Вінницька композиторка Ольга Янушкевич: Надскладно для дорослого піднятись до рівня дитини

19 квітня 2017 р.

У творчому доробку вінницької композиторки Ольги Янушкевич понад 600 різножанрових творів.

Її пісні виконують народні та заслужені артисти України Світлана Мирвода, Олександр Василенко, Лариса Недін, Оксана Калінчук, вони  звучать у багатьох програмах Українського радіо.

А пісні, написані для дітей, вивчають у школах.

Вона лауреатка багатьох мистецьких конкурсів, зокрема першої літературно-мистецької премії імені Марка Вовчка.

— Олю, які пісні та музику пропонуєте слухачеві?
— Родинні, дитячі, патріотичні, інструментальні, духовні, естрадні, ліричні, а capella. Послухайте, які чарівні назви пісень та музичних альбомів: «Посміхнись», «Обереги святі — рушники», «Матіола», «Квіти для мами», «Мамина усмішка», «Веселкова пісня», «Метелики-веселики»…
— Послухаєш «Веселкову пісню», «Посміхнись» — і справді хочеться радіти. У чому ж секрет?
— Радість, щастя, дитинство і, звісно, дорога до мами… Одні слова діють магічно. У мене є збірка «Дорога до мами» на вірші Марії Ясакової,  слухаючи пісні, відчуваємо, що дорога до мами не закінчується ніколи, як не закінчуються теплі й лагідні мамині слова. «Краплинки сонця у кожнім слові.// Краплинки щастя теж кольорові», — про це співається у моїй «Веселковій» пісні.
— Чому обрали саме шлях композитора?
— Насамперед, я з тих місць, де народився геніальний композитор Микола Леонтович. Може, славнозвісний «Щедрик», якому, до речі, сто років, теж мав на мене вплив. Але, думаю, це йде з родини, у нас завжди дома звучала музика.
Мій батько, Микола Йосипович, працював головним лікарем і при Теплицькій районній лікарні створив хор медичних працівників. Є такий модний нині вислів, як музикотерапія. І наразі наукою доведено позитивний вплив музичних творів на організм людини.
А ще в родині панував культ книги. Моя бабуся напам’ять читала «Кобзаря». Звісно, це не могло не вплинути на мене. Тому не дивно, що маю збірник вокальних творів «Величайся, родинонько, у піснях».
— Коли слухаю пісню «Обереги святі — рушники», то мені на думку спадають саме «Кролевецькі»…
— То маєте рацію, у 2006 році в Кролевці пройшов Всеукраїнський пісенний конкурс «Кролевецькі рушники», на якому здобула Гран-прі у номінації «Автор». Загалом на цьому конкурсі побувала тричі, і всі рази  мене запитували: «Коли приїдете ще?..» Здається, коли проходить пісенний конкурс — на ньому присутні всі жителі Кролевця.
— У циклі родинних пісень є пісня «Дві сестри». Це про вашу сестру?
— Так, це моя молодша сестра Олена, яка закінчила музичну школу по класу фортепіано. Також співає і пише вірші. На Всеукраїнському конкурсі «Червона калина» дуетом співали пісню «Батькам» і отримали призове місце.
— Ви не лише композиторка і піснярка, а й виконавиця власних пісень.
— Так, співаю у народному жіночому вокальному тріо «Зірниця» разом зi Світланою Леонтьєвою та Оленою Чорною.
— Якось у розмові ви сказали, що найважче писати музику для найменших слухачів. Але ж вони так уважно і слухають, і підспівують…
— Світ дитинства — яскравий, без­хмарний, багатоликий, добрий, щирий, веселковий. Таким він має бути, таким ми, автори пісень, хочемо бачити і програмувати його саме через пісню. Тому уявіть, яким цікавим для дитини має бути і текст, і музика. Просто? Ні — надскладно для дорослого піднятись до рівня дитини, зберегти «дитинність» у собі, а з нею — щирість, відкритість, оптимізм.
— Поговоримо трішки про романси. Вони — це віддзеркалення чого?
