Журналіст «Дождя» Сергій Єрженков: У жителів Донецька тваринний страх, як у 1937-му

12 січня 2017 р.

91_mainСьогодні Нацрада з питань телебачення і радіомовлення зобов’язала українських провайдерів протягом місяця припинити ретрансляцію російського телеканала «Дождь» через невизнання ним суверенітету і територіальної цілісності України. За словами члена Нацради Сергія Костинського, російський телеканал неодноразово порушував українське законодавство, наприклад називаючи кордон між Кримом і Херсонською областю кордоном між Україною та Росією, чи демонструючи карту України без графічного позначення Криму як української території.

Офіційно про заборону трансляції в Україні буде повідомлено 16 січня. Гендиректор «Дождя» Наталя Синдєєва висловила жаль з приводу заборони трансляції телеканала в Україні. За її словами, відповідно до умов договорів з усіма провайдерами в Україні, мовлення «Дождя» на всій території країни здійснюється через IP-з’єднання без прямої комерційної реклами. Вона зазначила, що Нацраді було повідомлено про це 8 серпня 2016 року, після чого претензій щодо невідповідності змісту телеканала українському законодавству «Дождь» не отримував. Коментуючи претензії щодо некоректного відображення українських кордонів, топ-менеджер російського каналу послалася на російське законодавство. «Відповідно до статті 65 конституції Російської Федерації, Республіка Крим є суб’єктом Російської Федерації», – уточнила Синдєєва.

Кілька тижнів тому в ефірі «Дождя» вийшло розслідування корупційних схем, що діють на лінії розмежування між окупованою і неокупованою частинами України. Цьому розслідуванню передувала ціла історія із затриманням, а потім і видворенням журналістів телеканала з окупованого росіянами Донецька. Але про все по черзі.

25 листопада ЗМІ облетіла новина про те, що у Донецьку зникли журналісти знімальної групи російського телеканала «Дождь» Сергій Єрженков і Василь Полонський, які поїхали знімати репортаж про економіку невизнаної республіки.

Сергій Єрженков і Василь Полонський

Сергій Єрженков і Василь Полонський

Менше ніж за добу стало відомо, що журналістів затримали співробітники так званого МДБ, «міністерства державної безпеки». Один із лідерів бойовиків Олександр Ходоківський, який нині перебуває в опозиції до ватажка «ДНР» Олександра Захарченка, припустив, що журналістів затримали за те, що їм видали акредитацію без відома самого Захарченка. Незважаючи на затримання, вилучення відеозаписів і примусове видворення з Донецька, після повернення до Москви журналісти своїми каналами таки змогли отримати частину відзнятих відеоматеріалів і розслідування про корупційні схеми вийшло в ефір. Значна частина репортажу присвячена вбивству лідера організації «Оплот» Євгена Жиліна в елітному ресторані «Ветерок» під Москвою. За словами Андрія Козиря, соратника покійного, загиблий мав допомогти йому «зайти» на вугільний ринок, узгодивши це питання із Захарченком. Сам лідер місцевих бойовиків начебто намагався зазіхнути на Донецький металургійний завод (група компаній «Донецьксталь»). Начебто сам Віктор Янукович звернувся з цим проханням до Владислава Суркова, якого називають ідеологом окупації Криму і Донбасу, аби той допоміг зберегти завод, який належить компанії, яку пов’язують з олігархом Віктором Нусенкісом. Саме для цього до Донецька відрядили Йосипа Кобзона.

В інтерв’ю «Главкому» журналіст «Дождя» Сергій Єрженков прокоментував заборону роботи каналу в Україні, а також поділився враженнями від побаченого на захоплених українських територіях.

Журналіст «Дождя» Сергій Єрженков

Журналіст «Дождя» Сергій Єрженков

Якими будуть дії телеканала після сьогоднішньої заборони на мовлення в Україні?

