Чат з Протоієреєм Георгієм Коваленком

20 січня 2017 р.

Православний священник, громадський діяч, філософ, богослов, колишній спікер Української православної церкви Московського патріархату

  • 20 января, 10:50
    Как следует поступить со священниками УПЦ МП с оккупированных территорий Донбасса, которые сначала покрывали сепаратистов, устраивавших “русскую весну”, а потом пошли на прямое сотрудничество с оккупантами – венчали (как “Моторолу”), благословляли на победу, фотографировались в обнимку с боевиками и даже с оружием в руках?
    В политических и юридических вопросах отношение к священникам не должно отличаться от отношения к другим гражданам. Если священник совершает преступление, его судьбу должен решать суд.
  • Когда в церквях МП начнут молиться за победу украинского оружия, как это делают в Киевском патриархате, а не за абстрактный “мир” в Украине? О каком “мире” может идти речь в воюющей стране?
    Мир не может быть абстрактным. И мне кажется, что граждане Украины, которые искренне желают свободы и независимости своей стране, молятся не за абстрактный мир, а за “богомхранимую страну нашу Украину, власти и воинство ее”.
  • Вы говорите “не существует никакой обязательной политической позиции у духовенства и верующих, кроме позиции любви к ближнему и миротворчества в самом широком смысле…”. И все же, разве не должно духовенство стоять на украинских государственнических позициях, а не отстаивать интересы России, как это делает МП? Как Вы считаете, представляет ли сегодня Московский патриархат УПЦ угрозу для украинской государственности, безопасности, суверенитета? Спасибо за ответ.
    Граждане Украины должны отстаивать интересы своей страны независимо от того священнослужители они или нет. А теми, кто предает интересы своей страны должны заниматься соответствующие государственные органы. И не нужно превращать этот государственно-политический процесс в религиозный.
  • Отче, Вы говорите “Киевский Патриархат пока не признан Мировым Православием…” а как Вы оцениваете законодательную инициативу по запрету “признанного” Московского патриархата в Украине? В чем опасность такого шага, не спровоцирует ли он противостояние внутри Украины на религиозной почве (чего-чего, а только это нам сейчас не хватало : ( в нынешних-то условиях). Спасибо за ответ.
    Я не знаком с подобными инициативами. Что-то было по-поводу переименования или перерегистрации, но, насколько я знаком с украинским законодательством, запретить религиозную деятельность в Украине невозможно и для этого не нужны никакие разрешения или регистрации.
  • Как Вы относитесь к тем православным верующим, которые посещают церкви, независимо от того Московский это патриархат или Киевский?
    За даними соціологів таких в Україні 30%. І минулого року я на цей феномен подивився іншими очима, бо знаю, що серед них є не тільки ті, хто не розбирається в конфесійних питаннях, але й ті, хто втомився від міжконфесійної ворожнечі. В цьому сенсі такі віруючи можуть бути фундаментом для єдності українського Православ’я, на відміну від тих, хто точно знає, чому він не відвідує храми іншої православної конфесії. Як не парадоксально це звучить.
  • що сьогодні є найбільшими “каменями спотикання”, які заважають об*єднанню українських церков?
    Відсутність справжнього бажання бути єдиними.
  • наскільки загалом українці є релігійною нацією? чи побільшало віруючих із початком серйозних випробувань для країни?
    Нажаль, із зовнішньою релігійністю (обрядовою) у нас все гаразд. А про те, що не все гаразд з релігійністю внутрішньою (світоглядною), говорять ті проблеми, від яких потерпає усе суспільство – корупція, насильство, неповага один до одного, відсутність культури діалогу, брехня і маніпуляціх в політиці і ЗМІ тощо. А випробування дають шанс переосмислити власне життя, бо тільки змінивши внутрішній світогляд, можна сподіватися на зміни в житті.
  • Как живется украинским церквям на оккупированных территориях, с какими проблемами они чаще всего сталкиваются? Правда ли, что притеснений нет только по отношению к церкви Московского патриархата?
    Правда в том, что у церкви Московского патриархата проблем меньше.
  • Насколько острым сегодня является конфликт между Константинопольским и Московским патриархатами за первенство в мировом православии?
    К сожалению, этот конфликт длится не первое столетие и в его основе имперские амбиции церквей.
  • Насколько сегодня УПЦ МП зависима от Российской православной церкви, и по каким вопросам приходится согласовывать позиции между этими церквями??
