Олег Філюк: Майбутнє наукової книжки залежить від популяризації нашої науки в світі

3 квітня 2017 р.

Якщо ринок масліту й дитячої книжки стрімко розвивається і комерціалізується, то наукова і науково-популярна книжка залишаються благочинністю – не лише в Україні, а й в світі. Проблема в тому, що за кордоном, на відміну від наших реалій, видавцям цього сегменту всіляко сприяють – існують прозорі форми підтримки таких книжок, ґранти, державні багаторічні програми. І тому український видавець наукової книжки все ж більше нагадує Дон Кіхота, особливо зважаючи на наклад у 300 примірників.

Таким є Олег Філюк, історик та музеєзнавець за фахом, чиє видавництво спеціалізується на монографічній, науково-популярній та навчальній літературі з археології та інших спеціальних історичних дисциплін. Серед авторів книжок – провідні працівнии Інституту Археології НАН України, викладачі історичних факультетів вишівУкраїни, а також музейні фахівці. Читомо поспілкувалося з Олегом про те, які зміни мають відбутися, щоб наукова книжка була не всупереч, а завдяки.

 

– Чому ви вирішили створити видавництво? І скільки разів думали закинути цю справу?

– За фахом я – історик-музеєзнавець, тривалий час займався археологією, викладав спеціальні музейні дисципліни в Київському інституті культури, за сумісництвом працював заступником директора з наукової роботи у Вишгородському історико-культурному заповіднику. В ті часи, 90-ті – початок 2000-х років зіштовхнувся із загальною проблемою у виданнях фахової наукової літератури, що підштовхнуло мене до спроби вирішити її власними силами. А оскільки наукову роботу не можливо поєднувати з іншою діяльністю, вирішив зосередити увагу на видавничій справі.

Видавництво з’явилося у 2010 році. За цей час вдалося реалізувати понад 200 видавничих проектів, серед яких – монографії, збірки наукових праць, навчальні посібники, каталоги, окремим рядком стоять репринтні видання знаних дослідників ХІХ – початку ХХ століття.

Слід звернути увагу також на патріотичну серію, яку ми започаткували у 2014 році.

Незважаючи на складні умови ведення видавничого бізнесу в Україні, розповсюдження друкованих видань історико-культурного та патріотичного спрямування є вкрай важливою справою для формування інформаційного українського простору та виховання сьогоднішнього покоління і наступного за ним, тому я як українець, який пов’язує своє сьогодення і майбутнє зі своєю країною, жодного разу не намагався закинути або тимчасово призупинити свою діяльність.

17619800_1272631352772946_237891352_npurpulline

– Тобто можемо говорити про який-неякий бізнес із наукової книги? За яких умов цей спектр книговидавництва міг би вважатися бізнесом?

– Видання та розповсюдження наукової літератури в країнах з розвинутою економікою і заможним суспільством є перспективним та престижним бізнесом. Наш читач – науковець, в першу чергу, студент, або той, хто цікавиться історією, культурою, патріотичною книгою. Стосовно науковців – більшість з них не мають змоги регулярно купувати літературу, у зв’язку з тим, що вартість нашої книжки – для них завелика, це поодинокі замовлення.

Друкарням, в свою чергу, не вигідно друкувати малі наклади – або ж друкують на цифрі, що підвищує ціну книги врази. Замкнуте коло? Так. На поодиноких замовленнях – це для мене не бізнес, а спонсорство заради науки та розповсюдження наукової думки. Студент, або той, хто цікавиться подібною літературою, міг би ознайомитися з нею в бібліотеці. От, для цього вже можна було би робити наклад. Тут і друкарні, і видавцеві – можна вести цивілізований бізнес. Але…. На цьому етапі стоп. Абсолютно нерівні умови існування для мене як видавця.

– Чому ж нерівні?

– Приклад – з останніх подій. Відкриваємо майданчик ProZorro – Краматорський відділ культури замовляє книжки по трьох лотах на загальну суму – 300 тисяч гривень. Лот №1 – Галузева література – тут здавалося би як раз має бути наша книга. Але – зась! 50% лоту – мало того, що видання – російською мовою, так ще і мова про «Вяжем тапочки», «Вкусные блюда из моркови». Подаємо листа – до відділу культури, отримуємо відповідь із бібліотеки, яка нас абсолютно не задовольняє. Звідси короткий висновок: в Україні книга видається – або за підтримки держави, або за підтримки меценатів, як внутрішніх, так і іноземних. Для невеликих видавництв є серйозні загрози, що найближчим часом – все це монополізується, і розвиватися будуть лише ті, які вже «на плаву».

