Ірина Луценко: У нас в сім’ї паритет. Але я – міністр фінансів, бо – математик

4 липня 2016 р.

https://i0.wp.com/static.ukrinform.com/photos/2016_07/thumb_files/1080_600_1467621398-5855.jpgУ скромному кабінеті народного депутата України Ірини Луценко є кілька фото: чоловіка періоду ув’язнення та її – періоду Об’єднаної опозиції. Мою увагу привернуло одне. Те, де вона тримає в руках рукавиці. Відома історія, Луценко в тюрмі шив рукавиці. Ірина тоді викупила всі рукавиці оптом, возила їх по мітингах із закликом: «Щоб робити важку роботу, боротися проти режиму, потрібні рукавиці. Ось вони. Їх шиє мій чоловік». Це був гарний хід, вироби розліталися «на ура». 

– А ще, Ірино, я пам’ятаю вашу першу промову як кандидата в народні депутати на Софіївській. Це був з’їзд опозиції, а ви закликали боротися, кожен на своєму місці, хто чим може. Я подумала, що навіть, якщо виступ вам написав чоловік, то ви добре його донесли, – коментую я фото, побачивши, що вона перехопила мій погляд.

– Чоловік не пише мені промови, та промова була написана мною і завчена, бо це були перші публічні виступи, я боялася говорити на загал. Але я в школі займала перші місця на філологічних олімпіадах, я писала ессе, дуже гарні твори, і можу з Луценком позмагатися в питаннях виступів, Максим, – показує на свого помічника, – свідок. Мені ніхто ніколи не пише промов, я пишу сама і виступаю сама. У мене дві вищих освіти: математична та економічна. Я займалася бізнесом, завжди була фінансовим і кризовим менеджером. І в принципі, не прагнула публічності. А потім чоловік пішов у тюрму, та тих пів-України, які дружили з міністром внутрішніх справ, десь поділися. Нас залишилося п’ятеро – Лариса Сарган, двоє друзів, мій водій, і все. І комусь треба було виходити на таку публічну площину. І ми п’ятеро, бо я представляла тоді «Самооборону» Луценка в тих восьми партіях об’єднаної опозиції. І публічність, камера були для мене випробовуванням. Писати я вміла, говорити у своєму оточенні – так, але виходити на камеру було важко. І я просто собі заборонила думати про дурниці, тому що була зовсім інша мета. Я викинула все це, і все. Я вимушена була робити цю роботу.

– Я подивилася ваш депутатський доробок, як ішла до вас. Вашому особисто, або у колективному авторстві, належить близько 60 законодавчих актів. Вони стосуються мінімум п’яти тем. Який напрямок ви вважаєте для себе пріоритетним?

– Стамбульська конвенція – її повна назва «Про запобігання та протидію насильству стосовно жінок, а також боротьба з цими проявами». Це дуже болісна, хоча не дуже усвідомлена, не дуже озвучувана у суспільстві тема.

Чому саме в Україні вона зараз назріла, і чому хочемо ратифікувати Стамбульську конвенцію? За останніх п’ять років міліція фіксує зростання фактів домашнього насильства із 110 тисяч випадків до 165 тисяч. І це тільки те, що фіксує. Справа Оксани Макар, коли врадіївські гвалтівники знущалися над беззахисною дівчиною, наслідок проявів домашнього насильства, які проявилися у такій екстремальній формі. Три мільйони дітей щороку спостерігають за актами насильства, і є жертвами цього насильства. 95% – 99% жінок і дітей, які пішли на вулицю і стали безхатченками, пов’язують це із домашнім насильством. Більшість таких історій повторюються: батько бив, знущався, гвалтував, діти або жінки не витримали, пішли з хати. Із 100% жінок, які потрапляють в лікарню при побитті, 50% – вагітні. Коріння багатьох соціальних негараздів – у домашньому насильстві.

Ця проблема просто не артикульована в суспільстві. Притулки, відповідно навчені соціальні служби, «гаряча лінія», безплатна адвокатська допомога і правильно навчені поліцейські з «зеленими» кімнатами для жінок, з кімнатами для підлітків. З суддями, які будуть розглядати оці питання згвалтування, інтимні, про які соромно говорити. Захист жінки, якщо вона згвалтована, побита, якщо (простою мовою кажучи) вона прийшла в нічній сорочці, з дитиною, вимагає окремих навичок. Бо це зрозуміло, що її забрали з дому, і її там били. Медик повинен знати, що йому треба: звернутися, зняти побої, заховати ту жінку, не відпустити її додому, подзвонити в соціальну службу і т.д. Все це має стати реальністю.

