Марк Фейгін, адвокат: Перемога Макрона відкриє «вікно можливостей» у справі Сущенка

24 квітня 2017 р.

Результати нинішніх президентських перегонів мають бути визначальними не лише для Франції, але й для усього Євросоюзу, України та для НАТО. До другого туру вийшли ліберально-демократичний Макрон (23,75%) та крайня права націоналістка Марін Ле Пен (21,53%). 

Макрон підтримує Україну в світлі свого бачення цінностей єдиної демократичної Європи. Він також жорстко засуджує агресивну путінську Росію та виступає за продовження санкцій проти Москви, як відповідь за війну в Україні та окупацію Криму. Про це Макрон публічно заявляв упродовж своєї президентської кампанії. Таку позицію підтвердив також в ексклюзивному коментарі кореспонденту Укрінформу й представник Макрона у Брюсселі та його політичного руху En Marche! П’єр-Алєксандр Англад. «Це є великий момент для Франції і Європи. Адже Макрон є проєвропейським кандидатом. Націоналісти хочуть зруйнувати все, що ми будували упродовж 60 років після Другої світової війни… Марін Ле Пен підтримує путінську політику в Україні», – відзначив Англад.

В Укрінформі сподіваються, що це також має забезпечити добрі наслідки й для французького кореспондента Укрінформу Романа Сущенка, який вже понад півроку незаконно ув’язнений у Росії за сфабрикованими звинуваченнями у шпигунстві. Прогноз російського адвоката Романа – Марка Фейгіна (а у минулому й політика – Фейгін був наймолодшим в історії депутатом Держдуми) видається досить позитивним як для Укрінформу, що так переймається справою Сущенка, так і для України в цілому.

Втім, зупинимося детальніше на трикутнику Франція-Росія-Сущенко.

– Марку, ви останні півроку досить пильно стежили за передвиборчою ситуацією у Франції…

– Так, наприкінці листопада минулого року я їздив до Франції, щоб на місці зрозуміти, яка там ситуація з можливою підтримкою мого підзахисного, кореспондента, акредитованого у французькому МЗС. Якраз тоді Олланд заявив, що не балотуватиметься на другий термін. Тоді ж вже було зрозуміло, що до другого туру пройде керівник Національного фронту. І тому головним питанням було – хто стане суперником Марін Ле Пен у другому турі? Тоді за всіма опитуванням лідирував кандидат від правих Франсуа Фійон. В таких умовах ситуація для мене, для нас була турбулентна, оскільки Фійон, як і Ле Пен, не приховував своїх промосковських симпатій.

– У чому це виражалося? Можете пригадати конкретні яскраві приклади?

– У Франції тоді багато говорили, писали про дружні стосунки Фійона з Путіним, про поїздку до Росії, в якій той його супроводжував. А коли у Фійона померла мати, російський президент подарував йому іконку (пізніше повідомлялося про ще один подарунок від ВВП – пляшку вина 1931 року – це рік народження матері Фійона, – ред.). Тобто була досить вдала спроба встановлення відносин не просто особливих, але й у певному сенсі навіть сакральних.

– Однак після низки корупційних скандалів навколо Фійона все змінилося.

– На 180 градусів. І підсумки першого туру президентських виборів це підтверджують. Зараз, коли у Кремля на французькому електоральному полі не залишилося фішок, грати ні з чим (Ле Пен із чинників, вказаних вище, до уваги не береться), звичайно ж, будуть спроби налагодження контактів із командою Макрона.

– Можете ви припустити етапність того, як це буде робитися?

