Ігор Смілянський, гендиректор «Укрпошти»: «Укрпошта» має надавати весь спектр послуг, хоча б тому, що більше нікому

24 лютого 2017 р.

Ставлення до топ-менеджерів західного зразка, які з недавніх пір почали займати керівні посади в різних галузях економіки і управління, у нас в країні все ще насторожене. Когось дивують їхні вимоги відкрито отримувати далеко не українські зарплати, інших дратують обіцянки викорінити корупцію. Невже вони це серйозно? І чи можливо в умовах кризи й безгрошів’я перетворити технологічно відсталого, зубожілого гіганта в процвітаючого гравця на ринку?

Про це Укрінформ розмовляє з керівником Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Ігорем Смілянським.

– Ви народилися в Одесі. Скільки вам було років, коли ви виїхали за кордон?

– Двадцять.

– Тобто ви залишали країну усвідомлено. І, отримавши на Заході три вищі освіти, знову сюди повернулися. Навіщо?

– Дійсно, відучившись три роки в Одеському державному економічному університеті, я поїхав до Сполучених Штатів, де і прожив десять років – з 1995 по 2005 роки. Першу освіту закінчував у Нью-Йорку, потім отримав ще дві. Але так сталося, що з усіх пропозицій про роботу вибрав не Нью-Йорк і не Вашингтон, а СНД. Хотілося себе в чомусь спробувати, тим більше, що ринок тоді розвивався. Вирішив – чим я ризикую? Працювати вмію, освіта є – повернутися зможу завжди. А можливість проявити себе і можливість якось допомогти країні, докласти свої знання здалися досить амбітними і правильними.

– Якось це не типово…

– Знаєте, я в житті найбільше ціную свободу. Свободу вибору. І в зв’язку з цим та база, яку я отримав за кордоном, дозволяє мені й моїй дружині – вона, до речі, теж отримала гарну освіту – без проблем переміщатися по світу і бути затребуваними. Я і дітей так виховую, адже конкуренція давно вже глобальна, вона не замикається в рамках однієї держави. І коли людина готується до майбутнього, вона, мені здається, повинна зробити так, щоб приносити користь своїй країні з будь-якої точки світу.

– Укрпошта, яку ви з недавніх пір очолюєте, відстала від «життя» не тільки з суб’єктивних, а й з об’єктивних причин. У зв’язку з розвитком нових технологій, чи є майбутнє у цього підприємства? Яким, на вашу думку, має бути сучасне відділення зв’язку?

– Звичайно, світові тренди ми не переламаємо, і звичні колись листи й паперові носії інформації поступово втрачають своє значення. Хоча треба сказати, що цього року ми вперше за останній час виконали на 100% план по передплаті періодики.

Чи можна кардинально щось змінити? Дещо, безумовно, можна. Наприклад, ввести онлайн-передплату на затребувані видання, що напевно збільшить їх популярність. Але глобально ми не змінимо нічого. Саме тому в стратегії трансформації Укрпошти, яку ми презентували, упор робиться на розвиток логістичних та фінансових послуг. Тут ми нічого нового не придумуємо – відправлення посилок і грошей насправді доповнюють одне одне, оскільки вони є частиною електронної комерції. А, як відомо, у минулому році обсяг онлайн продажів у світі вже перевищив обсяг продажів у звичайних магазинах.

– І на що перетворяться поштові відділення?

– Це має бути і банк, і пошта, і роздрібний магазин, і центр надання адміністративних послуг для громадян. Іншими словами, фінансово-логістичний оператор, який зможе забезпечити на високому рівні базові потреби населення. Звичайно, формат цих відділень буде залежати від розмірів населеного пункту, його віддаленості. Десь це будуть великі флагманські підрозділи, десь – спеціалізовані, а десь – і те, й інше. Адже потрібно розуміти, що 27 тисяч маленьких міст і сіл України не мають нічого, окрім наших відділень. Для 30% населення країни «Укрпошта» – єдиний представник держави і острівець цивілізації. Ми повинні там надавати весь спектр послуг хоча б тому, що більше нікому. До того ж є завдання зберегти наявну на сьогодні мережу, зберегти робочі місця, але для того, щоб дрібні відділення вижили, вони повинні бути хоча б не збитковими.