Насильство – не проблема бідності. Це проблема ставлення до поняття рівності. Гендерна проблема, про яку не люблять говорити. Ми постійно забуваємо, що жінка, яку б’ють, вона такий самий громадянин України як і чоловік – громадянин України, де Конституцією України передбачено рівні права проти насильства.

– До речі, про рівність. У вас дома паритет з генпрокурором чи як?

– Паритет. Луценко, коли у мене були досягнення, не приховував, що він пишається мною. Колись я працювала в Антимонопольному комітеті, була слідчим. Після курсів прикладної математики людина вдається до аналітичної роботи. Перевірка Антимонопольного – непроста річ. Треба перелопатити законодавство, накласти його на практичні речі, подивитися їхні накази, перевірити як вони там ту антимонопольну конкурентну політику формують, видати результат порушення, правильно його описати, йти в суд. І я бачила, що Луценко пишався мною, коли я перевіряючи, наприклад, «Росаву» (Білоцерківський шинний завод) за 5-10 днів змогла знайти порушення.

У нього були свої досягнення, але у мене були свої, вони не були публічними, але вони вимагали інтелектуальних зусиль та знань. І при тому, що вся домашня робота робилася, але оця паритетність і десь таке підстьобування: роби ще більше, оце так в сім’ї заведено у нас. Наприклад, коли у Юри були важкі моменти, я теж могла його змотивувати.

– Як?

– Згадую 2007 рік. Тоді Юлію Володимирівну зняли з прем’єрства, а Луценка з міністерства. Він каже: це навала Януковича, вона страшна просто. Пам’ятаю, лежить вдома, день лежить, два лежить, три, на риб в акваріумі дивиться. Переговорив з Кириленком, Катеринчуком, з тим, з тим, всі розчаровані. А для мене це нестерпно, мій Луценко лежить, такого бути не може. Я принесла каву та запитую:  «Чого ти лежиш? Треба щось робити. Ти що здурів? Ти водив на Майдані тисячі людей. Вставай. Нащо тобі ті політики, у тебе є люди, які за тобою підуть. Організовуй мітинг, оголошуй, що ви приїдете, розкидайте листівки, тобі вірять, вставай і йди. Я його підняла, перший мітинг був у Вінниці, він зібрав 8 тис. людей. На мітинг Самооборони в Сумах уже через три місяці було 40 тисяч.

Ви говорите про паритетність? Не знаю, як її виміряти у подружньому житті. Бо ще був такий момент. Коли проти Юри порушили справу, то до нас Москаль тоді прийшов і сказав: «Юра, тебе арештують, думай». Юра прийшов і каже: «Іра, мене арештують». А я кажу: «Ми нікуди не поїдемо. Ховатися, через те, що кажуть, що ти День міліції неправильно відсвяткував? Чи що квартиру неправильно дав? Їхати з такою ганьбою? Кажу – ні, так не може бути, залишаємося, і ти сідаєш. Треба буде – вісім років до тебе ходити будемо, я тебе буду захищати. Беремо адвокатів і працюємо. І ми працювали. Так якось вийшло, що наполягла жінка, щоб чоловік пішов у тюрму.

– А хто у вас у родині міністр фінансів?

– Я, – сміється,  – я займалася бізнесом, бо Луценку не до того було. У нього політика, він гуманітарій, при тому, що ми з ним закінчили один факультет – електрофізичний, і у нього була спеціалізація електронна фізика, електронні прилади, а у мене була прикладна математика, але він дуже глибоко знає історію, мови йому даються легко будь-які. Він, як журналіст, дуже гарно пише, весь час читає, це відчувається навіть у його мові, він і романтичніший, я, мабуть, більш прагматична.

– Я люблю серіал «Мадам держсекретар». Там гарна пара: держсекретар США та її чоловік, розвідник і богослов.  І ось вони дотримуються правил доступу до інформації, не говорять вдома про справи. І вони почали говорити про політику тільки тоді, коли їм дозволив голова адміністрації президента. Є у вас вдома якісь теми табуйовані, чи у вас до всього доступ?

