Чат з Григорієм Вагаповим

20 липня 2016 р.

382810Музикант, байкер та журналіст, лідер гурту “Вперше чую”

Kwitka: Що взагалі спонукало вирушити у подорож Росією, тим більше, зараз, за непростих стосунків між народами?

Григорій Вагапов: Саме те, що між нашими народами зараз непрості стосунки. Коли зовсім просто і зовсім безпечно кататися, це, мабуть, нецікаво. Цікаво, коли тебе пів-Києва відмовляє їхати. Цікаво, коли не знаєш, чим закінчиться ця подорож. Цікаво повертатися додому, відчуваючи себе правим. Можливо, такі подорожі і такий проторений шлях зробить ваші подорожі трошки легшими. Насмілюйтеся і їдьте. Дорога покаже, хто чого вартий.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Viacheslav Vyrozub: Григорий, расскажите, пожалуйста, как относились к украинским байкерам в России?

Григорій Вагапов: Найскладнішим із Києва здавалося перетнути кордон. І коли я під’їхав до кордону з українського боку, до мене прямо одразу, незважаючи на дощ, вибігло двоє чоловіків із автоматами. Поки вони бігли, я вже думав, що приїхав… А потім один із них підбіг і сказав: “У мене — ІЖ!”, а другий сказав: “А в мене — Ява!”.

А далі такий діалог:

— Куди їдеш.

— У Сибір.

— О, дурак!

— Скільки кілометрів?

— 5 тисяч.

— О, дурак! Проїжджай…

З російського боку мене зустрів пузатий начальник зміни. Він говорив уже російською, але те саме. 🙂 “Слушай, у меня Хонда Трансальп, шестисотка. Она не держит холостой ход. Почему?”. Поки я йому пояснював, він не підпускав до мене жодного іншого працівника митниці. Не дивилися ні документи, ні що у мішках — пошкодував, що не взяв сала. 🙂

У самій Росії жодного прояву агресії до українського байкера — а я проїхав увесь шлях у вишиванці.

Я би сказав так, байкерське братство в тому і полягає, що коли тобі потрібна допомога, її надають без жодних запитань, ґречно і по-сибірськи, з пельменями ( до речі, чим далі в Росію, тим гірший готують борщ, і тим краще пельмені:)).

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Dinara: Сколько километров было преодолено за это путешествие, сколько дней в сумме длилось? Какой был маршрут? Что в этой дороге далось сложнее всего?

Григорій Вагапов: Загалом 12 тисяч кілометрів (мотодальнобійники завжди трошки прибріхують). 🙂

Маршрут: Київ — Орел — Пенза — Уфа — Новосибірськ — Кемерово — Гірський Алтай — Новосибірськ — Ірбіт — Іжевськ — Тамбов — Липецьк (фабрика “Рошен” гарно працює) — Курськ — Київ. Найскладніше далися 1450 кілометрів за одну добу. Загалом поїздка тривала 21 день.

Alia: Чем впечатлила Сибирь?

Григорій Вагапов: Мабуть, величезними відстанями і буревіями, через які мені довелося проїхати. Але навіть у найскладніші моменти я завжди відчував підтримку моїх друзів у Сибіру. Вони, як один бородатий, ззовні страшний, як смерть, але дуже хороші та душевні люди. Якщо у мене буде можливість, то я обов’язково до них з’їжджу ще.

Dinara: Самое яркое впечатление мотопутшествия?

Григорій Вагапов: Коли їхав на Курган, зупинився на роздоріжжі, на якому не було знаку, куди мені їхати. Через 30 секунд ззаду мене зупиняється старенька “Волга”. Із неї з диким ревом вибігає четверо людей, вони підбігають до мене, беруться за руки і починають співати Гімн України. Потім один підійшов до мене впритул і питає: “Братан, ты из Одессы?”. Я кажу: “Ні, з Києва”. Той на мить спохмурнів, а потім махнув рукою: “Годится!” І далі продовжив співати Гімн України…

Це були українські заробітчани, які вже давно живуть там.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Dinara: Вдохновила ли поездка в Сибирь на новые песни?