– Може ви й інтернет будете в села проводити?

– Щоб у глибинці стояв комп’ютер – там повинен бути зв’язок. У якихось випадках можна використовувати вже існуючі канали, десь це будуть наші співробітники з мобільними девайсами, а десь може і супутниковий зв’язок. І це не просто наміри – ми прораховуємо покриття операторів, вирішуємо, як зробити так, щоб отримати кращу ціну і т. д.

– Все це, відповідно до запропонованої вами стратегії, має бути зроблено до 2021 року?

– Чесно кажучи, хотілося б набагато швидше …

– І скільки на це потрібно коштів?

– На п’ять років – близько 500 млн доларів.

– Звідки ви їх маєте намір взяти?

– Прораховуємо три джерела – це прибуток компанії, яка, ми сподіваємося, буде рости, це залучені кредити, і це можливість розпоряджатися тими ресурсами, якими компанія сьогодні володіє.

– Як ви збираєтесь повертати втрачений ринок, адже конкуренти не стояли на місці?

– Я навіть не можу сказати, що «Укрпошта» конкурувала на цьому ринку. Вона просто скочувалася по похилій – з 68% частки до 18-20%.

Нашу конкурентну перевагу я бачу в трьох взаємодоповнюючих факторах. Перший – доступність по всій країні. Що стосується другого, то наші основні конкуренти концентруються на преміальному сегменті експрес-доставки – доставці на наступний день. Але цього не достатньо в нормальному світі електронної комерції. Не всім потрібно на наступний день і дорого. Тому ми не будемо ділити ринок – ми його розширимо і, сподіваюся, незабаром зможемо запропонувати клієнтам три тарифи. Крім доставки на наступний день, у нас буде більш дешева доставка за 2-3 дні й практично безкоштовна, якщо клієнт готовий почекати ще довше. При такому підході все, що раніше могло продаватися тільки в магазині, починає продаватися тут. І це величезний ринок!

Ще одна наша сильна сторона – це присутність на зовнішньому ринку. Нам належить 70% ринку міжнародних відправлень України, ми працюємо з 192 країнами. При цьому наше завдання – дати можливість громадянам не тільки купувати якісь речі в Китаї, але і продавати за кордон свої. Не дивуйтеся – в Україні є індивідуальні підприємці, які успішно продають свої вироби за кордон. Шкода, про це мало хто знає.

– У вас була ідея створення поштового банку, ви від неї відмовилися?

– Ні, не зовсім – ми будемо розширювати спектр фінансових послуг. Ця ідея важлива для країни, і я буду наполягати, щоб пошта надавала фінансові послуги. Але є обмеження щодо статутного капіталу, введені певні обмеження МВФ і т.д. Тому ми знайшли такий формат, коли змінами до Закону України «Про поштовий зв’язок» національному поштовому оператору, яким є «Укрпошта», надається право відкривати поштові рахунки.

Поштовий рахунок – це поточний рахунок, ощадний рахунок, а також картки. І це саме той бізнес, на якому ми хочемо концентруватися. Судіть самі, у нас 11,5 тис. офісів, а вся банківська система – це 10,13 тис., і їх кількість продовжує скорочуватися. За рівнем доступу населення до фінансових послуг Україна перебуває на рівні Танзанії. Тому,  давши можливість «Укрпошті» з таким покриттям вести звичайні банківські рахунки, ми вирішуємо проблему з готівкою, проблему з безпекою, тому що не проводитимемо величезні операції через готівковий оборот.

– У чому полягатиме конкретна вигода для людини, що відкриває поштовий рахунок?

