Сергій Іванов: Тільки під страхом фізичного знищення влада може стати ефективною

23 грудня 2015 р.

ОСНОВНА ПРОВИНА ЗА ВСІ НЕГАРАЗДИ В КРАЇНІ ЛЕЖИТЬ НА ОЛІГАРХАХ. ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ ЗМІН. ОДНИМ ІЗ НИХ Є ПРЕЗИДЕНТ ПОРОШЕНКО, – КАЖЕ ЖУРНАЛІСТ СЕРГІЙ ІВАНОВ2015-й мав бути роком змін в Україні, але не став таким. Чому?

– Фундаментальних змін не відбулося. Зокрема, не реформовано правоохоронну й судову системи. Ті, хто мали стосунок до розпалювання ворожнечі, брали участь у сепаратистських діях, причетні до корупційних схем – уникли відповідальності. Про що говорити, якщо не саджають прокурора, якого взяли на хабарі? Влада, як та риба – мітить ікру. Створили кілька інституцій – Агентство зі зберігання активів, Антикорупційну прокуратуру, лунають гучні заяви. Годують обіцянками, але нічого не відбувається. Якщо одним словом описати 2015 рік, то це – розпорошення. І це – трагедія президента Порошенка.

Громадянське суспільство теж перебуває у стані розпорошення?

– Влада намагається його розпорошити, але ми тримаємося купи. Якби не трималися – справи у державі були б набагато гірші.

У чому ключова причина неефективності влади?

– Вона не змогла подолати спадок попередників. Усі тодішні схеми працюють нині. Викрили керівника ДФС (голова державної фіскальної служби Роман Насіров має дві квартири в Лондоні, про що не вказав у декларації за 2014 рік. – “Країна”), однак він не йде з посади. Хоча після такого у відставку має подавати й людина, за чиєю квотою Насіров очолив ДФС. Так само – у прокуратурі. Оприлюднили купу корупційних схем, але всі залишилися на своїх посадах.

За два роки повністю не порвали навіть із Москвою, яка окупувала Крим і почала війну на Донбасі.

– Так, їхні олігархи досі добре почуваються в нас. У Кривому Розі третина крупних активів під Романом Абрамовичем. Хоча він у долях: десь із Коломойським, десь – з Ахметовим. Костянтин Григоришин має великий вимикач в Україні, контролюючи “Центренерго”.

Сергій ІВАНОВ, 39 років, журналіст, блогер, громадський діяч. Народився в місті Зимогір’я Луганської області. – Батька в 27 років із посади директора школи забрали в армію. Ми з мамою виживали на 100 рублів. Тому досі майже не їм макаронів і картоплі. Наївся свого часу, – згадує про своє дитинство. 1998-го закінчив Східноукраїнський національний університет, магістр права. По закінченні 10 років, із 1998-го по 2008-й, працював у прокуратурі Луганської області. Звільнився за власним бажанням. У 2008–2010 роках був заступником директора ГО ”Академія регіонального розвитку та співробітництва”. З січня 2010-го по 2014 рік працював в органах податкової служби на Луганщині. Був постійним колумністом луганського сайта ”Східний Варіант” та блогером тамтешнього порталу ”ТОП”. Через публічну підтримку Майдану, серію критичних матеріалів у своєму блозі проти місцевої та центральної влади його звільнили з держслужби 22 січня 2014-го. Із 2014 року – журналіст у ”Цензор.Нет”, Vlada.io, колумніст у журналах ”Фокус”, ”Публічні люди”, блогер. Активно займається громадською діяльністю. Член громадського люстраційного Комітету Громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті
Сергій ІВАНОВ, 39 років, журналіст, блогер, громадський діяч. Народився в місті Зимогір’я Луганської області. – Батька в 27 років із посади директора школи забрали в армію. Ми з мамою виживали на 100 рублів. Тому досі майже не їм макаронів і картоплі. Наївся свого часу, – згадує про своє дитинство. 1998-го закінчив Східноукраїнський національний університет, магістр права. По закінченні 10 років, із 1998-го по 2008-й, працював у прокуратурі Луганської області. Звільнився за власним бажанням. У 2008–2010 роках був заступником директора ГО ”Академія регіонального розвитку та співробітництва”. З січня 2010-го по 2014 рік працював в органах податкової служби на Луганщині. Був постійним колумністом луганського сайта ”Східний Варіант” та блогером тамтешнього порталу ”ТОП”. Через публічну підтримку Майдану, серію критичних матеріалів у своєму блозі проти місцевої та центральної влади його звільнили з держслужби 22 січня 2014-го. Із 2014 року – журналіст у ”Цензор.Нет”, Vlada.io, колумніст у журналах ”Фокус”, ”Публічні люди”, блогер. Активно займається громадською діяльністю. Член громадського люстраційного Комітету Громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті

Суспільство вимагає змін, але влада не робить їх. Довго це триватиме?

