Світлана Заліщук: Люди ненавидять депутатів, бо вони для них – синонім крадія та зрадника

13 квітня 2017 р.

Фото Соломії Гаврилишин.

Народний депутат Світлана Заліщук – про  «токсичність» професії, компроміси, на які доводиться йти, ставлення до Надії Савченко та депутатів-залицяльників.

З народним депутатом Світланою Заліщук вдалося поговорити під час спільної поїздки на схід України у рамках прес-туру, який організовувала ГО «Інтерньюз-Україна».  Тем для розмов знайшлось багато…

— Як вам живеться у ролі народного депутата? Чи не пошкодували про те, що пішли у парламент?

— Не маю права шкодувати. Після Євромайдану реально вплинути на систему  можна тільки зсередини. Ззовні критика і протести даватимуть набагато менше користі. Політика – одна з найтоксичніших професій. Але водночас за останні три роки, попри багато розчарувань, нам вдалося багато що зробити. Це і закон про державне фінансування партій, і антикорупційні закони, і законодавчі ініціативи, пов’язані з медіа… Багато зроблено у боротьбі з російською агресією на міжнародній арені. Багато зроблено, але недостатньо. Запровадження електронних декларацій для антикорупційних сил – це маленька деталь того, що громадянське суспільство стало в якомусь сенсі конкурентом для влади. І це — точка неповернення. Хоча саме громадянське суспільство було фундаментом Євромайдану, замовником  перетворень,  радикальних змін. В інавгураційній промові президент сказав, що громадянське суспільство — його головний партнер у зміні країни. Історія з електронними деклараціями засвідчила, що “офіційно статус” змінено з головного партнера на головного конкурента. І це певним чином оголило новий фронт в Україні. Раніше у нас були спільні вороги:  Путін, корупція, економічна криза, але, схоже,  з’явилася ще одна лінія фронту, яка  розділила громадянське суспільство і владу.  Нещодавно у ЗМІ  опубліковано темники, які розіслала Адміністрація президента провладним народним депутатам, де йшлося про те, що, мовляв, громадські активісти — це потенційні політики, тому треба вимагати від них декларації. Це дуже показова фраза, яка  свідчить, що гарант бореться не з «грантоїдами» (чимало громадських організацій фінансуються за рахунок закордонних грантів. — Авт.), а з “гарантоїдами”. В такий спосіб влада виказує свій страх перед потенційними  конкурентами на наступних виборах.

— Хто став за останній час вашим найбільшим розчаруванням у політиці?

— Гарант Конституції Петро Олексійович Порошенко.

— Чому?

— У руках цієї людини  всі карти для того, щоб кардинально  змінювати ситуацію в країні. Але він цього не робить достатньою мірою.

— Вочевидь, у Верховній Раді вам доводиться спілкуватися з людьми, які вам  неприємні? Як даєте з ними собі раду?

— Політика – це командна гра. Політик змушений шукати компромісів, сідати за стіл переговорів з людьми, з якими б за інших умов навіть не розмовляв…

— А з ким би  ніколи не сіли за стіл переговорів?

— Внаслідок трагічних подій, які переживає Україна, таких людей справді багато. Мені складно уявити компроміс з тим же Захарченком, іншими проросійськими бойовиками, зрадниками, людьми, від дій яких гинуть наші хлопці.

— Як ви ставитесь до Надії Савченко?  

— Я не поділяю тих кроків, які Надя зробила, повернувшись з полону.  Своїми заявами і діями вона делегітимізує будь-яку спроможність вести переговори від імені держави Україна в рамках того ж мінського та нормандського формату. Домовлятися з бойовиками, які насправді не є суб’єктами ухвалення рішень, – це  гра на руку Москві. Право вести такі переговори має належати лише державі. Інакше це підриває шанси на їх успіх. Щодо її особистості, то мені здається, вона надзвичайно щира.

— Ви з нею особисто знайомі?

— Звичайно, знайомі. Ми з нею були членами Парламентської асамблеї Ради Європи. Надя дуже сильна особистість, вона не випадково льотчик-пілот. Могла б втерти носа багатьом чоловікам, але, наголошую, мені  незрозуміла ціла низка її кроків. Не бачу їх ефективності для України,  для полонених, політв’язнів. Вони можуть тільки нашкодити.

— Хто вас надихає в житті та в політиці?

— Мене надихають прості люди, які не впали у відчай у складні моменти, не розчарувалися. Днями була в лікарні у Станиці Луганській. Головний лікар, медсестри, які постраждали під час бойових дій,  коли повністю розбомбили лікарню, продовжують натхненно працювати, незважаючи на небезпеку і вкрай важкі умови.

— Часто їздите  у “гарячі точки”, щоб  поспілкуватися з людьми?

— Постійно намагаюсь їздити у різні регіони України, бо в першу чергу ідентифікую себе як журналіст і активіст. Громадська школа і журналістика — найкраща для українського політика, адже безпосередньо бачиш всі  проблеми, близько спілкуєшся з людьми. Я не небожитель і почуваюся частиною суспільства, виступаю від його імені, в його інтересах. Люди ненавидять депутатів, бо вони для них — синонім крадія чи зрадника.   У шкурі народного депутата важче достукатись до людей, бо є оце упереджене ставлення. А журналісти, активісти мають більше поваги у суспільстві і тому їм легше поширювати якісь ідеї.

— Нещодавно в Росії люди вийшли на акцію протесту проти корупції. Чому такі акції не відбуваються в Україні? І чи потрібні вони зараз?

— Невдоволення збирається. Влада поступово наражається на те, що ми станемо свідками чергових акцій протесту.

— Чому наше суспільство толерантне до корупції?

— Це історична парадигма. Але треба розуміти, що риба гниє з голови.  Якщо вдасться зламати хребет корупції на найвищому рівні,  це зламає всю матрицю в суспільстві і прибере корупцію на інших рівнях. Насамперед треба говорити не про корупцію в школах чи лікарнях, а про корумпованих чиновників, депутатів, суддів, митників. Вони, як кажуть, задають тон.  Як свідчить досвід інших країн, через створення сильних інститутів,  здатних побороти корупцію у найвищих ешелонах влади, вдається поступово змінювати культуру в усьому суспільстві.

— Насамкінець питання, як кажуть, між нами, жінками. Ви вважаєтесь однією з найгарніших депутаток. Чи залицяються колеги-чоловіки? І як на це реагуєте?

— Були, звичайно, спроби запросити мене на вечерю чи на каву, але я категорично відмовляюсь.

— Чому категорично?

— Тому, що моє серце зайняте…

Довідка «ВЗ»

Світлана Заліщук (народилася 24 жовтня 1982 року у Жашкові Черкаської області) — народний депутат України VIII скликання.  (обрана за партійним списком «Блоку Петра Порошенка» № 18). За освітою журналіст. Закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики. Була серед засновників руху «Чесно», засновник ініціативи «Реанімаційний пакет реформ»У 2014 році журнал «Фокус» включив Світлану Заліщук у рейтинг «100 найвпливовіших жінок України», розмістивши її на 44 позиції. Незаміжня.

 

 

 

Розмовляла Дар’я Бавзалук4

 

 

 

Джерело: ВЗ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s