Хаотична гармонія: інтерв’ю з одеським гуртом Zukkor Zzov

2 березня 2017 р.

Музика гурту Zukkor Zzov — це ритуал, що відкриває двері в підсвідоме, де ваші таємні мрії співіснують із нічними жахами. Блукаючи в цих коридорах, учасники гурту не мають жодних сумнівів щодо обраного курсу. Рената (вокал), Максим (бас-гітара), Денис (гітара) та Ваня (автор текстів, арт-менеджер проекту) повідали про свій перший EP Stepindisorder та дозволили зазирнути за лаштунки своєї магічної та химерної вистави.

 

Я познайомилася з вами, коли попросила друга скинути трохи дарк-фолку в стилі Death in June і King Dude, але після прослуховування Doctor і декількох інших треків так і не змогла вхопитися за жодний напрямок. Кабаре, пост-панк, готика, дарквейв, той же дарк-фолк. До якого напрямку ви самі зараховуєте свою музику?

Ваня: О, так. Можу, як хтось на кшталт менеджера, сказати, що з цим складно.
Рената: Ми перебуваємо в пошуку та одного стилю не дотримуємося, принаймні зараз.
Денис: Мені завжди здавалося, що різноманітність стилів — це перевага, але, як виявилося, знайти свою аудиторію не так просто, коли в музиці такий жанровий розкид. Є певні жанри і їхні канони. Багато слухачів очікують чогось конкретного, а коли стоунер змінюється пост-панк мотивами, не всі готові це сприймати.
В.: Експериментальний дарк арт-панк, я б сказав, але такого жанру не існує. До речі, це і правда створює деякі проблеми з пошуком аудиторії. Простіше було б сказати, що це якийсь готичний рок, але це ж не так. У всіляких музичних пабліках Zukkor Zzov завжди трохи вибивається з контексту й загального настрою. Назва EP теж із цим певною мірою пов’язана. Взагалі, хороший слухач Zukkor Zzov — це людина з відкритим поглядом. Йому й сатанинські танці повинні бути до смаку, і ліричні страждання. Може, навіть в одній пісні.

У вас є реверанси в бік творчості поетів, письменників і персонажів класичних творів (Bilbo’s song, Hansel and Gretel) не здивуюся, якщо всі учасники колективу познайомилися на літературному вечорі. Як зібрався гурт?

Р.: На жаль, ні. Ми — давні приятелі, знайомі багато років. Максим із Денисом знайомі зі школи. А як я з Денисом познайомилися, вже й не пам’ятаю.
Д.: Із приводу літератури. Bilbo’s song — одна з наших улюблених акустик. У «Володарі кілець» нас настільки зворушив один із віршів Більбо, що ми написали пісню. До сих пір вона одна з наших улюблених і багато для нас значить.
В.: Ми всі познайомилися якось окремо. Доля-матінка звела нас усіх докупи. Щодо літературних відсилань, є ще там і Вільям Блейк (разів зо два навіть, здається). І натхнення творчістю Сильвії Плат та інших.

Але якщо у Вільяма Блейка й Сильвії Плат ви, гадаю, узяли вірші за тексти пісень, то як щодо Hansel and Gretel?

В.: У Сильвії Плат було, скоріше, натхнення. Там обійшлося навіть без цитування. Дух Блейка, до речі, теж завжди десь поруч, навіть якщо це й не очевидно.
Р.: Наш трек Hansel and Gretel — це вільна інтерпретація казки. Спочатку була ідея, яку мені допоміг реалізувати Ваня. У нашому варіанті персонажі міняються ролями — зла відьма стає доброю бабусею, якій докучають ненажерливі й нахабні діти.
В.: Це пісня про суспільство споживання, нахабство й ненажерливість.

 У всіляких музичних пабліках Zukkor Zzov завжди трохи вибивається з контексту й загального настрою. Назва EP теж із цим певною мірою пов’язана. Взагалі, хороший слухач Zukkor Zzov — це людина з відкритим поглядом. Йому й сатанинські танці повинні бути до смаку, і ліричні страждання.

Zukkor Zzov — перший музичний проект для всіх учасників чи у вас уже є якийсь досвід? При першому прослуховуванні склалося враження, що у вас є джазове минуле.

