Артем Ситник: Українська корупція рідко закінчується всередині країни. Вона виходить у світ через іноземні банки або офшори…

6 квітня 2017 р.

Розмова з директором Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником.

Це розуміє кожен із нас. Про це вищому керівництву країни раз за разом нагадують західні партнери, які свою фінансову та іншу підтримку Києва пов’язують, насамперед, з реформами у сфері права та законності, з відчутними результатами у боротьбі з корупцією. На жаль, похвалитися особливими досягненнями на цій ниві влада не може. Часто-густо сама гальмує процес очищення суспільства, імітує його, а іноді – відверто покриває корупціонерів. Це можна прочитати між рядками розмови кореспондентів “Високого Замку” із 37-річним директором Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артемом Ситником (на фото).

Телефон від президента не дзвонив ні разу

— Артеме Сергійовичу, кілька днів тому детективи Національного антикорупційного бюро проводили обшук у Національному банку України. Чи означає їхній візит, що голові НБУ Валерії Гонтаревій треба шукати адвокатів…

— Детективи НАБУ розслідують справу, яка стосується керівництва Національного банку України. До її розслідування долучили і працівників управління захисту економіки Нацполіції, працюємо разом. Запитань до НБУ багато у всіх – і у суспільства, і у правоохоронних органів. Справа – складна, але намагаємося якомога швидше показати результат.

— У суспільства головне запитання до Нацбанку: як допустив таке величезне, більш ніж у три рази, знецінення гривні, внаслідок чого народ суттєво збіднів? У вас, мабуть, є більш конкретні запитання?

— Якщо говоримо про так зване реформування банківського сектору, внаслідок якого припинили своє існування 80 з гаком банків, то до цього процесу виникає багато запитань з боку Національної поліції. Це не зовсім наш профіль. Якщо ж йдеться про кошти, які НБУ виділяв для рефінансування і значна частина яких виходила за межі України, зокрема, через австрійські банки, — то це наша компетенція. Ми ці факти розслідуємо.

— Валерію Гонтареву називають «людиною президента». Колись працювала у структурах Петра Порошенка, він її рекомендував на цю посаду, захищав від нападок. Не боїтеся зачіпати таку «недоторкану» особу?

— Наше Бюро для того і створювали, щоб не було «недоторканих». Якщо та чи інша особа займається протиправною діяльністю, ми не зважаємо, з чийого вона «оточення». Останні затримання, які викликали великий резонанс у суспільстві, це підтверджують (вочевидь, має на увазі затримання Р. Насірова. — Авт.).

— Обшуки у Нацбанку можуть мати наслідки для самої Гонтаревої чи тільки для її управлінців з нижчої ланки?

— Справа стосується керівництва Національного банку. У справі задіяно багато банків. Проводимо відповідні процесуальні дії – обшуки, вилучення документів – щоб після їх аналізу встановити коло потенційних підозрюваних. Основа цієї справи – перевірка коштів, які виділяли на рефінансування. Нас цікавить, чи не було зловживань з боку працівників Нацбанку. Йдеться про великі суми коштів, тож зрозуміло, такі рішення не приймали без згоди вищого керівництва НБУ.

— Чому у вас виникли такі підозри? Що стало підставою для них?

— Мали власні аналітичні розробки, матеріали журналістських розслідувань, опубліковані у ЗМІ. Також побачили підозріло великі перерахування коштів за кордон, виділених для рефінансування певних банків. В одному з епізодів отримувачем цих коштів через офшорну фірму виявився… водій «рефінансованого» банку. За такою схемою з України за кордон було виведено 500 млн. доларів. А є набагато складніші, заплутаніші схеми.

У НАБУ два великі напрями роботи – вилучення документів, які можуть вказувати на скоєння того чи іншого правопорушення, усередині країни і отримання їх під час проведення досудових розслідувань (у рамках правової допомоги) з-за кордону. Другий аспект – проблемніший.

Корупція в Україні, особливо – на топ-рівні, рідко закінчується усередині держави. Вона виходить на іноземний банк або на якийсь офшор. І це затягує розслідування. Розуміємо, що не можна іти в антикорупційну прокуратуру чи у суд із голими руками. Маємо переконливо довести вину підозрюваних осіб.

— Чи є у вашому кабінеті телефон з табличкою «президент»? Як часто піднімаєте трубку на цьому телефоні?

