Тетяна Пушнова: “Громадське”— це фактично реаліті-шоу

31 березня 2017 р.

Генпродюсерка «Громадського» — про заплановані зміни, внутрішні процеси в редакції, які нагадують їй реаліті-шоу, та про те, чому музика може бути важливішою за ефір про вбивство Вороненкова

Місяць тому Тетяна Пушнова стала генеральною продюсеркою «Громадського». На новостворену менеджерську посаду екс-керівницю Ukraine Today (міжнародного інформаційного каналу групи «1+1», що припинив мовлення торік) запросила голова ГО «Громадське телебачення» Наталя Гуменюк, запропонувавши розвивати ресурс, який має ліцензію на мовлення та називається «телебаченням», проте так і не став ним.

Тепер Тетяна застосовуватиме свій менеджерський та журналістський досвід, набутий на «1+1», ТВі та 5-му каналі, щоби допомогти «Громадському» стати телебаченням.

— Найперше завдання — зрозуміти, наскільки ми можемо бути телебаченням, маючи ті можливості й ресурси, які є у «Громадського». Переді мною поки що не стоїть ніяких KPI (ключових показників ефективності), хоча взагалі організація нині перебуває в процесі розбудови нової стратегії. Вона вже написана: це стратегія розвитку «Громадського» як мультимедійної платформи на два найближчі роки. У неї закладено оновлену місію, оновлені цілі, оновлену візію. Я встигла на останню сесію щодо цієї стратегії, і вона мені подобається.

Керівники підрозділів, шеф-редактор, редактор сайту — ми всі прописали кожен свою частину. Тепер кожен відділ має прописати під цю стратегію свої KPI, які ми ще обговорюємо. Потім цю стратегію буде затверджено наглядовою радою «Громадського», й на її основі буде відбуватися реструктуризація. Відповідно, переді мною стоятимуть дуже чіткі цілі.

Логічно, що ми будемо розвивати всі платформи. Але для нас важливо доносити інформацію, яку ми виробляємо. Якщо нам буде найзручніше донести цю інформацію телебаченням, то будемо використовувати телебачення. Моє завдання — це розвиток саме телевізійної платформи, але вона не домінуватиме: це не є самоціллю. Моє завдання — зробити так, щоби ця платформа ефективно працювала.

— Я розмовляла з експертами, з донорами — і деякі вважають, що «Громадське» — прекрасний продакшн. Який може поставляти свій контент на будь-який канал. На те саме Суспільне, наприклад, та на інші канали. Навіщо вкладати гроші в розвиток власного телебачення?

До того, як я поспілкувалася з Наталкою, в мене була подібна думка. І я в неї запитала, чи не є можливим просто залишити «Громадське» як продакшн. Ми дуже довго на цю тему спілкувалися і з нею, і потім із Катею Горчинською (виконавча директорка «Громадського». — «ДМ»), і вони мене переконали. По-перше, сама організація називається «Громадське телебачення». По-друге, є певні матеріали, яких, на жаль, розповсюджувати не береться ніхто, тож залишаються лише свої платформи. Це дражливі теми, які є центральними темами «Громадського».

Щодо Суспільного: невідомо, коли воно стане суспільнім. Цей процес затягнувся. У «Громадського» є певне бачення, як розвивати свої стосунки з Суспільним, як їм постачати контент, як узагалі бути партнерами — але все ж таки «Громадське телебачення» не може впливати на процес становлення Суспільного. Як там далі все буде розвиватися — невідомо. Для нас воно є платформою, але достатньо непевною — як і всі інші. Тому краще мати свою платформу.

— До вашої компетенції також входить просування контенту, який виробляє «Громадське». Які у вас плани з цього приводу і з якими каналами плануєте співпрацювати?

— Для того, щоб із кимось працювати, навіть із тим самим Суспільним, треба зробити певну ревізію того, що є у «Громадського». Три тижні, що я тут працюю, я радше роззиралася та вивчала питання, ніж робила якісь різкі рухи. Але ми вже наблизилися до спільної думки щодо того, як перебудувати структуру ефіру «Громадського». Тому ми придумали схему, за якою виведемо з ефіру програму, що називається «Громадське. Онлайн», та натомість запропонуємо глядачам нову сітку. У програмній сітці залишаться фокусні програми «Громадське. Світ», «Громадське. Схід» і «Громадське. Крим».

— А «Громадское на русском»?

