Святослав Літинський: Українська стала мовою успіху

9 листопада 2016 р.

litynsky_0У День української мови та писемності Z пропонує витяги із зустрічі знаного поборника прав україномовних громадян — Святослава Літинського — з громадськістю та активістами УГП. Діяльність пана Літинського та його однодумців є яскравим прикладом того, як діяльна меншість може домогтися змін від локального аж до загальнодержавного рівня. На цій зустрічі він, зокрема, розповів, чому так важливо захищати свої мовні права і як це робити ефективно.

 

Українській державі невигідна двомовність

 

На моїй пам’яті президент двічі говорив, що в АТО здебільшого воюють російськомовні. Однак центр Разумкова опитав 10 тисяч осіб — це дуже велика вибірка — і що вийшло? Рідна мова російська серед тих, хто не причетний до АТО, — 19 % по Україні. А серед тих, хто причетний, рідною назвали російську лише 6 %.

 

Це ж опитування показало, що вдома розмовляють російською 27 %, а з тих, що в АТО, — лише 14 %, тобто удвічі менше. Видно, що українську рідною в середньому по державі назвали 55 %, а розмовляють нею — 44 %.  Ці дані свідчать про те, що існує якийсь примус говорити нерідною мовою, і це неґативний фактор.

 

Для себе на кількох прикладах показую, що українській державі невигідна двомовність.

 

Багато хто бачив карту за переписом 2001 року, її легко знайти в Інтернеті. Там червоним кольором виділено райони, де більшість вважає рідною мовою російську. Ця карта на 90 % збігається з картою анексованих територій та АТО. А якщо дивитися на зону АТО, то вона просто один до одного повторює карту мовних вподобань. В інших реґіонах цього вдалося уникнути, хоча спроби влаштувати «русскую вєсну» там також були.

 

Візьмемо інші приклади. Бельгія — двомовна  країна, там є фламандська та французька мови і реґулярні політичні кризи, бо ніяк уряд вибрати не можуть.

 

Канада має Квебек, який реґулярно оголошує референдум про відокремлення. Кажуть, ніби там є двомовність. Немає там ніякої двомовності — 20 % знають французьку, 80 % — англійську. І лише кожен десятий англомовний канадець може порозумітися французькою мовою. Немає передач, де хтось говорить французькою, а йому відповідають англійською, чи навпаки, всі телеканали чи радіостанції одномовні. Немає там змішування, як це люблять робити у нас.

 

Усе почалося з пральної машини

 

Коли  я почав займатися діяльністю на захист української мови, то виробив таке правило: «Або роби щось, щоби змінити ситуацію, або не кажи, що вона тобі не подобається».

Моя діяльність в цій царині почалася з часу ухвалення закону Ківалова-Колесніченка. Тоді я зрозумів: те, що я не купую якісь товари в магазині, нічого не дає. Але якщо хочеться, то нагода трапляється, і вона трапилася. Ми переселялися і виникла потреба купити нову пральну машину. Купили ми її віддалено, розпакували, і я побачив, що там також все російською. Ми повернули цей товар, і я взявся думати, що робити. Подав на них до суду, який тривав півтора року, бо ніби я подав в суд на українську компанію, яка не має стосунку до материнської компанії «Самсунг». Суддя, яка проводила процес, встановила всупереч державним стандартам, що написи на пральній машині — це дизайн, а не маркування. Це було дуже смішно. Потім я подав до суду на «правильну» компанію, і суд встановив, що мої безпосередні права не порушено, бо я здав пральну машину і мені повернули гроші. Але в рішенні також було вказано, що такі пральні машини не відповідають законодавству. І з огляду на це «Самсунг» почав випускати товари з українським маркуванням відповідно до вимог закону.

 

Результати роботи

 

Побутова електроніка

До 2015 року тільки пральну машину «Бош» можна було купити з українським маркуванням. Зараз уже є чотири виробники — «Зануссі», LG, «Самсунг», «Гореньє». Тобто можемо обставити свою кухню чи ванну побутовою технікою з українським маркуванням і не відчувати себе так, ніби живеш у колонії, а не у своїй державі.

