Марк Фейгін: Створюється враження, що у ФСБ щодо Сущенка є плани на обмін

28 жовтня 2016 р.

1080_600_1476122261-2369Спочатку були надії на те, що нашого колегу Романа Сущенка вдасться визволити з російського СІЗО по гарячих слідах – через відсутність будь-яких доказів провини, через безпрецедентність самого факту арешту акредитованого журналіста-міжнародника. На жаль, цього не сталося. Відтак потрібно готуватися до боротьби за його визволення. І журналісти, громадськість тут – не сторонні глядачі. Від нас теж багато що залежить.

Укрінформ обговорює останні новини з адвокатом Марком Фейгіним.

НА ЗУСТРІЧ ДО ПІДЗАХИСНОГО – ЗА ЖЕРЕБКУВАННЯМ

-Робочий тиждень закінчився у п’ятницю поїздкою до Слідчого управління ФСБ, де вас і Романа Сущенка знайомили з висновками призначеної експертизи. Які підсумки?

-Істотною новою інформацією поділитися не можу. Ми з Романом писали клопотання щодо різних аспектів самої експертизи. Суто процесуальні деталі. І наше спілкування з цього приводу попередньо перенесено на понеділок. Але точний час не призначено і ще можливі додаткові уточнення.

-Але ви ж планували у понеділок бути в Києві?

-Так. Тому якщо не буде перенесення і наступна зустріч в Слідчому управлінні ФСБ з приводу експертизи відбудеться в понеділок, то, швидше за все, в ній, крім Романа Сущенка, братиме участь мій колега.

-Уточніть, будь ласка, ваші плани на весь наступний тиждень.

-Я взяв участь у жеребкуванні для адвокатів, клієнти яких перебувають у СІЗО «Лефортово». Наступного тижня обов’язково потраплю до Романа Володимировича. Хочу нагадати, що 4 листопада в Росії – святковий день, вихідний («День національної єдності», – ред.). Тому відвідати Сущенка планую у другій половині дня в четвер. А з Києва повернуся у четвер вранці.

-У вас там буде три повноцінні робочі дні?

-Ми з Романом покладаємо великі надії на цю поїздку. Я планую поговорити з керівництвом Укрінформу, з керівними особами МЗС України. Потрібно зрозуміти конфігурацію проблеми, виробити якесь загальне розуміння, щоб приходити до конкретного рішення. Повторюся, з російським судочинством надій на виправдувальний вирок немає. Вся надія на обмін. Відтак має бути тиск із різних напрямків: юридичного, дипломатичного, політичного, правозахисного (зараз йде процес визнання Романа Володимировича політв’язнем). І все це має якось збігатися, інакше Романа Сущенка в нинішній ситуації не врятувати. Важливо вже починати розуміти схему реалізації майбутнього обміну. А для цього потрібно реконструювати ситуацію з точки зору російських спецслужб. Деякі деталі навколо «справи Сущенка» демонструють особливу зацікавленість російських спецслужб у цьому українському журналістові… Але якщо обмін, то на кого? У Кремлі люблять говорити про «дзеркальність». Може, йдеться про когось, до того часу заарештованого в Україні у схожих умовах і зі схожими звинуваченнями? Це тільки припущення, здогадки, але вони можуть виявитися продуктивними. І нагадую, що агресивна наступальна позиція захисту – це один із методів, які дозволяють не дати замовчати справу або забалакати її в дрібницях.

УЛОВЛЕНІ ЕФЕСБЕШНІ НАТЯКИ

-Ви сказали про якісь деталі, що дозволяють припустити, що у ФСБ особливі плани у зв’язку з Сущенком.

-У зв’язку з цим хочу згадати засідання в четвер, на якому розглядалася наша апеляція. Підсумки суду очікувані, передбачувані. Але був ряд цікавих показових деталей. Насамперед – Романа особисто привезли до суду. А могли цього не робити, забезпечивши його «присутність» на засіданні через відеозв’язок, як це роблять в безлічі інших випадків. Далі, коли я підійшов до судді з питанням щодо протокольної фотозйомки, він був дуже ввічливий: «Ну що ви, Марку Захаровичу, звичайно. І на оголошення результативної частини запросимо до зали журналістів». І таке ставлення симптоматичне.

