Артем Ситник: Поки працює НАБУ, жоден прокурор не може себе відчувати в безпеці

22 серпня 2016 р.

5c409ca-sitnik690Голова НАБУ Артем Ситник усіляко заперечує, що між його Бюро та Генеральною прокуратурою оголошено війну. Він називає це “конкуренцією”, і під час інтерв’ю намагається підбирати найдипломатичніші формулювання.

Це й зрозуміло. За кількістю співробітників його Бюро в десятки разів поступається штату ГПУ.

Але коли “конкуренти” б’ють і катують, – то це, як не намагайся дотримуватися дипломатії, саме війна.

І якщо співробітники ГПУ можуть просто так захопити двох технічних працівників НАБУ і знущатися з них годинами, не усвідомлюючи, що конфлікт неминуче стане публічним, – то як вони поводяться з іншими?

Тим не менш, ніхто з тих, хто проводив затримання, в тому числі сумновідомий прокурор Сус, навіть не відсторонений від справ на час розслідування, яке проводитиме СБУ. На прес-конференції в четвер генеральний прокурор Луценко, не кліпнувши оком, заявив, нібито винні обидві сторони: законодавство порушили і співробітники НАБУ, і прокурори ГПУ.

Тактика Луценко зрозуміла: змішати “біле” з “чорним” – і в результаті отримати “сіре”, розподіливши відповідальність за конфлікт між усіма учасниками.

Луценко наполягає, що в НАБУ працюють колишні прокурори ГПУ. Ситник вважає, що це відверта маніпуляція. “Ми працюємо по-іншому, а вони хочуть доказати суспільству, що ми такі ж самі, як вони”, – вважає директор Антикорупційного бюро.

Хоч він і не визнає війни, в будівлі Бюро ось вже два тижні чергує спецназ НАБУ.

На той випадок, якщо “конкуренція” раптом знову перейде в стадію загострення.

МАЙЖЕ ВСЯ ГПУ ПІДСЛІДНА НАМ У РАЗІ СКОЄННЯ КОРУПЦІЙНИХ ЗЛОЧИНІВ. І ЦЕ, В ПРИНЦИПІ, НЕ МОЖЕ ЇХ ВЛАШТОВУВАТИ

– НАБУ було створено як орган, мета якого протидіяти корупції. Прокуратура завжди була інструментом політичних еліт, який допомагає здійснювати ці корупційні схеми. Ви з самого початку – по різні боки з прокуратурою. Але чому конфлікт виник саме зараз? Які причини?

– Я вважаю, що першопричиною напружених відносин є те, що створенням Національного антикорупційного бюро і Cпеціалізованої антикорупційної прокуратури порушено монополію старої, нереформованої прокуратури на притягнення прокурорів до відповідальності.

Усім прекрасно відомо, що завжди прокуратура сама вирішувала, яких прокурорів віддавати під обвинувачення, а яких – ні.

Зараз з’явився незалежний орган, який непідконтрольний нікому, крім суспільства, і який, фактично, почав цю монополію ламати. Є ряд притягнутих прокурорів, достатньо високого рівня.

Варто згадати наше перше провадження щодо працівника Генеральної прокуратури, який намагався дати хабар за те, щоб потрапити на роботу в НАБУ.

– Це був перший випадок?

– Так. Потім ми викрили в Тернополі декількох прокурорів. Це прокурор міста, перший заступник, заступник прокурора області. Зараз досудове розслідування цієї справи на завершальному етапі. Згодом ми затримали заступника прокурора Київської області. На жаль, це якраз та людина, яка змінила на посаді сумнозвісного “діамантового прокурора“. Потім був затриманий представник Херсонської прокуратури.

Це ті справи, які вже реалізовані.

Є ряд справ, які ще не реалізовані.

– Але ці справи також стосуються прокурорів?

– Так, над ними зараз працюють детективи. Звичайно, це прокуратуру бентежить, бо жоден прокурор не може відчувати себе в безпеці…

– Якщо говорити про відсоток “прокурорських” справ, то це скільки? Десь третина справ?