— Телефон спецзв’язку у мене з’явився півроку тому. Жодного разу по ньому не розмовляв. І, мабуть, не буду.

— Чому?

— До нас взагалі мало хто дзвонить. Впливам ми не піддаємося. НАБУ – незалежний орган. А таке спілкування нашій еліті нецікаве.

— Чи є «під прицілом» НАБУ інші люди з оточення президента?

— Пришліть мені запит – я не знаю, що маєте на увазі під цим терміном.

— Ви читаєте пресу, там про це пишуть…

— Якщо говоримо про голову Державної фіскальної служби, то читав, що його називають “людина з оточення президента”. Перед затриманням Насірова розпочався небачений «цирк» у парламенті з призначенням аудитора НАБУ. Високий статус підо­зрюваного не впливає на прийняття нами рішень. Іноді бачимо, що коли виявляємо інтерес до певних осіб, то ступінь тиску, спротиву збільшується.

— При вступі на посаду ви сподівалися, що буде такий масштаб опору?

— Тяжко спрогнозувати масштаб спротиву. Контррішення наша еліта приймає спонтанно. Як приклад наведу скандальну історію з призначенням у парламенті аудитора НАБУ. Неправильно чинять наші політики! Було проведено конкурс, на ньому було обрано кандидата…

— Маєте на увазі Роберта Сторча…

— Не має значення прізвище! Кажу про переможця процедури, яку провів антикорупційний комітет Верховної Ради. Питання винесли на розгляд у сесійну залу — і тут заходить якась випадкова людина (йдеться про Найджела Брауна. – Авт.). Вона не може пояснити, звідки взялася, хто її запросив. Всупереч усім вимогам регламенту, цю людину «проштовхують». Ще не зареєстровано відповідних документів, а за неї вже голосують. Для мене це був шок! Гидко було дивитися на це. Такі дії не прикрашають владу, компрометують її перед світовою спільнотою.

А три тижні перед цим була спроба змінити законодавство про НАБУ у частині проведення аудиту. Хотіли змінити його так, щоб можна було сформувати заангажовану конкурсну комісію. Коли підключилися міжнародні партнери і висловили жорсткі месиджі, а профільний комітет у парламенті забракував правки, визнавши цей законопроект таким, що посягає на незалежність НАБУ, — і пішли всі оці «хвилі».

— Яка мета цих дій? Багато хто каже, що у такий спосіб «копають яму» під Ситника…

— А які можуть бути інші варіанти? Єдиною підставою для відставки Директора НАБУ є негативний висновок аудиторів. Я не здивувався б, якби ухвалили таке положення закону: аудитором НАБУ може стати особа, яка в будь-якому випадку підпише негативний висновок. Хто за? 300 голосів! Можливо, до цього дійде… Якщо влада намагається нас позбутися, це є індикатором нашої незалежності. Предмет аудиту складається з двох елементів: ефективності роботи та інституційної та операційної незалежності. Якщо простіше: жодна з гілок влади не може впливати на рішення НАБУ. Цю частину аудиту ми пройшли переконливо. Що і підтверджують останні гучні затримання.

— Хто намагається знищити НАБУ?

— Ці процеси можуть організовувати винятково ключові політичні гравці. Хто ними є, ви самі знаєте.

— У вас не було бажання зустрітися з Петром Олексійовичем і сказати: «Пане президенте, ну як же так? Ви ж гарантували нашу незалежність?».

— Я є керівником правоохоронного органу. Ходити до депутатів чи ще до когось і жалітися — не буду! Не маю на це ні юридичного, ні морального права.

Готові будь-якому аудитору дивитися в очі. І далі сумлінно будемо виконувати свою роботу. А не займатися політиканством і вести з кимось змовницькі перемовини.

Ми зачіпаємо осіб, яких ніхто ніколи  в Україні не зачіпав

— У середині квітня минає два роки, відколи вас призначили Директором НАБУ. Чим зі зробленого за цей період особливо пишаєтеся?