— Ми зараз іще думаємо, в якій формі його залишити. Тому що буквально днями сайт «Громадського» запустив російськомовну версію. Хочу уточнити, що це іномовлення «Громадського», спрямоване на російськомовну аудиторію за межами країни, яке розповідає про України і регіон. І «Громадское на русском» зараз оновлює для неї стрічку новин, готує експлейнери та статті. Із таким обсягом, яким вони нині видають в ефір «Громадское на русском», — а це годинна прямоефірна програма двічі на тиждень, — це буде неможливо. І ми думаємо, як правильно перебудувати цей процес.

— Але ж ведуча та керівниця проекту Ксенія Туркова залишається з вами?

— Ксенія Туркова — виконавча продюсерка великого проекту «Громадське російською», її завдання — розбудовувати виробництво контенту російською. Виробництво телепрограми — лише частина завдання. Ксенія дуже цінний кадр, мені особисто дуже подобається, як вона веде телеефіри — дискусії, ток-шоу вона дуже класно робить. І в кадрі вона залишиться.

— «Слідство. Info» також залишається у вас в ефірі?

— Так, звісно, воно залишається — нам би ще більше розслідувань поставити в ефір. Тобто ми ні від чого не відмовляємося, просто «Громадське. Онлайн» набуде іншої форми, не прямоефірної. Я би хотіла, щоби Володимир Єрмоленко залишився в ефірі як інтерв’юер. Кожному, хто робить свої проекти для «Громадського», ми знайдемо застосування. Наприклад, Алла Кошляк робить програму «Бізнес-план» і робитиме її надалі. І цим вона цінна — тим, що вона вже в матеріалі. Ця програма робиться двома мовами. У нас узагалі дуже багато проектів, які робляться двома мовами. Тому що «Громадське» входить у мережу обміну, й матеріали «Громадського» розходяться по всьому пострадянському простору.

— А що нового плануєте?

— Сподіваюся, що ми виведемо в ефір програму про перебіг реформ, яка буде називатися «Громадське. Реформа». Вона буде побудована на основі програми «Ре:форма» Андрія Сайчука та Наталії Тарасовської, але тепер вони працюватимуть у студії. Також ми вже працюємо над програмою, яка стосується персональних фінансів — як макроекономічні показники можуть впливати на них, як їх організувати. Такого знання взагалі не вистачає в інформаційному просторі. Це програма не просто про те, що відбувається з національним банком, а про те, яке мені діло до того, що відбувається з Національним банком. Є люди, які можуть пояснити зв’язок вашого гаманця і процеси в НБУ. Або ваших планів на рік і планів, наприклад, надходжень грошей із МВФ. Це програма про «заземлену» економіку.

Ми також робимо свій проект про подорожі: в нас уже є партнерський проект із хлопцями, які подорожують світом, ця програма в нас дуже добре зайшла. Тому ми вирішили зробити ще й програму про подорожі Україною, якимись несподіваними місцями. Це буде спільний проект із «Радіо Свобода», і я сподіваюся, що надалі в нас такого контенту буде більше. Також ми домовилися про партнерський показ програм Бі-бі-сі, вже підписали договір. Це з найближчих планів, які ми вже більш-менш обговорили, про які ми більш-менш домовилися, які ми вже будемо запускати у виробництво найближчим часом. Плюс моє завдання — перебудувати студію, і ми вже близькі до фіналу погодження того, як вона має виглядати і що в ній має бути.

— Судячи з коробок у студії, процес закупівлі обладнання вже йде. Він почався до того, як ви прийшли, чи запустився з вашої подачі?

— Він почався до мене. У певний момент «Громадське» виграло грант на розбудову своєї студії, було закуплено апаратуру, наприклад, оці вісім плазм, інше обладнання. А я знову встигла вскочити в останній вагон. Сьогодні ми маємо остаточно домовитися, якою буде ця студія — і, можливо, за пару тижнів ми почнемо її перебудовувати. Наразі використовується фактично тільки ця частина, в який ми сидимо, вона інформаційна, тут записуються всі новинні й тематичні програми. Друга її частина використовується дуже рідко. Усе приміщення використовується для програми «Стейдж 13», де ми записуємо нову українську музику. Тепер у тій частині, яка використовується рідко, ми плануємо інформаційну студію, для цього закуплені п’ять плазм. А в іншій частині буде лаунж-зона для різних спецпроектів — тут також будуть три плазми. Ще в нас тут дуже класний вигляд із вікна, але ми не могли його використовувати — світла не вистачає: фактично тільки вночі можемо відкривати вікна, коли час від часу щось висвітлюється, й це видно в кадрі. Тепер ми знайшли технічне рішення, за допомогою якого можемо використовувати вікна і вдень. Щоби запрацювала ця технологія, ми докуповуємо світло.

