Сергій Зленко: Будь-який сеанс в кінотеатрі можна зробити прибутковим

7 березня 2017 р.

Розмова з директором київських кінотеатрів «Boomer» та «Магнат» Сергієм Зленком.

Відкриття нових кінозалів – одна з найважливіших подій для сьогоднішньої української кіноіндустрії. 2 березня столичний кінотеатр «Boomer», що живе на Троєщині, відкрив, на радість глядачам, два нових зали. В святковий вечір відбулася прем’єра української комедії «Інфоголік».

Чим живе і як розвивається сучасний український кінотеатр? Чому знамениті фільми часом не доходять до наших екранів? Що пов’язує Тома Круза та кіноманів з Троєщини? Чому фільми мовою оригіналу можуть назавжди зникнути з репертуару українських кінотеатрів, та що ненавидить Девід Лінч?

Про все це Сultporostir поговорив з директором київських кінотеатрів «Магнат» та «Boomer» Сергієм Зленко.

  • Сергію, як формується репертуар кінотеатрів?

Щоб відповісти на це питання, можна читати цілий курс в Університеті, бо формування репертуару залежить від багатьох факторів. Якщо говорити саме про вибір фільмів, то береться до уваги касовий потенціал картини, досліджується конкурентне оточення, оцінюються очікування по рекламній кампанії, яка буде здійснюватися дистриб’ютором в Україні.

Дуже велике значення має кількість залів в кінотеатрі. Якщо це один зал, то, звичайно, варіантів урізноманітнити репертуар значно менше, ніж коли у тебе 12 залів, і ти можеш взяти всі фільми та просто маневрувати з кількістю сеансів. Я колись робив собі цілий список подібних критеріїв відбору: їх нарахувалося більше двох десятків – серед них були і, на перший погляд, неочевидні.

 

  • Цікаво: які саме неочевидні?

Наприклад, може таке статися, що в тебе є заборгованість перед дистриб`ютором. Тоді є висока імовірність того, що він новий свій фільм тобі не дасть.

 

 

  • А як з’являється така заборгованість?

За домовленістю між кінотеатрами та дистриб’юторами кінотеатр має виплачувати раз чи два рази на тиждень винагороду за фільм. Це сталий відсоток – майже в цілому світі він однаковий та складає 50% від зборів. В інших країнах є така практика, що на великі блокбастери в перший тиждень прокату встановлюють більший відсоток на користь правовласника, наприклад, 60%. Натомість в останні тижні прокату, коли попит зменшується, відсоток вираховується вже на користь кінотеатру, наприклад 70% на 30%.

 

  • Чи було для вас щось несподіване у житті кінотеатру, коли ви стали його директором?

Моя кар’єра в кінотеатрах, як найманого працівника – в моєму випадку юриста – розпочалася ще в 2006 році, тому внутрішня кухня життя кінотеатру мені була добре знайома. Хоча, звичайно, в деяких аспектах і особливостях, зокрема, менеджменту компанїї  мені треба було поглибити свої знання, що я і зробив.

 

  • А які зміни в житті та менеджменті українських кінотеатрів сталися за ці роки?

Найбільша зміна: це нова кількість самих кінотеатрів. Коли росте чи зменшується їх кількість, то обов`язково змінюються особливості функціонування кожного окремо взятого кінотеатру,  змінюється ставлення менеджменту до роботу, змінюється навіть ставлення до кінотеатру самих глядачів.

Ситуація розвивалася поступово. Наприкінці дев’яностих з нововідкритих в Києві кінотеатрів працював тільки «Кінопалац», потім у двотисячних відкрилися оновлені «Україна» і «Жовтень» та повністю новий «Баттерфляй» на Петрівці, перший в Україні кінотеатр у торговому центрі. Тепер, до речі, деякі кінотеатри закриваються назавжди, наприклад, в універмазі «Україна» закрився чотиризальний кінотеатр «Одеса-кіно» – тепер там стоять батути. «Баттерфляй» на Петрівці теж вже закрився через збільшення конкуренції між кінотеатрами на Оболоні та Троєщині.

 

 

  • У вас є в Києві улюблений кінотеатр?

В світі немає такого кінотеатру, включно з моїми власними, який  би вдовольнив мене на 100%. Хоча, може, я ще в такому просто не був. Взагалі,  відкриваючи кінотеатр, я керувався принципом: якщо хочеш зробити щось добре, зроби це сам.

 

  • Що таке, на вашу думку, «хороший кінотеатр» для сучасного глядача?

Є кілька складових, важливих для глядача: місце розташування, інтер’єр, якість меблів – безпосередньо крісла, в якому ти дивишся кіно, розмір екрану,  якість звуку, репертуарна та цінова політика, рівень сервісу,  смак попкорну і ще багато інших. Тож треба, щоб всі ці фактори склалися для глядача в сузір`я, створивши хороший кінотеатр.

 

  • Якось в Римі я побачила маленький кінотеатр, в якому було два входи: один – власне до кінотеатру, другий вів до житлового будинку. Мені здається, для кіномана це ідеальне місце мешкання. Як вважаєте?

