Україна повинна сама про себе думати. Зірковий український музикант – про еміграцію, росіян і якісну музику

11 лютого 2017 р.

36_main_ukrКирило Карабиць – відомий український диригент, визнаний у всьому світі.

Талановитий капельмейстер керує оркестрами в німецькому Веймарі та британському Борнмуті, працює художнім керівником міжнародного молодіжного проекту I, CULTURE Orchestra.

На цьому тижні син знаменитого українського композитора Івана Карабиця прилетів до Києва, щоб взяти участь у концерті, присвяченому 250-річчю з дня смерті Георга Філіпа Телемана – німецького композитора, співака і поета, музичного критика й одного з найяскравіших діячів епохи Просвітництва. Концерт Кирила Карабиця та ансамблю Київські солісти пройшов 7 січня в Національній філармонії.

На зустріч з НВ STYLE Кирило прийшов у компанії свого шестирічного сина Вані, кілька разів вибачився за несуттєве запізнення і почав відповідати на наші запитання. Маестро розповів нам про своє дитинство, про труднощі й радощі професії диригента, а також поділився секретами успіху.

– Ви диригент, визнаний у всьому світі. Ціна вашого успіху?

– Ціна мого успіху у повній посвяті себе роботі, всі мої сили спрямовані тільки на це.

– Як встигаєте поєднувати особисте життя та успішну кар’єру? Чи доводиться вам чимось жертвувати?

– Усе це дуже непросто. Частина моєї родини живе в Києві, частина – у Франції, робота – в різних країнах. Поєднувати все це важко. Всі ці подорожі, роз’їзди – звучить гламурно, але насправді це важко. Намагаюся брати сім’ю з собою на концерти.

Найголовніше – розуміти, чого ти хочеш

– Диригент – він як режисер у драматичному театрі: вибудовує форму постановки, задає темп, ритм, настрій. Ви повинні координувати кілька різних оркестрових груп, десятки музикантів. Як ви концентруєтеся в режимі такої багатозадачності?

– Я встановлюю для себе пріоритети: що важливо, що хотілося б зробити, для чого я все це роблю. І вже згідно з цими пріоритетами намагаюся все робити. Найголовніше – розуміти, чого ти хочеш.

В моїй роботі є різні рівні і завдання. Завдання перше – прийти до результату, підготувати концерт. Завдання друге – отримати насолоду від процесу, не просто зіграти концерт і все, але й витягти з цього емоційний досвід, відчути спілкування зі слухачем.


© kirillkarabits.com

© kirillkarabits.com

 


– На концерті симфонічного оркестру від вас, по суті, залежить все: якість звучання музики і злагодженість роботи музикантів. Легко мотивувати, надихати і переконувати музикантів?

– На концертах не все залежить від мене. Я – просто один елемент у цій ланці між виконавцями і публікою, моя роль – координувати цей процес, спрямовувати його в правильне русло, надавати цьому процесу сенс.

Музика – вона як життя, не завжди зрозуміло, що робити. На репетиціях я намагаюся пояснювати, що музиканти повинні не просто грати ноти, але й розуміти, для чого вони це роблять, який у цьому сенс.

– Хвилюєтеся перед концертами?

– Хвилююся, звичайно. Але я вже стільки разів проходив через усе це, що з досвідом це хвилювання набуло якоїсь іншої форми. Якщо раніше у мене могли тремтіти руки, то зараз вони вже, звісно, не тремтять. Буває, в моменти хвилювання мене нервують якісь дрібниці, на які б в іншій ситуації я навіть не звернув би уваги. Перед концертом я концентруюся на одному, і у мене немає можливості думати про інші речі. Підготовка до концерту – це такий делікатний, чутливий час, коли будь-яка дрібниця може дуже дратувати.


© kirillkarabits.com

© kirillkarabits.com

 


– Керувати оркестром – нелегко. Що допомагає вам відновити сили після концертів?

– Час. Просто проходить якийсь час, і сили самі відновлюються. Нічого особливого я не роблю.

– Деякі оркестри йдуть на експерименти, замість концертних залів виступаючи на вулицях міст або станціях метро, замість класичної музики виконуючи сучасну. Як ви ставитеся до таких перфомансів і чи не хотіли б очолити подібний концерт?

– Йдучи на експерименти, треба розуміти, для чого це робиться, яка мета переслідується. Якщо соціальна мета – залучити людей, які самі на такий концерт не прийдуть, – це добре. Якщо мета – самому пропіаритися, показати себе – це теж можливо.

Сам я робив різні експерименти. Ось, наприклад, цієї суботи я буду диригувати концерт у місті Українка, що під Києвом. Дуже гарне місто на Дніпрі. Там є хороший концертний зал, і мені вдалося організувати там серію концертів. Це був мій експеримент – перевірити, як люди будуть сприймати класичну музику.

Виявилося, що люди дуже раді подібним ініціативам, концерти проходять настільки успішно, що люди вже вимагають більшого. Вони хочуть відреставрувати зали, влаштовувати класичні концерти постійно, людей пристойних запрошувати. Це при тому, що там ніколи такого не було, цей зал – такий собі Будинок культури, де проходили дитячі ранки і ялинки.

Ось такі експерименти мені подобаються.


© Kirill Karabits - Кирило Карабиць/Facebook

© Kirill Karabits – Кирило Карабиць/Facebook

 


– По роботі ви відвідуєте різні європейські країни та міста. Чи змінилося сприйняття культурного простору України після ситуації, що склалася в країні протягом останніх років?

