Яна Холодна: Ми змогли позбутися «совка», і це насправді надихає

1 березня 2017 р.

hlodna_b«Армія ФМ» – один з небагатьох прикладів успішних державних проектів в інформаційній сфері. Радіо, створене військовими і для військових, здавалося б, було приречено бути чимось на кшталт аудіоверсії статутів.

Проте, якісна музика та креатив працівників радіостанції зробили майже неможливе – зараз військова хвиля здобуває все більше прихильників, не лише серед бійців, а в тому числі й цивільних мешканців зони АТО. А головне – радіо вже почали слухати на тимчасово окупованих територіях. Свій рецепт успіху Тижню розповіла засновниця та керівник радіостанції, підполковник Збройних Сил України Яна Холодна.

Як почався цей проект і Ваша участь в ньому?

В 2015 році після приходу до Центральної радіостудії Міністерства оборони, я зрозуміла, що інформаційна робота з військовослужбовцями в зоні АТО не відповідає потребам війни, неефективна і застаріла. Була потреба в оперативному донесенні об’єктивної інформації до військових про те, що відбувається в державі та МО. А крім цього, що може навіть і більш важливе – моральна підтримка, яка вимагала створення якісного розважального контенту, зрозумілого людям у формі. Військовим було важливо відчути, що їх не забули, їх підтримують і їм є що захищати. Можливо, чимось надихнув фільм Good morning, Vietnam!, можливо інші обставини. Але пазл склався саме так – з’явилася ідея створення військового радіо. В якості прикладів ми використовували досвід таких країн як Ізраїль, Велика Британія та США. В реалізації  проекту дуже допоміг Олексій Макухін. Почалися пошуки коштів, техніки та людей, які б могли допомогти. В решті решт, допомогу надала американська благодійна організація Spirit of America. Її представники ретельно вивчили концепт, наші побажання та закупили необхідне технічне обладнання. Далі немов сніжний ком, проект почав обростати знайомствами та небайдужими людьми.

Так з’явився Валерій Глейзер, військовий в минулому, який на той час займався запуском комерційних радіостанцій, мав величезний досвід в цьому і дуже допоміг з народженням «Армія ФМ», бо серед військових таких спеціалістів просто не було. Потім допомагав Андрій Карпій, керівник компанії, яка займається ліцензуванням і має власні радіочастоти. З ним був укладений договір про безоплатну ретрансляцію нашого радіо в зоні АТО. Паралельно йшов пошук, а потім і підготовка приміщення майбутньої радіостанції. Зараз ми знаходимось в Центральному будинку офіцерів, в Києві. Був набраний персонал, не лише військові, а й цивільні спеціалісти, дехто навіть на волонтерських умовах. Люди прийшли з ідеєю, хотіли зробити щось справді корисне для армії. Не всі мали необхідний досвід роботи саме на радіо, ми вчилися і продовжуємо вчитися зараз. І нарешті, після місяців роботи, о 6ій ранку 1 березня 2016 року ми вперше змогли сказати «Доброго ранку, Україно! В ефірі «Армія ФМ». Спочатку в інтернеті, а потім і в ФМ-трансляції в Бахмуті, Краматорську та Покровську. Крім радіо, я зробила ребрендинг для центральної телерадіостудії Міністерства оборони України. Ми не лише змінили назву, був повністю змінений підхід до створення контенту, зараз намагаємось зробити його сучасним і цікавим.

І зараз, після року існування радіо – є впевненість у тому, що ви все зробили вірно?

Немає межі ідеального. Ми кожного дня прагнемо зробити щось краще. Працюємо над якістю контенту. Запрошуємо цікавих людей. Ретельно працюємо над програмами, вивчаємо реакцію слухачів. Якщо проект не пішов – намагаємось якнайшвидше його змінити або взагалі прибрати з ефіру. Оперативно реагуємо на критику, наприклад у Facebook. Для нас важлива думка навіть одного слухача. Зараз у солдатів є доступ до багатьох джерел інформації, є гаджети, є інтернет, в решті решт – є вибір. Тому ми маємо створювати конкурентний продукт.