Читайте також: Ася Казанцева: Українські видавці ще не зорієнтувалися, що наук-поп – це золота жила

– Скільки працівників у видавництві? Чи встигаєте з потоком книжок?

– Зважаючи на наші економічні умови, видавництво працює у межах родинного бізнесу, де кожен виконує своє чітко окреслене завдання. Нам вдається поки власними силами робити вже улюблену для всієї родини справу. Правда, іноді доводиться працювати і вночі, щоб вчасно видати те чи інше видання. Але результат вартий того. Чим більше вкладаєш в нього, тим більше цінуєш ту справу, якою займаєшся.

– Ви спеціалізуєтеся на історичній, краєзнавчій літературі – у вас є база авторів? Як ви на них виходите?

– Оскільки ми довгий час (дружина Ольга також навчалася в тому ж виші та працювала в системі музеїв) мали стосунок до кіл культури та науки – маємо широке коло знайомих та друзів, дякуючи яким ми і почали видавати перші книжки. Зробили спробу – вийшло гарно, і нам, й автору сподобалось, тож почали звертатися до нас.

Спершу довелося подекуди займатись меценацтвом – оскільки наші науковці – люди далеко незаможні, а хотілося допомогти, бо знали як ніхто ситуацію. І зараз, якщо людина не має змоги видати самостійно, – намагаємось знайти компроміс, але не відмовляємо, хоч подекуди зробити з економічної точки зору, це сутужно. Звичайно, доводиться шукати меценатів, спонсорів. До цього залучаємо і авторів також, оскільки вони зацікавлені в тому, щоб праця не стала «мертвою», а потрапила до свого читача.

33purpulline

– Кому потрібна наукова, науково-популярна книжка зараз?

– Сучасна історична наука розкриває увесь спектр розмаїття історичної та культурної спадщини України, зокрема ми повинні пишатися, а увесь світ – знати, що терени України є колискою приручення коня, а навички верхової їзди зародилися на берегах Дніпра, що перша землеробська культура на просторах Європи з’явилася у міжріччі річок Дністра та Бугу, де розцвітали протоміста – майбутні сучасні мегаполіси європейського континенту.

Ми повинні чітко заявити на увесь світ, що терени України мають відношення до формування індоєвропейської спільноти, яка є підґрунтям сучасної євроазійської спільноти. І таких прикладів можна навести десятки, але, на жаль, ця інформація не достатньо поширюється серед громадян незалежної України. А цивілізований світ отримує її через призму російської пропаганди, оскільки українські видавництва тільки зараз починають освоювати світовий простір завдяки перекладам, і то, на жаль, це стосується лише художньої і дитячої літератури.

Наука ж, яка вимагає більш складного і в часі, і в мовному сенсі перекладу – пасе задніх. Українська держава не спонукає цей процес.

 

purpulline

Ми повинні зосередити свою увагу на поширенні правдивої інформації про власні здобутки, здобутки наших предків, на землі яких ми споконвічно проживаємо

purpulline

 

– Чи займаєтесь перевіркою фактів? У чому складність редагування таких книжок?

– Наші автори – знані, тим більше всі наші видання мають гриф – «Рекомендовано вченою радою» відповідних наукових установ із зазначенням рецензентів та наукових керівників, тому плагіату, недостовірних даних або неперевірених фактів у наших видавничих роботах немає.

Стосовно редагування – ми робимо коректуру. Редагують, як правило автори, подекуди навіть повністю залишаємо в авторській редакції, якщо автор наполягає.

– Хто ваш читач? Як ви його знаходите? Як ви розповсюджуєте свої книжки?

– Серед наших читачів, як спеціалісти – вузькі фахівці, так і пересічні читачі – освічені люди, або ті, хто цікавиться ґрунтовними дослідженнями в тій чи іншій царині наук, студент – допитливий або майбутній науковець. Спектр широкий – головне донести до читача інформацію про вихід того чи іншого дослідження.