– У роки незалежності ми скоріше закріп­лювали совок в Україні, ніж боролися з ним. Загалом же від провідних країн відстаємо в розвитку на століття. Особливо це помітно, коли потрапляєш до Великої Британії чи США. А ментальний розрив – ще більший. У Великій Британії заворушення проти несправедливих суддів відбулись у?ХV столітті. Тоді їх привселюдно страчували. Про що всі пам’ятають досі.

І там, у Європі, наші можновладці тримають активи. А Україна для них – джерело ресурсів. Заробляють гроші й виводять їх в офшори. Тому в Україні такі низькі зар­плати. З одного боку, у нас вливають кров, а з другого – викачують.

Як змінити ситуацію?

– Нинішня влада може стати ефективною тільки під страхом фізичного знищення. Градус суспільного незадоволення збільшується. На вулицях, ринках, у магазинах люди скаржаться, що жити стає дедалі складніше. Втриматися в кріслах владі допомагає війна. Якби Росія відвела свої війська, то було б значно важче пояснити військовим і громадськості, чому реформ майже немає, а корупція процвітає.

Друга проблема в тому, що народ і влада живуть у різних реальностях. От спілкуюся з чиновником. Він – у хорошому костюмі, “Кобзар” – на столі. Але не відчуває суспільних настроїв. Нардеп Барна тикнув у прем’єра букетом за тисячу гривень. А для когось це – місячна зарплата. Той, хто потрапляє в політику, опиняється в іншій реальності. Багато депутатів отримують гроші в тіньовому порядку.

Тобто їм доплачують партійні боси?

– Більшості – так.

Заступник генпрокурора Віталій Касько стверджує, що в місцевих прокуратурах перепризначили 84 відсотки старих кадрів. Це – відповідальність генерального прокурора. А він – квота у владі президента. Отже, нереформована ­прокуратура – персональна відповідальність глави держави?

– Основна провина за всі негаразди в країні лежить на олігархах. Вони не хочуть змін. Одним із них, на жаль, є Порошенко. З міністрів лише троє – ставленики Яценюка. Решта – Порошенка. Він – як сонце, навколо якого по орбітах кружляють люди. Ключові: Кононенко, Ложкін, Григоришин. І от два останніх зіштовхнулися. Ложкін доклав руку, аби історія з трансформаторами (Укренерго мало закупити 37 трансформаторів у заводу “Запоріжтрансформатор”, що належить Костянтинові Григоришину, за завищеною ціною. – “Країна”), потрапила в медіа. Григоришин у відповідь дав розгорнуте інтерв’ю своєму ресурсу – “Українській правді”. І перевів стрілки на голову Адміністрації президента. Згодом вони замирилися, бо обидві сторони мають компромат одна на одну. Але ця пауза – до певного моменту.

За останній рік окупований Донбас зробив висновки?

– Там дуже багато людей досі не ідентифікували себе. Усвідомлення, що ти – українець потребує сил і багато часу.

Щодо сєпарів, то вони є скрізь. У Києві “ватний” прошарок також чималий. Ці люди не уявляють себе поза російською парадигмою сприйняття світу. Так званою гібридною – православно-комуністичною – моделлю. Сепаратизм пройшов там, де було майже 100-відсоткове сприйняття з боку населення.

Донбас колись стане українським?

– Донбас – це промзона. Відновлювати її не потрібно. Якщо російські військові звідти підуть, то активні сепаратисти тікатимуть за ними. А російські прикордонники відстрілюватимуть їх.