Зрозуміло, що творчі люди не зупиняються і найкраще завжди попереду, але є вже чим ви пишаєтесь?

Насправді, коли ми стартували, ми не очікували, що буде саме такий успіх, а головне – такий активний зворотній зв’язок від слухачів. Особливо від цивільних, бо з військовими все простіше, вони нас слухають,передають привіти один одному, це їхня тема. А те, що нас почули місцеві, це для нас було приємним сюрпризом.  Траплялося почути, наприклад в Краматорську в таксі, або в крамниці нашу хвилю – я вважаю це найкраще визнання. А зараз ми вже дістали своїм сигналом і до Донецька і до Луганська, навіть маємо позитивні відгуки від людей на окупованих територіях.

Цьому успіху ми завдячуємо синергії між військовими та цивільними фахівцями та невійськовому творчому підходу. Ми вчилися у радійників, які працювали на комерційних станціях. Вони змогли принести у суто військове життя якусь «родзинку»  і свободу. Крім того ми активно працюємо з блогерами, які роблять військову аналітику. Вони часті гості в студії і вони можуть нам підказати, що справді було б цікавим. І з часом коло наших друзів збільшується.

А собі я поставила чітку мету – зробити такий продукт, який би люди хотіли слухати. І я ніколи не дозволю, щоб в ефірі нашої радіостанції з ранку до ночі читали статути чи проводили заняття зі стройової підготовки. Наші слухачі, бійці, вони в першу чергу люди і потребують відповідного ставлення. В них достатньо «воєнщини» на позиціях, але вони мають якось від того відпочивати, розслаблятися, отримувати якусь цікаву інформацію. В цьому мене дуже підтримує міністр оборони Степан Полторак, надавши нам «зелене світло» за що я йому дуже вдячна. Він навіть коли був у нас в студії підкреслив, що йому сподобалася класна невійськова атмосфера. А вона виникла лише тому, що керівництво не ставило палки в колеса. У нас немає цензури, ми вільні від обмежень і це створює довіру до нас з боку слухачів. Ми змогли позбутися «совка», і це насправді надихає. Є думка, що все державне, особливо в медіа сфері, то завжди нецікаво. «Армія ФМ» доводить, що навіть державні проекти можуть бути якісними.

Хто допомагає Вам в цьому?

Не хочеться виділяти когось конкретно. Є команда. Без Віктора Смірнова не було б чудового плейлісту. Без Олени Кравченко не було б військових новин та інших смішних проектів.  Без Каті Потапенко не було б програми «Сектор Л», яка розповідає про книжки, написані учасниками АТО. Без Сергія Телятицького ми б не змогли налаштувати радіомовлення в зоні АТО. В нас кожен по своєму напрямку робить свій внесок в загальну справу. І зараз ми робимо такі ротації між військовим телебаченням та радіо. Це допомагає набути нового досвіду та покращує командну роботу, взаємопідтримку.

А справді вразили нас всіх Олександр Безсонов. Його чудом змогли перевести з 14ої бригади. Він там, у Маріїнці з китайським передавачем зміг самотужки і за власного бажання налаштувати невеличке радіо, пустив трансляцію музики, навіть новини робив. Зараз ми очікуємо що він підпише контракт і буде далі в нас служити. Інший приклад – це така маленька тендітна дівчинка, Оля Бірюкова. Вона встигла повоювати в «Айдарі», була дуже хорошим спеціалістом з озброєння, особливо з артилерії. В неї навіть настільні книжки були – радянські військові підручники. В нас встигла попрацювати лише декілька місяців, розповідала про новітню військову техніку. А зараз підписала контракт з відомою 79-ою бригадою ВДВ, і я дуже рада, що її досвід не пропав. В нас є Антон Зварич, який пише музику. Він часто залишається після роботи ввечері і продовжує займатися, пише джингли, створює музичні композиції.

А що заважало? Які були проблеми за рік існування?