– Навіть люди з невисокими доходами хочуть і можуть заощаджувати. Я це проходив, працюючи в банківській сфері. Але для цього їм потрібно дати можливість робити це без зусиль. Зараз якщо у сільської бабусі є 100 грн, які вона готова покласти на ощадний рахунок, щоб відчувати себе спокійніше, вона повинна за 60 гривень з’їздити в райцентр, де знаходиться відділення банку. А ми їй заощадимо ці гроші, та ще й дамо можливість заробити. Або фермер, якому терміново потрібні кошти, але у нього немає часу кататися по райцентрах… Ми не будемо кредитувати, але ми дамо людям можливість дістати гроші з-під матраців і вкласти їх в економіку України. Мені навіть складно уявити, хто може програти у цьому випадку.

– За ті кілька місяців, що ви керуєте компанією, чи змінилося ваше уявлення про реформи, які необхідно провести на «Укрпошті»?

– Дуже змінилося. Ні, я, як і раніше, впевнений, що потрібно платити ринкові зарплати і перестати вірити в Діда Мороза, що компанія повинна працювати на ринкових рейках, а не на «договорняках». Але я не очікував, що система настільки неповоротка, навіть якщо всередині неї є бажання щось робити! Я вже не кажу про те, що таке бажання є не завжди.

Ну, ось, наприклад, у нас дозволяється витрачати на рекламу 0,1% від чистого доходу. Всі розуміють, що не вклавшись у неї, ми нічого не отримаємо, але при цьому відразу приходять прокуратура, СБУ, держфінаудит і починають з’ясовувати, чому ми витрачаємо на рекламу державні гроші.

Або як бути, якщо тендер на бензин може виграти будь-який посередник? І я нічого не можу з цим зробити, тому що він його виграв чесно! Потім він також «чесно» принесе довідку, що цей бензин коштує на 10% дорожче, потім десь під Києвом його розбавлять водою, а потім, коли і цього видасться замало, просто перестануть цей бензин поставляти.

Або коли «Укрпошта» програє тендери на доставку кореспонденції. Уявляєте, ми, «Укрпошта», у якій найнижча вартість, програємо тендери на доставку періодичних видань! Я питаю, як таке може бути, адже це економічно неможливо? Можливо, кажуть. В умовах тендеру, наприклад, вказується 100 одиниць, а в якій-небудь компанії розуміють, що 100 одиниць вони дешевше за всіх не доставлять. Тому дають ціну за 50, а ще 50 здадуть на макулатуру.

Тому я дуже вдячний і Фонду держмайна, і команді міністрів, так як без величезного бажання з їхнього боку здійснити корпоратизацію було б неможливо.

– «Укрпошта» має величезний і дуже привабливий ресурс. Чи були при вас спроби його «віджати»?

– Спроби були, але при мені не вийде.

– А ще кажуть, що ви виграли конкурс на цю посаду завдяки тому, що «нагорі» сподобалася ваша ідея приватизувати 25 відсотків «Укрпошти».

– Я хочу, щоб «Укрпошта», нарешті, перестала бути донором, за рахунок якого вирішуються багато проблем. Не може компанія надавати послуги нижче собівартості, а її співробітники претендувати при цьому на нормальні зарплати. Ми ж прекрасно розуміємо, що раніше рішення часто приймалися, виходячи з політичної, а не з економічної доцільності. Тому наразі стоїть завдання, у тому числі й через корпоратизацію, побудувати нормальну бізнес-компанію. Якщо у держави будуть якісь побажання до бізнес-компанії – вона за це платить, і компанія це виконує. Якщо ж держава-акціонер вважатиме, що який-небудь стратегічний інвестор зможе вкласти гроші, наприклад, в інфраструктуру, знизивши наше кредитне навантаження, то це право держави. Компанія у будь-якому випадку буде до цього готова. У нас вже до червня з’явиться звітність за два роки, підписана міжнародними аудиторами, де все буде прозоро, починаючи з зарплат менеджменту. Ми ні копійки ніяких дотацій не отримуємо, і мені б хотілося, щоб так було й надалі.

