Маркіян Лисейко, військовий фотокореспондент Укрінформу: Блокувальники ОРДЛО вважають, що їхні дії змусять терористів піти на переговори

21 лютого 2017 р.

1080_600_1487683764-6655Маркіян Лисейко – військовий фотокореспондент Укрінформу. Він став героєм багатьох публікацій, коли разом із колегами-фотокорами вибрався з-під Іловайська. Якщо пам’ятаєте, тоді їм вдалося вирватися з кільця на «Інфініті». Тою самою машиною, яку їм залишили у фронтове користування на щастя, вони продовжують їздити в зону АТО. Кілька днів Маркіян провів на пунктах блокування. Формат – бесіда фотокореспондента з журналістом – не надто звичний,  втім, через брак інформації саме з місць торговельної блокади, ми вирішили обговорити з Маркіяном його враження та думки про саму блокаду.

– Маркіяне, на яких пунктах блокади ти був? Як виглядає це перекриття?

– На всіх. Дорогу перекрито перед станціями Гірська, Фенольна, Бахмут. Як перекривають? Біля Гірського стоїть поїзд. Він зупинився, і він сам собою перекриває. У Бахмуті – там просто стоять люди. Там раніше стояли такі штуки спеціальні, щоб не котився поїзд – «башмаки», здається, їх називають. Пізніше їх забрали, бо зрозуміли, що є блокада, тож і так ніхто напролом не їздитиме. Хоча у Бахмуті й біля Фенольної електрички пропускають.

– Спілкувався з блокувальниками? Яке враження?

– З деякими так. Вони, в більшості, ідейні.

– У них є якийсь мінімальний рівень освіти. Вони розуміють, наприклад, загрози, які виникають. Вони ж усі отримують, напевно, пенсії чи зарплати від держави?

– Не знаю. Тобто, я за пенсію не говорив з ними. Там, якщо ви колись бачили добровольчий батальйон, є різного плану люди. Тобто люди, які не освічені й наївні, як діти, а є люди освічені, нормальні, цілком адекватні.

– А вони не ставлять собі запитання – хто їх годує, наприклад, на цій блокаді?

– Мене також цікавило це питання. Щодо харчування, то на наших очах місцеві люди принесли їм купу їжі, вареники, пиріжки. Тобто, місцеві люди їх підтримують. Також вони купують щось у магазинах. Мене лише цікавить, звідки виділяються кошти на бензин, тому що це немало треба потратити грошей на паливо, щоб привезти-відвезти людей. Тому що там не перебувають постійно одні й ті самі, там відбувається їх ротація. П’ять-десять днів побула людина, по тому вона їде кудись для того, щоб відпочити. Чи в готель, чи ще десь. На готелі, на рух – перевозку інших людей мають бути якісь фінанси. Мене це цікавить, але я не знаю.

– Їм платять добові?

– Не знаю. Ніби кажуть, що їм не платять.

Я бачив простих людей, душевних. Є там піар конкретних людей, які, можливо, мають інші приховані цілі від задекларованих. Але особисто на мою думку, факт блокади має бути сигналом владі. Три роки йде війна в Україні. Наша влада плану Б щодо енергопостачання не придумала. У нас користуються вугіллям з АТО. А, наприклад, якби почали блокувати не блокувальники, а почали би шантажувати ціною чи ще чимось на іншій стороні? Не може енергосистема країни залежати від терористичних угруповань.

– Блокувальники п’яні там чи тверезі?

– Ми були на всіх трьох пунктах, ніде п’яного не бачили.

– ОК. Давай далі. Ти був в Авдіївці, зустрічався з директором коксохімічного заводу Мусою Магомедовим.

– Так.

– А він не розуміє, що його метал обходиться в купу грошей, враховуючи скільки ми ганяємо туди-сюди сировини, що це дуже дорого. Якщо він директор, він не задається цим питанням?