– Я не готовий називати цифри. У нас є декілька напрямків роботи. Це оперативна робота, аналітична робота, є звернення від народних депутатів, громадян щодо корупційних злочинів прокуратури.

Наприклад, справа щодо розкрадання цукру “Аграрного фонду”, де затримано заступника прокурора Київської області, була зареєстрована на підставі звернення виконувача обов’язків голови “Аграрного фонду”.

– Хто є драйвером відкриття справ на прокурорів?

– Немає якогось постійного каналу. Надходить дуже багато інформації, ми її приймаємо, обробляємо, аналізуємо, перевіряємо оперативним шляхом, реєструємо кримінальні провадження, робота ведеться в цьому напрямку.

Прокуратура, керівництво прокуратури областей, майже вся Генпрокуратура – це ті суб’єкти, які підслідні нам у разі скоєння корупційних злочинів.

Це один з наших пріоритетів, і це, в принципі, не може влаштовувати прокуратуру, яка раніше сама вирішувала, кого притягувати з прокурорів, а кого ні.

– Ви – новий орган в правоохоронній системі, у вас є свої інструменти. Вже багато місяців депутати не можуть прийняти закон, щоб ви мали можливість для здійснення самостійного прослуховування. Якщо порівнювати інструменти, з якими працюєте ви та ГПУ…

– Дивіться: у нас 150 детективів, можливо, буде трохи більше – загальна кількість усього 225 детективів на всю Україну.

В прокуратурі 12 тисяч чоловік, плюс прокуратура тісно співпрацює з підрозділом “К” СБУ, там ще декілька тисяч чоловік, у яких свої оперативні можливості.

Тобто потужності не можна порівнювати взагалі, в принципі. Їх більше в 10 разів.

– Тобто якщо ви кажете, що це не війна, то що тоді….

– Просто у прокуратури більш широка компетенція. У них також є процесуальне керівництво по загально-кримінальних злочинах. Тобто у прокуратури має бути інструмент не тільки по боротьбі з корупцією, у них також великий обсяг займають загально-кримінальні злочини. Тому порівнювати наші кадрові наповнення не зовсім коректно…

У нас відносно невеликий колектив – за законом, 700 осіб.

НАБУ – це функціонально незалежний орган, тому ми фактично невеличка команда детективів, яка за підтримки інших служб намагається розслідувати ці справи.

В принципі, за останні півроку ми вийшли на позитивну динаміку.

НЕЗАКОННЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ – ЦЕ ВЖЕ ПРОСТО ЯКАСЬ НОВА ЕПОХА В ІСТОРІЇ ПРОКУРАТУРИ

(Протягом інтерв’ю Артем Ситник весь час відволікається на телефон. Важко видихає. А потім дзвонить комусь: “Знімай людей, це вже не наша підслідність”).

– Це ви з Луценком листуєтеся? Чому тоді вони вас звинувачують у перевищенні повноважень?

– Найкращий спосіб захисту – це напад. І на зустрічі з президентом, і під час переговорів з генпрокурором я говорив про те, що дії працівників Національного антикорупційного бюро 12 серпня були законними і правомірними.

Спостерігаємо явні спекуляції про те, що працівники НАБУ нібито перевищили повноваження при проведенні негласних дій.

– Вас звинувачують у тому, що не було санкцій на ці дії. Це так?

– Щоб зняти ці питання, я ще раз наголошую: там було два рішення суду щодо проведення негласних слідчих дій – і за конкретною особою, і за конкретним місцем.

Чому я з легкістю прийняв рішення передати для об’єктивності розслідування в СБУ? Тому що ми впевнені, що нічого не порушили.

– Але раніше СБУ звинувачувала вашу співробітницю в тому, що вона начебто пов’язана з корупцією. Не боїтесь, що й у цій справі звинуватять співробітників НАБУ?