Д.: У 18 років я вирішив вступити в дитячу музичну школу. Грав на бас-гітарі джаз із п’ятирічними дітьми на звітних концертах. Потім заспівали з Ренатою, довелося переходити на гітару.
Максим: Це мій перший гурт. Грав удома на гітарі кілька років. Потім хлопцям потрібен був басист. Вирішив допомогти по старій дружбі. Махнувся з Денисом інструментами. Думав, що кілька репетицій пограю, але якось затягнуло.
Р.: До зустрічі з Денисом я співала тільки в душі, іноді в караоке з Ванею (сміється).
В.: «Каша для гобліна»! Рената, розкажи.
Р.: Так. Наші творчі потуги почалися з гурта Last Porridge for Gobline.
Д.: Я заглянув у гості до Ренати. Випадково взяв із собою гітару — і понеслося.
Р.: Кілька місяців ми складали удвох пісні.
Р.: «Каша для гобліна» — предтеча Zukkor Zzov. Я одразу ж побігла показати Вані нашу першу пісню, і він сказав…
В.: … сказав: «Ви зобов’язані продовжувати». Це було так чудово, що серденько моє забилося часто-часто. Потім навіть перший мій текст пішов у хід.

Припускаю, що через любов до літератури ви ставитеся до текстів не менш серйозно, ніж до самої музики. Хто у вас пише вірші?

В.: Тексти в основному пишемо ми з Ренатою. Буває так, що Рената починає, а я закінчую. Буває, що одне одного редагуємо. Бувають більш-менш серйозні тексти, буває суцільна самоіронія, часто там, де це не так очевидно.

Щодо самоіронії… Ваші образ і музика здаються однаково  іронічними й серйозними. Ви спочатку планували серйозний і дарковий проект чи хотіли створити контрастний образ?

В.: Zukkor Zzov — це щось завжди на межі серйозного й несерйозного, на межі жанрів і настроїв.
Д.: Саркастично-серйозний. Гротескний навіть.

Zukkor Zzov

Питання мови при написанні матеріалу є для вас принциповим? Легше ж формулювати думку рідною мовою.

Р.: Взагалі, яка мова, так і пре :). Все чекаємо натхнення для пісні українською, російською, до речі, уже є. А взагалі люблю англійську просто. Літературу, музику тощо. Тому поки англійською.
В.: Так виходить, що в основному надихають англійськомовні хлопці.

Якщо оцінювати за різноманітністю каверів, здається, що ваші музичні уподобання не мають визначених меж. Але ж якісь колективи залишили найбільший відбиток на музичному баченні Zukkor Zzov і конкретно кожного його учасника?

Р.: Загалом Siouxsie and the banchees, The Doors. Але «загалом» сказати складно. Інколи смаки перетинаються, але десь абсолютно розходяться. Можливо, звідти й різноплановість музики. У мене це Pj Harvey, Lene Lovich, Siouxsie, Nick Cave, Dead Can Dance, Meredith Monk і ще дуже багато всього. Ще дуже люблю оперу.
В.: Музичний Олімп планети Zukkor Zzov перенаселений.
Д.: Red Hot Chili Peppers (романтика), Nine Inch Nails (коли сумно), the Kills (завжди), Howling Wolf. А взагалі все, що завгодно, крім російського репу. Люблю японський рок.
В.: Насправді Денис,той ще музичний збоченець. Від Skinny Puppy і до безконечності. Він трошки монстр у плані своєї ненажерливості.
Д.: Каюсь.
М.: Все з Джеком Вайтом, Prodigy (дитяча любов). Більше нічого не слухаю. Ніколи.
Чи трапляється таке, що конфлікти, пов’язані з різним музичним баченням, заважають творчому процесу?
М.: Бувають розбіжності, іноді гриземося. Іноді до крові. Але все закінчується полюбовно. Вчимося йти на компроміси.
Д.: Чоловіче «населення» гурту періодично вмикає «перегруз» і намагається впихнути в музику трошки «м’яса», але Рената не завжди схвалює нашу ініціативу.
В.: Я не зовсім «населення», але теж замість «м’яса» схиляюся більше до атмосферних треків.

Чи трапляється таке, що конфлікти, пов’язані з різним музичним баченням, заважають творчому процесу?

М.: Бувають розбіжності, іноді гриземося. Іноді до крові. Але все закінчується полюбовно. Вчимося йти на компроміси.
Д.: Чоловіче «населення» гурту періодично вмикає «перегруз» і намагається впихнути в музику трошки «м’яса», але Рената не завжди схвалює нашу ініціативу.
В.: Я не зовсім «населення», але теж замість «м’яса» схиляюся більше до атмосферних треків.

Який у вас підхід до написання музики? Ви любите джемити й записувати найбільш вдалі дублі або ж кожен пропонує вже щось готове?

Р.: Процес спонтанний: іноді напрацьовуємо, іноді джемимо. Нещодавно придумали гру: один загадує слово, інші на основі цього образу імпровізують.
Д.: Рената, наприклад, полюбляє слово «смерть».

Був гурт. Були концерти, але про записи в студії навіть не йшлося. Довелося якось наповнювати групу VK чим доведеться, тому що народ вимагав.