– Він розуміє це. Просто він говорить, що якби була критична і надзвичайна ситуація, то завод навіть за значного здорожчання продукції слід переводити на газ, але він не зупиниться, тому що зупинка – це є критично, і справа не в фінансах. Це – критично для людей. Бо, якщо я правильно його зрозумів, зупинка заводу і охолодження тих батарей можуть призвести до критичних наслідків для екології. А ще стояло питання забезпечення людей теплом. Бо в Авдіївці живе близько 30 тисяч людей, на вулиці мінус 22, а тепло в труби дає «Коксохім». Тому питання стояло в забезпеченні хоча б якогось мінімального тепла в трубах не для зігрівання квартир, а просто щоб зберегти систему.

– Скільки людей там блокує?

– Тих, що на колії біля Гірської, десь чоловік з 10-15 сиділо. В наметі – там армійський намет – я не знаю, можливо десь приблизно так само. На Бахмуті було чоловік з 40-50 загалом. На Кривому Торці (Фенольна) було вже набагато більше через те, що вони боялися, що їх буде штурмувати поліція. Там вже попід’їжджали колишні комбатанти «Херсону» чи «Запоріжжя», щоб підсилювати.

– Хлопці, які на хвилі революції мріяли зробити політичну кар’єру, але не потрапили у Верховну Раду, ходять за Семеном та приїхали блокувати?

– Вони звичайні ветерани. От, наприклад, у Гірському командиром блок-поста був чоловік, який свого часу воював у батальйоні «Айдар» і був командиром підрозділу, що контролював населений пункт Трьохізбенка. Вони звільняли і захищали Трьохізбенку і потім певний час контролювали, щоб не зайшли туди терористи.

– Атаманщина вже колись погубила державність в Україні, погодься.

– Складне питання. З одного боку, армія – це дисципліна та виконання команд. З іншого, вони підняли дуже важливі питання. Не дарма ж це стало темою Погоджувальної ради, викликало серйозні дискусії, змусило парламентарів шукати формулу вирішення.

– А як вони ставляться там до Семена Семенченка?

– Я був там три дні, то вони казали, що він десь має там приїхати. Тобто він там не постійно сидить, але час від часу.

– Блокувальники мають чіткі вимоги?

– Їхні вимоги були початково – звільнити полонених, великий плакат із цими словами й досі висить у Гірському. Я не знаю, як зараз. Зараз вже там помінялося, бо Семен туди вчора чи позавчора їздив, потім ходив по Києву і ставив вимоги. Які він там понаставляв вимоги, я не знаю. А Парасюка знаю ще з Іловайська. Він коли приїжджав, то мене питався, як стоїть блокада. Я кажу: чим менше ти будеш появлятися, і чим менше до того буде мати стосунку Семен, тим краще буде для діла, якщо ви хочете зробити діло по справжньому. Якщо ви хочете попіаритися, то якраз ви тоді нормально робите. А вчорашня і позавчорашня ситуація, коли вони хотіли розхитати до Майдану-3, воно схоже на нахабний піар у Семена.

Втім, я вважаю, що проблема глибша. Треба, як мінімум, чесно говорити з людьми про відносини з ОРДЛО. Справа ж не лише в тім, що хтось їх купив чи надурив. Наприклад, зустрітися з ініціативною групою блокувальників та прийняти закон про окуповані території. Тоді всі питання і всі ті фішки Семена, на яких він піариться, вони пропадають автоматично. Бо є закон. У цих людей є дуже багато розчарування в діях влади теперішньої без конкретизації. Тобто, їм не важливо – Порошенко, Аваков чи інші. Та й підстави для незадоволення, признаємося чесно, є. Немає доведених до кінця справ по Майдану, є невизначеність з тією війною. Блокувальники вважають, що якщо фінансово заблокувати оці ЛНР/ДНР, тобто якщо заблокувати повністю будь-які зв’язки – фінансові, обмін продуктами і обмін різними товарами, то воно стимулює терористів піти на переговори і адекватно себе поводити. Приблизно десь така їхня, я так розумію, думка.

 

 

 

Розмовляла Лана Самохвалова, Київ

Фото: Маркіян Лисейко.

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s