– Не плутайте відділ “К”, який співпрацює з тим самим відділом ГПУ (де працює Сус – УП), і головне слідче управління. Це зовсім інший підрозділ. “К” – це не слідчий підрозділ, це оперативний підрозділ.

– Але вони звинувачували вашу співробітницю…

– Ну, складали там протокол, що вона три лекції прочитала.

– Але це також сигнал.

– Так, сигнал. Якби не було спротиву, тоді я б, мабуть, робив для себе висновки, що ми щось неправильно робимо.

Коли ми почали розслідування певних кримінальних проваджень, то, звичайно, з’явилися такі гострі моменти і намагання провести обшуки.

Отже, повертаючись до інциденту 12 серпня, на цьому конспіративному приміщенні знаходилися два технічних, підкреслюю – технічних (!) – працівника. Вони не приймають рішення про проведення негласних слідчих дій – а виконують його.

Рішення про проведення негласних слідчих дій приймає слідчий суддя. Ці рішення є. Вони засекречені судом, тому ми не можемо їх оприлюднити. Але якщо буде наданий дозвіл, ми, звичайно, їх покажемо. В будь-якому разі вони долучені до матеріалів провадження за фактом інциденту, які будуть передані СБУ.

Тож твердження, що технічні працівники НАБУ в чомусь “перевищили свої повноваження” при проведенні негласних слідчих дій, не відповідає дісності.

Далі. Коли працівники прокуратури незаконно позбавили волі цих двох технічних працівників і намагалися зробити теж саме з третім працівником НАБУ – було задіяно спеціальний підрозділ НАБУ, одним із основних обов’язків якого є забезпечення безпеки, в тому числі працівників НАБУ. Спецпризначенці діяли за письмовим розпорядженням керівника підрозділу детективів, затвердженого виконуючим обов’язки директора – оскільки я в п’ятницю був у Львові, відкривав територіальне управління.

Після того, як прокуратура так і не змогла пояснити, чому її працівники позбавили волі двох співробітників НАБУ, і чому вони перешкоджають вільному пересуванню інших працівників – у тій ситуації було прийнято рішення мінімально застосувати примус для того, щоб вивести наших людей, оскільки законних вимог до них не пред’являлося.

Ба більше, на вулиці було заблоковано рух нашого транспорту, один із автомобілів був пошкоджений якимись невідомими людьми.

В процесі сутичок один із представників прокуратури погрожував нашим працівникам вогнепальною зброєю.

– Це ж є на відео.

– До речі, виклали його представники прокуратури. І коли наші люди виходили, на тому ж відео ми бачимо, як Сус кидається на нашого працівника.

Отже, крім погроз про те, що “ви не можете пересуватися, тому що ми так сказали” – жодних інших законних вимог не висувалося.

За таких обставин ми вирішили забезпечити безпеку своїм працівникам, вивели їх з того місця. І коли ті люди, які були незаконно затримані в прокуратурі, повернулися, це стало зайвим доказом того, наскільки правильним було рішення (про застосування спецназу НАБУ – УП).

– Повернулися… через 10 годин?

– Так, із тілесними ушкодженнями. Я був шокований, тому що одразу після інциденту за участі спецназу у нас була розмова з генпрокурором, який, з його слів, дізнався про цей інцидент зі ЗМІ.

Я йому роз’яснив, чому я вважаю, що наші працівники утримуються незаконно – а вони утримуються незаконно, тому що жодних процесуальних документів про їхнє затримання не складалося і не могло бути складено, бо вони не скоїли ніяких правопорушень.

Я йому це роз’яснив, він зі мною погодився і, з його слів, “дав вказівку” своїм підлеглим. І я впевнений, що така вказівка була – звільнити цих людей негайно.

Але, на жаль, генеральний прокурор сів у літак, і близько п’яти годин з ним не було зв’язку. Весь цей час наші люди незаконно утримувалися в приміщенні Департаменту ГПУ з розслідування справ у сфері економіки, їх “звільнив” особисто Сус, і, начепивши на номерний знак свого авто табличку “НАБУ”, привіз їх під будівлю бюро.