Я всього-на-всього журналіст телеканала. Наскільки я знаю, керівництво зараз опрацьовує різні варіанти, намагається вийти на зв’язок з українською стороною, щоб врегулювати це, як ми вважаємо, непорозуміння. Що стосується заборони, її немає, я не сприймаю це як заборону для роботи. Якщо мене не внесуть до так званих чорних списків, а причин я не бачу, я залюбки приїду ще раз до Києва і як турист, і як журналіст.

Глава Нацради Юрій Артеменко каже, що було прохання надати для української аудиторії версію телеканала без російської реклами, чого зроблено не було…

Це питання до нашого керівництва. Судячи із заяв українських політиків, російська реклама – лише один з приводів.

«Будучи де-юре російським телеканалом, ми зобов’язані підкоритися законам РФ»

На сайті телеканалу «Дождь» вже з'явився банер для україномовних користувачів

На сайті телеканалу «Дождь» вже з’явився банер для україномовних користувачів

Ваш останній репортаж із захопленого Донецька міг послужити причиною такого рішення Нацради?

Мені складно зрозуміти логіку вашої Нацради, прізвища людей, які ухвалювали рішення, я чую вперше. Що конкретно стало причиною відключення, можу лише здогадуватися. Публічно вони говорять про кілька причин. Їм не подобається, що «Дождь» показує лідерів так званої Новоросії. На це я можу порекомендувати українським чиновникам увімкнути американське телебачення, яке надає трибуни всім – і Бен Ладену, і представникам ІДІЛ. Другий момент – карта, де Крим зображено як територію Росії. Ми працюємо в російському юридичному полі. Відповідно до статті 65 конституції Російської Федерації, Республіка Крим є суб’єктом Російської Федерації, заперечення даного факту загрожує кримінальною статтею. Будучи де-юре російським телеканалом, ми зобов’язані підкоритися законам РФ, хоч би як ми до них ставилися.

Поговорімо про ваш останній візит в Україну. Наприкінці листопада вас затримали у Донецьку так звані спецслужби «ДНР». Але як вам вдалося потрапити на окуповану територію, адже після критичних матеріалів Тимура Олевського на початку збройного конфлікту навряд чи знімальну групу вашого телеканала бойовики радо чекали знову?

Так, я пам’ятаю, у місті навіть розклеювали фотографії Олевського. Ходять різні чутки про те, чому саме цього разу нас пустили. Ми зв’язалися з Альоною Поповою, яка або очолює міністерство інформації цієї невизнаної республіки, або є помічницею Олександра Захарченка. Так чи інакше, всі зв’язки проходять через неї. Ми зв’язалися за місяць до нашого візиту, і несподівано для нас самих вона погодилася. Мовляв, якщо ви хочете знімати про економіку «ДНР», приїжджайте – все покажемо, все розкажемо. Олександр Ходаковський (колишній командир спецпідрозділу СБУ «Альфа» у Донецькій області, екс-глава «служби безпеки» «ДНР». – «Главком»), з яким ми зустрічалися у Донецьку, висловив таку версію: справи у Захарченка настільки кепські, що він вирішив показати, який він ліберальний і не боїться навіть телеканала «Дождь». Саме тому начебто він нас впустив.

Акредитацію отримували, які права вона дає?

Попова нам одразу сказала, що акредитацію нам даватиме безпосередньо у Донецьку. Тому перш за все, коли ми перетнули лінію розмежування і приїхали на таксі у Донецьк, ми приїхали до «Будинку уряду», де нам і видали акредитацію. А до цього ми отримали акредитацію від СБУ, яка дозволяє працювати у зоні АТО. На акредитації було написано, що ми не маємо права знімати бойові дії, знімати військових, маємо право працювати у Донецьку, але не знімати КПП.

Але ж, незважаючи на дотримання правил, вашу знімальну групу все одно затримали і вилучили відео. Отже, така акредитація – це фікція?

Я зрозумів, що ніяких прав немає, коли нас затримували: озброєні люди з автоматами прийшли до нашої квартири. Нам вдалося відео цього відновити. Я намагався оперувати тим, що у вас же республіка, є закон і нам потрібні адвокати. Вони скептично посміялися лише. Про що тут говорити? Я зрозумів, що там закон узагалі не працює. Тобто якщо хочуть люди з автоматами до тебе прийти, вони прийдуть. Вони можуть тебе до лісу вивезти, розстріляти, сказавши, що жертви самі полізли на лінію розмежування і їх убили українські військові. Такий варіант я цілком допускаю.