— Душі… Про те, що сховано у романсі, промовисто говорить моя збірка цих найінтимніших творів «Дзеркало душі». Романс — мій улюблений жанр. Тому не дивно, що саме з конкурсу сучасного українського романсу в мене почалися творчі перемоги. Найпотаємніші куточки людських душ зачепить романс, виявляючи красу люблячих сердець. Адже де немає любові — нема життя.
Інколи свої почуття вдається передати через інструментальну музику, і, здається, досить вдало. Тоді я відчуваю справжнє щастя.
— Як зазвичай народжується пісня: спершу вірші, а потім музика?
— Здебільшого пишу музику, а потім автора прошу написати слова. І що цікаво: саме таким чином написані пісні отримують призові місця.
— Поміж різножанрових пісень у вас є і хорова музика. Що це за цикл?
— Краще сказати — духовна музика. Пісні а capella пишу на вірші сучасних українських та польських поетів. Крім того, а capella є написана музика на вірші, що зібрані фольклористами на Поділлі. Нова моя робота — цикл духовних пісень «Дякую тобі, Боже!» переважно на вірші Лариси Недін.
Твори з цього циклу мають релігійну основу, але розповідають про такі свята, як Різдво Христове, Стрітення не з церковно-канонічної, а з «народної» точки зору. Знову ж таки, збірка духовних пісень «Дякую тобі, Боже!» була написана і підготовлена давно, але вийшла з друку в день великого релігійного свята — Водохреща.
— У вас багато нагород від всеукраїнських і міжнародних конкурсів, яка найбільш для вас значима?
— Та, що отримана в номінації «композиція» за І місце Міжнародного пісенного фестивалю мистецтв «Зірки пекторалі» (2011 р.) та II місце Всеукраї­ського конкурсу керівників художніх колективів «Золотий Орфей» у цій же номінації («композиція») 2012 року в Дніпрі.
— Є улюблені пісні серед написаних?
— Є. «Батькам» на слова вінницької поетеси Зої Тищенко, з дитячих — «Бабусине танго» на слова Наталки Погребняк, «Останні акорди життя» на слова Ніни Шаварської, «Натхнення» на слова Марії Ясакової.
— Чию музику слухаєте залюбки?
— Фредеріка Шопена та Петра Чайковського. Дуже люблю творчість Тараса Петриненка.
— У вас чимало пісень про квіти. Є й любисток… спориші. Чим вони так привабили? 
— Я люблю всі квіти. Навіть будяки… Коли вони квітнуть, подивіться, скільки біля них літає бджілок. Любисток вважається символом людської відданості, а спориші — прообраз українських стежок та доріг. Там, де ріс спориш, зазвичай люди і протоптували дороги. Спориш-трава має великі лікувальні властивості. Про це українцям розповідає народна цілителька Наталя Земна.
Нічого в цьому світі випадкового нема: мені недавно пощастило познайомитись із Наталею Петрівною і, звісно, співати пісні на її вірші. Наталя Земна свою віршовану збірку назвала «Серце у траві».
— Олю, при Немирівській дитячій музичній школі ви створили вокальну студію «Мрія», діти співають «Треба мріяти завжди», «Я малюю мрію». Про що мріє талановита жінка-композитор?
— Зразкова вокальна студія «Мрія» — це, перш за все, втімлення  моєї мрії  створити дружній колектив батьків і дітей. Упродовж 12 років було записано 7(!) аудіоальбомів пісень, останній з них «Дякую тобі, Боже». В душі я романтик, тому живу у світі мрій. І цю мрію несу людям… Про що мрію? Вести щоденник та мати можливість видавати свої музичні твори.
— Скрипковий ключ Ольги Янушкевич… 
— Без сумніву, скрипковий ключ до сердець. Чи знаєте ви, що у назвах нот — зв’язок iз Господом, Творцем усього на землі. Наприклад, «до» — dominus і т. д. А мистецтво взагалі, за висловом Миколи Гоголя, «незримі сходинки до християнства».
Розмовляла Наталія Капустянська
Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s