Навіщо це робити, я не розумію.

– Навіщо цей цирк після тортур? І ви все ж стверджуєте, що це не війна.

– В одного палець перебитий, в іншого синці, холодною зброєю погрожували.

Відповідно, ми цей факт зафіксували, відвезли їх на обстеження, провели судово-медичні експертизи.

Я, чесно кажучи, був шокований. Тому що не розумію, чому працівники ГПУ, отримавши вказівку генпрокурора про негайне звільнення наших колег, тримали їх ще шість годин, у подальшому навіть склали протокол допиту свідків, так ще й після 22:00.

У мене питання: що вони робили десять годин, чому їх позбавили волі, на підставі якого документу? І йдеться не про райвідділ. Це відбувалося в прокуратурі, в Генеральній прокуратурі! Ми готові дати всі документи слідству, усі пояснення. Але на сьогоднішній день, на мою думку, встановленим на 100% є факт незаконного позбавлення волі двох працівників НАБУ.

Я взагалі ніколи не чув, щоб слідчі прокуратури застосовували тортури. Я ніколи не чув, щоб в прокуратурі незаконно позбавляли волі. Це вже просто якась нова епоха в історії прокуратури.

– Вас не здивувало, що генпрокурор Луценко навіть не відсторонив прокурора Дмитра Суса?

– Здивувало, звичайно, тому що Юрій Луценко сам сказав, що він давав таку вказівку негайно звільнити наших працівників, і що вона мала бути виконана раніше.

І він фактично сказав, що це щонайменше був психологічний тиск, коли люди безпідставно перебувають в правоохоронному органі.

– Тобто сам генпрокурор по суті показує своїм ставленням до Суса, що у нього є департамент, який непідконтрольний йому, а працює, як заманеться?

– Вказівка “негайно звільнити” була виконана, але через сім годин. Тобто це дуже яскраво характеризує, що там взагалі відбувається.

ЄДИНИЙ ШАНС ДЛЯ НАБУ ВИЖИТИ ЗА ТАКИХ УМОВ – ДІЇ В МЕЖАХ ПРАВОВОГО ПОЛЯ

– Ваші співробітники будуть подавати до суду? Відкрито справу?

– Звичайно, відкрито. Взагалі сюрреалістичність ситуації ще й в тому, що справи, які відкриті у ГПУ відносно працівників НАБУ, в яких в ролі потерпілого виступає начальник Департаменту ГПУ, розслідуються самим “потерпілим” та його підлеглими.

Це – прямий конфлікт інтересів.

Що стосується НАБУ, то у нас розслідування цього інциденту було доручено підрозділу, який взагалі не мав ніякого відношення до кримінальних проваджень, в рамках яких проводилися негласні слідчі дії щодо працівників Департаменту ГПУ.

Моя єдина вимога була, щоб в групу процесуальних керівників були включені представник антикорупційної прокуратури, щоб були залучені міжнародні експерти, щоб ця ситуація розслідувалася під жорстким контролем громадськості для того, щоб дати всі відповіді на запитання.

Ми цих питань не боїмося, бо на кожне питання ми дамо відповідь, яка буде вкладатися в правове поле.

Єдиний шанс для НАБУ вижити за таких умов – це відкритість, чесність і саме головне – дії в межах правового поля. Якщо ми, не дай Боже, вийдемо хоча б на півкроку за межі правового поля, цим неодмінно скористаються наші опоненти.

Ми це чітко розуміємо, це є наша єдина зброя, оскільки проти нас працює ціла армія медіаресурсів, підконтрольних тим людям, які хочуть зберегти свій вплив на прокурорів.

У мене є інформація, і не тільки від громадських активістів, про те, що на осінь запланована масштабна медійна кампанія проти НАБУ.

Ми зараз повернули в державу по наших справах більше 50 мільйонів гривень. Це – тільки початок; прокуратура не повертала такі суми по кримінальних провадженнях.

– Але поки що судових вироків не так багато. Чому?

