Роман Кріль («Очеретяний кіт»): Ми пишемо мемуари маленьких людей

6 квітня 2016 р.

Роман Кріль, Очеретяний кіт, музика ВінниціВінницький гурт «Очеретяний кіт» відзначив власне 20-річчя виходом нового альбому. Робота «20 кроків» лише доводить те, що за весь цей час у творчості команди мало що змінилося. 14 треків — нових і давно знайомих, уперше в історії «Котів» записаних в повноцінних студійних умовах. І хоч сам «Очеретяний кіт» не вважає власну музику фольк-роком, але фольк тут — це передовсім не зміст, а форма, місток між минулим і сьогоденням, на довгому шляху через який ліричний герой може запросто пересісти з чумацьких волів на приміську електричку, а блюз і хіп-хоп вигулькують із автентичної гущавини, неначе кіт з очерету.

Напередодні презентації релізу в Києві шляхи Muzmapa із подільськими музикантами за іронією долі перетнулися саме на столичному Подолі. Із лідером «Очеретяного кота» Романом Крілем спілкувалися на кухні — у найкращих традиціях невимушених теревень тих, для кого і про кого музиканти грали і продовжують грати.

 

«Музикант повинен пройти через фольк хоча б як домашнє завдання»

«Подільський побут з елементами блюзу та хіп-хопу», «хата-маза-рок»…Оригінальних визначень для творчості «Очеретяного кота» вистачає, але обов’язковим її атрибутом завжди були фольклорні мотиви. Чим, на вашу думку, фольк-музика може зацікавити слухача у 2016-му?

Якщо говорити про наш новий альбом, то в ньому все ж таки представлені більше не фолькові, а етнічні елементи. Це пісні про життя — історії, як то кажуть, маленьких людей. Мети зацікавити слухача у нас не було. Головне — створити продукт, який буде подобатися тобі самому. Якщо це в кайф тобі і ще п’ятьом людям, які з тобою грають — швидше за все, аудиторія знайдеться сама. Тому на хіпстерів чи якихось екзальтованих дівчат ми в цьому випадку не рівнялися. «Очеретяний кіт» виробив свій емоційний код не одразу, а шукав його довго і з перервами на відпочинок. Зрештою, він вийшов еклектичним і етнічним одночасно, що відображається і на новому компакті.

І часто слухач приходить до вас самотужки?

Це взаємний шлях. Ми граємо в клубах, і серед тих, хто там їсть чи п’є пиво, бувають якісь дуже інтелігентні молоді люди, яким це цікаво. Але їх зазвичай вкрай мало. Людина, яка розбирається в метафоричних конструкціях і може «умнічати» — це рідкісне явище. Переважно такі люди створюють якісь сайти чи щось на зразок того.

Ваш друг, колега та співавтор Павло Нечитайло колись теж грав фольк у гурті «Пропала Грамота», але останніми роками переключився на інді-електроніку в дуеті Zapaska. А у вас не виникало бажання поекспериментувати з новомодним саундом?

Фольк — це черепаха, на якій стоїть вся музика взагалі. Музикант повинен обов’язково пройти через неї хоча б як домашнє завдання. У випадку інших жанрів ними треба зафанатіти, стати в цьому маніяком. У Паші є дружина-«одногрупниця» Яночка, яка захворіла електронікою і затягнула туди ж його. Це дуже цікаво, але з нами цього не сталося. Хоча, іноді даємо робити з наших пісень танцювальні версії. Таку, наприклад, створив чернівецький гурт Stelsi.

Ваші альбоми доволі важко знайти в інтернеті, на окремі пісні натрапляєш хіба в соцмережах. Така відносна ізольованість від сучасних комунікацій — свідомий підхід?

Звичайно, все це треба наздоганяти і робити якісно. Я не можу бути й автором, й адміністратором, мій мозок не настільки швидкий. Раніше нам просто не вистачало на це часу, але зараз з’явилася адміністраторка Саша, яка усім цим буде займатися (Олександра Тарас — за сумісництвом ще й бек-вокалістка «Очеретяного кота» — Muzmapa). Жодного позерства чи снобізму.

Тим не менше, у соцмережах «Очеретяний кіт» має одразу декілька сторінок. На Facebook, наприклад, вказані номери телефонів ледве не всіх учасників гурту. Ви настільки відкриті до спілкування зі світом?

Межа між нами і слухачами вимальовується сама собою. Вони зазвичай більш талановиті, ніж ми, бо сприймають все з першого прослуховування. Їм нічого не вартує сказати, що пісня класна, а я ж сидів над нею мало не півроку.

«У мене технічна освіта, а я по 7-8 годин сиджу за гітарою»

Ви неодноразово розповідали, що черпаєте ідеї пісень із мандрівок. Чим саме вони вас надихають?

Будь-яке переміщення дозволяє відчути контраст із середовищем. Саме цей контраст може спричинити певний емоційний вибух у мозку. До того ж, у мандрівці можна натрапити не лише на приємний пейзаж, до якого ти чутливий, а й на якусь історію чи подію. Особливо, коли починаєш говорити зі старими людьми. Саме так з’явилася пісня «Кіномеханік». Це як наркотик (у хорошому сенсі цього слова). Але не варто робити так часто, бо виникає залежність. Треба випрацювати собі якийсь режим, як за порами року. Помандрував, а потім сідай і опрацьовуй, йде воно тобі чи не йде.

Певний час «Очеретяний кіт» був київським гуртом, пізніше у вас розпочався вінницький період, а нинішнім вашим місцерозташуванням деякі джерела вказують Чернівці. Що для вас означають всі ці міста?

