19 січня 2017 р.
Він викладає у Вінницькому педагогічному університеті, є активним учасником багатьох культурних ініціатив, був серед організаторів міжнародного літературного фестивалю Intermezzo — але найбільше він упізнаваний у місті як арт-менеджер книгарні «Є» у Вінниці. Олександр Вешелені у розмові не розкриває, як йому вдається все встигати — проте охоче ділиться результатами роботи книгарні за 2016-й та деякими планами на 2017 рік. Про це — а також про книжкові враження та нестандартні події у просторі вінницької «Є» і поговоримо:
2016-й для вінницької «Є» — яким він був?
Якщо більшість людей називали 2016-й рік «доволі складним», «тяжким», «обтяжливим», то в аспекті роботи книгарні його можна назвати все-таки скоріше насиченим і плідним. Ми спробували змінити деталі у своєму інтер’єрі, наповнити його різними дрібничками – як-от дитячий куток з великим плюшевим консультантом Михайлом, горщики з травичками, літературні цитати на стінах, на різдвяні свята у нас завівся «книговик» і «книгóлень». Усе це, звісно, робиться для того, щоби вінницька книгарня «Є» ставала ще більш «домашньою» і щоб у ній хотілося проводити багато часу як наодинці, так і з друзями, щоби тут велися змістовні розмови і народжувалися нові ідеї.
Щодо подій, яких у 2016 році було близько 90, то серед них стало більше тематичних дискусій – про Крим, Донбас, права людини, реформи в країні. Були аншлаги на подіях, а були і мегааншлаги з чергами далеко за межі книгарні – маю тут на увазі автограф-сесію Pianoбой та першу годину продажів сценарію «Гаррі Поттер і прокляте дитя». Була у нас іноземна гостя під час фестивалю «Intermezzo» Лілі Хайд з романом «Омріяний край». З’явився дуже успішний формат розмов довкола книжок про різні сфери нашого життя «Нон-фікшн.ua» (за що окрема подяка 5BKS). Стартували «ЧЕські ЧЕтверги» з неймовірно цікавою програмою. І загалом – градус літературного життя у місті знову тримався на високій позначці.
ТОП-3 книг, які стали минулого року найбільш затребуваними серед вінницьких покупців
Загальний топ у Вінниці в цілому збігся з топом усієї мережі, найвище стрибнули новий «Гаррі Поттер», «Таємнича історія Біллі Мілліґана» Деніела Кіза та «Бог ніколи не моргає» Реґіни Бретт. Але тут ще треба врахувати, що підлітки шаленіли від анти-щоденників Кері Сміт, «Дому дивних дітей» Ренсома Ріґґза та «Дівчини у потягу» Поли Гоукінз, а старша аудиторія – уже традиційно від «Трьохсот поезій» Ліни Костенко, «Століття Якова» Володимира Лиса і «100 експрес-уроків української» Олександра Авраменка. Тому в кожному сегменті існують ще окремі топи.
Яка з подій минулоріч була найбільш відвідуваною у Вінниці для «Є»? Які типи подій збирають зазвичай найбільшу кількість місцевої публіки?
З «пишучих людей» абсолютним фаворитом був Богдан Логвиненко – двічі аншлаги (з книжками «Saint Porno» і «Перехожі»), так само повні зали збирали Маріанна Кіяновська та Лілі Хайд під час «Intermezzo», Євген Магда і його «Гібридна війна», Артем Папакін з презентацією книжки «На бій за волю» під час фестивалю «Вінниця – столиця УНР», українсько-литовський автор дистопії «Маша, або постфашизм» Ярослав Мельник, Остап Дроздов, Андрій Бондар, Ростислав Семків. Не можу говорити, що успішнішими є певні типи чи формати подій, тут важить скоріше впізнаваність автора та оригінальність чи актуальність теми – як це було у випадку багатьох розмов про нон-фікшн або з книжкою «Тато в декреті» Артема Чапая.
Твої спостереження за вінницькою читацькою аудиторією та змінами в ній — що і як змінилося за цей рік?