Були проблеми з отриманням частот, проте питання вирішено. І вирішили на нашу користь. Зараз не хочеться згадувати проблемні моменти, ми всі дивимось вперед і нам є над чим працювати.

Що на Ваш погляд необхідно змінити в інформаційній політиці України?

Звичайно моя посада не дозволяє мені коментувати такі речі, особливо в масштабах всієї країни. Але, на мою думку, потрібно збільшувати кількість радіостанцій, ставити вишкі, особливо в зоні АТО, створювати якісні програми для місцевого населення, враховуючи їхні інтереси. Люди справді цього потребують – об’єктивних новин та цікавих програм. І що більше ми будемо мати там такої інформації, то краще буде ставлення місцевих. Ми це знаємо, бо в нас є постійні слухачі, в тому числі з окупованих територій. Вони нам підказують, що їх цікавить, критикують, а інколи навіть повідомляють про проблеми з трансляцією.

Які плани на найближчийрік?

Зараз ми покорили десь 75-80 відсотків зони АТО, але не хочемо на цьому зупинятися. Головна подія на яку ми чекаємо – це отримання ліцензії. Ми перетворюємось на повноцінне ЗМІ і в наших планах розповсюдження по всій території України. Починати будемо з Києва, далі підключимо Одесу, Херсон, а потім підемо в міста – мільйонники, в першу чергу, де є військові частини.

Крім нових військових проектів, ми плануємо розробку контенту й для місцевих мешканців зони АТО та окупованих міст. Їм теж потрібна правдива інформація, їм важливо почути нову якісну українську музику.

Взагалі, навіть коли закінчиться війна, на що ми всі чекаємо із нетерпінням, ми не хочемо зникати. Цей проект необхідний і у мирному житті, щоб було якесь патріотичне радіо, в тому числі для виховання молоді.

Ваша робота зараз – це постійні відрядження, в тому числі на лінію фронту. Звідки берете сили на це все? Чи  хотілося змінити роботу на більш спокійну?

Для мене рух – це життя. Мої перші поїздки на фронт, вони дуже сильно «вдарили» по мені. Я побачила багато хороших людей, які воюють за ідею, і їм набагато важче бути там, ніж мені сидіти у комфортній студії в центрі Києві. Хай це буде мій особистий внесок у загальну перемогу. І коли зустрічаєшся з хлопцями, спілкуєшся з ними – бачу реальний блиск в їхніх очах, і розумію, що потрібно працювати, потрібно рухатись вперед. Ось нещодавно ми зняли ролік про морську піхоту, хлопці подивилися, дехто вирішив після цього підписати контракт. Бачимо результат нашої праці. Подарували радіоприймачі військовим, тепер  їхні усмішки та гарний настрій це також наш результат. Тому для мене поїздки в АТО – це завжди цікаво, я там абсолютно спокійна. Це можливість відзняти нові матеріали, розповісти нові цікаві історії хлопців, що воюють. Це насправді круто. Дивишся на речі зовсім по іншому. І я впевнена, що кожен повинен робити щось на своєму рівні. І коли бачиш, як твої зусилля та час не проходять даром – це надихає. Люди надихають. І колектив, і хлопці на фронті, рідні та близькі, які підтримують. Люди в першу чергу.

Тому хочеться привітати всіх, хто допомагав створювати наш проект, хто підтримував «Армія ФМ». Хочеться, щоб надалі приходило ще більше гостей, щоб з’являлося більше друзів, щоб зростав колектив і звичайно, збільшувалося коло слухачів. Радіо для нас – як дитина. Зараз певні «дитячі» проблеми позаду, сподіваюсь, що попереду лише серйозне, доросле майбутнє.

—————————————————————————————————-

Яна Холодна, підполковник ЗСУ, керівник Військового телебачення України та радіостанції «Армія ФМ». Більше 10 років прослужила у міністерстві внутрішніх справ, почавши з інспектора в Полтавському обласному управлінні МВС, згодом отримавши посаду керівника телестудії МВС. З 2015 року в Міністерстві оборони.

 

 

 

Розмовляв Юрій Лапаєв

 

 

Джерело: УТ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s