Хто розпорядився вас заарештувати і вислати з Донецька?

Після приїзду до Москви я чув різні версії з поінформованих джерел. Кажуть, що рішення про те, пускати чи не пускати «Дождь», приймав особисто Захарченко. Але потім, коли про це дізналися у ФСБ Росії, то начебто саме ФСБ нас видворяла. Особисто я думаю, що це було внутрішнє розпорядження влади «ДНР», оскільки вона відслідковувала всі наші переміщення, бачила, з ким ми зустрічаємося. Їй не сподобалося, що ми зустрічаємося з так званою внутрішньою опозицією в особі Ходаковського і наближених до нього людей.

Компаньйон убитого Євгена Жиліна Андрій Козир на камеру розповідає вам про відносини з Євгеном. І Козир, і Ходаковський, з яким ви також спілкувалися, не бояться відкрито говорити. Вони не переймаються власною безпекою – як це пояснити?

Із Козирем ми довго вели перемовини з приводу цього інтерв’ю. Він погодився за умови, що ми надішлемо перелік запитань. Звичайно, під час зустрічі ми ставили зовсім інші запитання. В репортажі деякі речі він говорив тоді, коли думав, що його не знімають. Ми знімали так звані підзйомки.

Де саме ви з ним спілкувалися?

У репортажі фігурує інший персонаж, друг цієї людини (Козиря). Він із ним співпрацював лише щодо спорту. Вони зареєстрували тут (у Росії) спортклуб «Оплот», який раніше діяв і в Україні. В Росії вони хотіли проводити якісь бої без правил, наскільки мені відомо, також планували якісь змагання серед спортсменів «ДНР» і «ЛНР». Клуб навіть уже відкрили в районі Перово у Москві. Це друг Козиря мені потім розповів, що його ФСБ попереджала про те, що готується замах на Жиліна, це повідомлення надійшло саме тоді, коли цей спортклуб відкривали. Інтерв’ю з Козирєм ми записували на дачі цього друга. Всі ці люди живуть у західному напрямку від Москви, на Рубльовці. Лише за кілька кілометрів звідти розташоване Ново-Огарьово, де дача Путіна. Убивство Жиліна сталося в елітному ресторані «Ветерок», куди ходять депутати, зірки шоу-бізнесу. І так от демонстративно й показово розстріляти… Я не вірю, що це зробили спецслужби України чи Росії. А будинок Жиліна, який був неподалік, був навіть не під охороною. Якби саме спецслужби хотіли, вони могли б усунути його вдома.

Йосип Кобзон неодноразово приїжджав до Донецька. Ви говорите, що він уповноважений від Суркова. Наскільки впливовим є Кобзон у Донецьку?

Коли я спілкувався з Євгеном Шабановим, який деякий час тому представлявся офіційним представником «ДНР» у Москві, він був не схильний перебільшувати вплив Кобзона. Однак наші джерела, наближені до адміністрації президента Росії, кажуть, що коли Захарченко хотів зазіхнути на металургійний завод, Янукович прийшов жалітися Суркову, який делегував Кобзона, аби той доніс до Захарченка, що не варто ділити великі пироги. Рітейл цей, магазини, які належали Коломойському, магазин «Метро», який тепер називається «Мост», цей дрібний бізнес, середній бізнес забирайте, але на металургійний завод не варто зазіхати.

Телеканал «Дождь»

Телеканал «Дождь»

Шабанов також відкрито розповідав на камеру про схеми у так званій ДНР. Хто у нього «дах», він не боїться за своє життя?

Думаю, що він якимось чином пов’язаний зі спецслужбами Росії.

Чи можете назвати імена українських бізнесменів і силовиків, які приїздять спілкуватися з організованим злочинним угрупованням «Люкс», яке контролює ринки в Донецьку?

