Гендиректор Смарт-Холдингу Олексій Пертін: Люди, які йдуть у владу, повинні зашити собі кишені

19 квітня 2017 р.

Торік іноземні інвестиції в українську економіку зросли на 17% і досягли $4,4 млрд. Приблизно чверть цієї суми склали прямі грошові іноземні інвестиції компаній.

Решта – це сума докапіталізації материнськими банками своїх українських “дочок”. Цікаво, що значну частину реальних грошових інвестицій склали вкладення самих українських фінансово-промислових груп.

У цьому році обсяг інвестицій також складе близько мільярда доларів. І цілком ймовірно, що інвесторами знову опиняться в основному українські холдинги.

Про те, як працюється українським ФПГ і в які галузі найближчими роками вони можуть інвестувати, розповів генеральний директор компанії Смарт-Холдинг Олексій Пертін.

– Що сталося з бізнес-кліматом у країні за останній рік? Ви можете відзначити по два-три основних позитивних і негативних тренди?

Почнемо з негативу, щоби зрештою залишитися в доброму гуморі. Україна не просунулася у сфері боротьби з корупцією. Про це свідчить нещодавно опублікований рейтинг E&Y.

Наша країна в цьому ранжирі стоїть на першому місці, майже 90% опитаних бізнесменів вважають, що корупція широко поширена в бізнес-середовищі України. Ну і в сфері умов ведення бізнесу ми ледве просунулися. 80-е місце в Doing Business – це не те, чим можна пишатися.

Проаналізуйте, чи прийшов хтось із великих західних інвесторів в Україну за останні три роки. Відповідь очевидна – ні. Знаю про тих, хто пішли. Візьмемо, наприклад, енергетику. Пішли великі компанії, які колись обіцяли нам розробляти родовища, знайти сланцевий газ і забезпечити повну енергетичну незалежність. Чомусь вони вважають це безперспективним. Те ж саме відбулося в банківській сфері. Багато західних банків тікають звідси. Інвестор голосує доларом, гривнею. Їх немає тут…

– А якщо про хороше?

Помітні зусилля уряду з організації держзакупівель. Ще багато чого потрібно тюнінгувати, – і без боротьби з корупцією це залишиться просто інструментом, – але велика робота зроблена.

Мені імпонує, що до керівництва держкомпаніями залучаються хороші фахівці на ринкових умовах. Можна навести як приклад Укргазвидобування. Є успіхи, є про що говорити. Щоправда, таких компаній одиниці. Є ряд ініціатив, процесів. Наприклад, 14 березня Верховна Рада ратифікувала угоду про зону вільної торгівлі з Канадою. За прогнозами експертів, це дозволить збільшити приплив інвестицій на $36 млн на рік. Але це крапля в морі…

Читаючи новини, складається враження, що багато роботи у зовнішньому просторі робить уряд. Але з якихось причин реформи не доходять до логічного завершення.

Я можу сказати, що поки не все так погано у нас з сировинними ринками. Тому що метал, руда, вугілля – в ціні. Це все дозволяє нам мати додаткову підтримку для економіки, це додаткові доходи бюджету. Але в цьому питанні нам допомагає світова кон’юнктура. Якщо вона буде негативною, то ми відчуємо тиск.

Насправді в країні є дуже героїчні люди, які звикли весь цей складний хаос і безлад долати. При всіх негативних факторах, нестабільності, наші люди вміють з цим справлятися. І це мені вселяє оптимізм.

– Є рецепт економічного зростання?

Інвесторів у нас немає. Або катастрофічно мало. Некомфортно їм тут. В Україні немає достатньої кількості капіталу, щоб піднімати економіку. Єдиний фактор, який може бути каталізатором зростання – це закордонні інвестиції. Ось від цього треба було і танцювати в ряді реформ, які б дозволили отримати додаткові кошти.

Досі в державі немає жодної стратегії щодо розвитку ключових галузей. Потрібно, щоб вони стали драйверами зростання і додатково допомагали розвитку експортної складової. При коливаннях курсу гривні тільки експорт міг би підтримати економіку.

