Юрій Шухевич: Добре, що батька не взяли живим

5 березня 2015 р.

150304114639_shukhevych_624x351_bbc65 років тому, 5 березня 1950 року, під час радянської спецоперації під Львовом загинув головнокомандувач УПА Роман Шухевич.

Серед небагатьох живих сьогодні людей, які пам’ятають найвідомішого після Бандери українського націоналіста, – його син Юрій Шухевич, нині – член українського парламенту від Радикальної партії Олега Ляшка. 81-річний депутат, який втратив зір у радянських таборах, приходить на засідання парламенту в супроводі помічника, спираючись йому на руку. Серед речей пана Шухевича, які його помічник передає до гардеробу – декоративний гуцульський топірець, який той використовує як ціпок.

Пан Шухевич поділився з ВВС Україна своїми спогадами про батька.

Юрій Шухевич: Він був людиною компанійською, веселою, таким його згадували багато людей. І він був всесторонньо обдарований. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Його основна професія – будівництво доріг і мостів. Крім того, він дуже добре грав на фортепіано. Брат його батька, який викладав у консерваторії і учнем якого був мій батько, казав: “Романе, кинь спорт, бо в тебе пальці погрубшають”.

Але й спортом займався, і притому поважно. В футбол грав, по плаванню і по бігу з перешкодами був призером кількох змагань.

 

Роман Шухевич

“Симпатики спорту”, 1926 рік. Роман Шухевич – другий праворуч у верхньому ряду

Але життя так у нього склалося, що він дуже рано взяв зброю до рук. Він був членом Української військової організації, а потім ОУН, відповідав за бойовий відділ. Тоді ці політичні замахи, він приклав руку до того (у 1926р. Шухевич застрелив польського шкільного куратора Собінського. – Ред.). Потім Карпатська Україна. Там уперше йому пощастило воювати у відкритій війні. Ну а потім Друга світова. І вже після того він не покладав зброї до кінця життя.

Попри це все був дуже родинний, добрий батько, але тримав мене суворо.

ВВС Україна: Ви жили разом з батьком лише до одинадцяти років…

Юрій Шухевич: Навіть не до одинадцяти. Якщо говорити про родинне життя, то це був лише період з кінця 1939 по 1941 рік. Ці два роки ми мешкали разом у Кракові. Я почав там якраз ходити до школи. Батько вимагав від мене, слідкував за моїм навчанням.

А потім, коли маму арештували, я був у дитячому будинку, спочатку у знаменитому Чорнобилі, а потім – у Сталіно, теперішній Донецьк.

Роман Шухевич, Юрій Шухевич

Син і батько Шухевичі

ВВС Україна: Потім Ви втекли з дитячого будинку й приїхали до батька. Розкажіть про цю зустріч.

Юрій Шухевич: Це було в 47-му році. Ми зустрілися з ним біля Рогатина, в лісі. Був жовтень, але погода була тепла. Ми провели разом добу, проговорили цілу ніч і потім цілий день. Тоді мій батько сказав кілька фраз, які мені закарбувалися. Мені було майже 15 років, такий час… І він прочитав у моїх очах і задав мені питання: “Юрку, ти хочеш іти в підпілля?”. Я сказав: “Так”. На що він сказав: “Знаєш, що? Ми взяли зброю до рук, але ми приречені. І якщо такі, як ти, підуть у підпілля і загинуть, то хто через 10-20 років буде піднімати знову той народ?”.

ВВС Україна: Чому він так сказав Вам, як думаєте?

Юрій Шухевич: Він розумів тоді політичну ситуацію, і було ясно, що збройного зіткнення між Сходом і Заходом найближчим часом не буде. І ця система, яка кинула проти нас усі свої сили, врешті-решт не поставить нас на коліна, але поступово таки зможе фізично знищити учасників підпілля. Він це розумів. Але він також розумів, що без тієї боротьби, хто ж ми будемо колись.

