Надія Васильєва: Без використання сучасних технологій вчителі дедалі сильніше віддалятимуться від своїх учнів

20 січня 2017 р.

166481Корпорація Microsoft буквально з перших днів своєї роботи в Україні активно співпрацює з Міністерством освіти. Поле діяльності корпорації в цій сфері досить широке — від надання істотних знижок на програмне забезпечення до підтримки стартапів і вчителів-новаторів. 

Корпорація Microsoft буквально з перших днів своєї роботи в Україні активно співпрацює з Міністерством освіти. Поле діяльності корпорації в цій сфері досить широке — від надання істотних знижок на програмне забезпечення до підтримки стартапів і вчителів-новаторів. 

“Часто представники сфери освіти просять допомогти закупити комп’ютери. Але купити комп’ютери та інше обладнання — це ще не все, це тільки початок процесу. Головне, щоб вони запрацювали, при цьому важливо, хто саме їх буде використовувати, як і з якою метою”, — каже генеральний директор “Майкрософт Україна” Надія Васильєва.

Саме з нею DT.UA обговорювало ініціативи Microsoft і можливості, які відкриває використання технологій у школах.

— Корпорація Microsoft давно співпрацює з Міносвіти?

—Так. Наша співпраця розпочалося 2003 року одночасно з появою локального представництва корпорації в Україні. А два роки тому ми запустили в Україні програму “Формуємо майбутнє”, яка дозволяє Microsoft надавати країнам, що розвиваються (Україна входить до списку), спеціальні умови закупівлі програмного забезпечення за умови підписання національної угоди. Таких продуктів немає у відкритому доступі, вони призначені виключно для освітніх програм. Кожна школа може отримати хороший пакет програм, які, по-перше, підвищують загальну кваліфікацію вчителів, по-друге, поліпшують комунікацію між ними, а також з адміністрацією, учнями та батьками, а по-третє, надають контент для предметів, який учителі можуть використовувати як основу для своїх уроків.

Та з різних причин часто важко достукатися до школи й учителів, наші пропозиції їм не завжди цікаві. Але мусимо усвідомлювати: якщо вчителі не будуть використовувати технології, вони з кожним роком усе більше й більше віддалятимуться від своїх учнів.

Освітні програми Microsoft передбачають спілкування і співпрацю вчителів з різних регіонів. Але часто вчителі не розуміють, для чого їм потрібен зв’язок на національному рівні. Просто для галочки обмінюватися звітами — це застарілий підхід. У світі доведено ефективність нетворкінгу, адже ком’юніті дозволяє разом розвиватися, допомагаючи одне одному і галузі загалом. В Україні 32 тисячі вчителів, з якими ми постійно підтримуємо контакт. Ми розповідаємо їм про колег-новаторів, залучаємо в різні програми, ділимося корисною інформацією, хочемо, щоб вони спілкувалися між собою. Ми вже знаємо історії, коли вчителі переходять зі школи до школи, щоб працювати разом, приїжджають одне до одного, об’єднуються, самі створюють нові програми.

Наприклад, програму “Смарт-школа” створили вчителі з різних шкіл. Вони сказали: “Поки ми дочекаємося повноцінних лабораторій, таких як у приватних школах на Заході, вже й на пенсію вийдемо. Тому ми хочемо, купивши набір доступних датчиків, створити лабораторію, щоб діти могли зібрати обладнання своїми руками, при цьому демонструючи знання таких предметів як фізика, хімія, інформатика…”

Купити такі датчики реально — за минулий рік вони впали в ціні в чотири рази і тепер цілком доступні. Школа може собі дозволити їх придбати. Ініціативні вчителі заручалися підтримкою своїх директорів, а ми у свою чергу допомагаємо в їх навчанні. Приміром, у Здолбунівській школі на Тернопільщині побудували метеостанцію, у Заліщиках — власну лабораторію. Коли вчитель справді захоплений своїм предметом і може показати це дітям, його обов’язково підтримують і батьки. Це й формує ефективну взаємодію у спільнотах.

Зараз програма “Смарт-школа” об’єднує, по суті, кількох учителів, які працюють за підтримки директорів. Усього в Україні 10 смарт-шкіл, чотири з яких у Києві. Дуже важливо, щоб директори шкіл розуміли, куди рухаються нові технології і давали можливість учителям творити. Адже багато з них не поспішають застосовувати нові технології, скоріше через незнання їхніх переваг.