— Із розмов із колегами стало відомо, що ви намагаєтеся об’єднати редакції всіх проектів «Громадського» в єдину редакцію. Ви вже завершили цей процес?

— Завдяки новій стратегії ми вже концептуально їх об’єднали — тепер нам це треба узгодити з керівництвом організації, і далі знаходити кошти, щоб усе це робити. Головне — об’єднання редакцій дозволить підвищити якість контенту. Із такою схемою роботи редакції «Громадське» буде мінімально залежним від успіху чи невдачі однієї платформи. Керувати єдиною редакцією буде Ангеліна Карякіна, керівником спецпроектів залишається Влад Азаров. Сайтом і далі буде керувати Євген Спірін. Люди залишаються ті самі, а структура змінюється.

— Скільки людей працює на «Громадському»?

— Сто сорок чотири, включно з адмініструванням і технічними службами. Для медіа, яке фокусується на виробництві візуального продукту, це дуже мало. Якщо всі учасники погодяться з новою стратегією, то ми плануємо збільшити штат, у першу чергу посилити редакцію тематичними кореспондентами. Наприклад, тими, що можуть робити матеріали про персональні фінанси, pocket economy. Також нам потрібні журналісти, які би опікувалися медициною та реформами в ній, сферою освіти.

Для проектів, наприклад, нам не вистачає спеціалізованих операторів, які знімають спеціальною апаратурою. Кожному відділу чогось бракує. Новий штат ми ще не розписували, знову ж таки, через те, що не затверджено стратегію. Але це станеться найближчим часом.

— Торік бюджет «Громадського» становив 40 мільйонів гривень. Про які цифри йдеться у 2017-му?

— Чесно скажу: на даному етапі я не впливаю на бюджет. Коли ми узгодимо стратегію з керівництвом організації, кожен підрозділ буде писати свій бюджет — що йому треба для того, щоби досягти певних KPI, щоби побудувати свою роботу і так далі. Наразі я радше консультант — офіційно в мене немає підлеглих, я занурююсь у процеси, які відбуваються на «Громадському», і поки що можу лише щось порадити. Ми придумали нову сітку, намагаємося зрозуміти, як її запустити, коли краще запустити. Я сподіваюся, що з новою стратегією в мене з’являться підлеглі та бюджет. Сподіваюся, це станеться у квітні. Все, що залежало від мене та інших працівників, уже зроблено.

— В Україні в принципі багато телевізійних мовників, багато інформаційних каналів. Як ви плануєте витримувати конкуренцію з ними, не маючи таких ресурсів, як, наприклад, у каналу «112» або NewsOne?

— По-перше, «Громадське» не бачить себе суто інформаційним каналом. І це завжди так було, зараз ми лише сфокусували своє бачення. За ліцензією «Громадське» є інформаційно-культурологічним каналом. І для нас важливо не бути першими в тому, що ми розказуємо новини, а бути сильними в поясненні того, що відбувається. І ми, виходячи з цієї логіки, придумали, як зробити нашу сітку такою, щоб це полегшило завдання всій редакції. Щоби вони працювали не на вечірню програму, аби видати в ефір щось нове, а будь-що могли пояснити, розказати глибше той чи інший процес, показати взаємозв’язок різних подій. І це для нас важливіше, ніж бути суто інформаційним каналом. Інформаційна конкуренція тепер дуже щільна. Щоби зайти в таку конкуренцію, треба мати дуже великі олігархічні бюджети. Донорські бюджети не можуть із ними конкурувати.

— А як щодо культурної складової? Будете її розвивати?

— Так, звісно. Культурна редакція, «Громадське. Культура» — дуже сильна. Вона нині щотижня виробляє велику частку телевізійного контенту, який іде в ефір. Поки що «Культура» відокремлена від усієї редакції, але я сподіваюся, що процес інтеграції редакцій різних проектів почне відбуватися незабаром. Мені дуже подобається їхнє бачення власної роботи — вони теж не намагаються бути супер-інформаційними, більше працюють над заглибленням у тему. У них також хороша музична складова — наприклад, дуже класна програма «Велике інтерв’ю», коли зірки розмовляють одне з одним. Найкрутіше це було, коли Дмитро Шуров розмовляв із дуетом 5nizza. Є ще програма про нову українську музику, ми теж її трошки переформатуємо, — але це те, чого не робить ніхто. Кожен тиждень вони записують молодих українських музикантів, які згодом стануть відомими.