– Є такі теми. Юрій Віталійович спілкується ж напряму, він починав радником Президента, і навіть тоді, коли він був міністром внутрішніх справ, є теми, на які він просто не розпочинає розмов. Напевно, я знаю більше, ніж інші, напевно, я знаю прогнози. Але у нього свій політичний рівень. Втім поточну ситуацію ми з ним обговорювали завжди, у нас були страшні диспути. Навіть коли він був керівником нашої фракції, він приходив, сварився зі мною, бо ми голосували врозріз, я мала завжди свою думку. Я собі дозволяла голосувати і проти, і утримуватися.

– Хто дітей виховував?

– Щоденно я. Напевне, я більше муштрую, а Луценко прищеплює їм смак до книжок. Вони ходять на виставки, разом гуляють, у них є свої чоловічі секрети. Він у них формує чоловіків, а я привчаю до організованості.

І ви знаєте, у нас так якось діти розділилися, перший – копія я, він інженер дуже добрий, технар, а менший – копія Луценка, навіть зовні. Ті самі звички, він знає історію, навіть досконаліше ніж чоловік, історію зброї, битв, він цікавиться глибокими речами, він знає ботаніку, всі види китів чи види коників. І у сенсі почуттів – добрий такий, як Луценко, великодушний, гуморист. Але Луценко сформував почуття відповідальності в дітях, і це дуже яскраво проявилося в старшому синові. В 2007 році, коли Сашко вже закінчив школу і пішов до інституту, в нього виявили рак щитовидної залози. Ми три роки його опромінювали. У нього немає щитовидної залози, і по всіх медичних показниках він мав би бути інвалідом ІІ групи. Але він відмовився, сказав, мені ніяких пільг не треба, ходить в залу, качається, працює, він хороший бізнесмен, він дуже гарно спілкується з людьми, і коли почали формуватися добровольчі загони, Сашко писав п’ять разів заяву. Він п’ять разів не проходив медичну комісію, комісія не підписувала йому, тому що він гормонально залежний. На шостий раз Гелетей, який тоді керував замість Муженка армією, подзвонив Луценко і каже: «Слухай, щось роби зі своїм старшим сином, бо він сидить, ночує під кабінетом керівника медичної комісії і каже, я тебе не випущу, підпиши мені, я все одно піду на фронт». То Юра прийшов і каже мені: «Сашка, каже, втіхаря ходить і пише заяви безкінечні, треба втрутитися». Я кажу, ми мусимо втрутитися, давай його кудись в армію. Ми запитали: «Сашко, куди ти хочеш?» Він каже: «Хочу в артилерію, у зенітні війська». І Юра особисто його завіз в Одесу, їх відправили одразу в Миколаївську область на полігон на навчання.

Навчання мали відбуватися 2,5 місяця, через чотири тижні Саша дзвонить і каже, забирай мене, відправляйте мене в іншу артилерійську частину, в 95-ту. Бо вони під Волновахою, і їх будуть перекидати в Піски, я вже все вмію, я керую установкою, у мене в розрахунку восьмеро людей. Я готовий воювати. Сашка перевели в іншу частину, спочатку під Волноваху, а потім він півроку був у Пісках, підтримували наших кіборгів.

Сашко відслужив. Це було, звичайно, півроку безсонних ночей, але коли журналісти мене питали, як ви себе відчуваєте, я казала, а як всі інші мами. Ми відправляли сина чесно, ні під охороною, він все ніс зі всіма. Коли він прийшов, три місяці в нього були психологічні проблеми, як у всіх, хто з АТО приїхав, був посттравматичний стан, він дратувався, потім відійшов, нормально все.

– А вам доводилося критикувати генерального прокурора?

– Критикувати генерального прокурора швидше, ніж за місяць після призначення. Трошечки мало часу, правда? Система включає 25 областей, і вона передбачає дуже серйозні чистки.

Я дуже не хотіла, як дружина, щоб він ішов генеральним прокурором, тому що я знаю, що від любові до ненависті один крок. А коли суспільство вимагає миттєвих змін, коли має високі очікування… Ми очікуємо такої лавини критики, ми до неї як би готові, ми відчуваємо відповідальність. А Юра працює 20 годин на добу: там п’ять годин поспати і на роботу зразу. У нього колосальна кількість зустрічей і непочатий край роботи.

 

 

Розмовляла Лана Самохвалова, Київ

Фото з сімейного архіву.

 

 

Джерело: Укрінформ

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s