Для кіномана – можливо. Але для кінотеатру – це зовсім не ідеальне місце розташування. Є в Києві один муніципальний кінотеатр, який працює на першому поверсі житлового будинку. Якось я після сеансу питаю у працівників: «Чого у вас такий тихий звук?» А вони мені: «Сьогодні вихідний день, і сусіди зверху попросили зробити тихіше, щоб їм нічого не заважало відпочивати». Тобто по-сусідськи це чудово і зворушливо, але з точки зору кінотеатру, де має бути якісний звук – звичайно, ні.

 

 Відкриття двох нових залів в “Boomer”. Фото: надані кінотеатром.

 

  • Розкажіть, будь ласка, про свої кінотеатри.

Розпочалося все з кінотеатру «Магнат» в Академмістечку. Це камерний, затишний кінотеатр сімейного фільму. Він має два зали. Його аудиторія – це переважно глядачі, які мешкають неподалік: родини, діти, пенсіонери. Для них дуже зручно, що можна вийти з під’їзду та буквально «в домашніх капцях» піти в кінотеатр. Формуючи репертуар «Магнату», ми робимо акцент на фільми, які можна переглядати всією родиною, та анімаційні стрічки – вони і користуються у глядачів найбільшою популярністю.

 

  • А кінотеатр «Boomer», в якому ми знаходимось зараз, в чому його особливість?

Спочатку в ньому було два зали, і ось другого березня ми відкрили ще два нових. Зробили ми це  насамперед для того, щоб урізноманітнити репертуар, бо масив Троєщина, де ми зараз знаходимося, величезний, і в його мешканців дуже різноманітні смаки. Більша кількість залів допоможе зробити репертуарну сітку ще цікавішою для нашої публіки.

А особливість кінотеатру в тому, що через певні архітектурні обмеження, які діють в торговельному центрі, де розташовано «Boomer», ми не змогли зробити величезний екран, але вирішили взяти якістю звуку. В цьому кінотеатрі встановлені найсучасніші звукові технології, і кожен, хто розбирається в звуку та цінує його якість, звертає на це увагу.

Якість звуку – це наша гордість. Окрім того, ми ще й єдині в Україні, хто встановив в залі сектор, який називається «Boomerseats». Це крісла з іспанською технологією  «Thunderbox». Кожне крісло обладнано індивідуальним  сабвуфером, тобто глядач отримує вибухову порцію власних басів.

 

 

  • А глядачі відчувають різницю звуку у «Boomerseats» та звичайних кріслах?

Звичайно, вони ще більше занурюються в екранну історію. Є глядачі, які цілеспрямовано регулярно купляють квитки саме в сектор «Boomerseats».

 

  • Чим вирізнятиметься репертуар в нових залах?

Окрім очевидного збільшення фільмів в нашій прокатній сітці, в одному з них буде репертуар по-справжньому ексклюзивний на Лівому березі Києва: фестивальні драми, рідкісні жанрові фільми, яким зазвичай немає місця в мультиплексах. До того ж, ми плануємо започаткувати покази власного кіноклубу.

 

  • Чому кінотеатр називається «Boomer»?

Словом «вoom» в коміксах позначають звук. Тобто коли хтось когось б’є чи щось гучно звучить, в коміксах пишуть: «вoom». Звук – це наша родзинка, тому саме така назва здалася мені доречною та промовистою.

 

  • З новітніх технологій кінопроекції, що останнім часом з’являються в наших кінотеатрах, за якою, на вашу думку, майбутнє?

Мене найбільше вражає технологія передачі звуку «Dolby Atmos». Вона встановлена, здається, в п’яти кінотеатрах України. Звук програмується таким чином, що його прив’язано не до конкретної колонки чи каналу, а безпосередньо до об’єкту, що рухається на екрані. І у глядача складається враження, що всі події фільму відбуваються та звучать поруч з ним в залі. Зі мною був випадок: коли на екрані задзвонив телефон, я кинувся шукати в кишені свій мобільний, бо було повне враження, що дзвінок звучить зовсім поруч.

 

 Відкриття двох нових залів в “Boomer”. Фото: надані кінотеатром.

 

  • Як ви ставитеся до того, що знамениті фільми, зняті в 2D, переводять у 3D та повторно випускають на екран?

З цікавістю. І мені близька думка, яку висловив Джеймс Кемерон: 3D – це, в певному сенсі, спосіб віднайти нового глядача для старих фільмів. Бо, наприклад, виросло покоління, яке ніколи не бачило другого «Термінатора» на великому екрані, а випуск його  3D-версії в прокат – чудовий привід побачити фільм та збільшити його глядацьку аудиторію.

 

  • Дуже часто хороші та довгоочікувані фільми не виходять у нас в прокат: «Магія місячного сяйва», «Аномаліза», «Хай живе Цезар!», «Т2: Трейнспоттінг». Чому ті чи інші фільми не потрапляють до нашого прокату?