У вас були гучні процеси, пов’язані з прокурором з Краматорська, з його заступником (у грудні 2016 року Ізюмський міськрайсуд Харківської області засудив до восьми років ув’язнення колишнього прокурора Краматорська Андрія Сухиніна та його заступника Романа Гапєєва за участь у корупційних схемах. – «Главком»), які відкрито говорили, що незаконне постачання тютюну і алкоголю курує Кулик (Костянтин Кулик), який був військовим прокурором зони АТО. Здається, зараз щодо нього триває судовий процес, хоч і з іншої причини, тому що він має якусь елітну нерухомість у Києві.

Я так розумію, що Ахметов зберіг усі свої активи в Донецькому регіоні. Як мені розповідали люди у Донецьку з-поміж відставних міністрів, усі розклади залишилися тими самими, що й були з 2014 року. Єдине, що команді Захарченка дозволили віджати дрібний та середній бізнес.

Український журналіст Олексій Бобровников на своїй сторінці у Facebook заявив про те, що вимушено виїхав з України у зв’язку з погрозами на свою адресу. Привід – розслідування контрабандних схем між окупованими районами і підконтрольними Києву частинами України. А вам хтось погрожував після виходу розслідування?

Є пул російських журналістів, які працюють на федеральних телеканалах, зокрема на телеканалах «Россия», «Первом». У них є чат у Viber. Коли нас затримали у Донецьку, всі ці люди між собою обговорювали наше затримання. З одним з них я спілкуюся, оскільки ми колишні колеги. Коли я йому розповів, що планую випустити репортаж, він мене намагався відрадити. Мовляв, це такі люди, що можуть розквитатися. Це єдиний раз, коли мені надходили якісь попередження. А те, що мені у Facebook пишуть якісь невідомі люди, я не вважаю погрозами…

Так от, кажуть мені, що не варто випускати репортаж, бо є люди, яким втрачати нічого. Проте від багатьох наших джерел чув, що цим людям, керівникам так званих невизнаних республік, недовго залишилося… Як мені підказує інтуїція, їм на зміну прийдуть люди з Росії, такі як Бородай, а не місцеві. Бо подивіться, ці місцеві розбірки виливаються у справжні вбивства. От Жиліна вбили, Михайла Ляшка в Криму (Михайло Ляшко – донецький кримінальний авторитет, убитий у Криму 22 грудня 2015 року), який був наближеним до Рината Ахметова.

Ви згадали Олександра Бородая. Але у вашому сюжеті його немає, хоча сам він після виїзду з Донецька живе в Москві і часто з’являється на публіці. Не намагалися зв’язатися з ним?

Ми намагалися, але він не погодився. Мабуть, тому, що раніше він приходив на програму Ксенії Собчак. Йому ця передача не сподобалася. Напевно, через те, що вона ставила гострі запитання.

Олексій Бобровников каже про те, що до контрабандних схем причетні різні силові структури в Україні. Чи вдалося вам виявити ці зв’язки?

Я переконаний, що вони причетні, в цьому питанні я повністю підтримую українського журналіста. Мені про це казали всі – як з того боку, так і з боку Києва.

Чи зверталися до вас українські спецслужби для того, щоб отримати матеріали розслідування? Адже на відео, яке ви привезли з Донецька, видно обличчя бойовиків, дехто з них навіть називає власні імена та прізвища.

Ні, жодного разу.

«Я не заперечую факту присутності російських військових»

Чи збираєтеся продовжувати розслідування?

У Донецьк, у «ДНР» у мене тепер пожиттєва заборона на в’їзд. До «ЛНР» ще небезпечніше їхати. Кажуть, що там ще більша вакханалія. Ми намагатимемося продовжувати розслідувати ці схеми вже з Росії… А взагалі, є плани зняти фільм про всіх росіян, котрі воювали за територіальну цілісність України. Проте я трохи відклав ці плани. Скоріше за все, навесні приїду. Не знаю, чи пустять мене, чи ні (до України). Ми офіційно від телеканала «Дождь» відправили до СБУ запит про те, щоб мені «закрили» виїзд. Оскільки виходить ситуація, що на територію так званої невизнаної ДНР я в’їхав з території України, а виїхав уже з Донецької області безпосередньо в Росію, до Ростовської області, де ніякого штампу про виїзд мені, звісно, ніхто не поставив. Тобто штамп про в’їзд в Україну у нас стоїть, а про виїзд – ні.