— Перше своє розслідування ми розпочали тільки 4 грудня 2015 року. Готові були взятися за це 1 жовтня, але на той час ще не було антикорупційного прокурора. Жодна держава світу не могла б похвалитися тим, що за вісім місяців було створено такий повноцінний правоохоронний орган. Ми чули багато скептичних думок про свою діяльність. Зараз їх мало. Це заслуга всієї команди, яку було відібрано через прозорий конкурс. Відібрали кращих, тому маємо результат. Перші удари, які відчули порушники закону у парламенті, завдали минулого червня, коли заарештували злочинну групу Онищенка. Цей нардеп три рази вночі відміняв свої закордонні авіарейси в Україну. Але коли зрозумів, що Верховна Рада під тиском громадськості проголосує за позбавлення його імунітету, не повернувся до Києва. Ми зачіпаємо людей, яких ніхто ніколи в історії України не зачіпав.

Сума завданих корупціонерами збитків – щонайменше   83 млрд. грн.

— Чи є у вас відчуття, що у хворий, вражений тотальною корупцією суспільний організм ви вкололи антибіотик, який допомагає одужати цьому організмові і робить незворотними очищувальні процеси?

— Відчуття щодо антибіотика існує. Але щодо незворотності є питання. Вона буде тоді, коли побачимо не тільки арешти, великі грошові застави, а й фінальні крапки у розслідуваних нами справах. Тобто обвинувальні вироки судів. Оце буде точкою неповернення антикорупційних реформ. Згадайте, скільки лунало скептицизму: та не можна у нас нічого зробити з цією корупцією… Можна! НАБУ повідомило про підозру голові Центральної виборчої комісії, голові Рахункової палати, керівнику Державної фіскальної служби. Ми заарештували топ-менеджмент величезних державних підприємств, які є джерелом політичної корупції. За кримінальними провадженнями, які розслідує НАБУ, сума встановлених збитків – 83 млрд. грн. Це той результат, про який раніше не можна було і мріяти. Ми зробимо все, щоб захистити те, що створили. Щоб зміни були незворотними.

— Коли з’явиться антикорупційний суд? І чи не стане він елементом корпоративної системи, коли судді дублюватимуть обвинувальні вироки?

— Ця теза – одна з головних маніпуляцій, яку використовують, коли ведеться дискусія щодо необхідності створення Антикорупційного суду. Те ж саме кажуть про Солом’янський райсуд Києва, на який ми, мовляв, тиснемо і він нібито є «ручним». Насправді далеко не завжди точка зору суддів збігається з нашою… Ідея Антикорупційного суду в тому, щоб фахово і швидко у рамках закону забезпечити розгляд цих справ. Бо звичайні суди першої інстанції, які не реформовано, по вуха завалені справами. Там половина вакансій. Ці суди не мають змоги слухати резонансні справи, в яких ідеться про корупцію. А іноді саботують цей процес.

— Не так давно ваші хлопці проводили обшук у помешканні екс-нардепа Миколи Мартиненка. Які перспективи у його справі?

— Перед нашою з вами зустріччю прочитав у ЗМІ, що Мартиненко влаштував чергову піар-акцію: звернувся до послів країн ЄС з приводу «безпрецедентних порушень» закону з боку НАБУ. Мабуть, це і є оцінка того прогресу, якого досягли у його справі. Її довго розслідують через те, що є багато міжнародних правових доручень, не всі країни їх швидко виконують. Іноді чекаємо відповідей по чотири-п’ять, а то й шість місяців. Найпростіше з чехами, швейцарцями. Складніше – з австрійцями…

У справі Мартиненка проведено велику роботу. Її результат залежатиме від того, наскільки нас підтримає Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

— Ми так зрозуміли, що із керівником САПу Назаром Холодницьким у вас немає повного взаєморозуміння?

— У цій справі у нас є своє бачення, яке обґрунтовуємо прокурорам прямими доказами. Остаточне рішення – за САП. Антикорупційний прокурор не повинен автоматично підписувати всі наші звернення. Перед тим, як поставити підпис, має перевірити обґрунтованість підозр. Зараз саме така стадія у цій справі.

— Нардепа Онищенка дістанете з-за кордону?

