Юрій Журавель: Кожен музикант має в руках потужну зброю. Але дехто стріляє по горобцях

27 грудня 2015 р.

Лідера гурту OT VINTA знають ще й як талановитого художника-карикатуриста

За 22 роки на сцені його колектив став символом вітчизняного рок-н-ролу і навіть започаткував його нове відгалуження – «украбілі». Сьогодні Юрія знають ще й як талановитого художника-карикатуриста. Мало не щодня його малюнки з’являються у мережі Facebook – автор таким чином виявляє свою позицію щодо певних процесів соціального, політичного, економічного життя. Вже вийшли друком два томи «Карикадурки» — ексклюзивні книги з невеликим тиражем, які мають змогу придбати лише найпалкіші прихильники художньої творчості Журавля. Про війну як крайню необхідність, портрет Яценюка з лавровим вінком на голові і найпам’ятніший концерт на фронті музикант і художник розповів в ексклюзивному інтерв’ю «ВЗ».

Читайте також

 

— Помітив, що основною темою більшості ваших інтерв’ю після Революції гідності є художня творчість, карикатури. А як у вас справи на музичному фронті? В якому настрої нині гурт OT VINTA?

«Булава – це перш за все відповідальність», – вважає Юрій Журавель.
«Булава – це перш за все відповідальність», – вважає Юрій Журавель.

— Не можу сказати, що все добре. Сьогодні в Україні є великий дефіцит роботи для рок-музикантів. Концертів все менше, бракує тематичних фестивалів, де можна було б представити свою творчість. Однак найбільша проблема, яка дратує мене вже довгий час,— української музики немає на телебаченні і радіо. Глядачів і слухачів далі годують низькопробною та ще й російськомовною попсою.

— Ви не переоцінюєте впливу телебачення? Знаю, чимало нових гуртів знаходять свого слухача в Інтернеті, навіть не намагаючись потрапити у «ящик»…

— Так, чимало молоді – потенційної аудиторії для артиста — взагалі відмовляється від «телека». Це природна реакція тверезої людини, яка здатна самостійно розібратися у політичній чи інших сферах суспільного життя без підказок олігархічних каналів. Тому слід шукати слухача і у всесвітній мережі. Однак телебачення в Україні, на жаль, залишається надпотужним засобом впливу, який держава наразі не збирається регулювати. У прайм-таймі чи не кожного телеканалу як не дешеві реаліті-шоу, то російські серіали. Навіть у моєму совєтському дитинстві було більше пізнавальних телепередач. А зараз дитині нічого подивитися.

— Український шоу-бізнес розбився сьогодні на два табори. Один чітко заявляє свою позицію щодо війни на Донбасі, підтримує військових, інший – активно концертує, проте намагається зберігати нейтралітет, навіть не згадувати про конфлікт на сході…

Так художник привітав «Піккардійську терцію» з 20-річчям.
Так художник привітав «Піккардійську терцію» з 20-річчям.

— Мене доволі часто колеги по цеху запитують: навіщо ти туди їздиш, навіщо розпалюєш ворожнечу? Хоч останнім часом важкувато втримувати емоції, намагаюсь спокійно відповідати. Війна – це остання, крайня реакція на проблему. Це погано, що ми довели державу до такого стану, що мусимо хапатися за зброю. Програвши інформаційний фронт, мусимо захищатися. І часто – кулеметними і автоматними чергами. Іншого виходу немає. А щодо нейтралітету… (Задумується на хвилину – О. Д.). В моїй країні йде неоголошена війна, гинуть молоді хлопці. Я як публічна людина, зрештою, як громадянин мушу на це реагувати. Не можна зависнути між категоріями «за» і «проти». На мене наступає ворог. Я – проти. І не лише гурт OT VINTA заявляє про свою громадянську позицію. З нами солідарні «Мандри», «Антитіла», «Тартак»,  KOZAK SYSTEM та багато інших команд. А ті артисти, що завжди працювали на російський ринок, досі живуть ілюзіями про міфічну дружбу народів. Кожен музикант має в руках потужну зброю — вплив на свою аудиторію. Хтось стріляє у ціль, а комусь не вистачає клепки і він навмисне цілить по горобцях.