 

До корейської фірми LG ми написали листа, і нам відповіли, що влітку 2015 року почнуть завозити пральні машини з українським маркуванням. Минулого літа цього так і не сталося, але вже цього я сам бачив цю техніку з українським маркуванням. Приємно, що обійшлося без судів.

 

Ноутбуки

Єдині ноутбуки, які відповідають законодавству України, продає зараз фірма ASUS.  Після нашого звернення вона почала виготовляти ноутбуки з українською клавіатурою. НР програли нам суд, на жаль, результату немає. А Lenovo ми програли суд першої інстанції, хоча їх представник казав, що вже ніби мають бути їхні ноутбуки з українським маркуванням.

 

Банки

До 2015 року більшість банків видавала виписки іноземною мовою. Після того, як ми провели три судові справи від першої інстанції аж до касації, багато банків почали дослуховуватися і переводити цей сервіс на українську. Але не всі. Зараз, наприклад, у Самборі судимося з ПУМБ. І судді у Самборі всупереч рішенню касаційної інстанції кажуть: «Та нє, какая разніца!». Дуже це дивно.

Дуже важливим результатом роботи я вважаю те, що дуже багато соціальних медіа перейшли на українську мову.  До 2015 року «Приватбанк», «Розетка» і «Самсунг» вели свої сторінки у соцмережі «Фейсбук» російською мовою. А це півмільйона підписників, які ці дописи бачать щодня. І тепер є дуже позитивна тенденція — перші десять брендів, які представлені в Україні,  мають українську стартову сторінку у ФБ. Навіть «Розетка». Як ми цього досягнули? Тиском. Писали реґулярно. Я писав до свого народного депутата-мажоритарника, він зустрічався з представниками «Самсунг», і навесні минулого року вони змінили ситуацію. До «Приватбанку» зверталися після судів, і вони також зробили стартову сторінку банку українською.

 

Автомобілі

 

До 2014 року мені не відомо, щоби в Україні продавали автомобілі, які «спілкувалися» би українською мовою, а тепер це доступно у більшості марок автомобілів. Хоча з  «Фольксваґеном» був суд. Також ми судилися з «Сеатом», але у процесі вони українізувалися, тож ми позов відкликали. Тепер більшість автомобілів спілкуються українською. «Тойота» взагалі молодці, самі все зробили, до виробників «Ягуара» ми також не зверталися.

За статистикою ФБ, українська стала мовою успіху, чого не було до 2014 року. Через різні судові механізми, через звернення, через опитування громадської думки. Я вважаю, що це дуже позитивно, бо бізнес почав хоча би трошки до нас дослуховуватися.

Але ще не весь. До прикладу, судимося з мережею «Спортлайф». У Києві робимо це за допомогою УГП. Клієнтці мережі Ганні Романюк відмовили в обслуговуванні українською, вона двічі писала у книгу скарг, потім ми подали в суд. Суд формально нам відмовив, зіславшись на те, що закінчився термін дії договору, відтак не розглянули позов навіть по суті. Хоча при цьому суддя мав би дати оцінку всім доказам по справі — порушене чи не порушене право особи. До речі, суддя також клієнт «Спортлайфу».

 

Іноземна мова у паспорті

 

До 2015 року 100 % людей мали у паспорті іноземну мову. Після того, як ми провели роботу, з’явилося півтора десятка людей по країні, які мали паспорти виключно з українською мовою. Кабмін змінив норми, і з початку цього року перші паспорти молодим людям видають лише українською. А нещодавно ми з’ясували, що скоро всім будуть видавати паспорти на заміну без мови аґресора.

 

Використання іноземної мови державними чиновниками

 

На жаль, людина не може примусити державного службовця спілкуватися виключно державною мовою. Це мала би робити прокуратура, президент. На жаль, вони це не дуже роблять, і тому ми як громадяни можемо це робити лише точково. Наприклад, якщо був виступ державного службовця іноземною мовою, то ми маємо просити про переклад. І якщо нам відмовляють, то можемо це оскаржити в суді.

