Франческо Альберті: Холодна війна триває досі

20 листопада 2016 р.

18bЧи може бути корисний для нас досвід Східної Німеччини, яка подолала комуністичний спадок НДР? Про це Тиждень розмовляв із Франческо Альберті, відомим італійським правником, політологом, маршалом Фінансової гвардії із Тренто. У своїй книжці «НДР: що залишається?» він подає різні виміри короткого буття цієї німецької республіки.

Пане Франческо, чому ви, італієць, раптом звернулися до історії комуністичного утворення — НДР?

— Насамперед мене зацікавила цілковита відмінність НДР не лише від держав інших націй Заходу, а й від ФРН. Італія від кінця Другої світової війни мала спільну історію з ФРН і співпрацювала з Конрадом Аденауером при заснуванні ЄС. Тим часом східна частина Німеччини переживала зовсім іншу історію в обіймах СРСР.

Чверть століття НДР не визнавав ніхто у світі, крім СРСР та соціалістичного блоку. Вона ввійшла до ООН разом із Західною Німеччиною в 1973 році, коли відбулася зміна уряду. По смерті Вальтера Ульбріхта в 1973-му головою Держради став Віллі Штоф, який перед тим очолював уряд, а головою Ради міністрів — його колишній заступник Горст Зіндерманн.

Після цього НДР дістала міжнародне визнання на конференції в Гельсінкі 1975 року. Союзники ФРН не мали права підтримувати дипломатичні відносини з НДР. Проте голови комуністичних партій спокійно контактували, як-от італійський комуніст Пальміро Тольятті. Але це не були офіційні відносини. Комуністи мали завдання насаджувати соціалістичні ідеї в західному світі. Штазі фінансувала «Фракцію Червоної армії» — терористичну організацію, що діяла в ФРН, а в Італії — ліворадикальні «Червоні бригади».

Східна Німеччина й сьогодні відрізняється від решти країни?

— Безперечно. Це було відчутно навіть кілька років тому. Після об’єднання східної та західної частин Німеччини існували складнощі в політичній, економічній і передусім соціальній сферах. Нерентабельні соціалістичні підприємства закрили, інші перенесли в західні землі. Безробіття призводило до відпливу людей із східних міст на захід. Нині завдяки фінансуванню ЄС після падіння Берлінського муру зменшився дисбаланс між двома частинами країни. Інвестиції трансформували й розвинули такі міста, як Лейпциг, Дрезден чи Єна, дали нові перспективи поколінням.

У Східній Німеччині було проведено люстрацію?

— Мапа стеження за людьми, методи органів та документи у відкритому архіві спецслужби Штазі розкривають правду про життя в НДР. Однак багато джерел було знищено. І зробив це, власне, обурений натовп у 1990 році. Звичайно, і сама Штазі ліквідувала найважливіші, найбільш компрометуючі документи, доки юрба не ввірвалася до будівлі. Нині в архіві зберігаються мішки паперових смужок документів, пропущених через різак, і їх не встигають дослідити через нестачу фінансування. Нинішній президент Німеччини був відповідальний за проект, що передбачав оприлюднити всю незнищену документацію також для західних німців, які мали рідних у східній частині країни. Шпіонаж держбезпеки проникав не лише в усі сфери суспільства, а й у приватне життя: були родини, у яких чоловік чи жінка, син чи дочка були агентами. Унаслідок відкриття багатьох документів деякі політики втратили посади.

А чи не спричиняло розкриття секретів Штазі контроверсій та політичних спекуляцій? Скажімо, у Польщі справа колишнього президента Леха Валенси досі є причиною суперечок…

— Такі ситуації були й в НДР. Виявилося, що видатна письменниця Кріста Вольф, яка у своїх книжках викривала режим, відстоювала свободу та демократію, замолоду співпрацювала зі Штазі. Як це можливо? Адже то була тотальна система, що торкалась усіх громадян. І хоча її ім’я та прізвище лише фігурували в актах, інформація помітно збентежила суспільство. Це складні життєві історії. Адже бути дисидентом означало проблеми не лише з кар’єрою, а й у повсякденному житті.

В Україні сьогодні в процесі декомунізації переглядають багато постатей минулого…

— Історичний ревізіонізм — складна річ. У Києві, знаю, зняли пам’ятник і пам’ятну дошку Дмитрові Мануїльському. Водночас його прізвище як міністра закордонних справ УРСР стоїть серед підписів представників суверенних держав при заснуванні ООН на конференції в Сан-Франциско 1945 року. Сталін прагнув отримати більше голосів в Організації, але були прийняті лише СРСР, Україна та Білорусь. Мені здається, той підпис Мануїльського дуже важливий для сучасної України.

