Брія Блессінг: Я почуваю себе не американкою в Україні, а частиною української нації

2 листопада 2016 р

img_5584Брія Блессінг – американська та українська співачка, композитор. Брія  стала відомою в Україні після участі в четвертому сезоні талант-шоу «Голос країни» у команді Святослава Вакарчука. Зараз проживає у Львові, але народилася в місті Шугар-Ленд (Техас, США) у родині християн Марка та Ронди Блессінг. Коли дівчині було 13 років сім’я переїхала в Україну для місіонерської роботи. Переїзд не планувався тривалим – максимум один-два роки, але залишились жити в Україні.

До Івано-Франківська Брія Блессінг завітала для виступу у конференції «TEDx Ivano-Frankivsk Women». Про що розповіла співачка франківцям, як змогла адаптуватися та про музичну кар’єру читайте у розмові.

– Які враження від виступу на конференції?

– Я дуже рідко бувала у ролі спікера. Я співачка і це те, що я вмію. А от розповідати щось на публіку – для мене дуже складно. Я так хвилювалася і, звісно, попередньо підготувалася до розповіді. Але не можу не сказати, що це дуже класний досвід для мене.

– Чим саме ви ділилися із франківською публікою?

– Я проаналізувала свою історію. Для мене головне передати людям те, що коли шлях до мети складний, то з нього обов’язково буде користь. Розповідала про те, що не потрібно боятися складних моментів, оскільки саме вони дають усвідомлення того, хто ми такі, та для чого на цій землі.

– Що простіше вам дається: спів чи ораторське мистецтво?

– Співати для мене, звісно ж легше, в цьому я досвідченіша. Мені комфортніше через музику передати певний зміст, аніж через слова. Я зрозуміла, що бути спікером – це дуже геніальна річ. Люди, котрі це роблять – для мене герої. Дуже важко сформулювати свої думки так, щоб у словах був сенс.

– Бріє, за походженням ви не українка, а американка. Розкажіть чому ви приїхали до України?

Я не можу сказати, що я хотіла переїхати жити до іншої країни. Коли батьки розповіли мені про переїзд, я благала їх залишити мене в Америці. Був варіант, що я залишуся жити із бабусею та дідусем в Америці, але в результаті батьки сказали, що ми одна сім’я і маємо жити разом. Я дякую Богу, що вони зробили саме так. Мої батьки віруючі люди і вони відчували поклик від Бога переїхати, правда вони не думали, що це буде назавжди. Гадали, що приїдемо на рік, чи два.

– Чому ваша сімя вирішила тут залишитися?

По-перше, вони зрозуміли, що тут їхнє місце, а по-друге, ми всі закохалися в Україну. Через деякий час ми просто не захотіли повертатися. Раніше у мене було бажання повернутися, але зараз уже ні, я звикла до цієї країни та полюбила її.

– Чи складно було вивчити українську мову та адаптуватися?

– Процес адаптації відбувався дуже довго. Лише з 2004 року, з часу Помаранчевої революції, коли ми із друзями поїхали до Києва боротися за Україну я відчула себе в Україні своєю. Це і був той ключовий момент, коли я почала почувати себе не американкою в Україні, а частиною цієї нації.

– Чи розділяє сім’я твою музичну діяльність?

У мене завжди була підтримка з боку родини, за що я дуже вдячна. Був час, коли моя мати активно заохочувала мене до навчання, до здобуття вищої освіти, але в той час я була активно задіяна у місіонерській праці, тому не відчувала великого потягу до навчання. Батьки мене завжди і у всьому підтримували. Вони сказали: «Якщо це поклик твого серця, якщо це те, що ти відчуваєш, то вперед – ми тебе підтримуємо». Мій батько навчив мене грати на фортепіано та перших акордів. Минулого року у мене був великий різдвяний концерт, де зі мною співали мої батьки.

– Розкажіть про вашу громадську діяльність. Чим саме займаєтеся?

– У 2012 році я заснувала організацію «Lviv Abolitionists» напрямком діяльності якої є запобігання торгівлі людьми. Коли я була в Америці, я вперше почула про торгівлю людьми. Після того, як я дізналася, що така ситуація є і в Україні, що українці страждають у рабстві, я не могла у це повірити, і вирішила, що потрібно щось із цим робити. Я розуміла, що я одна не подамся «у світ» рятувати цих людей. Разом із друзями ми зібралися і вирішили, що можемо розказувати про цю проблему іншим, задля того, щоб запобігти такого у майбутньому. Ми працювали у навчальному напрямку.

– Де у Львові можна відвідати концерт Брії Блессінг?

Для мене ніколи немає значення велика сцена, чи ні. Головне – це музика. Навіть якщо одна людина сидить і слухає тебе – це вже варто того, щоб подарувати себе комусь. Тому я часто співаю у Львівських закладах. Я люблю там співати джаз, це вже стало моїм хобі.

– Ваша остання композиція написана для фільму Тараса Химича «Жива». Розкажіть більше про цю пісню.

Ця співпраця була для мене дуже цікавою. Моя пісня «Я відчуваю тебе» була створена безпосередньо для фільму. З Тарасом ми зустрілися за чашкою кави, і він розповів мені історію фільму. Моїм завданням було написати пісню про віру сильної реальної жінки, на що я мала два тижні. Спочатку хвилювалася через короткий термін, але в результаті все вдалося. На жаль, мене не буде в Україні, коли відбудеться прем’єра фільму.

– Які у вас враження від нашого міста?

– Я вже втретє у Івано-Франківську. Це чарівне та магічне місто з теплою атмосферою. Я з першого разу полюбила Івано-Франківськ.

 

 

Розмовляли Тарас ЗЕНЬ, Сніжана САМАНЧУК

 

 

 

Джерело: Вежа

 

 

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s