Іван Примаченко: Більшість українських вузів – це фабрики з друкування дипломів, що викачують бюджетні гроші

2 березня 2017 р.

754587_1_w_590Класичне навчання в аудиторії вмирає. Освіта перейде у змішаний формат у найближчі 10–15 років, – каже співзасновник освітньої платформи Prometheus Іван ПримаченкоРік тому ви вважали, що 2016-й стане переломним для української освіти. Став?

– Торік університети почали запроваджувати масові онлайн-курси Prometheus у навчальний процес. Це Київський політехнічний інститут, Український католицький університет, “Львівська політехніка” і Львівський національний університет імені Франка. Ще 10 вузів долучаться наприкінці лютого.

Із Міністерством економіки ми створили перший державний масовий онлайн-курс ProZorro (публічні закупівлі. Учасники тендерних комітетів мали до 1 серпня навчитися, як перейти з паперової системи закупівель до електронної. – Країна). Він зібрав понад 10 тисяч слухачів. Це третій державний масовий онлайн-курс у світі – після Великої Британії та Австралії.

Державна служба зайнятості запроваджує наші курси у 600 своїх центрах по всій країні.

Вузи розуміють, що настав час змін?

– Вони відчувають, що суспільство незадоволене освітою. З другого боку, їм це нічого не коштує, ми пропонуємо курси безплатно. Університети готові це поступово запроваджувати, особливо провідні. Проблеми із середніми та слабкими. А вони найбільше могли б від цього виграти.

Проект швидко зростає. За 2016-й кількість зареєстрованих слухачів подвоїлася. До кінця року буде півмільйона людей.

Іван ПРИМАЧЕНКО, 26 років, співзасновник платформи масових відкритих онлайн-курсів Prometheus. Народився 24 травня 1990-го в Донецьку. Батько працював директором телекомпанії, мати – режисер. У школі брав участь в олімпіадах з історії. ”Щотижня з Донецька їздив у містечко Курахове. Там була вчителька, чиї учні щороку перемагали в олімпіадах з історії. Коли і я зміг, зрозумів: одна людина здатна змінити ситуацію”. В 11-му класі посів третє місце на всеукраїнській олімпіаді й без іспитів був зарахований на історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2012-го завершив гарвардський онлайн-курс з основ програмування CS50. З тих пір пройшов 12 курсів західних університетів онлайн. Вирішив запустити такий формат в Україні. 2013-го на волонтерських засадах виник перший український масовий онлайн-курс у Київському національному університеті – вчив бренд-менеджменту. 2014-го став співзасновником платформи онлайн-курсів Prometheus. Зараз вона налічує 52 курси і 315 тисяч слухачів. Хобі – книжки. За рік найбільше вразив роман про Другу світову війну Ентоні Дорра ”Світло, якого ми не бачимо”. Вільно володіє англійською. Неодружений, дітей не має

Чим цікавляться українці? Що готові вивчати?

– Понад 70 тисяч слухачів зібрали курси з програмування. Багато людей хочуть вивчати бізнес, бухгалтерський облік. 50 тисяч учасників набрали курси про те, як боротися зі стресом. Більше записується молодь, а закінчують навчання частіше ті, кому за 40. Що доросліший, то краще мотивований.

Куди рухається освіта у світі та де Україна в цьому процесі?

– Усе йде до змішаного навчання. Це інтеграція онлайн-курсів у навчальний процес. Класичний приклад – Київська політехніка. Лекції студенти слухають удома, роблять завдання в інтернеті. На форумі спілкуються з викладачами.

Залишаються ті форми роботи, які немає сенсу переводити в онлайн: семінарські, лабораторні заняття, фінальний контроль.

Які глобальні тенденції в освіті?

– Класичне навчання в аудиторії вмирає. Освіта перейде у змішаний формат у найближчі 10–15 років. Я даю дивитися лекції найкращих викладачів світу, а ви – ні. До кого підуть студенти? Крім того, мені це майже нічого не коштує, а час викладачів треба оплачувати.

Які проблеми української освіти можуть вирішити онлайн-курси?

– Три головні: нестача хороших викладачів, брак грошей і часу. Онлайн-курси – більшою чи меншою мірою – вирішують кожну з них.

Чому на них масово не переходять у провідних країнах світу?

– Коли маєте щось якісне, мало стимулів його вдосконалювати. В Україні є потужна мотивація зламати непродуктивну систему й побудувати принципово нову. Ми значно більше виграємо від переходу до змішаної системи навчання, ніж, наприклад, Сполучені Штати Америки.