– Нереформована судова система – наш основний ризик. Візьмемо приклад того ж працівника ГПУ, який давав хабар за те, щоб влаштуватися на роботу в НАБУ – навіть по цій нескладній справі досі немає вироку.

Або у нас була ще справа, скерована до суду ще в березні відносно керівника центрального органу державної установи, який обвинувачувався в розкраданні майна. Розгляд справи по суті ще навіть не розпочався. Наступне судове засідання призначене аж на вересень.

Тобто є явні ознаки затягування.

– Навмисні, як вважаєте?

– Іноді так. У нас судова система дуже пов’язана з прокуратурою. Тільки 30 вересня буде набирати чинності законодавство, яке передбачає судову реформу.

В принципі, це є нашою проблемою, бо ми не контролюємо цей процес, а нам конче потрібні вироки для того, щоб люди відчули, що ми працюємо.

Також це має бути відчутним і для державного бюджету – вже бачимо реальну можливість повернути близько 1 мільярда гривень. Тільки по одній справі Онищенка ми не вираховували суму, але там дуже багато і банківських рахунків, і рухомого, і нерухомого майна. Там теж буде велика сума.

– Ви все це арештували?

– Арештували, але стягнути це арештоване майно на користь держави можна буде тільки після вироку суду, який набере чинності. Тобто є успіхи, є справи, є арештоване майно, є перспектива повернення державі…

– Коли буде відбуватися цей вирок, цей суд?

– Судовий розгляд затягується на довгий час, і поки він триває, майно, яке арештовано, не може бути стягнено до бюджету.

ЯКЩО НЕ БУДЕ ПРОГРЕСУ У ВИГЛЯДІ ВИРОКІВ СУДІВ – РАНО ЧИ ПІЗНО НАБУ БУДЕ ДИСКРЕДИТОВАНЕ

– Давайте розберемо кейс Онищенка. Це ж одна з перших гучних справ, яка додає репутації Бюро.

– Так, справа розкривається шаленими темпами, 20 підозрюваних вже є.

Справа складна, але схема вся розкрита. Справа ще допрацьовується. Зараз йде передача матеріалів до Інтерполу, і в подальшому подивимось на реакцію наших британських колег.

Я сподіваюсь, що Велика Британія, яка зробила важливий внесок в створення НАБУ, усе-таки прийме рішення на користь екстрадиції (Онищенка – УП). Я не виключаю, що він може покинути Британію і перебувати на іншій території. Це все питання міжнародного розшуку.

Паралельно ми документуємо, закріпляємо доказами діяльність членів злочинної організації й будемо намагатися якомога швидше цю справу направити до суду. Матеріали по епізодах щодо осіб, які погодились на співпрацю зі слідством, і які забезпечували підроблені аукціонні свідоцтва, вже скеровано до суду.

Власне, схеми махінацій з участю державних компаній, коли газ продавався по заниженій ціні – викриті та вже не працюють.

– У кулуарах Ради кажуть, що справа по Онищенку не була підтримана президентом.

– Скажу відверто, мені ніхто нічого не казав. Це була друга справа, яку ми зареєстрували. Ми почали роботу 4 грудня 2015 року. Перша справа стосувалася екс-народного депутата Крючкова та “Запоріжжяобленерго”.

А друга справа – це якраз газова схема. Було проведено розслідування, і детективи в червні вже змогли реалізувати матеріали і провести затримання.

– Чому обрання запобіжного заходу проти одного з фігурантів “газових схем” Валерія Постного зайняло майже 1,5 місяці?

– Він вдавав, що хворий, ми проводили судову експертизу, було згаяно багато ресурсів та часу.

Це показовий кейс, коли другорядним учасникам дають заставу в 20 мільйонів, а Постному, в якого тільки в одній комірці знайшли кількасот тисяч доларів, дають заставу півтора мільйона гривен. Це смішно. Це якраз той ризик, про який я розповідав – нереформована судова система.

– Як втік Онищенко?

– Він скористався депутатським імунітетом. Усі ці “імунітети” заважають слідству.