– Минуло не так багато часу, щоб говорити про результати, але, все ж таки, чи змінилося щось у роботі «Укрпошти»?

– По-перше, покращено якість і терміни доставки. По-друге, ми активно взялися налагоджувати комунікації з нашими клієнтами по всіх каналах – це й інтернет, і соціальні медіа, і кол-центр. В останньому ми в цьому році збільшуємо в три рази штат, щоб люди завжди могли додзвонитися і отримати адекватну інформацію. Конкретно у Києві налагоджуємо доставку посилок і листів на наступний день, а не через два-три дні, як було раніше. Плануємо в цьому році все-таки перезапустити кур’єрську доставку – у великих містах, як мінімум. І відмовитися від обідніх перерв у відділеннях. Не думайте, що це просте завдання, адже за всім цим стоять робочі графіки, переконання співробітників, які не хочуть міняти звички. Але людям зручно в обідню перерву вискочити з роботи і оплатити рахунки, це наш прибуток, тому ми, безумовно, продовжимо йти цим шляхом.

А ще працюємо над новим іміджем – буде новий логотип, новий бренд. Ми до цього дуже дбайливо ставимося, оскільки не стоїть завдання витратити гроші, щось перефарбувати в інший колір. Стоїть завдання вибрати правильний імідж, який буде комфортним для більшості наших клієнтів.

Конкурентам трохи простіше – вони обслуговують тільки головний сегмент ринку. А нам, щоб вибудувати загальнонаціональну мережу, потрібно вибрати такий імідж, який, умовно кажучи, буде зручним і для хіпстерів, і для бабусь. А це і зонування відділень, і вибір продуктів, вибір кольорів.

– Чи є вже якісь напрацювання?

– Є. Вибрали кілька кращих ідей, які хочемо зараз деталізувати, протестувати на фокус-групах і подивитися, як це сприймається. Буде веселіше, я вам обіцяю!

– Штат компанії залишиться незмінним? Нещодавно прем’єр порекомендував вам не скорочувати співробітників і підвищити їм зарплату, у той час, як «Укрпошта» мабуть потребує кадрової оптимізації?

– У сільському відділенні зараз знаєте яке навантаження? В середньому за місяць обробляють 56 конвертів і 4,9 посилки. Для того щоб платити співробітникам більше, там повинен бути бізнес.

Однозначно буде змінюватися структура персоналу, когось будемо переучувати. У компанії є тямущі, амбітні люди, просто потрібно побудувати систему, при якій у кращих буде можливість себе проявляти.

Я не можу змусити всіх працювати добре, це неможливо. Потрібно визнати як даність, що отримувати більше хочуть всі, а працювати більше готовий далеко не кожен. І це нормально, адже у кожного свої пріоритети. Потрібно лише уникнути зрівнялівки і правильно побудувати систему мотивації.

– Говорячи про реформування «Укрпошти», ви наводите довгострокові і масштабні плани. Чому ви вирішили, що у вас і вашої команди все вийде?

– Уже виходить – цифри за останній квартал минулого року говорять самі за себе. Ми ж не пропонуємо нічого не реального – у всьому світі так працюють, давайте це просто повторимо. До того ж, ми сподіваємося, що буде незалежна наглядова рада, яка буде забезпечувати, у тому числі, прозорість витрачання коштів і їх цільове призначення. І взагалі, коли ви збираєте разом групу амбітних і талановитих людей, об’єднаних честолюбною метою, платите їм нормальні зарплати, коли у них є ще й моральна мета – змінити країну, коли з’являються перші результати, і вам кажуть за це спасибі – в таких умовах немає нічого неможливого!

 

 

 

 

Розмовляв Олексій Молчан. Київ

Фото: Тарасов Володимир, Сироткіна Анастасія, Шамкін Данііл

 

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s