Дзідзьо: Коли Кузьму сильно рознервовували, він лишав включеним кран з водою, і той кран тік три доби

28 грудня 2015 р.

Як безцінний подарунок на день народження родички відомий Вася (герой Зеленського в “Слузі народу”) не знайшов нічого кращого — ніж популярна українська поп-група DZIDZIО. Живцем! Отож і ми маємо для вас новорічний подарунок — відверту розмову з Дзідзьо та Лесиком — про Кузьму, політику, “Ялту” й інші ласощі.

Як безцінний подарунок на день народження родички відомий Вася (герой Зеленського в “Слузі народу”) не знайшов нічого кращого — ніж популярна українська поп-група DZIDZIО. Живцем! Отож і ми маємо для вас новорічний подарунок — відверту розмову з Дзідзьо та Лесиком — про Кузьму, політику, “Ялту” й інші ласощі. 

— За 6 років, які вас об’єднують в одному проекті, наскільки змінилися ви самі, наскільки складнішими чи простішими стали ваші твори (на ваш власний смак), наскільки складнішим чи тупішим став довколишній світ, який намагаєтеся відобразити у своїй творчості? 

Дзідзьо. — За цей час група DZIDZIO не змінилася, ми вдосконалилися. Змінюватися, на мою думку, взагалі не треба. Треба постійно вдосконалюватися. Творчість особливо не стала складнішою чи простішою. Наша творчість проявляється в тому, що ми пишемо пісні про те, що відбувається навколо, чим живуть люди. Зранку встав, щось побачив, за чимось поспостерігав, — і потім це вилилося в пісню. Щодня змінюється музика, змінюється час, тенденції, настрої.

— Коли вашу творчість зараховують до фрік-культури — це обурює, ображає чи, навпаки, ви вбачаєте в цьому якийсь сенс? 

Д. — Ми не фріки, забудьте це слово. Ми артисти, які приносять людям позитив. Найбільша біда людей, що вони не вірять у то, що роблять. Гурт DZIDZIO вірить у кожну пісню, вірить у кожне відео, дивиться на себе зі сторони, йому це подобається, бачить, що це приносить людям задоволення, — отже, це вже не фрік. Інакше виходить, що всі люди навколо, яким це подобається, — фріки?

Дзидзьо

dzidzio.com

— Власне, хто вони для вас — найголовніші фріки українського соціуму? Можливо, маскультового, можливо — політичного?

Д. — Взагалі, я думаю, що всі наші політики — це такий своєрідний Вертеп. Кожен має свою роль, яку повинен игарно грати. Хтось негативну, хтось позитивну. То як театр життя. Тільки не театр, а Вертеп. Хтось цар, хтось пастушок, хтось Марія, хтось Ісус у тому житті. Отож треба легше до того ставитися й вірити. Коли людина не вірить, а з боку хоче дуже серйозно виглядати, то вона дуже смішна. Треба вміти на себе з боку дивитися з жартом і вміти над собою пожартувати.

— Як відомо, ваш хрещений батько — Андрій Кузьменко. Батьки і вчителі свідомо чи підсвідомо дають уроки учням. Отже, які уроки Кузьменка для вас найважливіші? Які його жарти, приколи вам найчастіше згадуються саме сьогодні?

Д. — Кузьма завжди казав, що не треба застоюватися, не треба повертатися до вчорашнього дня: “Пиши нову пісню вже, та все!” Я казав: “Нє, ту треба доробити!” Він учив не повертатися до старого, завжди щось нове робити, весь час бути в русі. Що мене деколи нервувало, я думаю: “То треба доробити, щоб було гарно”, а він каже: “Та пофіг!” То була його фраза, яку він у різних ситуаціях говорив.

Лесик. — Мене, знаєш, що завжди дивувало? Він, у принципі, не бідна людина була, але він любив на концерт їхати і шукати в Інтернеті максимально дешеві білети. Як туда долетіти за 25 євро, машину якнайдешевше зняти, якнайдешевший готель знайти, всьо якнайдешевше. Не в тому річ, що грошей у нього не було, але то такий у нього просто імідж був, що він шукав усьо найдешевше, щоб добратися кудись.

Д. — Коли його сильно рознервовували, він лишав включеним кран з водою, і той кран тік три доби.

— У ЗМІ пишуть, що ви працюєте в жанрі комедійного антигламурного попу. Тим часом ваша присутність на рейтингових каналах у проектах “Кварталу” робить вас самих частиною гламурного соціуму. Отже, як лишитись антигламурним — у період суцільної гламуризації? 

Д. — Всі успішні люди вийшли з села, а в селі гламуру нема. В туалет усі по-гламурному ходять? Треба їздити з концертами по маленьких містах, селах, дивитися, як живуть люди, щоб не стати гламурним.

