Світлани Мирвода: Бандура — це моє єство

10 листопада 2016 р.

104422-gifЩе зовсім недавно ми милувались осінніми жоржинами, й не лише у квітниках, а й у Національному музеї літератури, де відбувся вечір Світлани Мирводи, на якому заслужена артистка України знайомила присутніх зi своїми «жоржиновими» романсами.

Вони посідають у творчості співачки особливе місце. Чому? 

— Світлано, чому романси саме «жоржинові»? Осінніх квітів так багато…
— Саме таку назву має один із моїх перших, написаних для мене, і найулюбленіших — «Жоржиновий романс» на вірш Юрія Тітова і музику Віталія Кияниці. Цей жанр давно мене вабив… Почала співати старовиннi романси, а вже згодом репертуар збагатився творами сучасних авторів.
Нерідко над романсом працюємо втрьох: із поетом і композитором, бо, як казала моя подруга поетеса Галя Галичанка: «Слово поета, помножене на музику і трасформоване через душу виконавця, — це молитва до Бога». Таке моє ставлення до романсу — в ньому відчуваю кожне слово і намагаюсь передати слухачам, щоб зазвучали найпотаємніші струни серця.
— Яка ваша улюблена пісня з циклу «жоржинових» романсів?
— Їх у мене кілька: «Грона акацій», «О, соловію», «Стрілецький романс». Зараз ще нові народжуються, які дуже люблю — це про події на сході… Взагалі на передовій бійці із задоволенням слухають романси. Кажуть, що це їм нагадує сім’ю, рідний дім. А я із задоволенням їх дарую…
— Яку пору року любите найбільше? 
— Моя улюблена пора року та, в якій живу. Осінь приваблює своїм романтизмом, навіть коли дощить. Це ж так приємно: тепло вдягненій під парасолькою іти поволі і думати про все… А прийде зима — там свої принади. Про весну, коли прокидається життя і почуття, хочеться теж співати. Ну а влітку — величезні можливості для активної діяльності.
— Чи не вирощуєте, бува, жоржини? Вам дарують ці квіти?
— Жоржинами, зазвичай, милуюсь на Волині, біля батьківської хати. Мама завжди садила ці квіти, і зараз жоржини там ростуть, вирощує сестра, яка частіше навідується в родинне обійстя. Я буваю влітку певний час, а протягом року — наїжджаю. Притягує рідна земля, відчуваю, що там набираюсь сили після шаленого ритму життя в столиці…
Дарують жоржини мені восени — і це нагадує мені рідний дім, маму… Квіти люблю всі, особливо, коли приходжу з ними після концерту і ставлю у різні вази, розмовляю з ними — це мені приносить заспокоєння. Релаксую… Люблю жоржини насиченого червоного, бордового кольорів. Бо «Червоне — то любов»…
— У продовження відомих рядків про журбу не будемо говорити. А що означає для вас любов?
— Любов — це дуже об’ємне поняття. Дійсно, треба любити близьких, друзів, світ, життя, свою країну, чужих людей, те, чим займаєшся — усі про це знають. Але на практиці як часто ми бачимо протилежне. Треба нам учитись любити, ще раз вдумливо прочитати Божi заповіді. А кохання — це дещо інше — тут уже двоє, він і вона. Це почуття трепетне, вразливе, його треба вміти зберегти і підтримувати. І цього треба вчитися.
— Світлано, вашою супутницею під час виконання романсів є бандура. Цей інструмент не часто почуєш на концертах інших виконавців. 
— Бандура — це моє єство, вже більше, ніж музичний інструмент. Стільки років вона поруч зі мною, як посестра. Де вона тільки не бувала — і в Гімалаях (Непал), і на Флориді (США), і на Сахаліні (РФ), і в Іспанії, Італії, Румунії, Угорщині, Німеччині, Індії і по всій Україні — літаки, потяги, автобуси, автомобілі… Особливо люблю презентувати бандуру як сучасний і модний інструмент.
Розмовляла Наталія КАПУСТЯНСЬКА

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s