– Не змінилося: як нічого не знали, так і не знають. Бачите, скільки проблем зараз у всьому світі. Хто там буде думати про Україну? Україна повинна сама про себе думати.

– Воєнні дії, які ведуться з боку нашого східного сусіда, якось вплинули на співробітництво і спілкування з російськими колегами?

– Уже багато років я співпрацюю з Російським національним оркестром. Звичайно, виникало запитання, що тепер робити, як бути далі. Для мене це питання непросте, на нього немає однозначної відповіді. Я думаю, що кожна людина повинна якось інтуїтивно сама знаходити для себе рішення.

З одного боку, припинити з ними спілкування – це нерозумно, тому що ми спілкуємося на творчих засадах, в наших дискусіях немає жодної політики, в цьому оркестрі грає дуже багато українців, і у нас є взаємна творча симпатія.

До того ж, вони – абсолютно опозиційний оркестр, від чого самі ж і страждають. Вони не стоять в одному ряду з тими колективами, які наближені до президента. Тому, хоч для мене все це і непросто, я все-таки намагаюся підтримувати цей контакт. Політика політикою, а люди та їхні життя – це зовсім інше.

Музика – це не політика, це спілкування між людьми. Як би важко не було, не варто припиняти спілкуватися. Тим більше, коли з того боку йде якийсь відгук, якісь ініціативи через відчуття своєї провини. Як можна просто по-людськи не відповідати на це?

Музика – це не політика, це спілкування між людьми

– Після успішного досвіду у Великобританії, Франції, Норвегії, Італії, Швейцарії та інших країнах ви все ще розглядаєте можливість повернутися і жити в Україні?

– Що значить повернутися? Я з України ніколи не від’їжджав. У мене тут мої речі, машина. Моя сім’я живе у Франції, але тут теж є частина мого життя. Так, я поїхав і приїхав. Я не вважаю себе емігрантом.

– Ви виросли в сім’ї композитора і професора консерваторії, виховувалися в аристократичному середовищі. Яким було ваше дитинство? Гуляли з хлопцями у дворі?

– Звичайно, гуляв. У нас не було ніякого поділу на класи, я був абсолютно нормальною дитиною, погано вчився, навіть музикою спочатку не хотів займатися. А потім десь з 13-14 років за власним бажанням я вирішив стати музикантом. Батьки на мене не тиснули, я був сам відповідальним за свій вибір.


© Kirill Karabits - Кирило Карабиць/Facebook

© Kirill Karabits – Кирило Карабиць/Facebook

 


– Чи слухаєте ви музику для себе, надівши навушники в перервах між концертами? Що це за музика?

– Коли я готуюся до концертів, звісно, я слухаю музику. Ще я люблю слухати радіо в машині. Класику в машині я взагалі не люблю. Коли я їжджу на автомобілі, люблю вмикати релакс-музику.

– Із сучасної української музики вам щось подобається?

– У мене немає якихось конкретних улюблених виконавців, але за українською музикою я стежу. Однозначно, у нас є дуже талановиті виконавці. Це і Джамала, і Onuka зараз дуже добре розвивається, з Вакарчуком я просто дружу давно.

– Чи існує негласна конкуренція у світі оркестрової музики? Кого зі світових диригентів ви вважаєте своїм конкурентом або ж мистецтво вище суперництва?

– Звичайно, всі ми конкуренти, світ жорстокий. Ти стежиш за своїми колегами, дивишся, що кому вдалося. Головне, щоб це відчуття не брало верх над усім іншим. Здорова конкуренція підтримує особистий тонус і не дає розслабитися.

Так, коли твої однолітки досягають чогось значного, для тебе це непросто. Але взагалі з часом я почав помічати, що в житті є хвилі, якась циклічність. Чим більше в житті на тебе впало, тим більше треба буде за це заплатити. Все у світі збалансовано. Не буває такого, що ти отримав усе й одразу. Навіть якщо отримав, то потім мусиш заплатити за це досить високу ціну. А можна досягати свого поступово, рухатися повільно. Іноді такий шлях буває більш впевненим, ніж швидкими ривками.


© Kirill Karabits - Кирило Карабиць/Facebook

© Kirill Karabits – Кирило Карабиць/Facebook

 


– Нещодавно ви відсвяткували своє 40-річчя. Який цінний урок ви винесли за 40 років життя?

– У 40 років я відчуваю, що раніше я дивився тільки вперед, а тепер дедалі частіше озираюся назад. Погляд починає трошки розгортатися. Зараз я розумію, що те, що відбувається сьогодні, може спричинити щось в майбутньому. Не можна нехтувати теперішнім моментом.

– Яка ваша найбільша перемога в житті?

– Важко виділити щось одне. Кожен мій день сповнений маленьких перемог, які складаються в одну велику піраміду.

– Якими якостями потрібно володіти, щоб досягти успіху в будь-якій сфері діяльності?

– Звичайно, потрібно володіти цілим комплексом якостей. Але найголовніше – вірити в себе, в те, що ти здатний керувати собою і своїм життям.


© kirillkarabits.com

© kirillkarabits.com

 


————————————————————————-

Найцінніша якість у людині: Вдячність.

В житті немає нічого важливішого за… Любов.

Щастя – це … Момент, що триває саме зараз. Це саме відчуття щастя, коли ти свідомо розумієш, що дійсно щасливий.

 

 

 

Розмовляла Ольга Будько

 

 

Джерело: НЧ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s