Рената, я помітила, що ви майже завжди співаєте у середньому й нижньому регістрах. І для каверів ви вибираєте майже завжди пісні, виконані чоловічими баритонами (Jim Morrison, Johnny Cash etc.). Чи вам дійсно комфортно так низько співати?

Р.: У мене контральто, тому більш комфортно співати в середньому й низькому регістрах. А ось із високими проблем більше, але я над цим працюю.
М.: Коли ми вирішуємо раз на сто років зробити який-небудь кавер із жіночим вокалом, зазвичай доводиться транспонувати пісні в більш низькі тональності, щоб співати було простіше.
Д.: Голос Ренати невблаганно прагне вниз. Ми в розгубленості. А насправді, це — характерна риса нашого гурту.

У вас багато каверів і стільки ж загадкових записів на диктофон власної музики. Таке враження, що у вас досить багато матеріалу. Чому вирішили спочатку випустити EP?

Р.: Все виявилося набагато складніше, ніж хотілося б. У нас дійсно багато пісень, близько п’ятдесяти.
Д.: Ми дуже «плідні», і в цьому є свої мінуси. Матеріали в мережі — це записи на мобільний телефон, щоб хоч що-небудь було.
М.: В ідеалі ми б хотіли замінити все це повноцінними студійними записами, але поки змушені рухатися маленькими кроками. Поки що ми записувалися самі, і це нам дається не так просто.
В.: З цього й почалося. Був гурт. Були концерти, але про записи в студії навіть не йшлося. Довелося якось наповнювати групу VK чим доведеться, тому що народ вимагав.

Був якийсь переломний момент, коли ви вирішили, що потрібно все ж записати матеріал?

Д.: Ми хотіли поїздити по різних містах. І якось не хотілося звертатися до організаторів із диктофонними записами. Вирішили писати трохи якісніше.
Р.: Взагалі, був цікавий сам досвід студійного запису. Але після його отримання, він перестав бути цікавим (сміється).

А що саме не сподобалося в студійному записі?

Р.: Процес виявився набагато важчим і трудомісткішим, ніж здавалося спочатку.
Д.: Нерви, сльози, кров, синці. Це не жарт! Просто ми писалися перший раз і вирішили зробити це самі.

«Самі» — тобто запис, зведення та мастеринг теж лягли на ваші плечі?

Р.: Так, на наші.
М.: Все в домашніх умовах. Хендмейд.

Що ж до самого альбому. На Stepindisorder — чотири треки, і мені вдалося простежити деяку закономірність. У Capella Hug і Doctor описуються стосунки жертви й «душогуба», але обидва треки мають протилежний посил і різне жанрове виконання. Теж саме можна сказати про «8» і Scythia (Tabiti), де обидві пісні присвячені темі пошуку себе, але вони абсолютно контрастні як за звучанням, так і за ідеєю. У вас був певний концепт, побудований на цих полярностях?

Р.: Наша концепція полягає у відсутності концепції. Одна з причин, чому така назва — Stepindisorder — крокуємо в невідомому напрямку. Можна уявити, що все це відбувається в голові однієї людини, яка не може відшукати себе в безлічі варіантів розвитку подій. А з приводу пісень, тексти Capella Hug і «8» писала я, Doctor і Scythia — Ваня.
В.: Кожна пісня — такий собі перший крок у власну реальність і історію. Цілком можливо, що кожна з цих історій має своє продовження. І цілком можливо, що пісні-продовження з’являться в наступних наших релізах. Деякі з них уже встигли прозвучати на концертах. Концепція в цього EP саме така, як озвучила Рената.
Р.: Capella Hug — це мій нічний кошмар. Назва пісні — фраза, вимовлена ​​вбивцею, він намагався позбавити мене голосу, але я прокинулася й написала текст пісні. «8» — про плин часу і про те, що все повертається на свої місця. Про почуття, коли світ рухається, а ти стоїш на місці.
В.: Doctor — присвячена відомому нобелівському лауреату, панові Моніжу й іншим «героям» історії психіатрії. Про скіфів або Табіті можна говорити довго, але якщо у двох словах — пісня про найглибший пошук своєї батьківщини. До речі, Моніж на першій обкладинці синглу, а то ніхто його не впізнає.

Рената, твій сценічний образ створений на основі конкретного персонажа чи декількох?

Р.: Мій образ — це щось на зразок жінки вамп, трохи кіно або фатальної нуар-леді.
Д.: Жриця з таро. Загалом, образ дуже збірний — з нотками первісної магії й повагою до краси часів Грети Гарбо.
В.: І натхнення звідти. До речі, більшість суконь Рената шиє разом зі своєю матусею. Взагалі сценічний образ Ренати — важливий елемент усього виступу. На ній були й берберські племінні візерунки, і білі лілії. Наша красуня.