Періодично відчуваю загрозу культурного «переситу» публіки, тобто надмірно велику концентрацію подій в один час чи сезон, але, на щастя, у Вінниці інтерес до літератури завжди йде хвилями, тож після кількох малочисельних подій настають великі сплески зацікавленості. Здається, аудиторія у Вінниці починає краще орієнтуватися не тільки в українських авторах, але й перекладах, тож можна сміливо проводити презентації перекладів (тим більше, коли це ще й має стосунок до регіону – як це було у випадку «Часу зірки» Кларісе Ліспектор).
Три книги, які найбільше запам’яталися / сподобалися тобі за підсумками 2016 року
З нон-фікшну визначальною в плані «вправляння мізків» для мене стала книжка «Від нуля до одиниці» Пітера Тіля, з української художки найбільше задоволення принесла «Помирана» улюбленого Тараса Антиповича, а з перекладних – згадувана Кларісе Ліспектор і її «Час зірки».
Найбільш кумедний / незвичний випадок, що мав місце у вінницькій «Є» у 2016-му
Якщо одним словом треба окреслити найцікавіші казуси, то це буде «темрява». Спершу цілком сплановано ми провели у напівмороках літературні читання до Геловіну, і костюми читців виглядали дуже страшно і смішно водночас. Ніхто й не підозрював, що пітьма дожене нас іще й на останній події року – на презентації книжки «Як писали класики» Ростислава Семківа, акурат тоді, коли він перейшов від розмови про Кафку до містичного зв’язку літератури і життя, у приміщенні книгарні зникло світло, – досі під час подій таке не траплялося. А щодо кумедних випадків з продажем книжок дуже раджу стежити за фейсбуком Чарівних Бліх Святого Антонія (псевдо Сергія Рибницького — прим. ред.), який часто фіксує бувальщини про наших цікавих та неординарних покупців.
Плани на 2017-й — що чекає на покупців та відвідувачів «Є» у Вінниці цього року?
Я не буду зараз наводити весь перелік гостей, яких ми чекаємо у цьому році в «Є» – можете бути певні, що серед них будуть і топові автори, і просто неймовірно цікаві особистості.
Обов’язково будуть продовжені події «Нон-фікшн.ua», а на додачу до них зусиллями того самого, кому я зараз даю свою відповідь, з’явиться ще одна цікава щомісячна подія із загадковою назвою «Від бізнесу до книжки». З кінця минулого року ми відновили «Дитячі суботи», починаючи з лютого вони стануть регулярними (двічі на місяць), тому усі, хто має вдома чи серед знайомих дітей, зможуть відвідати неймовірно цікаві події з дитячими авторами, художниками-ілюстраторами, майстрами рукотворів. Я вірю, що у Вінниці вже сформувалося середовище батьків і дітей, яким похід до книгарні – це справді свято. Також плануємо книжковий клуб для підлітків, адже зараз вони стали розбиратися в літературі і книжковому ринку подекуди навіть краще, ніж їхні батьки. З лютого спільно з Чеським центром також запускаємо новий сезон «ЧЕських ЧЕтвергів», цього разу – з підбіркою найкращих художніх фільмів чеського кінематографу, про які знає увесь світ («Амадей» М. Формана, «Коля» Я. Сверака та інші премійовані на кінофестивалях стрічки).
А ще ми всерйоз готуємося до заходів на терасі перед книгарнею у теплу пору – досвід з презентацією Іздрика восени 2015 року показав, наскільки магічними бувають такі події. Словом, у 2017 році буде багато нових відчуттів у просторі книгарні та довкола неї.
З якої книги ти би рекомендував нашим читачам розпочати свій 2017 книжковий рік?
Не буду радити щось особливе «на початок року», скажу лише, що я свій рік почав з читання «Сильмаріліона» Толкіна (за чудовим збігом день народження професора припадає якраз на 3 січня) – він, якщо хочете, зараз дуже підпадає під категорію актуальності, і ця міфологічно-романтична сага вкотре доводить, що Темряву – не ту, що пов’язана з вимкненням світла, а цілком серйозну, – яка лізе з усіх шпарин, можливо здолати, іноді навіть дуже маленькими силами спротиву. Читання фентезі, як і загалом літератури – аж ніяк не втеча від реальності.
Інтерв'ю з України 
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.