Prometheus запустив пілотний проект. Збільшуватимемо кількість дружніх вузів та курсів. Однак потрібна політична воля на повноцінну реформу. Поки що її немає. Але створюємо умови, за яких вона повинна з’явитися. Раніше казали: це неможливо зробити в Україні. Уже можливо. Говорили: немає курсів. Уже є. Також: вузи не хочуть. Зараз бачимо, що хочуть. Це вже працює. Давайте це поширювати.

Одна з найбільших проблем вищої освіти – прірва між найкращими та посередніми університетами: рівень викладання, підходи до навчання. У Штатах, скажімо, відрив невеликий. Як скоротити цю різницю?

– Більшість українських вузів – це фабрики з друкування дипломів, що викачують бюджетні гроші, імітують освіту за негласною змовою зі студентами. Ті роблять вигляд, що вчаться, і вірять, що їх навчають. А держава за це платить. Цьому потрібно покласти край. Змішане навчання дозволить швидко запровадити якісне викладання по всій країні.

Але є купа вузів, яким це нецікаво. Це інституції з освоєння бюджетних грошей. Їх треба ліквідувати. Має пройти реформа підготовки вчителів і викладачів. Зарплати потрібно значно збільшити, щоб не лише фанатики мали стимул викладати в університетах, школах. Скорочення кількості вузів – обов’язкове. До цього рухаємося, але повільно.

Суспільство розуміє, що ситуація в освіті – критична?

– Так. Люди бачать, що дипломи нічого не дають, лише забирають кілька років життя. Їм треба пояснювати: державних вузів буде менше, але лишаться якісні.

Студентство – це етап життя.

– Ідуть в університет, бо немає альтернативи. Профтехосвіта знищена. А таких фахівців бракує. Багато сучасних затребуваних професій не вимагають вищої освіти.

Чи можна створити курс для робочих спеціальностей?

– Можна. Прийдемо до цього. Але як витягти зацікавлених у цих професіях людей – в інтернет? Вони значно менше користуються ним, ніж бакалаври чи магістри. На Заході – так само.

Достукатися до потенційних претендентів на робочі спеціальності можна через змішане навчання. Через центри зайнятості.

Бізнес, який скаржиться на дефіцит ­кадрів, дечого не договорює. Брак кадрів у нас – через низькі зарплати. З другого боку, компанія Siemens Energy відкрила виробництво газових турбін в американському місті Шарлотт. На 800 робочих місць було 10 тисяч претендентів. Менше 15 відсотків із них пройшли тест на читання, письмо і математику. Роботодавці справедливо кажуть: з освітою треба щось робити.

Чи може вона повністю перейти в онлайн?

– Найближчим часом – ні. Залишаються елементи, яких віддалено не навчиш. Істориком загального профілю через навчання в інтернеті стати можна, археологом – ні. Або: як вести курс перемовин?

Позаторік у Сполучених Штатах заснували університет Minerva Project. Поставили завдання: він має ввійти до топ-5 американських, але коштувати значно дешевше за Гарвард і Стенфорд. Конкурс на місце – вищий, ніж у Гарварді. Не мають лекцій. Матеріали вивчають самостійно. Семінари проводять у групах по інтернету. Програма показує вчителеві, хто ще не виступав, а хто – забагато. Кожне висловлювання оцінюється.

Таке навчання може замінити лекції в середньостатистичному українському університеті. Однак усе одно лишаються елементи поза комп’ютером. У Minerva Project є правило: студенти мають жити однією спільнотою. Це необхідно для їхнього розвитку, для соціалізації.

Якщо частина професій за кілька десятиліть буде роботизована, чи є сенс навчати цих навичок нинішнє покоління?

– Індустріальна школа вчить фактам і алгоритмам. Нове покоління розумних машин і так справляється з цим – пам’ятати багато фактів і виконувати завдання за алгоритмом. Якщо так далі піде, машини витіснять це покоління з робочих місць.

Президент Дональд Трамп хоче повертати фабрики в Сполучені Штати. Вони повернуться, але роботизовані. Люди ж займатимуться тим, що не можна піддати алгоритму.

Дітей слід навчати перемовин, лідерства, творчості, підприємництва. У цьому комп’ютери ще довго будуть слабкі.

Якими навичками треба володіти, щоб бути успішним у ХХІ столітті?

– Самостійно навчатися нового. У майбутньому цей навик буде на рівні з читанням і письмом.

Друге: освоюватися у світі, де все невизначено. У школі на кожне запитання є правильна відповідь. А в житті?

По-третє, аналізувати джерела інформації. Де правда, а де – ні? Є купа онлайн-курсів. Як обрати найкращі?

Четверте – вчитися мислити критично.

По-п’яте, вміти виразити себе.

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s