На минулому тижні студія була зайнята під такий запис. У якийсь момент ми зрозуміли, що нам терміново потрібна студія, щоби записати скайп із російським політиком Іллею Яшиним із приводу загибелі Вороненкова. А тут музиканти. І ми не можемо їх звідси оперативно забрати, тому що це дуже складний технологічний процес — вистроюються камери, музиканти дуже довго визвучуються. Я розумію, що треба щось робити, тому що у Яшина є десять хвилин і більше він не зможе з нами спілкуватися аж до вечора. І я вже була налаштована попросити музикантів зупинитися. Але захожу до студії, чую цю музику — і думаю: «До біса це вбивство! Яшина всі покажуть, а музика — вона ж вічна!». Для мене цей момент був приводом для певного переосмислення того, що можна робити. Зрештою, ми записали Яшина, все було добре, було багато різних інших інтерв’ю та скайпів. Просто в той момент я зрозуміла: для цих пацанів, які тут вистроїлися грати, це дуже важливо, це їхній перший запис, їх уперше покажуть по телебаченню. І це одна з наших конкурентних переваг — те, що ми можемо собі таке дозволити.

— І все ж поки що ефір «Громадського» виглядає як розмовне радіо, зняте на відео. Восени проекту буде чотири роки; чому, на вашу думку, він не перетворився за цей час на повноцінний телеканал, як це сталося за такий самий період, наприклад, із російським каналом «Дождь»?

«Громадське. Онлайн» буде перебудовано в такий спосіб, щоби редакція продовжувала працювати, те, що вона робить, з’являлося в ефірі, але так, щоб це не було, як ви це називаєте, «радіо в прямому телеефірі». Якщо нині у «Громадського» прямоефірних програм дві з половиною години на день, то буде година. До того ж «Громадське» — це не лише ефірні продукти, це документальні проекти, розслідувальні, пояснювальні.

Стосовно порівнянь «Громадського» будь із ким. «Громадське» — це в першу чергу громадська організація, а не комерційний канал, яким є той самий «Дощ». Одна справа — мати бізнес, бізнес-стратегію, інвестиції, затверджений бюджет, одного, максимум трьох людей у топ-менеджменті. Інша справа — це громадська організація. Яка складається з великої кількості авторитетних журналістів, яким треба в певний спосіб між собою домовитися. Це складний процес.

На мою думку, «Громадське» підкосив конфлікт засновників. Але цей конфлікт уже подолано, точніше, винесено за рамки організації в площину юридичних процесів, запущених із обох боків. Я вважаю, що це великий прорив: «Громадське» не розвалилося й не закрилося, воно існує далі й робить круті речі. Це свідчить про те, що амбітні люди зі своїм специфічним досвідом і баченням усе ж уміють домовлятися. Це унікальна ситуація — саме цим «Громадське» для мене цінне. Звісно, це процес непростий, і, до того ж, публічний: усе, що тут відбувається, стає відомо. «Громадське» — це фактично реаліті: за ним спостерігає дуже багато людей. І мені цікаво спостерігати за становленням «Громадського». Це процес, якого більше ніде в Україні не відбувається, і до якого мені пощастило долучитися. Щоправда, не впевнена, що мене надовго вистачить.

— Чому?

— Бо я звикла до корпоративної культури, до вертикальної структури управління. В ній ти розумієш, хто за що відповідає, що треба робити саме тобі. На «Громадському» дуже багато молоді, які з поняттям «корпоративна культура» ще не стикалися, а також багато тих, хто сховався тут від вертикалі. Тут усе організовано інакше, більше горизонтально — всі можуть взаємодіяти з усіма. У такої структури багато плюсів, є мінуси. Чи зможу я її внутрішньо прийняти, погодитися з нею — побачимо.

Хоча… Днями в нас захворів редактор, і мене попросили випустити «Громадське. Онлайн» замість нього. Згадала молодість. Ми зробили півтори години такого класного інформаційного ефіру, в якому був і ексклюзив від керівника НАБУ, й експертна розмова про майбутнє російських банків в Україні і про майбутнє вкладників цих банків, було включення з Парижа, де мала відбутися зустріч у Нормандському форматі, й екскурсія Експоцентром від його нового керівника — багато що було. Мені дуже сподобалось і я подумала: може, ми дарма забираємо «Громадське. Онлайн» з ефіру?

Фото: Валентина Балабанова

 

 

 

Розмовляла Гала Скляревська

 

 

 

Джерело: ДМ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s