Павло Тимощенко: Тато взяв мене на тренування, аби відвернути від сумнівної компанії

6 січня 2017 р.

timoschenko2-e0f35e1b99ae31da0bd5ff5841b77ad1На той час Юрій Тимощенко навіть не мріяв про те, що його син Павло стане чемпіоном світу та срібним призером Олімпійських ігор з сучасного п’ятиборства.

Не встигнувши, як годиться, відсвяткувати перемогу чемпіонату світу, Павло Тимощенко зламав ногу: на тренуванні з конкуру вправний вершник не зумів втриматися на норовливому коні. До Олімпіади у Ріо-де-Жанейро залишалося менше року. І жоден із маститих фахівців копійки гнутої не поставив би на те, що 29-річний киянин вчасно відновиться і повернеться до лави збірної. Шанси на медаль чинного чемпіона планети не обговорювалися взагалі. Та він повернувся. І став срібним призером цієї Олімпіади, поступившись чемпіону, російському пентатлету Олександру Лесуну, сімома балами. Про те, що через багато років розповість власній доньці про Олімпійські ігри, про патологічне невміння скаржитися і просити, а також про бабусин різдвяний «Наполеон», найкращий п’ятиборець України і світу Павло Тимощенко розповів в інтерв’ю «ВЗ».

— Пашо, в якому режимі триває ваше життя після Олімпійських ігор у Ріо?

— Спочатку відпочив. Потім на мене чекала ще одна операція: видаляли з ноги металеві пластини, які залишилися після перелому, – з ними виступав цілий рік. Два тижні знадобилося, аби згадати, як це – нормально ходити. А коли почав втягуватися у тренувальний режим, нізвідки повилазили різноманітні болячки. Протягом кількох попередніх років не хворів. А тепер дав собі слабинку. Врешті-решт, всі незгоди уже подолав і на тренуваннях надолужую згаяне. Наприкінці січня буде чемпіонат України. Ще через місяць – перший кубковий етап у США. Цього сезону графік не такий насичений, як попереднього. Набиратимемо форму поступово. Буде можливість у проміжках між стартами все проаналізувати та попрацювати над помилками.

— Як часто згадуєте події в Ріо-де-Жанейро?

— Мені нагадують про це на урочистих зустрічах чи інших заходах. Ось недавно у нас була дещо дивна зустріч у мерії – без мера. Якісь люди зібралися поїсти та поговорити про спорт. Так і не зрозумів, для чого збиралися, тому непомітно пішов.

— Коли донька підросте, що розповідатимете їй про Ігри в Ріо?

— Гадаю, до того часу мої відчуття і розуміння того, що довелося пережити, зазнають змін. Мені самому цікаво, про що вона запитуватиме, що саме буде для неї найбільш принциповим. Ріо – це вже третя моя Олімпіада. На кожних Іграх на мене справляла враження сама олімпійська атмосфера. Олімпіаду передбачити практично неможливо. Недавно ми з моїм тренером з фехтування Ернестом Яциком згадували заключний тиждень перед­олімпійської підготовки. У мене все падало з рук, губилися тонкі відчуття, нічого не вдавалося. Розумієш, що начебто підготувався добре, але втілити напрацювання не вдається. Для мене Олімпіади запам’яталися якраз тими незвичними відчуттями, моментами, коли доводилося себе долати.

Та з роками це сприйматиметься по-іншому. Коли я був маленьким і дивився змагання тата, мені байдуже було, яке місце він посів. Для мене тато був найкращим. Якщо не перемагав, сприймав його поразку як випадковість, вплив несприятливих обставин. У мене не було більших авторитетів, ніж тато. Гадаю, моїй доньці також складно буде об’єктивно сприймати усі ті події.

— У Ріо від Олександра Лесуна та золотої медалі вас відділили якихось сім балів. Мабуть, не одну ніч подумки шукали можливі варіанти, які дозволили б нівелювати це мізерне відставання?

— Це «хвороба» кожного п’ятиборця. У виді спорту, де на загальний результат впливають успіхи чи невдачі у технічних дисциплінах, немає жодної гарантії. У плаванні не міг би зробити більше. Складно було додати і в бігу, тим паче, що я добре «відстрілявся». Відео олімпійських змагань переглядав лише раз. І страшенно засмутився. Коли біжиш услід за суперником, не відчуваєш дистанції, мізеру відставання. А відеозапис якнайкраще показує всю щільність результатів та безкомпромісність боротьби. На заключному вогневому рубежі я майже наздогнав Лесуна. На мішені було 4:3 на користь росіянина. Нас розділяв один постріл. І в цей момент я не влучив, а Лесун закрив свою мішень. Перед фінішним відрізком це додаткові нерви. А на фініші – сім секунд відставання. Скільки разів в уяві я прокручував той останній постріл! А тоді повертався до попередніх видів. Згадував моменти у фехтуванні, де можна було завдати уколу. Чи повертався на маршрут конкуру і шукав помилки там.

— На ваше «срібло» можна подивитися з іншого боку. Менш ніж за рік до Ігор ви зламали ногу. І жоден з фахівців не ставив на те, що вам вдасться до Ріо бодай відновитися. Та ви спростували всі прогнози і зробили неможливе. Ви самі вірили у це?