    Блаженнейший Митрополит Владимир и все те, кто был рядом с ним, долгие годы пытались защищать внутреннюю автономию УПЦ в принятии решений. Мне кажется, это удавалось. Как обстоят дела сегодня, я не знаю, т.к. с сентября 2014 года не участвую в процессах принятия решений Киевской Митрополией УПЦ.
  • Добридень! Якою є Ваша позиція щодо вирішення проблеми Донбасу? Хтось вважає, що допоможе тільки стіна. Інколи наші політики говорять, що Донбас слід відпустити у вільне плавання. Що, по-вашому, слід із цим регіоном робити сьогодні?
    Я не фахівець з геополітичних питань, але добре розумію що вирішення питання Донбасу сьогодні залежить не тільки від бажання уряду чи громадян України. Мені здається, що найважливішим сьогодні є повне припинення бойових дій і насильства на цій території. А потім питання має вирішуватися у політичний цивілізований спосіб з урахуванням міжнародного права і законодавчого поля України, з урахуванням точки зору не тільки тих, хто там залишився, але й тих, хто був змушений виїхати. Але також розумію, що відповідальні рішення мають приймати ті, кому ми делегували це право, обравши їх владою.
  • Отче, порадьте, як зберігати тверезий ум, чисте серце, оптимізм і людяність, коли йде війна, коли гинуть люди, коли постійно ллється потік політичного бруду й брехні, як тут орієнтуватися і не втрачати людську пвоедінку, не озлобитися? Заздалегідь дякую за відповідь.
    Залишитися людиною і християнином може лише той, хто має християнський світогляд і людяність як життєвий принцип. Тому варто жити по Євангелію і згідно принципів загальнолюдської моралі навіть у ситуаціях, які виходять за її межі. Як співає мій улюблений поет: “Правда всегда победит, даже если погибнет в бою”
  • Релігійні питання давно є болючими для нашого суспільства, і на них любили спекулювати політики. А насправді, смикаючи як за ниточки за релігійні почуття віруючих, наскільки можна впливати і на їхню громадянську позицію, підштовхувати до виявлення певної політичної позиції? Наскільки це потужний інстремент впливу і формування “потрібних” комусь політичних поглядів? І друге. Наскільки збереження УПЦ важливе для збереження Української Держави як такої? Чи не варто пов’язувати ці речі? Дякую.
    Я вважаю, що релігію, церкву чи релігійну риторику не треба використовувати для досягнення політичної мети. Але, нажаль, це роблять постійно протягом століть. І нинішні століття не виключення. Я за деполітизацію і деідеологізацію релігії. Але я проти, щоб віруючи громадяни країни і ієрархи, які також є громадянами, вважали, що політика або захист незалежності країни – це не їх справа. Але цей процес не треба сакралізувати і перетворювати звичайну війну на священну війну.
  • Вітаю. Чи правда, що в храмах Московського патріархату закликали бойкотувати мобілізацію, та що у них є так званий «силовий сектор», створений УПЦ МП для «захисту храмів»? Чи це вигадки?
    В тому невеличкому домовому храмі, де я служу, такого не відбувається. Так само, я не чув і не бачив такого в храмах, де служать мої друзі-священики і куди ходять мої друзі-парафіяни.
  • чи доводилося вам бувати в прифронтових містах або на “передовій” як священику, чи від упц мп туди не їздять?
    Від УПЦ туди їздять і офіційно і за покликом серця. Я особисто знаю капеланів різних конфесій і спілкуюся з ними. Я особисто знаю людей, які намагаються визволити полонених, але роблять це без зайвого галасу. Я знаю волонтерів, які багато роблять. Сам же я з осіні 2013 майже постійно перебуваю в Києві і здійснюю свої проекти саме тут.
  • 1) Чью сторону занимает церковь в нынешней войне? Вообще, какой позиции придерживается относительно происходящего на сегодняшний день? 2) Вспоминая крестный ход лета 2016 года, как вы считаете, следует ли позволяться такие мероприятия московского патриархата в будущем, учитывая какое сопротивление и возмущение это вызывает в обществе, насколько велик риск провокаций разного рода во время таких ходов и т.д.?
