Артем Скороход: Фехтувальник — це легкоатлет. Тільки зі зброєю

28 січня 2017 р.

skorohod-70d4e42b8aa6346b2a85ed6122c20ad7Старший тренер жіночої шабельної збірної України розповів про вимушену відпустку Ольги Харлан та нові відкриття Олени Вороніної.

Фехтувальний сезон для українських шаблісток розпочався командним “сріблом” етапу Кубка світу в Орлеані. Це більш ніж пристойний результат, особливо якщо зважати на те, що зі складу збірної-срібної призерки Олімпійських ігор-2016 на французьких доріжках змагалася лише Олена Вороніна. Якою є сучасна молодь, яка так гучно стукає у двері “синьо-жовтої” збірної? Кому вигідні нові правила змагань? І як легкоатлети допомагали фехтувальницям готуватися до Ігор? На ці та інші запитання відповів Артем Скороход, старший тренер жіночої шабельної збірної та особистий наставник Ольги Харлан.

— Новий сезон українська команда розпочала в оновленому складі…

— Склад команди на початок змагального сезону ми планували без Ольги Харлан та Аліни Комащук. Вирішили, що в Орлеані, окрім досвідчених Олени Вороніної та Ольги Жовнір, фехтуватимуть юні Олександра Мамонтова та Олена Прокуда. Це миколаївські дівчата. Саша є призеркою юніорської першості світу у командних змаганнях. Це фізично міцна і потужна фехтувальниця, яка своїми атаками змушує нервувати навіть досвідченіших суперниць. Мамонтова ніколи достроково не складає зброї, як би не складалися обставини на доріжці. А ще вона надійний командний боєць. Мені ця її риса завжди імпонувала найбільше, тож я чекав, коли Саша підросте і зможе стати корисною для дорослої команди. Етап Кубка світу в Орлеані довів, що сподівалися ми недарма. А Олена цього року стала срібною призеркою дорослого чемпіонату України, поступившись лише Олі Харлан. Прокуда відчутно додала у фехтуванні. На відміну від Саші, Олена значно м’якша і надає перевагу захисному стилю. Деколи, коли поводиться на доріжці надто вже делікатно, доводиться підвищувати голос (усміхається).

Вже у січні повернуться у команду срібні призерки Ігор у Ріо Аліна Комащук й Олена Кравацька. Харлан ми поки що на доріжці не побачимо: вона у США проходить реабілітацію після операції на плечі. Потрібно ще щонайменше два-три місяці, аби вона змогла потроху навантажувати руку. Додайте до цього курс масажу та необхідну підкачку… Ми з Олею ще не обговорювали можливі терміни її повернення. Поки що дівчатам доведеться вчитися фехтувати без лідерки.

— А на кого у команді категорично не можна підвищувати голос?

— Коли спортсменка поступається, конче необхідна шокова терапія. Єдиною, кому такий екстрим не потрібний, є Оля Харлан. Вона вже сформована фехтувальниця і сама чудово може коригувати свій стан в той чи інший момент. Єдине, протягом перерви потрібно дати інформацію для мозку, донести до Олі певні нюанси, які краще видно збоку.

— В Орлеані фехтування олімпійської чемпіонки Ольги Жовнір не справило враження…

— Аби знову влитися в основний склад збірної, їй потрібно додавати. Гадаю, найближчим часом Оля вийде на інший рівень. Недавно дівчата пройшли десятиденний збір, основною метою якого була загальнофізична підготовка. Ми завантажили їх на повну. Тому сьогодні їм важко фехтувати. У бойових кондиціях вони перебуватимуть у січні-лютому наступного року. От тоді, на кубкових етапах, ми і вимагатимемо від них результату.

— …і навпаки, скромна Олена Вороніна, варто було звалити на неї тягар лідера команди, на доріжці виглядала тигрицею…

— Варто спортсменці виграти олімпійську медаль, як вона стає ще більш серйозною та відповідальною. Олена на кожному кроці опікала молодих дівчат, детально пояснювала їм, як потрібно фехтувати з Францією, а як — з Японією. Вона доволі комфортно почувається в ролі лідера. Тому я, довго не роздумуючи, ставив її завершувати командні зустрічі. Вороніна не припиняє мене дивувати. Ось завжди така спокійна і врівноважена, дівчина-науковець, хімік з аналітичним складом розуму, яка багато читає і все пропускає крізь голову. І що ви думаєте? Недавно от дізнався, що вона мріє навчитися танцювати сальсу!

