Юрій Филюк: Економіка, яка відірвана від культури світу, дуже швидко знекровлюється

3 травня 2017 р.

Новий подих у стару закинуту будівлю. Саме так виглядає ідея проекту перетворення закинутої території заводу «Промприлад» на загальноміський культурний та освітній майданчик. За рецептом, потрібно взяти сіру пасивну будівлю, і вселити в неї нове яскраве життя. Зробити це потрібно для доброї мети – громадського користування та розвитку.

Більше про проект перетворення заводу «Промприлад» розповів його керівник Юрій Филюк – підприємець, співвласник компанії «23 ресторани», громадський активіст, співзасновник платформи «Тепле Місто». Юрій поділився планом роботи, стратегіями розвитку, вмістом та метою оновленого «Промприладу». Також читайте у матеріалі про київський «Urban Space 500», візуальний стиль міста, перебування Юрія Филюка в Айсеку та поєднання бізнесу із громадською діяльністю.
– В Івано-Франківську було представлено проект перетворення закинутої території заводу «Промприлад» на загальноміський культурний та освітній майданчик. На якому етапі робота над проектом сьогодні?

– Зараз уже є зрушення, є конкретика. З цього місяця ми вступаємо у фазу ремонтів третього поверху корпуса, що знаходиться на вулиці Сахарова. Там заплановані: танцювальна школа, Робоклуб, дитячий простір, майстерня хендмейд товарів, Barbershop, прес-клуб, MediaHub, Co-working, Урбан Лабораторія, творча майстерня і галерея, Управління інвестиційної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, оскільки там зосереджені їхні потенційні клієнти, також креативна економіка, кафе, бар та декілька офісів. Це простір на 2240 м2  , який буде поєднувати в собі близько 16-ти гравців, котрі представляють бізнес, громадські організації та міську адміністрацію.

– Як виглядатиме оновлений «Промприлад»?
– Логіка з якою ми заходимо на цей поверх наступна – це набір підприємців з бізнесу, з культури, освіти. Це люди, котрі об’єднують зусилля для того, щоб разом відремонтувати цей поверх та почати свою діяльність. Така співпраця демонструє як можна працювати гуртом. Дотримуємось сучасного способу приведення в порядок приміщень. Ми не робитимемо євроремонт, а навпаки, будемо намагатися підкреслити історичну цінність цієї будівлі.
– На коли планується відкриття оновленого поверху?

– Сподіваємося встигнути з відкриттям на вересень. Далі, наше завдання – це  виходити у так званий «crowd investing», відкрити спільний збір коштів. За приміщення передбачений викуп, оскільки це приватна територія київського інвестора. Наше завдання – поетапно почати викуповувати приміщення, його реконструювати та наповнювати новими функціями. В майбутньому це має бути простір, який буде поєднувати такі основні напрямки, як: розвиток сучасного мистецтва, розвиток сучасної освіти, нова економіка, інноваційні проекти та урбаністика, тобто просторовий розвиток. Тут має бути бізнес, культурні та освітні інститути, а також відбуватимуться цікаві події та фестивалі. Між іншим, вже 12-20 серпня відбудеться перший великий урбаністичний фестиваль, який ми зараз готуємо. Його головною локацією стане «Промприлад». На вересень вже також маємо амбітні плани.

Зараз ми у процесі підбору та пошуку партнерів, інвесторів. Працюємо над створенням маркетингу, візуального стилю, сайту та промо-ролика. Проводимо ряд складних досліджень, зокрема, SRI International (колишній підрозділ Стенфордського університету) розробляє для нас аналіз економічних напрямів, які можна активізувати за допомогою «Промприладу»: сільське господарство, еко-продукція, фермерство. Франківськ досить динамічно розвивається в плані фуд-кластеру, дизайн-кластеру, зеленої енергетики, ID, яке вже давно наскрізь прошиває будь-яку сучасну сферу та, потенційно, виробництво фільмів. Коли в Україні знімають щось про природу, здебільшого роблять це у Карпатах, тому ми можемо підкреслювати цю базу. Восени закінчуємо всі основні дослідження і плануємо запустити цей поверх як пілотний проект.
Можна говорити про те, що ідея створення проекту «Промприлад» – авторська, чи все ж таки запозичена?