ВВС Україна: Тобто він з Вами, 14-літнім, говорив як з дорослим чоловіком…

Юрій Шухевич: Так, як з дорослою людиною. Я оповідав йому про те, що сталося, про арешт моєї мами і його батьків. Його маму засудили і вона померла на засланні в 56-му році, а діда вивезли і він помер там, тільки приїхавши на заслання, бо був хворий. Тоді батько сказав: “Юрку, ти не думай, що ми боремося для того, щоби зараз помститися. Ми боремося в ім’я того, щоби така нелюдська система не могла існувати”.

А ще ми говорили за філософію, і батько сказав: “Найвища філософія – в Євангелії. Вищої ти ніде знайдеш”. Він був побожною людиною. Постійно ходив до сповіді, причащався.

Знав мови – польську, німецьку. Під час підпілля вивчив англійську мову. Вже не кажучи, що під час навчання в гімназії знав і латинську мову, то видно по його оцінках.

Роман Шухевич

1926 рік. Фото зі студентської справи Романа Шухевича

ВВС Україна: Розкажіть про свою останню зустріч з батьком у січні 1948 року.

Юрій Шухевич: Ми зустрілися у Львові на конспіративній хаті, мали кілька годин. І розійшлися, щоб я з ним зустрівся тільки в смерті. Нам ніхто не заважав. Я мав їхати тоді в Донбас за сестрою (яка залишалася в дитбудинку. – Ред.). Він провів мені своєрідний інструктаж. То вже була більш ділова зустріч. Поговорити глибше вже не дуже було як.

ВВС Україна: У Вас було тоді передчуття, що ця зустріч може бути останньою?

Юрій Шухевич: Знаєте, в мене завжди було таке передчуття. Був такий час, що завжди можна було очікувати на найжахливіше, тобто на його смерть. Але з другого боку, коли він загинув і мене привели на опізнання… Як би вам сказати. Я відчув ніби полегшу. Полегшу, що він загинув, але слава Богу, не потрапив до рук живим. Я розумів, що б це для нього означало. Це було трагічно, страшно, але це практично не найгірший вихід з тієї ситуації.

ВВС Україна: Думаєте, він свідомо застрелився, коли його оточили і ситуація стала безвихідною?

Юрій Шухевич: Безумовно. Я знав, що він до цього готовий. Він мав ціанистий калій при собі, пістолет і граната завжди були. А який шлях він вибере – то вже залежало від ситуації. Він, може, вибрав найкращий шлях, бо були випадки, що люди носили при собі ціанистий калій, а він не діяв, бо ту ампулу треба зберігати в певних умовах, при певній температурі. А коли люди носили отут в рукаві (показує на собі. – Ред.), то тепло тіла, світло попадає – і ціанистий калій має властивість кристалізуватися і може не подіяти. Так було з його зв’язковою Галиною Дидик, і з Катериною Зарицькою. Вони розкусили ампулу, але…

Роман Шухевич

Роман Шухевич, 1948 рік. Фото на фальшивий військовий квиток

ВВС Україна: Вам доводилося носити таку ампулу?

Юрій Шухевич: Ні, не доводилося, хоча я не раз мріяв дістати її. Між іншим, коли я звільнився, відсидівши 20 років, то попросив, щоб мені дістали ампулу ціанистого калію. Але мені не дістали, сказавши, щоб я постарався ще раз не попадатися. Та вийшло не так, мені все одно ще довелося посидіти 11 років. Так я і зір втратив. Загалом відсидів в ув’язненні 31 рік і п’ять років у засланні.

ВВС Україна: Ваш батько загинув 5 березня 1950 року. На той час Вам ще не було 18 років і Ви вже вже два роки були ув’язнені…

Юрій Шухевич: Я був у камері, у Львові, у слідчій в’язниці МГБ. Мене викликали, відвезли в управління.

ВВС Україна: Ви знали, чому Вас викликають?

Юрій Шухевич: Я не знав. Мене трохи здивувало, що це було в неділю. Така дивна ситуація. Там їх кілька зібралися на дежурці в тюрмі, посадили мене в авто, наклали наручники, правда, не назад, а руки вперед. Це було нехарактерно. І повезли в обласне управління, недалеко від в’язниці.