— Акустичний альбом «Пілотка», в якому жоден з використаних музичних інструментів не потребує електричних підсилювачів, писався для того, аби було зручно виступати для бійців на Донбасі?

— Не повірите, але задум цієї платівки з’явився ще до Революції гідності. У записі використовували такі екзотичні інструменти як банджо, козабас, ксилофон, сопілки, джамбей, різноманітні перкусії і навіть пральну дошку. Альбом виявився надзвичайно вчасним. Багато пісень ми виконали на Майдані. Вискочили з авто, зайшли в КМДА чи стали під барикадою – і граємо. Не потрібні зайві налаштування чи вистоювання годинами у черзі на сцену, бо, бачте, доня Яценюка хоче щось заспівати або ж якомусь політику нетерпиться висловитись.

Харизматичний грузин, голова Одеської ОДА Михайло Саакашвілі.
Харизматичний грузин, голова Одеської ОДА Михайло Саакашвілі.

Згодом оцінили зручність такого формату під час виступів на Донбасі. Грали і в окопах, і на блокпостах. Концерти для солдатів – завжди пам’ятні. Якось у Маріуполі вирішили заспівати для добровольців з «Азову». Під’їхали чорним бусом до бази батальйону. На вході зустрічає автоматник. Телефонує командиру.

— Здесь музыканты приехали, хотят выступить,— каже у слухавку.

— Кто? – відповідає суворий голос.

— Какие-то OT VINTA, говорят.

— Ты что, обкурился?! Пускай быстро!

Вибігає командир, обнімає, радості немає меж. Виявляється, наш давній фанат. Сам з Криму. Завжди приїжджав у Сімферополь на наші виступи. Зібрав весь батальйон. Такого концерту у нас ніколи не було! Слем, танці, димові шашки – майже як фан-сектор на футболі (сміється. – О. Д.). А бувало й по-іншому. Виступали для місцевих жителів у Краматорську, Дружківці, Костянтинівці… Бувало, підійде якийсь гопник: «А ты по-русски можешь что-то сыграть?» або ж «Ты мне скажи: почему погиб мой брат?!». Нерви можуть не витримати, звичайно. Але організатори завжди просять бути толерантними.

— Книгу зі своїми малюнками ви назвали «Карикадурка», немовби применшуючи їхню роль. Однак карикатури дуже популярні в Інтернеті, ними ви висловлюєте (хоч і жартома) своє бачення політичних і суспільних явищ. Чи відчуваєте відповідальність перед чотирма десятками тисяч своїх підписників у мережі Facebook, адже це чимала аудиторія, на яку ви маєте вплив?

— Ніколи не задумувався… Це ж, виходить, я можу бути пропагандистом (сміється. – О. Д.)? Намагаюся своїми малюнками не давати оцінки певним явищам, а лише тонко та іронічно натякаю. Через те, що люблю «познущатися» з політиків, мені часто дорікають. Мовляв, це нова влада, вони намагаються щось робити, а тобі смішно. Я критикуватиму будь-яку владу – і цю, і наступну. З політиків потрібно сміятися, їх потрібно тримати під прицілом. Але ніколи не критикую необ’єктивно і не працюю на замовлення. Якщо Яценюк, Порошенко, Аваков чи хтось інший зроблять щось дуже добре для країни – намалюю їх з лавровими листками на головах.

Довідка «ВЗ»

Юрій Журавель народився 6 травня 1972 року у місті Овручі Житомирської області. Закінчив факультет педагогіки та методики початкового навчання Рівненського державного педагогічного інституту за спеціальністю “основи дизайну та образотворче мистецтво”. Винахідник та засновник нового стилю музики «украбілі». Автор слів та музики альбомів гурту OT VINTA “Дригтиндимба”, “Дарма я наївся цибулі”, «Попереду», «Потом і кров’ю», «Пілотка». Автор шеврона Самооборони Майдану, десятків революційних малюнків, серед яких відома картина «Небесна сотня», та гострих карикатур на українських політиків, що увійшли в книгу “Карикадурка”.

 

Розмовляв Орест Дрималовський

 

 

Джерело: ВЗ

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", "От Вінта", Журавель Юрко (Ot Vinta)

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s