У своєму діловому спілкуванні ми часто отримуємо запити від різних зарубіжних інвесторів. Вони всі бояться. В Україні переважає якийсь фон недовіри і нестабільності. Це відчувається буквально у всьому. Немає твердої основи, на яку можна було б упевнено спиратися і робити інвестиції.

– Бізнес-омбудсмен Альгірдас Шемета нещодавно заявив, що за минулий рік тиск податкових органів на бізнес зменшився, але з’явився новий тренд – тиск прокуратури і Служби безпеки. Наскільки це помітно у вашій галузі?

Прокуратура і СБУ зараз дійсно стають одними з «ключових гравців» у бізнесі. Їх вплив ми відчуваємо щодня.

Важко взагалі говорити про інвестиційний клімат, коли, наприклад, на підприємствах нашої групи із завидною регулярністю проводяться обшуки, блокується господарська діяльність, руйнується інфраструктура… Ми вимушені мобілізувати всю нашу юридичну команду, щоб брати участь у десятках судових процесів. Приводи, з одного боку, смішні, з іншого – стає не до сміху, коли загроза нависає над багатотисячними колективами. Бізнес любить тишу, прагне стабільності і хоч якоїсь впевненості у завтрашньому дні.

Наприклад, на території Чорноморського суднобудівного заводу (ЧСЗ) ми розвиваємо індустріальний парк. Ми вели переговори з одним з найбільших світових інвесторів. Мова йшла про кілька сотень мільйонів доларів. Але абсолютно несподівано у нас пройшов черговий обшук і переговори заморозилися. Приходять в офіс, зрізають замки. Потім виявилося, що обшук відбувся в рамках справи про контрабанду сигарет в Сумській області. Де суднобудування, перевалка, а де сигарети?!

Тільки за останні три тижні у нас були три ухвали суду щодо арешту 82 об’єктів нерухомості суднобудівних підприємств. Причому, для збереження якогось одного автомобіля. Одну ухвалу оскаржуємо, з’являється нова. Це тиск на бізнес, ми відчуваємо на собі щодня. Сподіваюся, що якось впораємося з цим.

– Яким чином потрібно діяти в таких ситуаціях?

У нас в подібних ситуаціях два способи захисту. Перший – це в правовому полі. Ми інвестували не один мільярд доларів в Україну, ми віримо в майбутнє цієї країни і всіма доступними законними способами будемо захищати свої інвестиції. А друге – відкритість. Тобто ми повинні показувати все, що відбувається. Прокуратура зараз боїться тільки публічності. Коли їхні дії набувають розголосу, то вже складніше будь-які незаконні рішення приймати.

У мене головне прохання до держави – не заважати і виконувати всі декларації, які озвучуються на західних майданчиках: міжнародних зустрічах, форумах, самітах.

– Що можна конкретно зробити для того, щоб це змінилося? Зараз кажуть, що антикорупційні суди допоможуть карати людей, які стоять на самісінькій верхівці влади і займаються рейдерством. Можливо, потрібні ще якісь інструменти? Наприклад, зовнішнє управління?

Ми фактично і так перебуваємо під зовнішнім управлінням. Але ніхто нічого не зможе зробити за нас. Потрібно відповідально робити домашнє завдання. Країна повинна рости сама.

Кількість антикорупційних органів зашкалює і зараз формуються нові. Проведіть судову реформу і спеціальні антикорупційні суди не знадобляться.

Для мене ключовий показник – це коли піде якийсь дух поділу на «свій – чужий». Всіх треба об’єднувати і думати, як розвивати країну. Пестити і плекати будь-якого інвестора, який приносить інвестиції в економіку і працює за всіма законами, які у нас тут є.

У держави мають бути чіткі проекти і з розвитку ключових галузей, і з контролю державного замовлення. Люди, які йдуть у владу, повинні зашити свої кишені і працювати на благо країни. Їм суспільство саме на це дає мандат.