    Я не являюсь официальным спикером УПЦ с сентября 2014 года и не участвую в формировании ее официальной позиции. Поэтому, чтобы не быть понятым привратно, я принципиально воздерживаюсь от комментариев по поводу позиции УПЦ или проподимых ею мероприятий. Для этого хватает экспертов и без меня. Я занимаюсь просветительской и общественной деятельностью как православный христианин вне официальных структур УПЦ.
  • С начала конфликта церковь призывала всех, кто взял в руки оружие, сложить его и сесть за стол переговоров. Изменилась ли эта позиция сейчас? Прошло несколько лет бесплодных переговоров в Минске… Вы по-прежнему считаете, что переговорным путем можно урегулировать ситуацию и вернуть Украину в прежние границы?
    Я считаю, что вести переговоры лучше, чем убивать друг друга.
  • Что реально может сделать УПЦ и церковь вообще, чтобы поспособствовать возвращению умов жителей Донбасса и Крыма к Украине?
    Церковь, которой сам Христос заповедовал исполнять миротворческую функцию, должна делать все возможное для возвращения процесса в русло переговоров, а не вооруженного противостояния. Одновременно, Церковь может и должна исполнять гуманитарную функцию. К сожалению, не все зависит от желания самой Церкви. Чтобы быть посредником в переговорах, нужно быть авторитетом для всех сторон. Что касается “возвращения умов”, то я не сразу понял о чем Вы, поэтому и написал то, что выше. А, отвечая на Ваш вопрос скажу, что каждый из нас, верующих и неверующих, должен осознанно сделать свой политический выбор, не путать его с религиозным выбором и не использовать религиозную риторику в политическом процессе. С жителями Донбасса и Крыма на политические темы я должен говорить как гражданин Украины, а не как православный священник. Что должна делать УПЦ, я написал выше.
  • Социологические исследования (в частности, Центра Разумкова) в прошлом году показывали, что количество сторонников Московского патриархата в Украине упало до 15%. Будет ли сохраняться эта тенденция, на ваш взгляд, и до каких пор? Пытается ли УПЦ МП каким-то образом изменить ситуацию и вернуть своих прихожан?
    Якщо Вам цікаво, то Ви можете подивитися матеріали Круглого столу, який ми влітку проводили у Вікритому Православному Університеті Святої Софії-Премудрості. https://www.facebook.com/events/647188438780122/
  • Як склалася доля наших церков, які лишилися у Криму після анексії? Вони підпорядкувалися РПЦ, чи самі по собі?
    У церковному плані єпархії УПЦ є підпорядкованими Священному Синоду УПЦ, який збирається у Києві. Єпископи і священики продовжують бути кліриками Української Православної Церкви. У юридичній площині, як і у всіх інших мешканців півострову, відбуваються процеси унормування відносин з окупаційною владою. Декілька місяців тому була якась історія зі статутами єпархій і парафій, які намагалися привести до норм законодавства Російської Федерації, яке в релігійній сфері сильно відрізняється від законодавства України. Але документи так і не були оприлюднені і я, чесно кажучи, не відслідковую цю ситуацію.
  • Пане Георгію, коли і за яких умов РПЦ готова буде відмовитися від першості у православ’ї?
    Питання до РПЦ. Але варто не забувати слова Христа, який казав, що серед Його учнів не має бути боротьби за першість і місця де сидіти.
  • 1) Чем вы занимались в советские времена? 2) Как оцениваете процессы декоммунизации, которые вовсю сейчас идут? Не слишком ли топорно и грубо подошли к делу?
    В советское время я учился в школе, служил в армии, женился и после 3 лет попыток поступил в 90-м году на философский факультет Киевского Университета без всяких рекомендаций от горкома партии. В тоже время я публично вышел из комсомола еще до того, как он прекратил свое существование. А прочитав Солженицына, Бердяева, Оруэлла и множество другой литературы, провел декомунизацию в собственной голове. Кстати, за независимость Украины в 1991 году я голосовал сознательно, а до этого вместе с другими студентами искренне радовался тому, что возле Киевсовета впервые подняли сине-желтый флаг. И мне очень жаль, что декоммунизация растянулась на десятилетия и проводиться иногда по-коммунистически. Но альтернативы этому процессу я не вижу. При этом важно помнить, что нужно не только свергнуть идолов тоталитарного богоборческого прошлого, но и сформулировать для себя образ будущего. Чем я и пытаюсь заниматься.
