітина потребує для свого розвитку, поділу і проліферативних процесів великої кількості мікроелементів, у тому числі заліза. У клітині зростає кількість рецепторів до нього.

— Хіміотерапія відійде у минуле?

— Хотілось би знайти нові форми підтримки протипухлинної резистентності власного організму. Розробили протипухлинну вакцину, яка дозволяє підвищити протипухлинну настороженість, активність і імунокомпетентність клітин, аби могли виявляти циркулюючі пухлинні клітини, знищувати їх.

Не вдасться лише з допомогою вакцини вирішити всі проблеми. Місце для терапії залишиться, але для таргентної (вибіркової) терапії, яка дає надію не на подолання, а на хронізацію процесу. Людина живе з такими важкими захворюваннями, як серцево-судинні чи діабет. Не ставиться до цього як до фатальної проблеми. Онкологічний діагноз досі звучить як вирок. І лікарі, і науковці працюють над тим, щоб перевести рак у процес з хронічним перебігом і при цьому зберегти якість життя онкологічного хворого. Це – основний показник ефективності протипухлинного лікування.

— Чи знаєте ви про випадки, коли хворий з IV стадією жив довше, ніж очікували лікарі?

— Такі випадки є. Коли хворому поставили діагноз “рак IV стадії”, лікар не повинен йому казати, скільки він проживе. Все залежить від сил організму – ніхто не знає, який резерв у ньому закладений. Організм при стресових ситуаціях активує систему протипухлинного неспецифічного захисту. Засновник нашого інституту ще у 1937 році видав монографію, у якій написав, що у світі відомо про 6 тис. випадків самовиліковування від раку. Шукаємо важелі, спрямовані не лише на те, щоб вбити пухлинну клітину, а й підняти захисні властивості організму і допомогти йому самому впоратися.

 

Розмовляла Наталія Дружбляк

 

 

 

Джерело: Високий замок

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s