Ми добре знайомі з одним яскравим учителем історії з Закарпатської області — Максимом Молнаром. Він купив собі ноутбук — єдиний на всю школу. Ми записали відео про те, як він веде урок історії. Максим ставить стілець на стіл, на нього ноутбук. Діти в теплому одязі стоять навколо (школа не опалюється). Ми вважаємо, що таких учителів слід підтримувати.

— На вашу думку, як потрібно викладати предмет “інформатика” у школі? 

—У предмет потрібно додати сучасні мови програмування, опис сучасних сервісів і продуктів — наприклад, що таке хмара, її архітектура. Крім того, важливе й питання організації процесу навчання. Мовою бізнесу ми говоримо про Project Management, тобто роботу в команді. Адже в чому проблема нашої ІТ-освіти? У тому, що всі хочуть працювати індивідуально. Ти приходиш, сідаєш за комп’ютер і щось там робиш один. А в реальному житті всі розробники працюють у командах. Чому іноді складно працювати з українськими розробниками? Бо кожен сам по собі, а разом робота не клеїться. Насправді проблема української технологічної, інженерної сфери і сфери ІТ у тому, що учні, які роблять класну роботу, не вміють взаємодіяти, а відтак вони не можуть стати керівниками крутих проектів і залишаються тільки гвинтиками.

Тому, повертаючись до викладання інформатики в школі, важливо інтегрувати цей навчальний предмет в інші предмети, наприклад у біологію або фізику. Це якраз і дозволило б сформувати команду, яка працює з конкретною проблематикою. Наприклад, проектом метеостанції займаються троє: один — інтернетом речей, другий кодуванням, а третій — прогнозуванням великих даних. Завдання — скласти втрьох це рішення. За такої організації процесу діти розуміють кінцеве застосування свого продукту, бо не просто кодують якусь ефемерну математику. Я в школі терпіти не могла предмет “інформатика”, бо не розуміла, як це потім буде використовуватися. Але тепер, коли починаю працювати з великими масивами інформації і усвідомлюю, що з цього всього мені потрібно — наприклад, зробити якийсь висновок або вирішити завдання у сфері кібербезпеки, — тоді це набуває цінності. Я розумію кінцеву мету, бачу, яких іще знань мені бракує і яких людей треба додатково залучити в цей проект. Навчитися взаємодіяти і прийти до фінального результату — саме так, мені здається, і мусимо навчати дітей.

— Microsoft досліджувала навички, які потрібні людині в XXI ст. Серед них, здається, є крос-дисциплінарна компетентність. 

—Так, серед них важливе місце посідають крос-дисциплінарна компетентність і крос-культурна взаємодія. Це дві навички, з якими в нас в Україні дуже складно. Крос-дисциплінарна компетентність — це об’єднання кількох предметів в одному проекті (наприклад, фізика, інформатика, біологія). Крос-культурна взаємодія це, приміром, участь українців, американців і японців в одному проекті. І цього треба вчитися. Крім того, вже зараз важливо опановувати навички, які будуть затребувані через три-чотири роки. Це вміння працювати з великими обсягами даних, тобто обчислювальне мислення, навички продуктивної роботи у віртуальній команді, знання нових медіа.

— Щороку Microsoft визначає інноваційні школи в усьому світі. Критерії для всіх країн однакові?

—Так. Ключових критеріїв два: школи використовують хмарні технології, і вчителі демонструють у викладанні свого предмета інноваційний підхід у порівнянні зі стандартною програмою. 

— У вашому цьогорічному списку інноваційних шкіл України тільки приватні школи. 

—Справді, поки що це так. Але зараз ми з ініціативи Міністерства освіти починаємо співпрацювати з двома школами в регіонах. Мета — підтягти навчальні заклади, де навчаються соціально незахищені діти (це сільська школа або школа в районі). Працюватиме окрема державна програма з забезпечення їх зв’язком, програмним забезпеченням, обладнанням. Шість місяців ми будемо працювати з учителями, щоб підняти їхній рівень. І тоді, якщо ці вчителі разом з директорами справді візьмуться за впровадження інновацій, ми зможемо додати їх до списку інноваційних шкіл. Звісно, що стосується вчителів, то тут питання стоїть комплексне, зокрема й зарплат: коли люди заробляють мало, дуже важко їх залучити в іще один проект. Хоча, звичайно, є різні вчителі, такі як Максим, про якого ми вже згадували.

Через шість місяців побачимо з вами разом, чи будуть школи — учасники програми використовувати підготовлену за цей час платформу для впровадження інновацій, чи ні. Цей досвід буде показовим.