У чому завдання будь-якого правителя? Забезпечити краще життя для своїх громадян. І на це треба спрямувати всі зусилля. Існує дуже багато різних механізмів.

Потрібно враховувати і світові тренди. Смарт-Холдинг є давнім партнером Всесвітнього економічного форуму, у рамках якого розглядається дуже цікава аналітика. Що я можу сказати? Україна перебуває зовсім не в світовому порядку денному. І влада, і бізнес не замислюються про глобальні ризики, які, хочемо ми чи ні – матимуть вплив на нашу економіку, на кожного українця. Ми не чуємо, щоб ці питання обговорювалися на засіданнях уряду, у Верховній Раді…

Ми були партнерами та експертами ініціативи Групи стратегічного прогнозування ВЕФ Scenarious for Ukraine («Сценарії для України»), яка була покликана дати відповідь про можливі майбутні напрямки економічного розвитку країни. У нашій країні є декілька галузей, які можуть стати драйверами зростання. Це металургія, сільське господарство, інфраструктура. Треба розробляти дорожню карту для їх розвитку, давати гарантії інвесторам і – повторюся, держава просто не повинна заважати.

– Якщо ми вже згадали ваші суднобудівні активи, в якому вони стані?

Суднобудування – це глобальний ринок, який зараз у великій кризі. У ньому конкурують не компанії, а, радше, країни. І виграють ті, хто більш продумано ставиться до розвитку і підтримки цієї галузі.

Потенціал суднобудування величезний. Воно має для економіки значний мультиплікативний ефект: одне робоче місце в суднобудуванні забезпечує до 8 робочих місць у суміжних галузях. У 2005 році наша держава позбавила суднобудування яких-небудь пільг, в той час як за кордоном (Китай, Туреччина) на державному рівні реалізовувалася абсолютно протилежна політика.

Важливим питанням для галузі є можливість залучення «довгих грошей» з розумною вартістю. У цьому сенсі величезну роль могло б відіграти створення державного кредитно-експортного агентства. У цьому контексті показовим є досвід Китаю. Сьогодні в загальному портфелі Ексімбанку Китаю суднобудування займає 8,5%. Китайське суднобудування за обсягом замовлень вийшло на перше місце в світі, що дає майже 10% загального китайського ВВП.

– Як вашим суднобудівним підприємствам вдається виживати?

Сьогодні ми сконцентровані на виконанні судноремонтних і модернізаційних робіт. Разом з тим, Smart Maritime Group продовжує вести переговори щодо залучення контрактів на повнокомплектне суднобудування, в тому числі і з закордонними замовниками.

Зараз ми шукаємо нові точки зростання: розвиваємо проект Індустріального парку на території миколаївської верфі, ув березні в рамках спільного проекту з Метінвестом відкрився сервісний центр з переробки металопрокату. У стадії переговорів перебуває проект організації спеціалізованої лінії з виробництва компонентів вітрогенераторних установок.

Ми виграли тендер на виготовлення великих металоконструкцій за контрактом з Укравтодором в рамках проекту добудови мостових переходів у Запоріжжі. Займаємося виготовленням спеціалізованого обладнання для гірничо-металургійного комплексу.

Але суднобудування було і залишається для нас базовим бізнесом. Головне – ми змогли за ці роки зберегти людей, базу знань і навичок. Ми в змозі побудувати будь-який складний проект. Але для цього повинна змінюватися обстановка, інвестиційна привабливість.

Держава повинна відмовитися від вибіркового підходу. Тому що у нас дуже часто в тендерах виграє, наприклад, Ленінська кузня (з лютого 2017 року – Кузня на Рибальському, належить Петру Порошенку – НВ Бізнес). Тобто у нас не бізнес-складова на чільному місці, не державна необхідність, а чиїсь приватні інтереси. Держава банкує – кому давати замовлення і гроші, а кому не давати.

– Що з проектом будівництва корвета для ВМС України?