Григорій Вагапов: Так. Навіть не сама поїздка, а можливість побути величезну кількість часу самому. Коли їдеш 19 годин поспіль, то і співаєш, і танцюєш, і складаєш пісні. Але поки що не сформулював жодного слова. Думаю.

Paulina: До речі, а що після подорожі в Сибір? Навколосвітня подорож?:)

Григорій Вагапов: У планах є доїхати до Магадану. Гулаг, Байкал тощо — ці бренди мене дуже приваблюють. Я вважаю, що це реальні плани найближчі кілька років.

Навколосвітня подорож — це дуже гарна ідея. Але їхати швидко означає не побачити світу, а просто втомитися від нього. Тому хочу придумати концепцію, коли можна було б їхати довго та лишатися на тривалий час у різних країнах.

Natalie: Враховуючи, що ви щойно повернулися із Росії, де в тому числі й виступали, скажіть, ви готові на будь-які і будь-де виступи там, чи все-таки висуваєте якісь умови до концертного майданчика? А раптом тут більшість не зрозуміє таких вояжів?

Григорій Вагапов: Я готовий виступити навіть в ЛНР і ДНР, але гонораром за свій виступ я би бачив кількох звільнених українських військових. Можна сказати, що це — пропозиція.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Iron: Начебто ж раніше ходили чутки, що ВЧ заборонені в Росії за гімн Євромайдану “Не треба”. А як же вдалося прорватися тоді в Росію, з боєм, прискіпливим доглядом на кордоні, чи то були просто чутки?

Григорій Вагапов: Виступ гурту “Вперше чую” справді заборонили на мотофестивалі “Повний газ” у Кемерово два роки тому. Саме тому цього року я поїхав сам, поїхав на мотоциклі, поїхав як звичайна людина, і мій виступ на фестивалі до останнього моменту був під питанням. Я вийшов на сцену у складі гурту “Новий день” з Кемерово. Таким чином, ми обійшли формальну заборону. У хлопців, музикантів, які зі мною грали, теж були побоювання, бо влада звернула їхню увагу на те, що виступати зі мною не слід. Але рокери — це відчайдушно сміливі люди, і цей імідж треба іноді підтверджувати. Дякую хлопцям з “Нового дня”, вони — справжні рокери.

Gallina: Расскажите об экстрим-выступлении — на Арбате, которое было уже довольно давно, но все же? Как там воспринимается украинская речь и украинец вообще?

Григорій Вагапов: Совершенно нормально. Половина Москвы — это украинцы, а вторая половина — узбеки. Выступление на Арбате — очередной наш экспромт в рамках проекта “Тревожные кабаны — за мир”.

Как только мы приехали на Арбат, к нам сразу же подрулили двое полицейских: “Что вы здесь делаете? У вас нет разрешения на съемку”. А группа “Аттракцион Воронова”, с которой я играл, привезла полный состав — три “клавиши”, барабанная установка, бек-вокал, две гитары — все это было похоже на небольшой митинг. Полицейским ответили так: “Ребята, здесь присутствуют байкеры из четырех стран: Украины, России, Белоруссии и Молдовы. И если вкратце, то мы — за мир”. Молодые парни, полицейские почесали “тыкву” и ответили: “Мы — тоже. У вас 40 минут”. Так мы и записали видео на песню “Чоперок”.

Интересная деталь — хозяйка бара, в котором мы брали свет, после нашего выступления подошла ко мне и сказала: “Какая прекрасная песня. Как отлично пели ребята-белорусы”. :)))

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред
Григорий Вагапов, Вперше чую

Главред

Tilda: Грицю, чи всі оточуючі тут, в Україні, зрозуміли поїздку до Росії, чи всі адекватно сприйняли? Чи не накинуться потім, як на Лорак, що туди за “самоварами” їздила?