-У чому ж?

-Візьмемо найближчий приклад. Тут же в Лефортово перебувають так звані «кримські диверсанти» Євген Панов і Андрій Захтей. Як я розумію, у них зараз важка ситуація. Адвокатів до них не пускають (Дінзе у Панова, Павлов і Новіков у Захтея). Більш за те, кажуть, що Панова зараз «умовляють» відмовитися від консульської підтримки України. А Захтея і «умовляти» не потрібно – у нього є російське громадянство. Ставлення до Сущенка принципово інше. Це не означає, що на нього може чекати виправдання. Це, швидше за все, спокійно реалізована певна схема – можливого обміну. У випадку з Романом вирішено ззовні дотримуватися законності. Це дуже знайома поведінка силовиків. В одному випадку – тортури. В іншому – чи не ті самі опери звертаються на «ви». Все функціонально, технологічно, не бачать сенсу катувати: «Навіщо псувати вигляд людини, яку все одно заплановано на обмін?». При цьому особливо радіти теж не варто. Все це ще нічого не гарантує. Але, повторюся, за загальною атмосферою, деталями поведінки, створюється відчуття, що у ФСБ щодо Сущенка є якісь попередні плани, заздалегідь поставлене завдання.

СТАТУС ПОЛІТВ’ЯЗНЯ У «ШПИГУНСЬКИХ» СПРАВАХ

-Але, виходячи з цієї логіки, за принципом “від протилежного” подальші плани російської влади щодо «диверсантів» Панова і Захтея виглядають досить похмуро.

-Поки так. Адвокати приходили туди, подали необхідні папери. Їх послали. Для світу, у «зовнішньому контурі» справи на цьому все зупинилося. І наразі кейси Панова, Захтея, Сулейманова виглядають безнадійно. Чому я кажу про цю «сусідню» справу? Для ілюстрації того, як важлива публічність, максимально можлива відкритість навіть у «засекречених» справах. Євген Панов і Андрій Захтей тривалий період перебувають практично в ізоляції. І великого галасу у зв’язку з цим немає. Силовики, слідство отримують можливість працювати в комфортних умовах. Що вони і роблять.

-Раніше ви також згадали про те, що зараз йде процес визнання Сущенка політв’язнем? Уточніть, будь ласка, на якій стадії зараз це питання?

-Спілкуюся з цього приводу з Сергієм Давидисом (давно і добре його знаю), який готує відповідні матеріали для «Меморіалу» Є формальна проблема. Для «Меморіалу» необхідний хоч якийсь документ, щоб мати можливість встановити політичне підґрунтя розпочатої справи, переслідування за політичною ознакою. Однак справа засекречена. Мені довелося дати підписку про нерозголошення. Якщо я оприлюдню документи, то мені загрожує кримінальне переслідування за важкими статтями. Виходить замкнуте коло, своєрідна пастка. В цій ситуації я буду займатися тим, щоб слідство саме дозволило мені передати якісь матеріали до «Меморіалу».

-Такі складнощі з визнанням арештованого політв’язнем – безпрецедентна ситуація?

-Зовсім ні. Можна згадати ситуацію з іншими «шпигунами» – Валентином Виговським, Віктором Щуром. Там були точно такі самі проблеми. Відсутність хоча б якихось документів від суду, від слідства. І наскільки я пам’ятаю, ані той, ані інший досі так і не визнані політв’язнями, а тихо, непомітно у «зовнішньому контурі» відбувають свій строк. Дещо інакше склалася ситуація з Юрієм Солошенком. Там довго все було зовсім засекречене. Але потім доступ був відкритий. Правозахисниця Зоя Свєтова отримала можливість опублікувати низку матеріалів. Справа в більшій мірі вийшла в публічний простір. І, врешті-решт, закінчилася обміном. Прямого причинно-наслідкового зв’язку тут немає. Але все ж публічність – це й передумова, і одночасно важливий сигнал.

 

 

 

Розмовляв Олег Кудрін, Таллінн

 

 

Джерело: Укрінформ

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s