— Якщо говорити образно, ми вже його «дістали»… Основну справу по ньому закінчено. Триває ознайомлення з матеріалами. Прокуратура надала дозвіл на відкриття матеріалів стороні захисту Онищенка. Окремо вирішуватиметься доля справи по Насірову. А от по Онищенку ми з Назаром Холодницьким ведемо дискусії. Бо, з одного боку, не хочеться запускати процедуру заочного засудження. З іншого – не хочеться затягувати справу, бо велику суму його незаконно нажитих коштів заарештовано всередині держави. Хотілось би їх повернути у бюджет. Сподіваюся, що Інтерпол, який безпрецедентно довго розглядає наше клопотання про затримання Онищенка, нарешті прийме якесь рішення. Не знаю, чим пояснити таке зволікання. Але Інтерпол – не єдиний інструмент пошуку осіб, які переховуються за кордоном від правосуддя. Сподіваюся, що відбудеться екстрадиційний арешт Онищенка. Хотілось би піти по звичайній процедурі його засудження, а не по заочній.

— Чи можете знайти спільну мову з колегами із Молдови, куди чкурнув скандальний суддя Чаус?

— Останній виступ антикорупційного прокурора Молдови вселив надію. Всі необхідні папери ми скерували у Кишинів. Місцезнаходження Чауса встановлено. Він перебуває під арештом. Але його заарештовано не по нашій, а по їхній справі – за незаконний перетин кордону. Чув, що Чаус заявляв про політичне переслідування в Україні. Це вже виходить за всі рамки…

— Чи ходить до вас на допити нардеп Ігор Кононенко?

— Детективи НАБУ не погоджують зі мною осіб, яких викликають на допит. Часом іду по нашому офісу, бачу — Ринат Ахметов зайшов. Орієнтиром для детективів є закон. До нас приходять багато «топових» людей.

— Ви Ахметова згадали як приклад чи справді викликали його?

— Детективи викликали. Він фігурував у розмові Мартиненка з Онищенком. Ахметов прийшов, його допитали…

Проясніть ситуацію з головою ЦВК Михайлом Охендовським. З одного боку, його звинувачують у тому, що брав хабарі від Партії регіонів (так звана «чорна бухгалтерія»). З іншого, ми чуємо, що йому надали статус потерпілого від дій НАБУ (коли матеріал був готовий до друку, стало відомо, що Ген­прокуратура України закрила справу, яку було відкрито за рішенням Печерського районного суду Києва, щодо порушення САП і НАБУ прав голови ЦВК Михайла Охендовського – у зв’язку з відсутністю в діях заступника генпрокурора – керівника САП Н. Холодницького, директора НАБУ А. Ситника, а також детективів НАБУ ознак складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.344, 367, 372, 387 ККУ)…

— Так вирішив Печерський суд – йому видніше. Зараз по цій справі готуємо остаточну підозру щодо Охендовського. На вказівку Спеціалізованої антикорупційної прокуратури було проведено ще одну експертизу на предмет достовірності його підпису у так званій амбарній книзі.

— Кажуть, перша експертиза була негативною…

— Не було негативної. Першу експертизу почерку у справі Охендовського проводили у тій установі, де проводили економічну експертизу у справі Насірова. Там відчувався тиск на експертів з боку керівника цієї установи. Вони піддалися цьому тискові. І як наслідок, написали у висновку, що нема змоги встановити достовірність підпису Охендовського. Було не негативне заключення, а нейтральне. Робили це дослідження упродовж трьох місяців, що ще раз підтверджує той тиск, який на них здійснювали. Потім було призначено іншу експертну установу – у структурі Міністерства внутрішніх справ. І вона у встановлені строки зробила висновок про те, що у згаданих документах (йдеться про “амбарну книгу” Партії регіонів. — Авт.) є підпис Охендовського. Наші колеги із САПу дали вказівку провести ще одну експертизу – для того, щоб у цій, як ви кажете, знаковій справі не було жодних сумнівів. Ми виконали цю вказівку, хоча могли оскаржувати її. Не виключаю, що дехто розраховував знову натиснути на експертів. Скажу відверто: той тиск, який чинили на них у справі Насірова, був несамовитий. Я вдячний експертам, що його пережили.

— З чийого боку був тиск?