– Було переосмислено багато досвідів, як закордонних, так і власних. Наприклад, організаційна бізнес-модель, яку ми розробили, дещо нагадує британську, але ми перебудували її на свій лад, зважаючи на наш потенціал. Ми шукаємо цікаві приклади, часто на них орієнтуємося, але в результаті шукаємо свої рішення. Копіпасти у цій справі не працюють, це завжди переосмислений пошук чогось свого, унікального. А ми унікальні тим, що хочемо великий та дорогий інфраструктурний проект втілити за логікою «знизу-вверх». Не тоді, коли є один інвестор, котрий самостійно все закладає та диктує музику. Тут ідея в тотальному співтворенні, навіть уже на цьому “пілоті”. Збираючись у команді, ми обговорюємо бачення, правила, принципи добросусідства, відкритого коду та інші. У нас є рекомендація навіть до архітектури: все, що може бути відкрите – має бути відкритим. Ми не хочемо, щоб діяв принцип закритого офісу. Вони мають бути максимально проникнуті один в одного.


 

«Ідея у тотальному співтворенні»

 


 

Підхід «знизу-вверх» ще ніхто в пострадянському просторі не робив у таких масштабах. Власне в цьому і полягає експеримент. В проекті ми не самі, у нас є інші партнери окрім платформи «Тепле місто», є ГО «Інша Освіта», школа урбаністики «СANactions», ГО «Ґараж Ґенґ» та MitOst.

– Хто керуватиме «Промприладом»?

– Якщо все відбудеться так як ми хочемо, то в кінцевому випадку відповідь буде – громада міста. Воно має стояти на багатьох ногах: підприємці, бізнесмени, міжнародні партнери, громадські організації, які спільно створили проект. Саме тоді ідея буде жити.

Розкажіть більше про створення «Urban Space 500» у Києві. На якому зараз етапі та які відмінності будуть із франківським «Urban Space 100»?

– Ми тільки місяць як стартували. У даному випадку ми є партнерами, які передають досвід. Організатором цього проекту в Києві є громадська організація «Інша Освіта». Більше місяця тому відбувся старт краудфандингової компанії, тобто відбулись збори соціальних інвесторів, яких має бути 500. На вересень-жовтень вже заплановано відкриття закладу. Зараз вони перебувають на етапі підбору приміщення та розробки управлінської бізнес-компанії.

Щодо відмінностей, то зміни звісно будуть, оскільки це різні міста, але незначні. Я був на кількох зустрічах з учасниками та потенційними учасниками, у яких були такі ж знаки питання, як і у Франківську. Користь цього проекту в тому, що він вчить ефективно об’єднувати зусилля, генерує довіру, створює потенціал для спільного поля довіри.

Там точно буде своя унікальна історія. Це також експеримент. Одна справа коли задіяні 100 людей, а інша – 500. Це вже така собі громадська Верховна Рада. Дуже цікаво, як вони дадуть собі раду. Коли мене запитають про ризики та загрози, які можуть виникати, я відповідаю, що найскладніше – це зробити так, щоб цих 500 людей не пересварилися між собою, а зуміли знайти спільну мову.
– Нещодавно в інтерв’ю на одному із столичних телеканалів, ви сказали, що наступні заклади «Urban Space» можуть бути в Краматорську та Берліні. Чому саме ці міста?

