Юлія Побочая: Ді-джей – диригент на вечірці

7 березня 2017 р.

Жодна вечірка не обійдеться без його роботи, душі та любові до своєї справи. Жодна вдала вечірка не відбудеться без ді-джея. Коли ти дівчина і твоя професія – ді-джей, ба бальше, топлес ді-джей, то популярність не заставить довго чекати на себе.

DJ «Lolita», вона ж Юлія Побочая, в минулому топлес ді-джей, зараз тільки ді-джей, займається цією справою вже багато років. Музика для неї не просто робота, а цілий світ. Дівчина розповіла про виступи топлес у нічних клубах, гучні вечірки за кордоном, реакцію сім’ї на свою роботу та чому її настільки приваблює клубне життя. Більше читайте у розмові з DJ «Lolita» до Міжнародного дня ді-джея, що відзначається 9 березня.

 

– Чому ви почали займатися «діджеїнгом»? З чого все почалося?
– Музикою я почала займатися з семи років, танцями – з трьох. У мене незавершена музична освіта по класах скрипки та фортепіано. Мені не вистачило терпіння для занять музикою. Щодо танців, то я танцювала народні, класичні та сучасні танці. Коли я виросла, вирішла спробувати себе у тоді популярному напрямку танців – на пілоні. Пригадую, навчатися цьому було майже нереально, оскільки не було можливості підглянути відео в мережі, чи відвідати відповідні курси. Проте, мені було настільки цікаво, що я всього навчалася самостійно, черпаючи підказки звідусіль. Згодом, почала активно танцювати у клубах, стала досить відомою ді-джейкою топлес. Вже тоді активно виступала в Європі (Польща, Литва, Німеччина).

– Як відбувалися виступи топлес?

– Спочатку ми з командою створили топлес-проект. Два танцівники, я (як танцівниця та ді-джей) та ще один ді-джей. Щоразу все було тематично, були різні костюми, продумані до дрібниць. Це був еротичний проект. Згодом на нього був шалений попит, відповідно вартість за виступ зросла в рази. На той час клубні ді-джеї були на піку, всіх активно запрошували виступати, їх хотіли чути. Вже через два-три роки цей попит почав іти на спад. Мене все активніше запрошували як ді-джея, а не тільки наш топлес проект.

– Спочатку ви активно виступали у ролі топлес ді-джея. Чому припинили?

– З часом, стан здоров’я “заборонив” мені виступати, “натякнув”, що потрібно закінчити кар’єру топлес. Після того, я зрозуміла, що не можу без цієї справи, без вечірок та публіки. Почала шукати інші напрямки в цій галузі, тоді відразу згадала про свою музичну освіту і вирішила грати, спробувати себе у ролі ді-джея. Я припинила виступати топлес, коли помітила тенденцію збільшення кількості топлес-танцівниць, котрі виступали виключно як танцівниці, а не ді-джеї. Їхні виступи недорогі, тому коли я озвучувала ціну за свій виступ роботодавцям, вони розуміли, що є дешевші варіанти та відмовляли. До того ж, мені стало некомфортно у ролі топлес ді-джея. Топлес-танцівник завжди грає роль, а мені кортіло бути собою. Будучи тільки ді-джеєм, я можу грати у кросівках і мене також любитимуть.

 

– Як відбувався ваш перехід у класичний «діджеїнг»?

– Наприкінці 2010-го протягом трьох місяців я активно почала навчатись цій справі. Коли я берусь за якусь справу, то хочу досягти в ній ідеалу. Тому вирішила, якщо я не пишу музику, не пишу треки, то буду подавати цю музику так, як ніхто інший, пропускаючи крізь себе. Вирішила робити це найкраще, щоб бути на одному диханні зі слухачем. Я активно працювала над вдосконаленням своєї техніки.

Де найбільше сподобалось виступати?

– Дуже люблю Азію та Китай. У цих країнах приймають найтепліше. Зараз дуже багато українських ді-джеїв мандрує до Китаю з виступами, вони слухають музику, яку я теж люблю, це Dutch House та Electro House. Проблема у тому, що в Україні з 2011-го року активніше почали слухати попсу. Тому частково й мені як ді-джею довелося вводити попсову музику до свого репертуару. Раніше сама публіка підлаштовуватися під модних ді-джеїв, а зараз зовсім навпаки.

 

Як ставилися ваші батьки та коханий чоловік до виступів топлес?

– Чоловік добре реагував. Він також ді-джей і розуміє мене. Це просто робота, образ та сцена. Я виходжу на публіку, відіграю свій сет і йду. Коли танцювала топлес, то була не я, а топлес DJ «Лоліта». Завжди окремо «Лоліта» і окремо я – Юля, мама, дружина.

Батьки негативно ставляться до моєї справи, напевне це наслідок консервативних поглядів. Поняття «топлес ді-джей», чи артистка еротичного жанру для них – це однаково негативні речі.
Чи були випадки, коли відвідувачі клубу дозволяли собі лишнього щодо вас?

– Так, звичайно було і неодноразово. Проте, я не хвилююся, оскільки знаю, що є охоронці, завдяки яким відчуваю себе за стіною. Частіше відчуваються негативні настрої з соціальних мереж, де багато абсурдних коментарів та бруду. Всі ці висловлювання на мене впливають, я дуже переймаюся реакцією людей на свою роботу. Часто не можу зрозуміти чому люди, яким не подобається моя діяльність, так негативно до мене відносяться, навіть не знаючи мене. До музики жодних претензій немає, тільки до самої подачі.

Що найбільше подобається у Івано-Франківську?

– Мені подобаються люди, подобається цей діалект. Воно зовсім не схоже на моє рідне місто – Рівне. Подобаються нічні клуби у яких виступаю та франківська публіка.

– У Івано-Франківську ви відкрили школу для ді-джеїв. Розкажіть більше про неї.
– Так, ми разом із чоловіком створили школу ді-джеїв для дівчат. Помітила таку тенденцію, що є багато охочих, але не всім легко наважитися прийти і почати. Ми вчимо грати з програвачем, тобто класичний діджеїнг. Чому саме програвачі? Це цікаво технічно. Вже є перші випускниці школи, вони грають у нічних клубах, роблять доволі сильні сети. Деяких беру під власне продюсування.
Простіше грати в команді чи самостійно?

– Особисто мені краще самостійно. Звісно я можу працювати і у команді, граю з чоловіком, також зі своєю ученицею, але це вже не ті відчуття. Граючи самостійно ти можеш контролювати хід подій, у роботі я хочу віддати все, хочу бути одним цілим з публікою. Так я можу робити тільки коли сама за пультом. Це, свого роду, диригування. А якщо це диригування моїх рук – вечірка вдалася (посміхається).

Що у вашій роботі найважче?
– Сьогодні важко грати в Україні. Аудиторія потребує чогось одноманітного. Проблематично може бути хіба що у власному просуванні та розвитку.
– Чи були моменти, коли ви шкодували, що обрали таку справу?

– Найгірше, що було на моєму творчому шляху, то це негативні коментарі у соціальних мережах.

– Чи була країна у якій не сподобалось виступати?

– Так, це була Німеччина. Розчарування було з боку власників закладу.

 

 

 

Розмовляли Тетяна ПОДОРОЖНЮК, Сніжана САМАНЧУК

 

 

 

Джерело: Вежа

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s