Донбас буде українським. Якщо домовляться до чогось більш-менш компромісного, приїде нова людина слов’янської зовнішності у краватці і скаже: “Дорогие луганчане, я – ваш новый губернатор”. Місцеві: “О, да нормально. А пенсии будут, не снизили? Чудесно. А сколько “блендамет” стоит? Опять 20 гривен? О, это хорошая власть. Пусть правит”. Бо зараз це – край ковбасних критеріїв. Якщо ковбаса по 2,20 – це Оk. Вона – головна цінність, а не щось інше радянське. Недаремно директор тамтешнього м’ясокомбінату ­Тетяна Іванівна Молчанова – герой України.

Друге: Донбас потрібно декомунізувати. У центрі Луганська стоїть пам’ятник Ворошилову, біля якого місцевий чоловік колись задушив свою 2-річну дитину. Декомунізація виб’є підґрунтя в тих, хто за совок.

Луганськ не має бути обласним центром. Цей статус у нього слід забрати. Не можна мати обласний центр за 40 кілометрів від російського кордону.

І перенести до Сіверськодонецька?

– Так, до нього від кордону з Росією – 140 кілометрів. Спробуй пройти через усі ті ліси! Вони Щастя не можуть узяти, бо річка Сіверський Донець поряд.

Луганськ має стати містом-гарнізоном, як колись. Раніше в його центрі була величезна військова частина. А от Донецьк – це місто шахти імені Засядька.

Як бути з ним?

– Багато тамтешніх потрібно посадити. Рівень колабораціонізму в Донецьку зараз зашкалює, як у 1990-х. Усі місцеві підприємці середнього й вище рівня, які лишилися, дають долю Захару (так званий прем’єр-міністр ДНР Олександр Захарченко. – “Країна”). І працюють далі.

Яке місце посяде Донбас у майбутній економічній системі України?

– Прибуткові шахти мають працювати, а копанки необхідно закрити. Вкладати кошти варто в сучасні виробництва. ­Також – відновлювати землю й перепрофілювати частину регіону на аграрний.

Але перед тим Росія має піти геть, бо заходити туди армією не можна. Якась потвора з даху багатоповерхівки здатна покласти тисячі людей. Це того не варте. Тому найкращий варіант – блокада. Але потрібні соціальні програми, що заохочували б людей виїжджати звідти. Українські села зараз занепадають. Порожніх будинків – 740 тисяч. Півмільйона можна запропонувати людям із Донбасу – хай їдуть. Але жорстко домовитися: Леніна тут – нема, радянських свят – нема, насаджувати Донбас тут – не треба. Переселенців ретельно перевіряти, щоб жоден не брав участі в бойових діях. Що більше людей із Донбасу інтегруємо в Україну – то менше ворогів там залишиться. А решті перекриємо повітря – і нехай виздихають.

В Україні працюють кілька грузинських реформаторів. Якого результату вони досягли? Чого очікувати?

– Ека Згуладзе відіграла позитивну роль (заступник міністра МВС. – “Країна”). Тепер черга за Хатією Деканоїдзе (керівник Національної поліції. – “Країна”). Непогано починав заступник генерального прокурора Давід Сакварелідзе. Але наша прокуратура вкрай забюрократизована, повноваження українських прокурорів відрізняються від грузинських під час реформ. У них тоді злочинців або видворяли з країни, або забирали всі гроші. Був би не проти, якби цю методу застосували в нас. З іншого боку, хотів би справедливості. Коломойський казав: згоден платити 50 відсотків від свого прибутку, якщо це робитимуть інші олігархи – Григоришин, Ахметов, Кононенко, Іванчук.

Грузинська команда намагається щось робити в Одесі. Викривають якісь схеми, однак нема арештів, процесуальних рішень і вироків. Даруйте, але ви там уже півроку – час показати результат.

Найбільш неоднозначне ставлення – до Саакашвілі (з травня 2015-го – голова Одеської обласної держадміністрації. У 2004–2013 роках – президент Грузії. – “Країна”). У нього дуже багато піару. Знайомий Міхеіла говорив якось мені, що той може укласти будь-які ситуативні союзи з олігархами. Навіть якщо це – росіяни.

Заради чого?

– Не знаю. Чекаю документів і фактів.

Коли ситуація стане якісно іншою?

– Не за нинішніх керманичів. Хочеться, щоб за рік, а можливо, й раніше, відбулося цивілізоване передання влади іншим людям. Для цього необхідно, щоб українці вимкнули телевізор. Також потрібне державне фінансування політичних партій. Бо останні вибори були олігархічні. Люди продовжують вибирати телевізійних політиків. А треба читати програми партій.

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s