Zukkor Zzov

2016 був для вас дуже насиченим. За перший рік існування гурту ви й на TV потрапили, і на кількох місцевих фестивалях зіграли. Ваша програма складалася в основному з каверів чи власних композицій? Якого досвіду набули?

Д.: На ТВ потрапили один раз і там виконали два кавери. А ось на фестивалях своє. Може, кілька каверів проскочило, але не більше.
М.: На одному з фестивалів люди, що прийшли спеціально на нас, через організаторської затримки, чекали виступи Zukkor Zzov шість годин. Це був для нас дуже цінний досвід, розуміння, що так взагалі буває. Та не станемо приховувати, що багатьом категорично не подобається те, що ми робимо. Але й нам багато всього категорично не подобається, так що ми це розуміємо і приймаємо. Завжди, навіть у «не нашій» публіці знайдеться десяток людей, які підійдуть після концерту й запитають, коли можна нас ще почути.

Наскільки складно домовитися з організаторами фестивалів або інших заходів в Одесі? Чи є така проблема в принципі?

В.: Вони знаходять нас самі, як не дивно. Ми якось усвідомили, що ми — «неформат» і мало де вписуємося, тому на фестивалі не розраховували. Тож для нас один фестиваль був несподіваним успіхом, а кілька фестивалів — що й говорити. Хотілося б, правда, щоб в Одесі було трохи більше заходів даркової тематики, як не крути, нам це ближче.

Розкажіть трохи про проект «Театр ушей» і про вашу участь у ньому.

В.: «Театр Ушей» — це проект наших дуже близьких друзів. Допомагали, чим могли, від його зародження. Крім того, назву «Театр Ушей» придумала Рената. Перший виступ Zukkor Zzov відбувся на першому їхньому заході.
Р.: Часто граємо там з акустичною програмою. Відчуття незвичайні, коли люди не можуть бачити (концепт виступів у «Театре Ушей» полягає в тому, що публіці зав’язують очі і вони слухають музику, вірші чи прозу в повній темряві — Muzmapa), вони стають уважними й чуйними слухачами. Страшно помилитися або «лажанути», але й віддача зовсім інша. З’являється відчуття якоїсь «інтимності». Цікавий досвід.

Ви самі сказали, що візуальна частина вашого перформансу дуже важлива. Чи не ховається від слухача щось значне, коли його позбавляють зорової опори конкретно у вашому випадку?

В.: Швидше навпаки. Візуальне на ділі часто заважає. Тому ми робимо такий акцент в Zukkor Zzov. Доводимо візуальне до абсурду. Граємо з ним. Налаштовуємо глядача на гру.
Д.: В «Театре Ушей» з’являється можливість випробувати себе як музиканта — люди можуть оцінити лише музику, не відволікаючись на зовнішній вигляд.

Zukkor Zzov

Ми цього нікому зазвичай не розповідаємо, але вам розповімо. Zukkor Zzov — це одне трохи видозмінене поняття родом із середньовічної демонології.

Ви встигли спробувати себе також і на розігрівах. Наприклад, ви виступили з The Heavy Crawls, а з ким ще?

В.: Із дорогими нам Zwyntar. З усіх українських гуртів ці хлопці нам найближчі по духу. Із «Какаха» грали разом. Музика, правда, була настільки контрастною, що багато хто в залі загубився. Але було дуже мило. До того ж це був концерт із приємними нам людьми. Zukkor Zzov багато в чому про дружбу. Навіть не стільки про музику, скільки про дружбу, на мій погляд. У Zukkor Zzov є й інше обличчя. Акустичне, зовсім не суворе (сміється).

У новому році ви пообіцяли нарешті виступити за межами Одеси. Буде тур на підтримку нового EP і де б хотіли виступити?

Р.: Тур буде, тільки владнаємо деякі внутрішні штучки. Планів і надій купа. Готуємо кілька сюрпризів.

І в кінці не можу не запитати. Чи не могли б ви розповісти, що саме означає ваша назва — Zukkor Zzov?

Усі: Ми цього нікому зазвичай не розповідаємо, але вам розповімо. Zukkor Zzov — це одне трохи видозмінене поняття родом із середньовічної демонології. На жаль, інших подробиць повідомити не можемо, знавці зрозуміють (сміється).
В.: Від себе додам про гурт загалом. Я все-таки і всередині, і зовні одночасно, такий собі архіваріус. Zukkor Zzov — це гурт-терапія. Виверження, вивільнення. Без погоні за трендами, оцінками аудиторії. Тому подекуди так хаотично, так дико. Що з цього потім вийде, ніхто не знає. Але всі ми віримо і викладаємося, хто як може.

 

 

 

Розмовляла Алла Головченко

 

 

Джерело: Читомо

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s