Для інноваційної школи важлива інфраструктура, а саме доступ до інтернету. Інакше немає жодного сенсу встановлювати програмне забезпечення та обладнання. Управління освіти не приїде в кожну школу і не проведе там зв’язок. Це не його робота. Але є безліч фондів, які надають Україні гранти для підтримки місцевих громад. І якщо директор школи хоче провести якісну мережу, він повинен піти до керівників територіальної громади і переконати їх: давайте поставимо у пріоритет підключення школи до інтернету, така пропозиція повинна потрапити до фондів, які мають можливості фінансової підтримки. На жаль, у більшості шкіл, навіть у Києві, інтернет-зв’язок неякісний. Правда, часто директори цим не дуже переймаються.

— Чому для Microsoft цікава сфера освіти?

—Наша компанія представлена фактично в кожній країні світу і є соціально відповідальним корпоративним громадянином кожної із цих країн. І ми розуміємо, що сферу освіти у всіх країнах більш-менш уніфіковано. Якщо її правильно вибудувати, це буде дуже хороший плацдарм для розвитку економіки. Ще важливий момент — усім відомо: чим вищий рівень освіти в людей, тим вони щасливіші, більш матеріально забезпечені і тим нижчий рівень криміналітету.

Є й комерційний бік нашого інтересу. Ми розуміємо: якщо нашими продуктами люди почнуть користуватися ще в школі, в майбутньому наші розробки будуть їм інтуїтивно зрозумілі. Дуже часто компанії, які поставляють комерційні продукти, забувають, що для формування попиту спочатку потрібно людей навчити користуватися цими продуктами й усвідомлювати їхню цінність.

Якщо говорити про наші програми у сфері освіти, то тут ми ставимо перед собою три завдання. Перше — дати можливість школам випробувати нові технології. Друге — зняти з учителів безліч адміністративної роботи, щоб вони могли максимально сконцентруватися на своєму предметі. І третє — залучити в наші програми і вчителів, і учнів з різних шкіл, організувати їхню співпрацю.

За допомогою програми “Партнерство в освіті” ми навчаємо викладачів, показуємо їм нові пристрої, даємо приклади того, як їх можна використовувати. У глобальну програму Microsoft “Учитель-новатор” залучено близько 4800 інноваційних учителів з різних країн світу. Ми намагаємося налагодити комунікацію між ними.

У нас є окремий набір програм для підтримки стартапів, він пов’язаний із хмарними сервісами. Ці стартапи можуть розробляти старшокласники або студенти. Коли продукт розроблено, виникає запитання, де його зберігати і як його можна масштабувати, тобто надати якомога більшій кількості людей, а найголовніше — як на цьому можна заробляти. Для таких цілей ми надаємо нашу хмарну платформу Azure. Мабуть, ви вже чули про деякі наші проекти — це найбільша в Україні Лабораторія інтернету речей і “Інкубатор-1991”. Інтернет речей спрямований на різні розробки, пов’язані з пристроями, сенсорами, датчиками, дронами тощо. А “Інкубатор-1991” пов’язаний з дуже цікавим напрямом — це аналітика великих даних. Намагаємося підтягувати в такі проекти і сферу освіти.

— Як використовується в школі технологія інтернету речей (тобто керування речами за допомогою інтернету)?

—З інтернетом речей у нас просто бум. В Україні все почалося з дронів. Багато хто хотів докластися до вирішення конфлікту в зоні АТО, і в багатьох школах діти почали щось крутити, збирати. Потім з’явилося бажання мати інформацію про те, що по дорозі бачать ці дрони, а якщо вони не долетіли за призначенням, то чому. Ці запитання спонукали до розробки програмного забезпечення, переконали в необхідності аналітики. Потім дрони стали використовувати в сільському господарстві. Спочатку студенти почали долучатися до розробок, потім зацікавилися школярі. І тоді найбільш активні школи почали формувати в себе лабораторії управління речами за допомогою інтернету, тобто з використанням технології інтернету речей. Світло, вода і взагалі все, що є розумного у вас у руках (від годинника й телефона до холодильника і різних пристроїв), — усе це при підключенні до інтернету стає керованим і розумним.