  • Какие наиболее существенные изменения произошли в Московськом патриархате после смерти митрополита Владимира? Прекратилась ли там подковерная борьба за власть, о которой поначалу так много говорилось?
    После смерти Блаженнейшего Митрополита Владимира, я постепенно вышел из внутренней жизни Церкви, поэтому не имею ни малейшего представления о “подковерных” процессах. Честно говоря, они и раньше мне не были интересны и я не принимал в них участия. Возможно, именно поэтому и тогда, и сейчас мы с командой друзей и единомышленников создаем новые проекты, а не участвуем в процессах 🙂
  • Почему Вы оставили должность спикера в УПЦ МП?
    Я був спікером УПЦ, головою церковного “міністерства інформації” і прес-секретарем Предстоятеля за часів Блаженнішого Митрополита Володимира. Після його смерті і з обранням нового Предстоятеля прийшла нова команда і це природньо. І для Церкви і для мене розпочався новий етап життя і служіння.
  • Чим закінчилася історія з єдиним у Росії храмом православної церкви Київського партріархату – його лишили у спокої чи таки вирішили зруйнувати?
    Нажаль, не знаю, бо не відслідковував цю історію.
  • чи може збагнути весь смисл великих днів, наприклад, великодня, людина, яка не постувала перед тим, не читала молитов, не знає всього того, що має передувати цьому святу? чи не зводиться для великої частини людей, таким чином, вся сучасна набожність суто до відзначання великих свят та набивання живота?
    Нажаль, Ви праві. І про це важливо говорити, але говорити не про недоліки цієї людини, а про сенси свят. Тоді можливо, що людина, яка заходить до храму за традицією або за водою, прислухається і почує, про що там проповідують, про що співають. І тоді її ставлення до релігії зміниться. Релігія стане світоглядом, а не тільки ритуалом. А світогляд може змінити і життя, і наповнити традицію сенсом. Саме для того, щоб таке відбувалося, ми і займаємося просвітницькими проектами.
  • Отче Георгію, розкажіть, як ви прийшли до віри і церкви? Чи маєте ви якийсь світський фах?
    Я закінчив філософський факультет Київського Національного Університету ім. Т.Г. Шевченка у 1996 році. А священиком став на Богоявлення 1995 року. А мій прихід до віри проходив у процесі пошуку сенсу життя десь у 1988-90-х роках. Тоді мама дала мені почитати Святе Письмо, яке її подруга привезла з подорожі до Фінляндії. Потім я отримав запрошення від директора школи, яку сам закінчив, читати факультатив “Історія релігій”. Це привело мене до місцевого храму, де настоятелем був молодий священик, довкола якого сформувалася група молоді і молодих родин, яка взялася за відбудову навпівзруйнованого храму, але паралельно створила недільну школу, бібліотеку, релігійну газету, телевізійні програми на місцевому телебаченні тощо. Паралельно я вчився в університеті і в семінарії, читав книжки філософів релігійного відродження кінця ХІХ – початку ХХ століття, святих отців, а також книжки богословів ХХ століття, які тоді до України привозили з Франції і США. А ще було дуже непросте життя великої родини у складні 90-ті.
  • Насколько в Украине на деле церковь отделена от государства, от политики? Иногда складывается впечатление, что разнятся Киевский и Московский патриархаты лишь политическими симпатиями и идеями? спасибо за ответы.
    К сожалению, в заполитизированном обществе невозможна не только аполитичность церковных структур и религиозных людей, но и незаполитизированный взгляд на церковь. Каждый из нас одновременно и член церкви, и гражданин государства, и участник политического или общественного процесса. Важно, чтобы мы научились не сакрализировать политическое и не политизировать религиозное. И понимать, что независимо от того, одет человек в рясу или нет, если он говорит о политике – он политик, а если он говорит о вере – он проповедник. А еще понимать, что у верующих могут быть различные политические взгляды, как и в обществе, и не существует никакой обязательной политической позиции у духовенства и верующих, кроме позиции любви к ближнему и миротворчества в самом широком смысле. Политический и религиозный процессы (а также взгляд на происходящее) нужно разделить прежде всего в себе.
  • Как на сегодня вы бы оценили перспективы создания единой УПЦ? Каким путем этого реальнее всего достичь – объединение КП и МП, или какая-то из церквей все-таки будет превалировать?