Будівництво відстає від наміченого графіка, оскільки держава повністю припинила фінансування. Готовність проекту нині близько 17%, а корпусні роботи за проектом виконані більш, ніж на 80%. Незважаючи на те, що в бюджеті 2017 року гроші у Міноборони є, фінансування все одно не поновлюється, йдуть розмови про зміну підрядника. Хоча мені важко уявити інший майданчик, який міг би прийняти проект. Час іде, мы можемо втратити гроші, які вже сплачені як передоплата іноземним партнерам. А це гроші Держбюджету. Приїздять швейцарці, італіці. Вони всі чекають – буде корвет чи ні.

Фахівці стверджують, що це хороший проект. І якби його зробили, то отримали б можливість підвищити експортний потенціал країни. Могли б подібні корвети продати в інші країни, тому що є запити.

Україні потрібен власний військовий флот. Ми маємо вихід до двох морів. Державним мужам необхідно прибрати з обговорення майбутнього судно- і кораблебудування політичну складову.

– А є якісь інструменти, щоб вплинути на ситуацію? Суди, міжнародна громадськість, щось ще?

У нас один механізм – це прозорість та інформаційна відкритість.

– Якщо говорити про ваш газовий бізнес – там пройшла реформа ринку, збільшилися ціни. Нафтогаз заявляв про якусь демонополізацію щодо поставок газу і його транспортування. Стало легше працювати чи ні?

На ринку залишилися практично тільки вітчизняні інвестори. Це багато про що говорить.

Безумовно, прийняття нового Закону України Про ринок газу, який набув чинності в кінці жовтня 2015 року, вже внесло певні позитивні зміни.

Відбувається трансформація власності НАК Нафтогаз України та її дочірніх компаній. В кінці 2016 року була скасована норма про створення страхового запасу в обсязі 50% від обсягу поставки наступного місяця. Але реформування ще не завершилося і вимагає більш системного підходу.

Як і раніше, залишається ряд обмежень, які відлякують іноземних інвесторів, а вітчизняним не дають можливості розвиватися. В першу чергу мова йде про стимулююче оподаткування. Мотивуюча рента для нових свердловин могла б стимулювати нові буріння, але рішення досі не прийнято.

Другий важливий момент – дерегуляція дозвільної системи, зокрема питання, пов’язані з виділенням землі. Інвестору необхідні зрозумілі і прозорі умови роботи та впевненість у поверненні своїх вкладень. Тоді український ринок природного газу буде йому цікавий.

Що стосується Смарт-Енерджі, то минулого року ми видобули близько 209 млн кубометрів газу і 17 тис. тонн конденсату. В цьому році ми очікуємо значний приріст. Взагалі вітчизняних газовидобувників держава має на руках носити. Крім забезпечення енергетичної безпеки вони є основними донорами бюджету. За 2016 рік підприємства Смарт-Енерджі, наприклад, перерахували до бюджетів різних рівнів близько 740 млн грн податків.

– Про які ще цікаві проекти Смарт-Холдингу ми почуємо найближчим часом?

Те, що зараз в центрі уваги – це відкриття в Києві готелю Park Inn, яким буде керувати Rezidor Hotel Group. Він буде якраз доповненням ансамблю Троїцької площі. Свого часу ми провели її глибоку реконструкцію, побудували підземний паркінг. Навіть отримали подяку від УЄФА за допомогу в організації матчів Євро 2012.

– Коли планується відкриття готелю?

Я думаю, що перших відвідувачів готель зможе прийняти вже в травні, а офіційне відкриття буде трохи пізніше. Сподіваємося, що готель посяде гідне місце в столиці.

– Зараз час кризи, а ви будуєте нові об’єкти.

Ми змушені були добудовувати. У готелі ми закінчуємо свої інвестиції. З огляду на загальну ситуацію в країні і в компанії, ми змушені були призупинити будівництво в останні два роки. Але десь на початку року ми відновили проект і бачимо, що в найближчий місяць все завершимо.

Зараз більш обмежена кількість ресурсів. Якщо ти щось продаєш, то продаєш дуже дешево. Але якщо щось купуєш, то ти й купуєш дешево. Якщо у тебе є можливість закінчити якісь речі або доінвестувати, то ти розумієш, що сьогоднішня ціна буде найпривабливішою.