Для цього відвідуємо фахові конференції, куди нас постійно запрошують, книжкові виставки і ярмарки – великі як-от у Львові – восени, або у Мистецькому Арсеналі – навесні, та невеличкі по містах України. Звичайно, організовуємо презентації у бібліотеках і музеях. Знаходимо читача також через інтернет.

– Які середні наклади? Як формуєте тираж? Скільки книжок розходиться?

– Наклади наших видань невеликі – 300 примірників. Поки що це зумовлено загальним станом аудиторії. Наукова книжка все ж для індивідуального читача. Поки що. І до речі – це проблема також купівельної спроможності сучасного українця. Для великих замовлень наукової книжки необхідна підтримка держави або ґранти.

На жаль, зараз система книгарень себе не виправдовує, наша книжка, потрапляючи туди стає «золотою», а тому – ще менш доступною, працюємо – видавець-читач, тобто комунікуємо через групи споживачів інтелектуального продукту – інтернет, безпосереднє спілкування на виставках. Робимо також розсилки наших новинок, маємо власну базу наших поціновувачів.

– Ви не пробували налагодити співпрацю із профільними навчальними закладами? Щодо закупівель, наприклад, передплат?

– Так, ми кілька років поспіль контактували з вишами, вони запрошували нас з виставками-презентаціями, але час змінився, мабуть це пов’язано також з фінансуванням самих навчальних закладів. Вони неодноразово виявляли зацікавленість у наших книгах, але посилалися на обмеження фінансування.

32purpulline

– Які книжки були найуспішніші? У зв’язку з чим?

– Складно сказати. З точки зору видавця – кожна робота – то успіх, бо ти даєш життя черговій науковій праці – подекуди це результат роботи цілих експедицій… З точки зору попиту – можу назвати кілька праць – це і «Українська традиційна лялька» Оксани Скляренко, й «Однострій українських вояків від Першої до Другої світової війни» Тетяни Юрової, «Слов’янські та тюркські світи» Світлани Біляєвої, «Межигірська старовина. Нариси з історії Києво-Межигірського в ім’я Преображення Господнього чоловічого монастиря ХVI-ХVІІІ століть» Олексія Кузьмука, «Хліб давньої України» Галини Пашкевич, п’ятитомник: «Нариси з новітньої історії України» Анатолія Русначенка, «Український державний флот 1917-1918 р.р.» Ігоря Гриценка, «Київ та Києво-Печерська Лавра у планах ХVІІІ-ХIХ століть із зібрань Києво-Печерського історичного заповідника», альбом «Археологічний музей Інституту археології НАН України», ілюстровані довідники: «Замки та фортеці Сумщини та Чернігівщини ХV-ХVІІІ століть» Олександра Бондара, «Бахчисарайський ханський палац ХVI-ХVІІІ століть» (виданий у нас вже після анексії Криму) Ібрагімової Аліє (вимушена переселенка з окупованого Криму), «Україна між Сходом і Заходом. Про витоки і суть російсько-української війни 2014 року» Леоніда Залізняка, «Скіфська розповідь Геродота» з коментарями В’ячеслава Мурзіна, «Економіка Степової Скіфії» Надії Гаврилюк, а також в серії репринтних видань чільне місце посідає збірка праць видатних мистецтвознавців братів Вадима та Данила Щербаківських «Українське мистецтво». Список можна було би продовжувати, бо кожна з них – по-своєму має попит.

– Як плануєте розвиватись? Які першочергові завдання?

– Сучасне і майбутнє наукової літератури пов’язую з популяризацією нашої науки на світових теренах. Зараз багато перекладної літератури з’являється в Україні, це як правило художня література. Ми популяризуємо іноземне, але необхідно представляти на гідному рівні наші дослідження за кордоном. Для цього плануємо спочатку потрапити на міжнародну книжкову виставку, наприклад у Польщі, яка має відбутися в травні цього року. Сподіваємося, за цим – майбутнє. І нашої наукової книги – і нашої науки.

– Які зміни має зробити держава, щоб наукова книжка була не всупереч, а завдяки?

– Наукова книга буде завдяки, коли в Україні статки авторів, а з ними і читачів будуть значно вищі «умовного споживчого кошику».
Фото Олександра Парчука

 

 

 

 

Розмовляла Оксана Хмельовська

 

 

 

Джерело: Читомо

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s