— З боку керівника експертної установи. Він починав розказувати, що ця експертиза — погана, що треба її відкликати. Хоча у цього керівника не було спеціальних знань для таких висновків. Є письмові сліди всіх цих дій. Я звернувся з листом до міністра юстиції, щоб розібрався з цим керівником. Третя експертиза теж підтвердила, що підписи про отримання хабарів належать Охендовському. Було проведено ще ряд слідчих дій. На основі всього цього готуємо підозру голові ЦВК. Коли вона буде готова, з усіма матеріалами передамо її в Антикорупційну прокуратуру. Нехай вона на себе бере відповідальність при визначенні, чи є у діях Охендовського склад злочину. Особисто я вважаю, що зібрано достатньо доказів для того, щоб пред’являти йому підозру. Якщо говорити про папери, які назвали «бухгалтерією Партії регіонів» (насправді це — чорнові записи), — вони спочатку вийшли на сторінки газет, а потім потрапили до нас. Усвідомлюємо, що увага до цієї справи величезна. Саме щоб не було спекуляцій, хочемо оприлюднити цю підозру. Щоб суспільство бачило, що встановили детективи. І нехай САП визначається. Якщо відмовить у погодженні підозри, то нехай пояснить, чому зробила це.

— Як ця «книга» виплила?

— Пригадуєте фотографію із «Межигір’я», коли у воді плавали різні документи? Було багато таких паперів після втечі Януковича. Ми не знаємо, яка у нас частина цієї «чорної бухгалтерії» — сота, тисячна чи половина її. Були певні офіси, де зберігали ці документи. Під час подій зими 2014 року у центрі Києва, коли офіси захоплювали, ці папери потрапили до різних осіб. Неможливо встановити, через скільки рук вони пройшли, перш ніж потрапити у НАБУ. Нам їх передав колишній заступник голови СБУ Віктор Трепак.

Насіров не дав конкретної відповіді на жодне наше запитання

— Повернемося до Насірова. Він заявляв, що йому взагалі нічого не пред’явили. Каже, що не розуміє, за що його заарештували…

— Пан Насіров перейшов у фейсбучний процес. Його допитали по суті оголошеної підо­зри. Чотири рази його допитали в статусі свідка. Потім — у статусі підозрюваного. На жодне запитання детективів він не дав конкретної відповіді. Від нього чули стандартні фрази: не знаю, не можу пояснити. Наприклад, його запитують: як можете пояснити те, що рішення про відстрочку податкових платежів було прийнято у серпні, а відповідне підприємство з цим клопотанням звернулося аж у вересні? Тобто на момент відстрочки фіскальна служба не могла знати про це клопотання. Відповідь: «Не можу цього пояснити».

Інше запитання: поясніть той факт, що бланк, на якому надруковано рішення про відстрочку, отримано канцелярією у жовтні, а рішення — винесено у серпні. «Не можу пояснити», — каже Насіров. Детективи НАБУ просять його пояснити, чому переніс сплату заборгованості (а це погоджується з Міністерством фінансів). «Не знаю».

Даємо запит у Мінфін — там нічого ніхто не погоджував. Просимо пояснити, чому це не було погоджено. І знову – «не можу цього пояснити».

Таких запитань, які підтверджують навмисність дій Насірова, і таких порожніх відповідей прозвучало десятки. НАБУ просило Насірова пояснити, чому певні рішення про відстрочку податкових платежів, що були у компетенції районних, обласних фіскальних служб, підписав саме він? «Я не можу цього пояснити». Неприємно дивитися, коли, маючи скільки часу на підготовку аргументованих відповідей, маючи десять чи більше адвокатів, чиновник такого високого рангу поводиться так несолідно. Спекулює станом здоров’я, не маючи для цього жодних підстав. І документів. Експертиза Міністерства охорони здоров’я довела, що лікарі маніпулювали з діагнозом. Коли тобі нема що пояснити по суті, найпростіше заходити у Фейсбук і розповідати, як тебе «пресує» НАБУ.

До речі, цим займається не тільки Насіров. До цього вдаються і його захисники. Це вершина непрофесійності.

— Чому вибрали саме таку тактику?