Григорій Вагапов: Люди, які мене знають, поганого про мене скажуть. Точка зору людей, які мене не знають, мене не цікавить. Я впевнений, що моя поїздка — це прояв народної дипломатії, і що у відповідь із Сибіру до мене приїдуть мої товариші, які на власні очі побачать, що все, що говорять про Україну поганого, неправда.

Kwitka: Чого з життя росіян ви категорично не сприймаєте, а у чому, навпаки, українцями непогано було б узяти з них приклад?

Григорій Вагапов: Немає різниці між росіянами і українцями. Ми живемо однаковим життям. Що їм, що нам круто було б не дивитися телевізору. Можливо, війни б і не сталося.

Simka: Раніше ви точно бували в зоні АТО з концертами, а як останнім часом? Чи практикуєте ще такі виступи? Що загалом сьогодні думаєте, які висновки робите, дивлячись на те, що відбувається на Донбасі?

Григорій Вагапов: Вважаю, що війну треба припинити будь-якою ціною. Тому навіть у концертах в АТО буду говорити людям про мир і запрошувати їх сідати на мотоцикл і дивитися на цей чудовий світ своїми очима. У війні немає правди. На даний момент це бізнесова гра, в яку бавляться нелюди.

Nemo: Як сприймали ваші виступи українські військові в АТО? Чи до пісень їм там? Взагалі, не уявляю, як вам вдається виступати на передку — туди ж, напевно, не привезеш все, що потрібно для повноцінного концерту. Чи ви граєте акустично?

Григорій Вагапов: Це завжди акустичні виступи. Більше того, останнім часом я граю більше для військових у шпиталях чи для тих, хто перебуває на ротації. Але, виїжджаючи туди, на “передок”, я намагаюся грати веселих пісень, бо смуру і смутку людям там вистачає.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Lapa: Что бы вы делали, если бы пришла повестка в армию?

Григорій Вагапов: Мені приходила повістка в армію. Я сходив до військкомату, заніс довідку, що я — батько багатодітної родини.

Simka: Чи підтримуєте ви ідею про повну заборону російського медіа-продукту в Україні на час війни?

Григорій Вагапов: Підтримую ідею про створення хорошого українського медіа-продукту, який зможе конкурувати з будь-яким іншим. Адже заборона російського продукту не гарантує розвитку українського. А те, що у нас протягом останніх десяти років нічого українського у медіа-сфері не робилося — це факт.

Simka: Як ви ставитеся до запровадження квот на українську музику у вітчизняних ефірах?

Григорій Вагапов: Поки що не відчув, що українські радіостанції прямо кинулися шукати українських виконавців, щоб заповнити ефір. Хотілося б, щоб такий захід дав поштовх для розвитку української музичної індустрії. Шанс є.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Vega: Чи охоче українські музичні телеканали і радіостанції беруть в ротацію кліпи та пісні Вперше чую? За вашим власним досвідом, українським колективам відкрита дорога, чи хтось або щось чинить опір при просуванні українських колективів на “велику сцену”? З чим саме виникає найбільше проблем?

Григорій Вагапов: Через відсутність у нас музичної індустрії, українським гуртам в Україні важко. Мені здається, що легше стати відомим у Росії, і тоді автоматично тебе візьмуть всі українські радіостанції та телеканали.

Щодо “Вперше чую”, як не дивно, жодна українська радіостанція — ні “Радіо Рокс”, ні “Джем”, ні жодна інша — не шукають нового контенту, а, швидше, відписуються від нього. Мені б хотілося, щоб діалог із радіостанцією для українського музиканта звучав наступним чином: не просто “Ні, ми вас не беремо в ефір”, а, наприклад, “Підправте тут музику, тут — текст, наблизьте пісню до нашого формату, і ми її візьмемо”. Таким чином є поступ, є робота над матеріалом. Інакше усі нові записані пісні лягають у стіл.