Онищенко був і на засіданні комітету, де розглядалось зняття імунітету. Навіть приходив до НАБУ зі скандалом і телевізійниками.

Але коли йому стало зрозуміло, що парламент схвалить рішення про зняття недоторканості, утік.

– У вас ще було дві резонансні справи – “гаманці” – Мартиненко та Кононенко. Як в цими справами?

– У нас в старому законодавстві було таке поняття –”фактова справа відносно особи”. Зараз такого нема.

Ми можемо називати конкретні прізвища, коли є підозра. По справі Онищенка є підозра, яку підписав генпрокурор.

Щодо названих вами прізвищ, є справи, які розслідуються за фактами, пов’язаними з цими особами.

Справа, яку пов’язують з колишнім депутатом Мартиненко, – рекордсмен по кількості міжнародних правових доручень. Ми направили доручення у вісім країн – в тому числі Латвія, Швейцарія, Чехія, Казахстан, Узбекистан. Усю роботу вже зроблено.

Працюємо, аби вже цієї осені вийти на остаточне рішення. Ця справа складна, велика, швейцарські колеги вже роблять провадження.

Щодо так званої “справи Кононенко” – питання стояло в тиску на колишнього міністра Айвараса Абромавичуса. Він дав свідчення, за результатами розслідування ми притягнули виконавчого директора “Нафтогазу” Андрія Пасішника вперше в історії по 344 статті – здійснення тиску на державного діяча.

Знову ж таки, цю справу суд не хоче розглядати, нам вже намагалися повернути її. Судова система чинить опір. Розгляду цієї справи по суті ще не було, хоча вже минуло більше трьох місяців, як НАБУ та САП скерували до суду обвинувальний акт.

– Це питання про відсутність політичної волі та про те, що не достатньо одного-двох антикорупційних органів – має бути ще суд. До речі, була ідея створення антикорупційного суду. Яка перспектива?

– Зараз у нас є шанс провести судову реформу. Верховний суд буде набиратися з нуля, і мені здається – це останній шанс для України запустити судову систему. Щоб вона була не підконтрольна нікому.

Щодо створення антикорупційного суду – цей суд має мати додаткові гарантії по безпеці. В законі, нажаль, є тільки концепція.

Для того щоб розпочати процес запуску такого суду, потрібно внесення змін в законодавство в частині, де йдеться про антикорупційний суд.

Потрібна політична воля для створення такої інституції, яка розглядатиме не тільки справи НАБУ, але й справи ГПУ по старій владі.

– Ідея створення антикорупційного суду – це ідея ваших міжнародних консультантів?

– Перший раз я вступив в таку дискусію у посольстві США.

Чесно кажу, я вважав, що потрібно перезавантажити судову систему в цілому. Хоча потім, коли побачив, як суди не розглядають наші справи, я зрозумів, що хоча б на перехідний період потрібно створити Антикорупційний суд, який буде розглядати ці справи.

Якщо по справах не буде досягнення прогресу у вигляді вироків судів – рано чи пізно НАБУ буде дискредитоване.

Тому для нас критично важливо, щоб вироки були.

– Якщо казати про цифри – то зараз скільки справ і скільки вироків?

– Чотири вироки, де люди йшли на співпрацю. Вироків, де є протидія сторони захисту й обвинувачення, поки що немає.

Взагалі в НАБУ більше 200 справ, 25 проваджень вже скеровано до суду.

Ми розуміємо, що поки можемо розраховувати тільки на власні сили. Для повноцінної боротьби з корупцією країні потрібна повноцінна антикорупційна вертикаль – Антикорупційний суд, Агентство з повернення активів, Державне бюро розслідувань, структури, які працюватимуть разом із нами на єдиних засадах та принципах.

А поки ця “екосистема” буде створюватися, нам доведеться витримувати атаки з боку старих органів, головна мета яких – дискредитація.

Але ми готові.

 

 

 

Розмовляла Анастасія Рінгіс

 

 

Джерело: УП

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Ситник Артем

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s