– Звичайно. Але тут треба дивитися на все в розвитку, тому слід відійти назад. Кремль зробив на цих виборах свою традиційну помилку, занадто гаряче підтримуючи одних і лаючи інших, точніше – іншого, Еммануеля Макрона. Про нього в російських ЗМІ говорилося виключно в сміховинному ключі: 39 років – молодий, несерйозний, просто хлопчик якийсь. До того ж, банкір з кола Ротшильдів – і тут ще цілий виток конспірології, «кандидат від Ротшильдів». На Фійона і Ле Пен був рясний і документально підтверджується компромат. На Макрона ж компромату фактично не було. Тому замість такого в Москві бралися якісь теми з особистого життя – наприклад, нібито гомосексуалізм кандидата в президенти. Або те, що дружина у нього – набагато старша. Спроба створення принизливого контенту на такий ницій основі – для Заходу це виглядало вкрай непристойно. І, звичайно, ні сам Макрон, ні його команда цього не забули і не забудуть. Згадаймо, як Макрон відкрито звинувачував російські ЗМІ в продукуванні фейкових новин. Та й те, що його штаб не акредитував Sputnik і Russia Today, – хороший показник відношення до Кремля і його медійних сателітів.

– Як же тепер Москва буде виходити з такого глухого кута?

– «Отигриш», певне рачкування безумовно буде. Але зміна курсу проходитиме поетапно. Для початку раджу почитати свіжий коментар голови Комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтина Косачова. Тут ще критикується єврооптимізм «популіста» Макрона, перший тур названий «втраченим шансом на оновлення і для Франції, і для Європи», який «може виявитися фатальним» (ось вже хто б говорив!). Але вже немає відвертої грубості. Далі в Кремлі будуть ще більш стримані. Скоро ж взагалі скажуть: «А ми нікого і не підтримували на виборах у Франції. Ми будемо вибудовувати відносини з будь-ким, кого підтримає французький народ». І незважаючи на очевидну брехливість твердження, яке так легко спростувати, будуть твердо дотримуватися такої тези. Ну а наступною стане мантра про те, що «у Росії й Франції давні зв’язки, надійні історичні партнерські відносини», і необхідність позитивного контакту з командою нового Президента, яким вже майже напевно буде Макрон. Ось саме в це «вікно можливостей» я і хочу зараз вставити «питання Сущенка». Ми з сім’єю Романа Володимировича вже розпочали спроби спілкування зі штабом Макрона. Сподіваюся, вони будуть успішними і дадуть конкретні результати.

– На чому грунтуються такі ваші надії?

– По-перше, на позиції самого Макрона – молодого, енергійного, успішного кандидата, що має свою чітку позицію в зв’язку з подіями на Сході Європи. По-друге – на розумінні того, наскільки важлива Франція для Росії, особливо для російської верхівки? Її інтереси тут просто глобальні.

– У чому це проявляється?

– По суті, тут один із найбільших «запасних аеродромів» російської еліти. І тут вже влаштувалися дітлахи багатьох із них. Вілли, маєтки, яхти. Вони всі у захваті від Лазурного узбережжя. І дуже щільно його освоїли. Ще – вони ж великі гірськолижники і обожнюють всі ці Куршевелі… Такий акцентований особистий інтерес – серйозне доповнення до традиційних переговорів з міждержавних відносин.

– А які позиції самого Макрона, коли і якщо він стане президентом?

– По відношенню до Росії й України, Мінських угод він буде дотримуватися колишньої олландовської позиції – продовження антиросійських санкцій до повного врегулювання конфлікту. При цьому, ставши на чолі країни, Макрон повинен буде діяти прагматично. І тут потрібно пригадати, що в Національних зборах Франції у нього немає надійної підтримки. А це значить, що він повинен буде створювати досить широку коаліцію, домовляючись і з правими, і з лівими. При цьому, як на мене, позиція його самого буде правоцентристська. Але, повторюся, головне – те, що з питань, пов’язаних з Росією й Україною, збережеться спадкоємність з лінією Олланда.

 

 

 

Розмовляла Олег Кудрін, Андрій Лавренюк.

Фото: Данііл Шамкін, Павло Багмут, Олена Худякова / Укрінформ

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s