Valeriy: Чому ні майдани, ні війна, ні загибель людей — нічого не підвищує рівень політичної культури, моральні якості українських політиків?

Григорій Вагапов: Я думаю, що треба відповідати за власну культуру. Я не представляю українських політиків — я представляю українських байкерів і взагалі простих пересічних українців. І представляв байкерів і у Сибіру. Тому намагаюся завжди виглядати краще, ніж наші політики.

Malinka: Какие у вас впечатления от выступления и победы Джамалы на “Евровидения”? Как думаете, Украина готова к проведению конкурса у нас в следующем году? Вы не планируете принять участие в нацотборе — а вдруг?

Григорій Вагапов: Я радий, що Джамала “зробила” “Євробачення”. Але я не знаю, наскільки це важливо в європейському масштабі. “Євробачення” — це конкурс фріків, і отримувати з цього якісь політичні дивіденди — не дуже коректно.

Я не планую брати участь у “Євробаченні”, але в Україні, думаю, все пройде на ура. Після гей-параду нічому не дивуюся. 🙂

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Fanni: Чи вважаєте ви “Вперше чую” частиною українського шоу-бізу? Чи, на щастя, ВЧ існує окремо від нього?

Григорій Вагапов: Взагалі не вважаю, що в Україні є шоу-біз як такий, як бізнес. Саме тому переважна більшість українських медіа-ресурсів користується російською або європейською підказкою, бо в Росії і Європі шоу-бізнес на хорошому рівні. Там існує “соціальний ліфт” — від написання хорошої пісні до популярності. Тому український топ-менеджмент, дивлячись на те, що в Росії чи Європі якась конкретна пісня стала популярною, може спокійно ставити цю пісню в ефір, бо люди у нас однакові, і їм теж це сподобається. Саме тому в Україні ніхто не поспішає ризикувати і ставити в ефір українців із невідомими речами.

Natalie: Ви вірите у виховну функцію музики, тобто що музикант за допомогою власної творчості може впливати на свідомість людей, формувати смаки, позицію? Чи здатна музика викорінювати хвороби суспільства, по-вашому?

Григорій Вагапов: Я вірю в народну дипломатію. Коли ти бачиш хорошу людину з країни, про яку говорять, що вона вся погана, відбуваються зміни у свідомості. Взагалі раджу дивитися на світ власними очима і не вірити нікому і нічому, чого ви не бачили на власні очі. А особливо — національним телеканалам. Музика не лікує — вона пробуджує. Не можна розбудити людину, якщо вона не спить. А телебачення — то вічна колисанка.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Figaro: Чи бувають у вас виступи за кордоном? Чи плануються?

Григорій Вагапов: Виступи будуть там, де є байкери. А оскільки байкери є всюди, то будуть виступи і за кордоном. Шкода, що з Європи я на озброєння взяв тільки кілька слів “курва” і “холєра” — дуже допомагають. 🙂

Vega: Чи можна в Україні прожити тільки музикою, вам це вдається? Чи музика — не єдиний ваш заробіток?

Григорій Вагапов: Я нещодавно підбивав підсумки минулого року і зрозумів, що я витрачаю втричі більше, ніж заробляю. А різниця — я не знаю, звідки вона береться. Я так розумію, що мене підтримують мої товариші. Бо займатися виключно музикою в Україні — це суцільна благодійність. Але я впертий, і маю надію, що мені вдасться, можливо, трошки повернутися до журналістського досвіду. Навіть із цієї поїздки до Сибіру я привіз багато відео — хочу зробити документальний фільм.

Alia: Коли новий альбом?

Григорій Вагапов: Не знаю. Записали кілька пісень. Фінансової можливості продовжувати записи немає ніякої. Трошки розгублений, навіть думаю про те, щоб скасувати “Вперше Чую Фест” на Черкащині. Стомився робити за дешево абияк — хочеться робити добре. Шукаю варіанти.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Petro: Коли там “Вперше Чую Фест”? Як триває підготовка? На які кошти сьогодні живе фестиваль?