Привезли в подвір’я. Бачу гараж, у нього заходять і виходять люди. Багато працівників. Потім мене вивели і завели в гараж. Я іду, а вони мене раз – повертають наліво. Я тільки побачив його накритого плащ-наметом, побачив його босі ноги. І відразу по ногах його впізнав. У нього було характерне високе підбиття, так що чоботи йому шили на замовлення, бо стандартні трохи тиснули.

Я тільки поглянув на ноги і зрозумів, що це він. Вони мене підвели, зняли плащ-намет, і я побачив тіло. Став на коліна, поцілував його в руку. Права рука в нього лежала на грудях, а ліва витягнена вздовж тіла. Коли я нагнувся цілувати, вони мене хотіли підхопити, але я таки поцілував його. Мене підняли і повели назад.

А після того, як привели в камеру, через півгодини прийшов слідчий і написав протокол упізнання. І все.

Роман Шухевич

Роман Шухевич з невідомою жінкою

ВВС Україна: Що Ви відповідаєте критиками, які дорікають Вашому батькові співпрацею з нацистами і кажуть, що батальйон “Нахтігаль”, одним з командиром якого він був, начебто винищував мирне населення у Львові?

Юрій Шухевич: Поневолені народи не вибирають союзників собі самі, їх дає Бог. У цій ситуації хто міг бути нашим союзником? Радянський Союз – ясно, ні. Польща, яка загарбала частину нашої території, також ні. Західні держави були союзниками Польщі і також не могли бути нашим союзником.

На той час могла бути тільки Німеччина, і вже немає значення, чи це була гітлерівська Німеччина, чи ваймарська, чи кайзерівська. На той момент приходилося іти пліч-о-пліч. Але потім ця ж політична сила, тобто ОУН, протиставилася німцям, які не порахувалися з нашою вимогою відновити українську державність.

Якщо Ви читали мої інтерв’ю, то я вже казав, що в той час, як ні Чандру Босу (один з лідерів індійського руху за незалежність. – Ред.), ні Рашиду Гайлані (іракський політик. – Ред.) ні Аун Сану (діяч національно-визвольного руху Бірми. – Ред.) не поставили в вину співпрацю з противниками Об’єднаних Націй, а Гамаль Абдель Насер (єгипетський політик. – Ред.) навіть дістав потім героя Радянського Союзу, то бачите, нам українцям, поставили це в вину.

ВВС Україна: А з приводу винищення мирного населення? (Ізраїльський діяч Йосеф Лапід заявляв, що Шухевич причетний до вбивства євреїв. – Ред.)

Юрій Шухевич: Ні, це все байки, видумки і натягнення. Це притягнення до забору, а не факти.

Ветерани УПА

ВВС Україна: Якщо говорити про паралелі між подіями 30-40-х років і сьогоднішньою війною на Донбасі, який історичний зв’язок між цими часовими проміжками Ви бачите?

Юрій Шухевич: Історичний зв’язок прямий. Тоді була агресія Росії, Радянського Союзу – захоплення частини польської території. Вони з Гітлером поділили Європу, і то був початок Другої світової війни. Вони разом з німцями винні у розв’язанні Другої світової. Тепер так само – Путін.

А ще мені це нагадує, як у 1939 році, ще до поділу Польщі, західні держави так само байдуже поставилися до захоплення німцями Судетської області, так само, як тепер здають Україну. Бо думали, аби тим якось відвернути війну, спасти мир. Не вийшло.

Знаєте, коли Італія напала на Ефіопію (1935 р. – Ред.), імператор Ефіопії Хайле Селассіє був на засіданні Ліги Націй, яка також хотіла якось за рахунок Ефіопії добитися миру. І він сказав дуже справедливі слова: “Ви хочете миру без справедливості? Тоді ви не будете мати ні миру, ні справедливості”. І так воно й сталося.

У мене таке враження, що з Україною чинять точно так само, як у 1939 році, коли Чемберлен і Деладьє так поводили себе стосовно Гітлера. Якщо Путін почує за Україною слабинку, далі буде Прибалтика, Польща і багато інших країн. Хай вони це пам’ятають.

 

 

 

 

Розмовляв Олег Карп’як

 

 

 

Джерело: ВВС

 

 

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ, Шухевич Юрій

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s