— Моє «срібло» – це перемога над несприятливими обставинами. У міністерстві спорту один чиновник сказав, що часто ставить мене у приклад. Тренерам – аби передчасно не «списували» травмованих чи вікових спортсменів. І спортсменам, аби не допускали у своє серце зневіри і працювали всупереч всім обставинам. Люди, які знають, чого варта кожна медаль, розуміють її цінність. А тим, кого цікавить статистика, не хочу нічого пояснювати. У нас багато потенційних чемпіонів через серйозні травми так і не сходять на вершини. Складається враження, що нікого не хвилює, коли вчорашній чемпіон сьогодні не може звестися з ліжка. Срібний призер лондонської Олімпіади борець Андрій Стадник розповідав, що коли порвав хрестоподібну зв’язку, довго шукав тих, хто фінансово зміг би допомогти йому з операцією. У мене була та сама ситуація: багато обіцяли, та допомагати не поспішали. Тому вже не впевнений, чи варто виносити «особисті проблеми» на суд публіки.

— У той же час гімнаст Олег Верняєв та борець Жан Беленюк зуміли достукатися до чиновників. Завдяки їхній наполегливості на базі олімпійської підготовки у Кончі-Заспі з’явилися нові борцівські килими і повний комплект гімнастичних приладів, на які українські гімнасти чекали не одне десятиліття. Тож, може, варто спортсменам гучніше говорити про свої проблеми?

— Відчуваю внутрішній дискомфорт, коли доводиться скаржитися чи когось просити навіть про найменше. Коли спортсменів запрошують на публічні обговорення чи передачі, їх ніколи не запитують: що вам необхідно? Усі питання звучать на кшталт «як там у вас з підготовкою?» А самому скаржитися на життя і шукати відповіді на запитання «Хто винен?» не в моїх правилах. За гороскопом я Терези, тому навіть перед найменшим вибором все зважую. Це тільки Лесун може перед стартом заявляти, що переможцем буде саме він. Виражених лідерів у нас немає. Натомість є безліч ймовірностей, що все піде не так, як ти собі спланував. Не так, як вважається логічним. Тому замість віри у свою зірку було величезне бажання зібрати свій найкращий результат з найменших крупинок. Мені у кожному виді потрібно було додавати. Аби здобути олімпійську медаль, довелося виконати набагато більший обсяг роботи і витримати значно відчутніший моральний тиск, ніж зазвичай. З іншого боку, ситуація, в якій опинився, стала потужним викликом і хорошим стимулом.

У самому Ріо мені не доводилося долати біль. Проте кожне тренування з бігу у мене й досі починається з дискомфортних відчуттів. Тепер литка правої ноги менша, і відштовхування при цьому гірше. Однак намагаюся не помічати дискомфорту. І не думати, що якби не травма, виступити на Іграх міг сильніше.

— Чи довго після падіння з коня переконували себе знову сісти у сідло?

— Того коня тренер відразу віддав: не хотів, аби у секції на конюшні була тварина, з якою ніхто не міг дати собі ради (у нас тренуються переважно дівчата). Мені самому було цікаво, чи зможу пересилити себе і пройти маршрут на цьому коні ще раз. Та тренер про це чути не хотів. А загалом у сідло сів навіть швидше, ніж почав бігати: через кілька тижнів після того, як почав самостійно ходити. Батько був проти. Та я наполягав: і так багато втратив за час вимушеної бездіяльності, і так перестраховувався, де тільки можна. Мені бракувало адреналіну.

— Ваш основний тренер – батько. Чого у цьому більше – плюсів чи мінусів?

— Мінуси у тому, що родинні стосунки проникають у тренувальний процес. Буває, технічна робота вдається мені не так, як би цього хотілося татові. Фізична втома призводить до психічного виснаження і, зрештою, до зривів та агресії. А з рідними людьми дозволяєш собі значно більше.

Але позитиву більше. Ніхто спортсмена так не обстоюватиме і не захищатиме, як його рідний батько. У кожного спортсмена бувають злети і падіння. А в п’ятиборстві перемоги приходять доволі пізно. Свої найкращі результати я почав показувати у 26−27 років. До того у мене також були перемоги на етапах Кубка світу, а в світовому рейтингу входив до топ-п’ятірки. Та це нікого не хвилювало. І якби тато не боровся за мене на адміністративних рівнях, навряд чи мені вдалося б стати чемпіоном світу і срібним призером Олімпійських ігор. У нашому суспільстві без сторонньої підтримки досягти найвищих результатів нереально. Впливовий тренер – це величезна частка результату. Вдячний татові, що робив це для мене. А ще за те, що мав можливість всмоктувати п’ятиборство з раннього дитинства. Ще до того, як почав займатися п’ятиборством, я знав про цей вид спорту набагато більше, ніж спортсмени, які вже кілька років практикували його.

— Самі взялися б тренувати власних дітей?

— Так. І намагався б перетворити тренування на суцільну гру, що приносило б дитині задоволення. Як колись це було у мене. На жаль, у нас часто тренери форсують підготовку, перевантажуючи дітей у перегонах за результатом. Тато взяв мене на тренування, аби відвернути від дворового життя та сумнівної компанії. Тоді навряд чи він думав про спортивний результат (усміхається).

— У вашій родині є різдвяні традиції?

— Ми святкуємо Різдво, збираємося за столом родиною, однак традиціями, на жаль, похвалитися не можемо. Незмінним атрибутом, який супроводжує різдвяну вечерю з року в рік, є бабусин торт «Наполеон». Це її фірмова страва. І вона переймається, коли ми забуваємо його похвалити (сміється).

 

 

 

Розмовляла Олена Садовник

 

 

 

Джерело: ВЗ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s