Якщо говорити про смарт-школу як про “розумний” об’єкт, то як це може працювати? Насамперед “розумні” рішення за допомогою інтернету речей дозволяють якісно закрити питання безпеки. У школі може зовсім не бути охорони: вхід і вихід за допомогою смарт-карт, а будівля по периметру охороняється сенсорами (на рух, тепловими, на зміну кольору й форми). І, відповідно, служба безпеки отримує актуальні зведені дані в реальному часі. На речі, які у вас стоять у лабораторіях, комп’ютерних класах тощо, ви ставите сенсори, пов’язані з переміщенням предмета. Якщо його спробують пересунути (винести), ви також відразу будете поінформовані. Те саме якщо станеться витікання води або тепла. Інтернет речей дозволяє так само віддалено вмикати і вимикати тепло, електроенергію, воду в школі. Грубо кажучи, завгосп сидить вдома і на ніч трохи прикручує тепло в батареях, а рано-вранці йому не треба бігти в школу, щоб увімкнути батареї на повну потужність.

— Раз уже ми заговорили про технології, не можу втриматися від запитання. Microsoft обіцяла запустити в Україні окуляри віртуальної реальності HoloLens. Чи правильно я розумію, що ці окуляри дозволяють створювати тривимірні моделі: я надягаю окуляри — і зображення буквально “висить у повітрі” навколо мене? Коли буде запущено цю розробку в Україні?

—Так. Правильно. Нас дуже часто запитують, коли з’явиться в Україні HoloLens. В Україні вони вже представлені через деяких партнерів. Але це недешевий продукт.

Застосування віртуальної реальності (і ми навіть бачимо це вже в кількох університетах України) дозволяє абсолютно інакше поглянути на вивчення багатьох предметів. Зовсім недавно я дивилася, як кампанія Airbus тренує своїх співробітників. Якщо вам потрібно розібрати двигун літака на дрібні деталі і зрозуміти, як це працює, ви надягаєте віртуальні окуляри й немов потрапляєте всередину двигуна: можете подивитися, як стикуються деталі, можете їх роз’єднати або з’єднати.

Окуляри можна використовувати, наприклад, у школі на уроці біології. Припустимо, вам треба вивчити листочок рослини і зрозуміти, з чого він складається. За допомогою HoloLens ви можете його збільшити до молекулярної структури і ніби потрапити всередину цього зображення.

Коли окуляри віртуальної реальності стануть більш дешевими і доступними — запитання непросте. Треба усвідомлювати, що їх слід дуже акуратно використовувати. Бо ставлення до віртуальної реальності досі спірне стосовно того, як контролювати її використання, особливо дітьми.

Окуляри віртуальної реальності в школах і вишах — це далека мрія. Але що ми реально маємо вже зараз — це комп’ютери і планшети. Не масово, але маємо. Які ідеї ви можете запропонувати тут? Що вони можуть змінити в наших школах?

—Ще з радянських часів у нашої школи є дві хвороби: вона орієнтується або на середнього учня, або на сильного (якщо школа хоче мати високі рейтинги). Але сьогодні вся система світової освіти переходить до більш індивідуальної освіти. Кожна дитина індивідуальна, і в неї своя швидкість сприйняття, свої предмети, які їй легко або важко даються. Індивідуального підходу можна досягти тільки тоді, коли вчитель прямо на уроці в реальному часі бачить, з якою швидкістю і в якому темпі кожен учень виконує завдання.

У нас як зазвичай проходить контрольна? Дається 45 хвилин, і в цей час учитель стежить в основному за тим, щоб учні не списували. А після уроків перевіряє роботи, пише паперовий звіт. Та в нього просто руки не доходять до збирання інформації про кожну дитину! А коли діти виконують завдання на планшетах, учитель прямо під час уроку має доступ до їхніх робіт і бачить сам процес виконання завдань. І може відразу робити собі позначки: оцій дитині треба буде глибше пояснити таку-то тему. Це вже готовий аналіз контрольної роботи.

У нас уже є вчителі, які використовують такі технології. Зрозуміло, що це можна зробити, коли у вас клас від 15 до 20 осіб. І легше це зробити у приватних школах, де є можливість усіх забезпечити планшетами.

А дітям треба показати, що використовувати гаджети для освіти може бути так само цікаво, як і для розваги. Ви, напевно, чули про гру Майнкрафт, яку Microsoft купив понад два роки тому. Зараз ми її інтегруємо у процес навчання для 3, 4 і 5 класів. Дитина разом з учителем грає у свою улюблену гру Майнкрафт, і в рамках цієї гри навчається. Вже є розробки з кількох шкільних предметів.

Розмовляла Оксана Онищенко

Джерело: ДТ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s