Ми бачимо, що ринок нерухомості потихеньку оживає, є потенціал. Може, ми навіть подумаємо про будівництво бізнес-центру навпроти готелю, у нас є і проект, і фундамент.

– Чи є ще якісь сфери, які вам були б цікаві для інвестицій найближчим часом?

Наразі ми сфокусуємося на наявному портфелі. Тому що час складний, треба підтримати бізнес.

– Я хотів би говорити про Метінвест. Останнім часом з ним сталася така неприємна історія – відбулася експропріація ваших активів на окупованих територіях, якій передувала певна блокада. Наскільки сильно це вдарило по компанії, вам вдалося з цим впоратися і яким чином?

В першу чергу, хотілося б сказати про блокаду. Це однозначно злочин з боку так званих «активістів», а простіше кажучи – злочинців. Багато в чому саме вона призвела до того, що сталося. Так звана «блокада», яка вже підтримується на державному рівні, негативно вплинула не тільки на економіку Метінвесту, а на економіку всієї країни. Восени ми побачимо плачевні результати.

Для країни втратиться частина валютної виручки, яка йде від металургійних активів. У будь-якому разі, рахунок йде на мільярди. Ці компанії були острівцями, через які ми якраз і були інтегровані з тією територією.

Ми змушені шукати інші рішення, які дозволять ефективно працювати нашому вертикально інтегрованому ланцюжку виробництва.

– Ви змогли замінити поставки з тієї території?

Коксівне вугілля ми зараз купуємо у свого активу в США і на морському ринку. У нас був певний запас і це дозволило нам поки пройти ситуацію більш-менш спокійно, без потрясінь.

– А як бути з Єнакіївським меткомбінатом? Адже він постачав заготовку для ваших підприємств, зокрема, для підприємства в Болгарії.

Будемо купувати на ринку.

– Я так розумію, з вашої реакції, що загалом ви з цим завданням впоралися?

Виклики у нас виникають кілька останніх років постійно. У нас навіть було таке визначення “військова логістика”. Все, що їде в бік неконтрольованих територій (НКТ), відразу обростає додатковими витратами. Іноді $10-15 доларів на кожній тонні. Але ми змушені були працювати, підприємства і люди повинні були працювати. Це зарплата, гроші до бюджету, внесок у ВВП. Все це впливає на курс національної валюти.

Насправді важко переоцінити заслугу тих людей в Метінвесті, які працювали на НКТ, які забезпечували логістику, повністю дотримуючись українського законодавства. Це героїчні зусилля, і тут я не боюся гучних слів.

Зараз досить мало інформації, щоб міркувати про майбутнє активів на НКТ. Подивимося, як буде розвиватися ситуація. Зараз ці підприємства не працюють. Ми будемо концентруватися на підвищенні поточної ефективності і постараємося всіма доступними способами в рамках правового поля врегулювати проблеми. Але багато в чому ті люди, які організували блокаду, зробили для країни ведмежу послугу.

– А хто вони? Це переконані товариші чи вони на когось працювали?

Я не знаю. Тут є дуже багато версій. У будь-якому разі в найближчий рік ми будемо пожинати плоди цієї блокади. Там працювали співробітники нашої компанії Метінвест, там працювали українці. Податки підприємства платили в бюджет України.

А що з вашими кримськими активами?

Кримських активів немає. Ми з них вийшли.

– Виходить, що ви втрачаєте з двох сторін.

Знаєте, червоні прийшли – грабують, білі прийшли – грабують. Куди бідному селянину податися? Реальність така. Треба не нарікати, а йти працювати, шукати нові можливості. Дуже хочеться, щоб влада намагалася всіма способами захищати бізнес. Будь-який – малий, середній, великий. Наш або іноземний, який працює в Україні.

 

 

 

 

Розмовляв Микола Оліярник

 

 

 

Джерело: НЧ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s