    Лично я готов приветствовать и поддерживать любые инициативы, которые реально помогали бы восстановлению единства разделенного украинского Православия. Но, глядя объективно и владея инсайдерской информацией обо всех участниках этого процесса, я не вижу реальных перспектив объединения всех в одну организационную структуру. Более того, считаю, что это не решит тех проблем, которые накопились и в обществе, и в Церкви. Неужели, если всех православных объединить в одну структуру, то исчезнет коррупция в государстве, насилие или ложь в политике и жизни? Поэтому предлагаю задуматься и сформулировать такой принцип единства для всего религиозного сообщества Украны и для разделенного православия, который бы не уничтожал уникальности каждого, но давал возможность уже сегодня чувствовать себя частью целого. А еще предлагаю каждому быть христианином в той Церкви, в которой он крещен. И исполнять религиозные и моральные предписания той религии, к которой он принадлежит. И научиться видеть христианина в представители иной конфессии и верующего в представители иной религии. Возможно, это будет содействовать единству больше, чем переговоры иерархов или усилия государственных чиновников. Но и подобные усилия нужно приветствовать.
  • Здравствуйте. Чем изначально принципиально отличались КП и МП? И насколько больше этих различий становится со временем?
    Основное отличие КП и МП в том, что Киевский Патриархат пока не признан Мировым Православием, а признанный Мировым Православием Московский Патриархат пока не предлагает реальных вариантов решения этой проблемы. Со временем возникшее в 1990-е годы разделение воспринимается как норма и перестает восприниматься как трагедия украинского Православия?
  • Отче, як Ви ставитеся до ідеї перенести святкування Різдва на 25 грудня? Які тут є “за” і “проти”? Які тут ризики для церкви, чи не розділить це вірян, адже чимало і прихильників, і противників цієї ідеї…
    Я за те, щоб наповнити різдвяними сенсами і 25 грудня і 7 січня. Наприклад, для нас, православних, які богослужбово святкують Різдво 7 січня, 25 грудня може бути днем різдвяної гостинності для гостей України, а також працівників посольств, представництв міжнародних організацій та просто негромадян України, які в цей час на наших теренах. Ми можемо допомогти їм відчути свято. До речі, серед них багато православних, бо 10 з 14 Помісних Православних Церков святкують Різдво саме 25 грудня. По-друге, це може бути днем, коли ми можемо познайомитися з різдвяними традиціями світу. Це дуже цікаво і корисно для нашого суспільства, яке тривалий час перебувало за “залізною завісою” богоборчого тоталітаризму. До речі, ми минулого року проводили у Відкритому Православному Університеті свято Open Christmas з міні-лекціями, виставою і колядками різними мовами. І нам дуже сподобалася інтелектуально-культурна різдвяна подія без важкості в шлунку (бо ще тривав піст). По-третє, 25 грудня варто вітати усіх своїх знайомих у світі, які святкують Різдво за Григоріанським календарем, а також тих українців (наприклад, католиків), які зустрічають свято в цей день. А вже 7 січня ми відзначаємо Різдво згідно нашого богослужбового календаря і наших народних традицій. Підсумовуючи скажу, що я проти того, щоб ставити питання “або/або”. Я за те, що було “і/і”.
  •  Новітні часи – новітні прояви віри:) Як ви ставитеся до того, що стало модним серед пересічних українців та відомих політиків і діячів на Водохрещу викладати в соцмережі фото купання в ополонці?
    Викладати фото у соцмережах – це потреба для людей, які користуються соцмережами. Щодо політиків, то думаю, на Водохрещу вони ведуть себе як звичайні люди, яким хочется всім розповісти, що вони занурилися у ополонку. Але не впевнений, що це може зацікавити нас як виборців 🙂
  • Завжди дивує на Водохрещу, коли стоїш у черзі з пляшчкою, аби набрати освяченої води, а приходять люди і набирають по 12-15 літрів:) От і дивуєшся, чи то ти щось робиш не так, чи то…:) А як ви ставитеся до таких гіперболізованих проявів?)
    Я б приходив на саме освячення зі своєю пляшечкою (чи бочкою) і не стояв би в черзі. Таким чином і молитву би почув, і освятив не тільки ту воду, яка в сосуді, але й ту, яка на 70-80% наповнює моє тіло. А щодо черги, то в ній варто бути уважними один до одного і зважати на її розміри.

 

 

Джерело: Главрєд

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under УПЦ МП

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s