— Очевидно, тому, що їм важко знайти відповіді на наші запитання. Але дають покази також підлеглі Насірова: від кого і як вони отримували вказівки щодо цих відстрочок. Економічна експертиза показала, що жодна така відстрочка не була законною. Вона можлива була би за наявності певних підстав, зокрема, якби був рух коштів та можливості погасити цю відстрочку. Але коли підприємство просто не платить, йому не можна давати відстрочку. Ми запитували Насірова: чому за відсутності умов ви давали відстрочку? «Я не можу це пояснити»…

У ректора-хабарника – китайська валюта…

— Корупція панує не тільки на дуже високому, а й на середньому, нижчому рівнях. Охопила всі сфери нашого життя. Зокрема, вразила вищу освіту. Молоде покоління погоджується на те, аби, ідучи на іспит, класти у заліковку долари…

— У мене недавно була зустріч у Львівському університеті внутрішніх справ, яка відбувалася у рамках інформаційно-просвітницької кампанії «Студенти проти корупції», започаткованої Програмою розвитку ООН в Україні спільно з НАБУ. Студенти ставили те ж питання, що і ви.

Корупція у світі — величезне зло. Воно починається з освіти. Коли дитина вивчилася за гроші, то життя сприймає так, що все можна зробити за неправомірну вигоду. Ми затримували освітян-хабарників. Одним з останніх був ректор Національного авіаційного університету. У нього вдома знайшли банкноти дев’яти валют світу на 5 млн. грн. — там були американські і канадські долари, англійські фунти стерлінгів, євро. Навіть китайські юані… Зараз відбувається відкритий конкурс на посади в НАБУ. Це вперше в Україні. Найбільше нам цікаві кандидати у детективи. Якщо проситься особа, яка вивчилася не за гроші, — шансів пройти цей конкурс у неї набагато більше. На жаль, процес відбору в інші правоохоронні органи, у ту ж саму прокуратуру, не є таким прозорим.

— Чи не дзвонять до вас товариші, близькі з проханням «взяти на роботу гарного хлопця»?

— Не дзвонять. Від самого початку дав зрозуміти усім своїм друзям, що замовляти за когось слово, передавати їхні резюме — не матиме жодного сенсу. Ні для кого винятків не буде. Всіх чекає складний п’ятиетапний конкурс. Нехай доводять, що найкращі.

— Нардеп Ігор Луценко дорікає НАБУ за те, що, мовляв, воно не займається серйозними справами. Часто чути закиди у великому самопіарі НАБУ…

— Собака гавкає — караван іде. Якщо ображатися на всі смішні претензії, не буде часу робити основну роботу.

— Є думка, що конфлікти між вами і САПом були запрограмовані через перетинання повноважень…

— Немає ніякого перетинання повноважень. Ми – правоохоронний орган, слідчий підрозділ. САП – здійснює процесуальне керівництво. Існують певні дискусії, вони неминучі. Справи і повноваження у нас одні. Детектив може мати свій погляд на ситуацію у справі, прокурор — інший. Наведу приклад Німеччини. Лише 36 відсотків підозр, які готують тамтешні поліцейські, прокуратура погоджує. Тож відносини між цими органами там «не дуже»…

Треба подивитися на результат, який ми показуємо. Підозру по Насірову було погоджено, хоча і в тяжких муках. Можливо, такі дискусії дисциплінують детективів, змушують «вилизувати» справу настільки, що підо­зрюваному нема що сказати на допиті. Так що у наших спорах з прокуратурою є позитивний момент.

«Про «вишки Бойка» запитайте у генпрокурора Луценка»

— Свого часу було багато шуму довкола нардепа Юрія Бойка, якого звинувачували в оборудках з нафтогазовидобувними платформами. Був навіть термін — «вишки Бойка». Чому нема розвитку у цій корупційній справі?

— Поставте це запитання Юрію Віталійовичу! Генеральна прокуратура, замість того, щоб постійно порівнювати свою роботу з НАБУ (хоча у нас 150 детективів, а у них — 15 тисяч прокурорів), має дати відповідь на це питання.

Пріоритет у діяльності НАБУ — зловживання нинішньої влади. Це набагато важче, ніж ганятися за младоолігархом Курченком та займатися іншими «паперовими» справами. Сидить людина в іншій державі, освоює кошти, які вивела. На папері у ГПУ йому готують підо­зру, якісь заочні рішення. Так працювати просто. А ти поясни ті справи, які у ГПУ валяються роками! Якщо вони взялися за їх розслідування і вважають, що не потрібно було створювати НАБУ, бо у ГПУ, мовляв, і так усі грамотні, – доведіть ці справи до кінця! А не звітуйте без кінця про затримання сільських голів…

 

 

 

Розмовляла Наталія Балюк

 

 

 

Джерело: ВЗ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Ситник Артем

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s