Віктор Винник: Я не називаю себе музикантом, частіше – людина, котра займається музикою, «хлопець з гітарою»

1 квітня 2017 р.

Журналісти ТРК «Вежа» поспілкувались з українським музикантом, вокалістом, лідером рок-гурту «МЕРІ» Віктором Винником. У матеріалі дізнавайтесь, що пов’язує музиканта з Івано-Франківськом, чому гурт не представив 4-ий альбом «Я з України» у повноцінному турне країною та кого під час гастролів у Лондоні очікував зустріти Віктор Винник. 
– Ти не вперше в Івано-Франківську, свого часу ти навіть тут навчався. Чи нема ностальгії, коли приїжджаєш сюди?

Звичайно є. Але набагато сильніше почуття, яке мене сповнює в Івано-Франківську – це радість. Радість від того, що я приїхав у це місто, і що це місто взагалі існує. Місто, де всі один одного знають, де люди живуть своїм містом, а місто живе цими людьми. Є багато міст, що не належать своїм мешканцям. Наприклад, західна туристична мекка – Львів. Це чудове місто, щороку його відвідує велика кількість туристів, і з економічної точки зору – це добре. Але втрачається своєрідна аура, у місцях скупчення туристів мешканцям міста тісно, а місто повинно належати громадянам, людям, котрі живуть у ньому і ним.

Івано-Франківськ – затишне місто. Подобається своєю прибраністю та ошатністю. Впевнений, багато франківців зі мною не погодиться, адже я дивлюсь тільки на фасад міста і багатьох речей та проблем не бачу, але повірте – в мене є з чим порівняти. Станіслав – дуже гарне і миле місто.


– Нещодавно гурт «Мері» презентував нову пісню «Чому болиш?», тобто не нову, адже композиція написана два десятка років тому. Чому для більшості слухачів вона нова?

Парадокс полягає в тому, що пісня написана ще в 1998 році. Не можу згадати вже достеменно, але цілком вірогідно, що пісня була написана у Франківську. На початку нульових ця композиція була записана як сингл, вона не увійшла до жодного альбому і жила в Інтернеті, ми навіть не давали її в ротацію на радіо. В той час популярною була пісня гурту «Rammstein» – «Mutter», ми багато експериментували, хотілось щоб ці пісні десь перегукувались. Але нам не вдалось спродюсувати все задумане, бути тінню оригіналу нам не хотілося, тому пісня нікуди не увійшла. Проте, від людей, котрі чули обидві версії пісні, я чув відгуки про те, що перший варіант пісні подобається більше. Не заперечуватиму, що другий варіант більш форматний, орієнтований на радіо та ротацію.

Мене дивують молоді команди, котрі стверджують, що не будуть враховувати музичних тенденцій, а «рубатимуть» своє. В музиці потрібно гнути свою лінію, але прислухатись і враховувати поради. Талант полягає в тому, що потрібно вміти розрізняти добрі та погані поради.


– Чи можна вважати цю композицію предвіснецею нової платівки?

Так, зараз уже на половину готовий новий ювілейний 5-ий альбом гурту «Мері». Після кожного альбому я говорю, що це абсолютно не зрозуміле заняття зараз, але так чи інакше потрібно якимось чином підсумовувати період життя та творчості, тому я думаю ми незабаром видамо п’ятий альбом.

– Не так давно вийшла четверта платівка «Я з України», чи не перша презентація якої відбулася в Лондоні. Розкажи про цей досвід.

Ми часто виступаємо за кордоном, гастролювали в США, Польщі, Прибалтиці, Італії. В Англії ми були вперше.

Я не називаю себе музикантом, частіше – людина котра займається музикою, «хлопець з гітарою», для людини потрапити в Лондон – це щось надзвичайне, це столиця світу. Велика Британія – це фактично колиска культури, після Античного періоду звісно. Як цьому маленькому острову вдалось побудувати таку потужну культуру в музичному та інших планах, я не знаю. Мені дуже сподобався Лондон. Я чекав, що це буде мегаполіс, щось величезне і страшне. Насправді ж це дуже миле місто, місцями двоповерхове. Відчуття таке, що з-за рогу з гітарою може вийти Сер Пол Маккартні та почати співати.

– На концерт прийшли в основному українці?

Іноді чую як деякі артисти після гастролів стверджують, що своїм виступом порвали якусь країну. Тут потрібно розуміти, оскільки «нашого цвіту по цілому світу», – на концерти зазвичай приходить діаспора. Чому нас запросили в Лондон? Тому що там велика українська діаспора (офіційно – 30 тис., реально близько 100 тис.). На концерті в мене взагалі не було відчуття, що я в Лондоні. Я бачив обличчя своїх людей, котрі «в темі» про що пісні, знають ці пісні, це був концерт для своїх.

Цікаво було спостерігати та зрозуміти як працюють британську техніки, у них свої підходи. Тому кажу, люди, як тільки з’являється можливість – подорожуйте. Вкладайте гроші в емоції та в те, щоб побачити світ. Це дуже важливо.

– Чому нема цілісного концертного туру по Україні із презентацією цього альбому?

Я сам займаюсь менеджентом та організацією колективу, часто за чимось не встигаю. Стосовно туру Україною, то скажу так. Наша країна територіально невелика, з краю в край її можна проїхати за добу. Тому я не вживаю слово тур, мені більше подобається – «серія концертів». В Америці найменший концертний тур триває 3 місяці, у нас ще цього нема. В українському шоу-бізнесі не діють чіткі вимоги та інституції підкріплені законодавством, зі сплатою податків та ін. Тому такі слова та пафос, який навколо цього літає, особисто для мене звучать іронічно.

Концерти ми даємо там, де нас запрошують. До речі, повноцінної презентації платівки «Я з України» в Івано-Франківську не було, маю надію, що цієї весни ми зіграємо концерт і тут.


 

 

 

Розмовляв Тарас ЗЕНЬ,  Віра ДОБЖИНЕЦЬКА

 

 

 

Джерело: Вежа

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s