У голлівудських студій-мейджорів, в яких є розгалужена система представництв по всьому світі, існує формула розрахунку доцільності випуску в прокат того чи іншого фільму. Завдяки цій формулі, можна досить точно прорахувати, окупиться фільм в прокаті чи ні. З незалежними фільмами ситуація трошки інша, там більше нюансів, і доля виходу в прокат може вирішитися ще на стадії обговорення десь на Каннському кіноринку, коли правовласники заявляють про свої фінансові очікування від зборів, а українські дистриб’ютори, спираючись на власні розрахунки, називають їм іншу очікувану суму зборів. Правовласників ці прогнози можуть не задовольнити, тому вони легко можуть прийняти рішення взагалі не випускати фільм в Україні.

 

  • На який з українських фільмів, що вийдуть в прокат в 2017 році, ви чекаєте найбільше?

На житейську комедію «Припутні» Аркадія Непиталюка.

 

  • Українські кінематографісти часто жаліються, що їх фільми ставлять на «неходові» сеанси – вранці та вдень. Як ви це прокоментуєте з позиції людини, яка представляє інтереси кінотеатру?

Нещодавно був черговий скандал з цього приводу у місті Сєвєродонецьк. Один з двох місцевих кінотеатрів взагалі не взяв український фільм, і про нього ніхто жодного критичного слова не сказав. А інший кінотеатр, прагнучи показувати вітчизняне кіно, фільм взяв та на другому тижні прокату поставив його на ранкові сеанси. На нього насипалися зі шквалом критики. І це несправедливо, бо для кінотеатру немає «неходових» сеансів. При правильному менеджменті будь-який сеанс є ходовими і його можна зробити прибутковим, і всі кінотеатри прагнуть до цього. Ми, наприклад, поставили на ранкові сеанси відносно низьку ціну, і маємо майже завжди вранці аншлаги.

 

 

  • Як нові мовні законопроекти вплинуть на покази в Україні фільмів мовою оригіналу?

Всі фільми, що виходять у нас на великі екрани мовою оригіналу, мають бути субтитровані українською. Зараз у Верховній Раді України лежать законопроекти, які уточнюють цю норму: кількість субтитрованих фільмів пропонують обмежити десятьма відсотками. Прочитується логіка, що ця норма вводиться для зменшення російськомовних картин в прокаті, але насправді це болісно вдарить саме по показах іноземних фільмів мовою оригіналу.

Відповідно до законопроектів фільмів мовою оригіналу, що субтитровані українською,  в репертуарі кінотеатру може бути не більше 10%, тому якщо за одиницю розрахунку взяти один день, то це означає, що в однозальниках взагалі не буде фільмів мовою оригіналу, бо 10% від 6 сеансів – це 0,6 сеанса, у двозальниках – максимум один сеанс, бо це 10% від 12 сеансів, у шестизальниках – максимум три, тому що 10% від 36 сеансів – це 3,6.

Тобто законотворці, борючись проти російськомовного кіно, повертають всіх нас до радянських часів, коли до громадян вживався комплекс заходів, щоб ті випадково не вивчили іноземну мову і не емігрували.

Норма про 10% субтитрованих картин бореться сьогодні насамперед з незалежним, артхаусним кіно, яке зазвичай показується у нас мовою оригіналу з субтитрами. Натомість, вважаю, що законодавці мали б навпаки всіляко сприяти вивченню нашими співгромадянами іноземних мов, допомагати людям розвиватися та вдосконалювати свої знання, а не заважати їм. До того ж, дивитися фільм мовою оригіналу – це єдина можливість по-справжньому побачити фільм таким, яким його задумав режисер. Пам’ятаю, коли до Києва приїжджав Девід Лінч, під час зустрічі з глядачами він сказав: «Я ненавиджу дубляж».

 

 

  • Розкажіть про ваш перший похід до кінотеатру.

Я розповім про фільм, який подивився вже в сучасні часи, коли з’явилися великі екрани та якісний звук.

В юності я не дуже часто ходив до кінотеатрів, але якось в газеті побачив купон, що обіцяв можливість купити два квитки в кінотеатр «Жовтень» за ціною одного. Тоді, це був 2001 рік, квиток на ранковий сеанс у «Жовтні» коштував п’ять гривень, і ми з сестрою пішли на другу «Місію неможливу» з Томом Крузом. Фільм мене дуже вразив, я захопився пригодами, трюками, погонями, зависаннями Тома Круза на скелі. Тоді я закохався в кіно і став регулярно ходити до кінотеатру.

 

  • Як ви обираєте фільми для перегляду?

Для мене, як глядача, ідеальний фільм – це той, про який я нічого не знаю перед сеансом. Я прагну зайти до глядацького залу та отримати враження від самого фільму, а не від своїх виправданих сподівань чи підтверджених знань про картину. Просто переглядаючи фільм, я можу отримати справжнє, сильне кінематографічне враження, і для мене це найцінніше.

 

 

 

 

Фото: cultprostir.ua

Розмовляла Надія Заварова

 

 

 

Джерело: Культпростір

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s