– Дійсно, Краматорськ та Берлін потенційно два наступні міста, де буде створено «Urban Space». Здійснюватимемо проекти спільно з ГО «Інша освіта», оскільки вони зараз наші стратегічні партнери у цьому проекті. У Краматорську та Берліні є своє середовище з яким можна стартувати. Є й інші міста які роблять запити, але саме ці нам зараз цікаві. Краматорськ – це український Донбас, який сьогодні потрібно підсилювати, для нас це важливо. Ми хочемо допомагати у свій спосіб. Берлін – тому що є попит з-за кордону на цей проект. Дуже добре коли українська інтелектуальна розробка може мати попит та бути успішною за межами країни, оскільки це певне позиціонування міста та країни. У даному випадку – це також хороші зв’язки. Ми можемо заявляти світу, що ми теж маємо чим ділитися та чого навчати.

– Близько трьох років тому вами був запропонований варіант візуального стилю (логотип) Івано-Франківська. Чи прижився він на вашу думку?
– Після трьох років існування цього бренду, який ми спочатку називали візуальним стилем, міськвиконком прийняв рішення про його затвердження. Зараз ця візуалізація перетворилася в бренд, тому що багато людей асоціюють з цими знаками Івано-Франківськ. Саме в цей момент візуалізація стала брендом. Для міста важливо, щоб це не була якась маргіналізована річ. Бренд міста має прийматися більшістю. Чи прижився він? Це, мабуть, таки відбулося. Для нас було дуже важливо, щоб запит прийшов від міста, а не навпаки. Важливо, щоб люди користувались цим брендом. Зараз є багато локальних виробників, котрі виробляють продукцію з цим логотипом: це сувеніри, які активно продаються у магазинах, закладах громадського харчування, в готелях. Навіть при пошуку логотипу та бренду Франківська у мережі, пошукова система вам запропонує саме цей логотип. Мені здається, що все зайшло, все відбулося.
Ви навчалися в Айсику. Розкажіть, що вам дало це виховання?

– Навчання в Айсеку – це дуже класні роки, які давали розвиток в ширину, дали зв’язки з міжнародним контекстом, з розумінням як працюють організації з точки зору корпоративної культури. Паралельно я займався підприємницькими проектами. Я розвивався у двох напрямках: підприємництво, яке дозволяло мені навчатися практичних речей, і Айсек, який давав розвиток у ширину. Як на мене, вийшла хороша комбінація. А ще я навчався в університеті, у який ходив перших два роки, а потім закінчив тільки так, щоб не вигнали. Це також було корисно, елемент соціалізації. Але тільки університету було б недостатньо.

– Як поєднувати бізнес та громадську діяльність. Чи не заважає одне одному?
– З одного боку мені подобається теорія про чітке розділення, коли потрібно розділяти бізнес, роботу в органах державної влади та громадянську роботу. Однозначно є конфлікти з політикою, взагалі із владою, тоді коли не можна робити якісь речі на перетині, бо вони можуть впливати на якість рішення. Стосовно бізнесу та громадської діяльності, то як таких конфліктів немає. Хіба що бізнес починає більше витрачати ресурсів не на профільну діяльність. Мені здається, що в сучасному світі будуть виживати тільки ті бізнеси, які будуть думати ширше, аніж тільки про власні інтереси. Потрібно намагатись вплітати у свою діяльність загальну екосистему, в якій ви працюєте, думати більше про людей, природні ресурси, освіту, культуру, про те, що відбувається довкола. Економіка, яка відірвана від культури світу, дуже швидко знекровлюється.

Є інша теорія, яка говорить не про розділення, а про те, що світ рухається в такі собі гібриди, коли все починає більше переплітатися. Коли є тип сучасних лідерів, котрі можуть легко переходити в інші ролі, наприклад, з бізнесу у громадянське суспільство, з громадянського суспільства – до влади, і навпаки. Переходи у будь-які сегменти – це абсолютно нормально. Зараз я вже бізнесом не займаюсь, а залишаюся партнером компанії, яку створив, але операційною діяльністю не займаюсь.

 

 

 

Розмовляла Сніжна САМАНЧУК
 

Фото: Олександр ЛИТВИНЕНКО

 

 

 

Джерело: Вежа

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s