Ваша нова книжка, що невдовзі вийде друком в Італії, порушує тему холодної війни. Чи справді ми сьогодні живемо в час її повторення?

— НДР була союзником СРСР і найважливішою для Москви з економічного та стратегічного погляду державою. Це один із елементів холодної війни, адже власне Берлінський мур бачився символом поділу на блоки в холодній війні.

Насправді вона не закінчилася з падінням муру й крахом Радянського Союзу, а триває досі. Проте якщо раніше залізна завіса відчувалася фізично у вигляді тієї загорожі, то нині поділи пролягають в іншому вимірі — інформаційних технологій. Відбувся перехід від військової тактики з атомною бомбою до нової методики, базованої на економіці, фінансах і трансокеанських економічних партнерствах. Для ведення війни не завжди потрібен озброєний солдат.

Звичайно, герої залишилися ті самі. СРСР сьогодні вже є Російською Федерацією, але використовує давні методи — хоч і більш витончені — збереження своїх територій та експансії. Сьогодні битви точаться радше на економічному та інформаційному полі.
Утім, нової холодної війни немає серед питань порядку денного в Західній Європі. У тамтешніх ЗМІ забули про Україну за два роки після подій Євромайдану. Серед політиків ЄС та США й усередині НАТО панує позиція нейтральності. Саме тому я і вирішив написати цю книжку.

А якщо поставити запитання так: із ким для Італії важливіші торговельні відносини — з Україною чи Росією?..

— На жаль, торгівля Італії з Україною не настільки розвинена, щоб порушувати проблеми вашої держави. Утім, існує дуже міцне торговельне партнерство з РФ. Угоди були підписані ще за прем’єр-міністра Сільвіо Берлусконі, а деякі й пізніше — за уряду Маттео Ренці. Енергетика, газ і нафта — найважливіші сектори італійсько-російської торговельної співпраці.

Останнім часом також розвинувся сектор VIP-туризму. Багаті росіяни не лише приїздять як туристи, а й купують нерухомість у престижних місцевостях. Інакше кажучи, Італія є престижним напрямком для росіян. Отже, санкції санкціями, а співпраця Рима з Москвою зміцнюється?

— Сьогодні геоекономіка перебуває в симбіозі з геополітикою. Попри порушення міжнародних умов, РФ не покарана. Окуповані території не повернуті, а накладене ембарго, зрештою, часто обходять.
З одного боку, НАТО уникає безпосереднього військового конфлікту, аби не дійшло до третьої світової війни. А з другого — ЄС потребує газу й нафти, а російські трубопроводи основні дня європейської економіки. Тим часом налагоджується співпраця з Казахстаном та Азербайджаном, які мають під землею більше нафти, ніж води. Під час Експо-2015 у Мілані найбільш вишукані й презентабельні стенди належали власне цим країнам.

Читайте також: Юркі Вайнонен: «У Фінляндії є 15 чи 16 літераторів, які живуть на доходи від збуту власних творів»

Яка роль України в новій холодній війні?

Історія повторюється. Росія дедалі більше мілітаризується, зокрема на Кавказі, й орієнтується на Схід. Як колись НДР була для Кремля стратегічно й географічно важливою територією, так сьогодні Україна. Тут зустрічаються інтереси США та Росії.
Пріоритетними для Києва є орієнтація на Захід та співпраця з ЄС, який, на жаль, у глибокій кризі, політичній та інституційній. Водночас варто дивитися й на схід, шукати порозуміння з Москвою.

Інакше кажучи, бути на перехресті Заходу і Сходу?

— Так. Сьогодні це як вада, так і перевага України.

—————————–

Франческо Альберті народився 1972 року в Местре біля Венеції. У 1991-му закінчив Комерційний технічний інститут Ґоццера в місті Ф’єра-ді-Прім’єро. 1992-го виграв конкурс Інституту локального кредиту, де працював три роки. 2008-го захистив магістерську з права ЄС в Університеті Тренто. У 2013 році став магістром з міжнародних політичних студій та публічної адміністрації на факультеті політичних студій Університету Терамо. У 2013–2014-му навчався на магістерській програмі вищої формації «Міжнародні студії» у престижній Італійській асоціації міжнародного устрою, призначеній для держпосадовців. Публіцист, автор книжок про холодну війну.

 

 

 

Розмовляла  Катерина Новікова

 

 

Джерело: УТ

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s