Так було з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Він виступив російською, ми попросили про переклад, нам відмовили, і тоді ми подали в суд, де перемогли. МВС подало апеляцію, і апеляцію минулого року призначили на День української мови та писемності. Та знайшлася розумна людина, що відмовилася від апеляції, відтак рішення набуло законної сили. Який результат? Тепер Аваков бодай кожен десятий допис в ФБ робить українською, а до того я такого не бачив, а на «Українській правді» його статі переважно почали з’являтися українською.

Аналогічний позов виграли ми і щодо виступу російською очільника НАБУ Артема Ситника. Вони подали апеляцію, і її розгляд триває. Щодо Житомира — звернувся до нас хлопець щодо того, що мер виступає виключно іноземною мовою. Але стосовно мера це досить складно. Якби він був державним службовцем, то все було би однозначно. А так ми суд програли, і вже другий місяць не можемо отримати рішення, щоби його оскаржити.

 

Як боронити свої мовні права?

 

Найпростіший спосіб — звернення у Facebook. Якщо більше робити не хочеться, то треба хоча б напиши на сторінку організації чи фірми, що саме не подобається. А якщо запросити друзів, щоби вони зробили так само, то це, на мою думку, дуже дієво, бо компанія бачить резонанс і є більші шанси досягти результату.

У крамниці — зробити запис у книгу відгуків. Управління у справах захисту споживачів, на жаль, викреслюємо. Вони як були бездіяльними, так і залишилися. Якби змусити їх працювати, то не треба було би людям працювати.

Ще один варіант — претензія до сервісного центру. Ви купили ноутбук без української клавіатури, маєте чек. Окрім звернення до продавця, можна також звертатися у сервісний центр. Він у свою чергу звертатиметься до імпортера, і це може дати результат.

І найскладніший варіант — судовий позов.

 

Алгоритм усунення недоліків

 

Згідно зі законодавством — звертаємося у сервісний центр, чекаємо 14 днів на виправлення і якщо цього не відбувається, то пишемо листа з вимогою пояснити, чому не виправлені недоліки. Після 15 днів пишемо вимогу компенсації 1% від вартості товару в день. Теоретично, якщо впродовж 100 днів не виправляють недоліки, то ми повертаємо повну вартість товару і він залишається у нас.

 

Алгоритм захисту права на обслуговування українською

 

Нещодавно хтось писав у ФБ, що у крамниці його відмовилися обслуговувати українською. Правильний алгоритм такий: має бути порушене ваше право. Якщо у крамниці один касир не може вас обслужити українською, але пропонує привести іншого, який володіє українською, то порушень вашого права немає. Так, це погано, але вас обслуговують і ваші права не порушено.

Якщо ж продавець відмовляється і не пропонує альтернативи, тоді ваші права порушено. І саме на базі цих знань потрібно писати у книгу скарг. Доказом цього є фіксація на відео, свідок, або допис у книзі скарг — що я намагався купити, касир відмовився обслуговувати українською та іншого не запропонував. Потім чекаємо тиждень на відповідь. Якщо її немає, знову ідемо в крамницю. Якщо ситуація повторюється, ще раз пишемо у книгу скарг, а вже потім — подаємо судовий позов про відновлення порушеного права.

Якщо наші будь-які права не захищати, то стовідсотково з’являться особи, які захочуть зменшити наші права. Чи це буде Кабмін, який буде зменшувати нам зарплатню, чи інші держави, які будуть зменшувати сферу використання державної мови, чи наші чиновники і так далі. Тому відстоювання і збільшення наших прав є нашим обов’язком.

 

ДЛЯ ДОВІДКИ

 

Святослав Літинськийвикладач факультету прикладної математики та інформатики ЛНУ імені Івана Франка. Став відомим завдяки громадській діяльності на захист мовних прав україномовних громадян — домігся через суд, щоб у його паспорті була тільки українська мова, реґулярно позивається з державними чиновниками, які іґнорують вимоги закону спілкуватися державною мовою, домігся від низки компаній маркування українською їхньої продукції.

 

 

Розмовляв Тарас БАЗЮК

 

Джерело: Збруч

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s