— Перед початком нового сезону змін зазнали правила змагань. У чому полягають ці зміни і яким фехтувальникам вони стануть більш зручними?

— Передусім збільшився фехтувальний темп — з 1,2 секунди до 1,7. Тобто у цьому аспекті правила повернулися до традиційної шабельної інтерпретації. Те, що ми спостерігали в останні роки, більш нагадувало фехтування на шпагах: хто швидше доторкнеться до суперника, той і переміг. Тепер же, якщо шабліст погано взяв захист чи його контратака не була вираженою, на апараті горітимуть два “ліхтарі”, і такі дії не даватимуть жодної переваги. Я прихильник повернення шабельного фехтування до своїх витоків. Ви побачите, атаки стануть глибшими, захисні дії чіткішими, а самі поєдинки більш видовищними і зрозумілими глядачу. Ми повинні працювати на глядача. Інакше змагатимемося за порожніх трибун. Гадаю, нашим дівчатам нове трактування правил буде вигідним.

— Уже перший етап Кубка світу в Орлеані продемонстрував, що збірна Японії, яка у жіночій шаблі ніколи й ні на що не претендувала, почала не лише дивувати цікавим фехтуванням, а й перемагати більш іменитих і досвідчених суперниць. Як ви гадаєте, завдяки чому?

— Чотири роки тому тренером жіночої шабельної збірної Японії став кореєць Лі. Той самий, який у Лондоні-2012 привів до олімпійського “золота” чоловічу команду Кореї з фехтування на шаблях. Мета японської федерації очевидна — домашня Олімпіада у Токіо-2020. За чотири роки японки суттєво додали і продовжують стрімкими темпами рухатися вперед. У них є усе необхідне для розвитку. Ми були на зборах в Японії п’ять років тому. І щодня дивувалися побаченому. Відновлювально-реабілітаційний центр, сучасні зали для фехтування та загальнофізичної підготовки, команди вузьких спеціалістів і сучасні програми на всі випадки життя — там продумано все до найменших дрібниць. Уже на початку сезону помітно, як додали японки у швидкісно-силовій підготовці, як добре вони пересуваються, як чудово готові технічно і як знаються на тактиці. Коли ще кілька років тому турнірна сітка зводила наших дівчат з японками, вони у тих поєдинках розминалися, перемагаючи на одній нозі. А тепер з Японією ми боремося. У Франції Олена Вороніна уперше поступилася японській візаві.

— Яким, на вашу думку, повинен бути еталон фехтування нашої збірної уже на наступному чемпіонаті світу?

— Коли у фехтуванні команди сходяться всі “зірки” — техніка, тактика й фізична готовність, перемогти її важко. Сьогодні нам відверто бракує фізичної підготовленості. Посилено над цим працюємо. Поки що на зборах програму для дівчат складав я. До всіх звичних комплексів колового тренування та роботи у тренажерній залі додав багато стрибкових вправ та елементів бар’єрного бігу, які підгледів у легкоатлетів. Фехтувальник — це той же легкоатлет, тільки зі зброєю (усміхається). Українець Сергій Деркач працює в італійському Форміо тренером з легкої атлетики, а окрім того, уже п’ять років курирує італійську збірну зі стрибків у довжину. Коли ми були на зборах в Італії, він розповів мені усі свої професійні секрети, а також дав програму тренувань легкоатлетів. Використовуючи ці надбання, ми готувалися до Олімпіади у Ріо. Не повною передолімпійська підготовка була би без нашого психолога Андрія Колосова.  Хоч дівчата стогнали, пручалися… Та зрештою це дало результат. Сподіваюсь, зовсім скоро  Андрій знову долучиться до нашої команди.

Фото з архіву Артема Скорохода.

 

 

Розмовляла Олена Садовник

 

 

 

Джерело: ВЗ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s