Справді, все починалося з Києва. «Очеретяний кіт» тоді був зовсім іншим гуртом, до якого я не мав стосунку. «50 гітаристів», всі слухають King Crimson — дуже цікава була музика. Після «Червоної Рути-97» засновник «Котів» Костянтин Бушинський через народження сина повернувся до Вінниці. Тоді ми жили з ним на одній квартирі — грали з ранку до ночі, харчуючись лише яблуками та вівсянкою. Хлопці взяли мене до себе скрипалем. За якийсь час тодішній вокаліст гурту Олександр Радько переключився на акторство, приблизно тоді ж я показав Кості свою першу пісню. Із цього моменту починається моя історія як автора, а згодом і лідера «Очеретяного кота».
Я забрав до команди лідерів найпотужніших на той час вінницьких гуртів. У басиста Володі Войчишина був «Музей воскових фігур» — найпопулярніший і найбільш фінансово прибутковий гурт Вінниці. Але ми з ним домовилися про бартер: я граю на бас-гітарі в нього, а він — у мене. Також у Вінниці мені дуже пощастило з викладачем математики в політесі. Він вів творчу майстерню, де ми розбирали Бродського, робили творчі завдання. Взагалі більшість музикантів нашого покоління починали з кавер-бендів. Нам потрібно було працювати щонайменше 10 років, щоб віднайти власну інтонацію.
У Чернівцях ми «прописалися» через неуважність журналістів. Однак на початку 2000-х це місто було нашою другою батьківщиною, адже у той час там часто виступали. У Чернівцях у нас залишилися хороші друзі: гурт «Олово», «Гуцул Каліпсо», Stelsi.

«Очеретяний кіт» веде творчу резиденцію в селі Демидівка. Що зараз відбувається у вашій хаті-мазанці?

Ми ж не просто гурт, а гурт-фестиваль, тому і влаштовуємо такі от творчі вихідні в Демидівці, на які запрошуємо всіх і кожного. Ніхто нікуди не поспішає: всі сидять біля вогнища, слухають пісні. Зараз до нас почали частіше приїжджати білоруси, бо «Бацька» у них там все пообрізав.
Це комуна вихідного дня. Самі собі воду носимо, мінімально залипаємо по алкоголю. Така велика родина. Я ж сам у 22 роки жив у комуні в Москві. Тоді був закоханий у жінку, поїхав за нею. Вчився в інституті Гнесіних грати джаз на гітарі, продавав в електричках книжки. Це найбільш якісна школа з постановки вокалу: кожен вагон — окремий концерт.

Це і надихнуло на пісню «Електричка»?

«Електричка» — пісня нашого постійного автора Анатолія Секретарьова. У мене про це є інша — «Рейки». Чарівний був період, але пісень після нього чомусь не лишилося. 1994–1995 рік — найбільша криза в моєму житті, бо я не знав, що робити далі. У мене ж технічна освіта, а я по 7-8 годин сиджу за гітарою…

«Я особисто кайфую від творчого дорослішання»

Новий альбом «20 кроків» «Очеретяний кіт» презентував на доволі камерному майданчику (Gyros Food Bar). Чому?

У наших фінансових меценатів з’явилася ідея створити організацію «Музичний батальйон». Туди, окрім «Очеретяного кота», входять «Гайдамаки», «Тінь Сонця». Їздимо в АТО, граємо для солдатів. У цьому барі проходять засідання «музбату», тому вирішили там і презентуватися. Є, звичайно, амбіція грати на великих майданчиках, але стадіони — не наш формат. Нам взагалі пощастило з тим, що можемо займатися улюбленою справою і мати підтримку. Адже сьогодні виживати на авторській етнічній музиці для розумних майже нереально.

У такому випадку не можемо не попросити розповісти кілька слів про новий реліз.

Тут майже немає нових пісень, багато з них були в попередніх альбомах. Але, на відміну від них, цей записаний справді якісно. Нові аранжування, дівочий хор…Те, що ми раніше писали вдома, можна назвати хорошими демо-альбомами. А нині попрацювали на справжній студії зі звукорежисером Сергієм Тягнирядном. Є відчуття того, що звук робила людина, яка знається на своїй справі. Крім того, до диску додається книжечка з есеями, де розповідається, як створювалися ці пісні.

У «20 кроків» ми відібрали пісні лише подільських авторів. Шкода, що сюди не увійшов дует із «Гайдамаками» — на нього зараз знімаємо короткометражний фільм-кліп. Також пишемо пісні з окремими зірками, як свого часу було з Тонею Матвієнко. Їх хочеться подати окремо, як повноцінні події.

Тож якими є оті 20 кроків за 20 років «Очеретяного кота»? Що за цей час вдалося, а що — ні?

Тут не можу говорити за весь гурт, а лише за себе. Я особисто кайфую від процесу творчого дорослішання, коли розумієш, що починаєш набувати якоїсь майстерності. Не подобається, що виріс живіт. Подобається, що у всіх у нас є родини. Не подобається, що при цьому маємо колишніх дружин, яким потрібно платити аліменти. Подобається, що з усіма ними і з дітьми у нас чудові стосунки. Не подобається те, що в цій країні ми не можемо вільно створювати продукт для розумних людей. Хоча зараз вже є і більш меткі хлопці, ніж ми.

Фото Марії Федоренко з концерту у Києві:

 

Розмовляв Філ Пухарєв

 

Джерело: Музмапа

Залишити коментар

Filed under "Очеретяний кіт"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s