Григорій Вагапов: Серйозно подумую про те, щоб цього року взагалі його не проводити. Немає ні сил, ні ресурсів. А робити абияк не хочеться. Нині він заявлений на 19-21 серпня, але будуть зміни.

Vega: На яку пісню буде наступний кліп?

Григорій Вагапов: Мова може йти про перший кліп, а не наступний. Бо серйозно ми ще кліпів “Вперше чую” не робили. Хотілося б зняти його на пісню “Чоперок” — справжню байкерську історію, яка могла б стати легендою, тому що ця пісня вже стала міжнародним байкерським гімном. Ще хотілося б зробити кліп на пісню “Сузукі Бандіт 400” — саме як застереження для байкерів — не сідайте за кермо без екіпірування.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Vega: Повернення Кутєпова до гурту “на постійно” не планується? Чи будуть ще такі разові акції возз’єднання “Тетраколору” за певної нагоди — чи то квартирник, чи то день журналіста? До речі, квартирників там на обрії у планах нема?

Григорій Вагапов: З Богданом ми працюємо по його можливостям. Принаймні раз на рік — на День журналіста — ми точно граємо разом. Тому будь-які виступи і формати можливі, просто це не сплановано, а ситуативно.

Квартирники будуть — повідомлятиму окремо.

Gallina: Несколько лет назад вы писали обращение к лидеру ДДТ Юрию Шевчуку. Чем закончилась история, он откликнулся?

Григорій Вагапов: История закончилась тем, что мы выложили новую хорошую песню в интернет — “Сад”. Шевчук не откликнулся. Выходить на него как-то по-личному, пока не хочется. Будет возможность — шепну.

Alia: Какие впечатления от съемок в клипе “Тартака” на песню “Жити”? Здорово вышло!

Григорій Вагапов: Хороша ідея — збирати багатьох талановитих людей в одному кліпі. Для мене цей кліп — ще й можливість перезнайомитися з творчою українською інтелігенцією.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Figaro: Байкерство — це хобі чи стиль життя, чи сценічний образ?

Григорій Вагапов: Це — моє життя. Такого не вигадаєш. І всі ці історії, які я розповідаю, — це справжнісінька правда, у тому їхня цінність. Мрію зняти серію новел про найколоритніших персонажів із байкерського руху.

Paulina: А чому припинилося ваше головування в клубі “Нічні птахи”? Як на сьогодні, ви б оцінили розвиток та розмах байкерського руху в Україні? А ставлення пересічних людей до байкерів — адекватне чи стереотипне? Дякую.

Григорій Вагапов: Я перестав буди президентом МС “Нічні птахи”, бо зрозумів, що мотоклуби все ж таки роз’єднують людей, а музика об’єднує. Ми й далі дружимо з хлопцями, я виступатиму на їхньому фестивалі у перші вихідні серпня — “Дорога на Січ” у Черкасах. Дуже радий, що вони зрозуміли мій непростий вибір.

З кожним днем на вулицях наших міст все більше і більше мотоциклів і двоколісного транспорту взагалі, тому ми приречені на стрімкий розвиток мотокультури в Україні, і у нас для цього багато чого є. Навіть мої пісні-історії, як, наприклад, “Сузукі Бандіт 400”, для людей, які вибирають свій перший мотоцикл, це конкретне застереження. Взагалі, я маю упередження проти спортивних і дорожніх мотоциклів: у наших реаліях єдиний більш-менш безпечний вид транспорту — це або “Ендуро”, або “Чопер”.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Ставлення пересічних людей до байкерів нехай лишається стереотипним, тому що це дає нам, байкерам, можливість більше спілкуватися один із одним, а не людьми ззовні. Людям це цікаво, і хто не боягуз, той завжди підійде і запитає — і йому дадуть нормальну відповідь.