На своїй сторінці у Facebook ви розмістили відео, на якому видно, як люди в камуфляжі зайшли в офіс чорноморського кабельного оператора «Клен» на Одещині і зажадали відключити телеканал «Дождь». Чи цікавилися, яке продовження мала ця історія, наскільки подібних випадків багато в Україні?

Коли я був у Києві, до того як поїхав у Волноваху і перетнув «кордон» з Донецьком, я знімав репортаж про Іллю Богданова – колишнього офіцера спецслужб Росії, якого викрадали, але СБУ завадило цьому викраденню. Тоді я стикався з подібним, що в якийсь момент українські глядачі почали сприймати «Дождь» як частину російської пропаганди. Не знаю, яка була на те причина, ми зі свого боку приводу так вважати не давали… Хотів би сподіватися, що цей випадок є радше винятком, ніж правилом. Мені здається, що ці антиросійські настрої, які спостерігались і після нещодавнього падіння літака у Сочі, підігріваються штучно. Андрій Козир, звичайно, не мій герой, якого я знімав, але він сказав, що це (конфлікт між Україною і Росією) вигідно обом сторонам. Для української влади, мабуть, це слугує виправданням тієї економічної ситуації, в якій зараз опинилася ваша країна. Завжди можна списати на війну. Я повністю згодний і не заперечую факту присутності російських військових, російських спеціалістів там. І, звичайно, ця війна була б неможливою без участі Росії. Але з українського боку було б справедливо оголосити воєнний стан.

А вам не здається, що знак рівності, який ви ставите між сторонами конфлікту, є пропагандою, адже саме Москва зацікавлена в будь-який спосіб дискредитувати українську владу?

Ні, я не ставлю тут знак рівності, в жодному разі. Майдан був для Володимира Путіна як червона ганчірка для бика. Якби не було Майдану, в подальшому нічого не відбувалося б, ніякої анексії Криму, сходу України не було б.

У 2015 році великий резонанс у суспільстві викликало відео Валерії Івашкіної з Донецька, яка, спокійно прогулюючись містом, українською проводила опитування городян на предмет майбутнього Донецька. Вочевидь, вона так намагалася довести, що працювати навіть українському журналісту в окупованому місті можна абсолютно вільно. Ваша історія говорить про те, що це неможливо навіть для російських журналістів. Отже, випадок з Івашкіною – це просто постановка?

Звичайно, без узгодження з Альоною Поповою, якимсь їхнім міністерством інформації це було б неможливо. Коли ми готували камери до роботи в Донецьку, одразу бачили, що якісь поліцейські зі зброєю за нами спостерігають. Звичайні люди категорично відмовляються розмовляти. У людях живе по-справжньому тваринний страх. Я такого страху раніше ніде не бачив. Перед відвідинами Донецька я читав мемуари, пов’язані із 1937 роком. Мені здалося, що це стан, близький до 37-го року, люди дійсно дуже бояться. Ми зустрічалися з однією людиною, яка симпатизує «Дождю» і допомагала нам. Так от ця людина казала: «Ми хаотично переміщуємося по Донецьку, ніде не затримуємося»… Тому я не вірю, що український блогер міг спокійно розгулювати, ставити запитання, тим паче українською.

Я коли приїжджав у Донецьк із Волновахи, місцеві мені подарували футболку з Тарасом Шевченком. Коли ми прийшли отримувати акредитацію у Альони Попової, вона ніби жартома, але сказала, що якби ми знали заздалегідь, що ти приїдеш у футболці з Шевченком, ми б тебе не пустили.

 

 

 

Розмовляв Михайло Глуховський

 

 

 

Джерело: Главком

 

 

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s