Smilik: Григорію, ви часто порушуєте правила дорожнього руху? Тільки чесно:) Для вас сигнал світлофора — це рекомендація чи чітке правило, наказ?:) Буває сідати за руль “під мухою”?

Григорій Вагапов: Правила порушую постійно, регулярно і з задоволенням. Тому що мотоцикліст у місті має пам’ятати просту істину: ти можеш бути правим, але мертвим. Тому сигнал світлофора — це привід уважно подивитися на дорогу і їхати так, як вважаєш за потрібне.

З поліцією я не сварюся, бо не зупиняюся. 🙂

За кермом і за мікрофоном — не п’ю.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Lapa: Где круче и интереснее дороги — в России или тут?

Григорій Вагапов: У нас характерна особливість — те, що буквально через кожні два-три кілометри нове селище, місто чи якийсь хутір. У Росії — виїхав із міста, 800 кілометрів лісу і — наступне місто. Величезні простори. Буває так, що коли їдеш цілий день, то перетинаєш і часові пояси, і гори, і ріки. В Україні аж так розігнатися не можна. Тому я люблю Україну. А якість доріг у Росії — ідеальна. Майже як у нас. 🙂

Lapa: Когда при длительном путешествии на байке наступает самый критичный момент, и хочется повернуть назад?

Григорій Вагапов: П’ятий і шостий день — найскладніші у мандрівці. Втома накопичується, і в якийсь момент розумієш, що не отримуєш жодного задоволення від їзди на мотоциклі. Але допомагає дитяча присипка і хороший сон.

Fanni: Розкажіть, як починалося ваше музичне життя. Пам’ятаєте свій перший виступ? Ви маєте музичну освіту? Якби не музика, то чим би ви займалися?

Григорій Вагапов: Я закінчив музичну школу за класом скрипки. тільки недавно у мене з’явилася електроскрипка, і я відновлюю свої навички гри на цьому інструменті.

А мій перший виступ у якості співака був у Катеринопільському будинку культури — я співав Цоя.

Я би займався тільки мотоциклами тоді. І все одно став би музикантом, тільки пізніше і, можливо, не таким відомим. 🙂

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Anastasia: Як говорять, у дитинстві все здається інакшим: дерева вищими, трава зеленішою, морозиво смачнішим… 🙂 А які у вас найяскравіші спогади про дитинство? І яка правда з дорослого життя для вас у дитинстві стала найбільш вражаючою (сумніваюся, що правда про Діда Мороза)?:)

Григорій Вагапов: Пам’ятаю, як у дитинстві я у білій шубці впав у калюжу солярки, і мене діставали звідти. Це було на Мисі Шмідта — це крайня північна точка Радянського Союзу. Маю надію, наступного року туди доїхати на мотоциклі.

Nemo: Чи демонструють ваші діти бажання піти шляхом батька, займатися музикою? І чи бажали б ви для них долі артиста?

Григорій Вагапов: Мої діти зі мною грають на різних музичних інструментах, але, наприклад, доньку, якій 12 років, я не зміг “уламати” займатися музикою — вона займається танцями. А троє моїх хлопців — ще малі. Але байкер має вміти грати на гітарі хоча б одну пісню — “Чоперок”, тому їх це не мине у будь-якому випадку. 🙂 І, взагалі, я і троє синів — це вже мотоклуб.

Figaro: У вас у пісні співається, що кожному мрія пасує… Про що мрієте ви — в особистому плані та глобальному?

Григорій Вагапов: Мрію про мир. І в особистому житті, і стосовно всієї моєї країни. Більше не хочу воювати. Хочу жити. Довго і щасливо.

Григорий Вагапов, Вперше чую

Григорій Вагапов Главред

Надія Майна

Фото Інни Соколовської

 

Джерело: Главрєд

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "Вперше Чую"

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s