Дзидзьо_2

dzidzio.com

— Свого часу ваш проект став дуже популярним завдяки монологам про свиню Мейсона, яка нібито є натхненником вашого проекту. Уявімо, що саме ця свиня мала би прокоментувати останні події у країні — еквілібристику довкола Яценюка, довкола парламентської трибуни, склянку води, яка летить у Саакашвілі… Якщо можна — імпровізаційний монолог Мейсона на ці та інші схожі теми… 

Д. — Є гарна приказка “Не пускай свиню під стіл, бо полізе на стіл”, або “Свиня болото знайде”. А ви собі розумійте, як хочете.

— Можливо, ви володієте статистикою: яка з ваших композицій є лідером переглядів на YouTube, лідером для скачувань? І як ви поясните успіх окремих номерів та, можливо, несправедливу неувагу до деяких інших? 

Д. — Звичайно ж, володіємо статистикою. Я щодня особисто заходжу на наш офіційний канал на YouTube і стежу, як цікавляться нашими відео. Найпопулярнішим кліпом є “Павук” — уже понад 8 млн переглядів, далі йде “Я і Сара”. Наприклад, торік кліп “Павук”, а цього року короткометражний DZIDZIOFILM “Я їду до мами” потрапили в десятку найпопулярніших українських музичних відео на YouTube, за версією Google Україна.

Л. — Я думаю, що несправедливо недооцінена пісня “ХА-ХА-ХА” (“Без ліфчика мала”). Дуже замало ліфчиків кидають на сцену.

Дзидзьо

dzidzio.com

— Вибачте за трохи несвіже запитання, але все ж таки: ваша позиція стосовно виступів Ані Лорак у Москві, а також ситуації довкола Софії Ротару, яка під час телезйомок у Москві впала прямо під новорічну ялинку (тобто коментар не стосовно падіння, а стосовно громадянської позиції)?

Д. — Кожен у житті має вибір. Хтось вибирає, когось вибирають. А потім усі собі визначають, чи правильний цей вибір.

— У 2011-му вийшов ваш дуже популярний кліп — “Ялта”. Якби ви знімали такий кліп зараз — яким би був відеоряд?

Д. — Відеоряд до “Ялти” був би точно такий самий, і в мене є така фраза, що виривати сторінки з книжки, яка вже написана, не можна. Всьо, шо було, так мало бути.

— Знаю, що, крім активної гастрольної діяльності, ви також займаєтеся свідомою благодійною діяльністю. Якщо можна, кілька слів про цей напрям роботи. 

Д. — Допомагати треба, але не піаритися на цьому. Люди, взагалі, одне одному мають помагати. Деякі люди скупі, думають, що вони сьогодні притримають — і матимуть більше. А заробляються гроші тільки тоді, коли ти не маєш часу їх тратити.

Де можемо — ми допомагаємо, десь даємо гроші, десь купуємо потрібні речі. Але називати суми чи говорити про це постійно — зайве. Наприклад, на католицьке Різдво 25 грудня гурт DZIDZIO разом з іншими зірками запросили взяти участь у благодійному марафоні “Сніданку з 1+1”, і, звісно, ми погодилися. Треба було принести якусь унікальну для нас річ, яку потім мали продати на аукціоні на Фейсбуці впродовж дня. Всі зібрані гроші мають передати на лікування онкохворим дітям у лікарні “Охматдит”. І там протягом ефіру було дуже багато історій життя хворих дітей. Усім треба допомагати, коли маєш таку змогу. Може, комусь поліпшити настрій, підбадьорити, допомогти, щось подарувати. Позитив і віра в себе дуже допомагають подолати хворобу.

Дзидзьо_3

dzidzio.com

— Як давно ви виступали в місті Новояворівську, на батьківщині гурту Дзідзьо?

Д. — У Новояворівську ми виступали торік, у палаці культури “Кристал”, на День Святого Миколая, зробили шикарну сцену, підготували відеоряд і подарували подарунки всім дітям, усім колективам, які виступали на професійній сцені. В нас там є і танцюристи, і співаків дуже багато, і театр, і циркова студія, — всі вони мали змогу виступити на цій сцені. Але ми до кінця не розкривали, що буде виступати гурт DZIDZIO, зробили такий сюрприз. Усі лишилися задоволені, діти досі пам’ятають той концерт. Цього року просто подарували подарунки, бо не змогли виступити.

— Взагалі, усвідомлюєте, яка регіональна аудиторія в Україні до вас найбільше прихильна?

Д. — Гурт DZIDZIO любить вся Україна. Це видно насамперед на концертах, із якими ми приїжджаємо в кожне місто. Крім того, ми робили певне дослідження, і виявляється, в кожному місті, в кожному регіоні Дзідзя люблять по-своєму, але не можна сказати, що на Заході більше, на Сході — менше. Західна Україна просто специфічна: щоб тебе полюбили — треба там народитися. Але я їх дуже сильно люблю, бо то мої земляки.

— За період співпраці які ситуації найбільше розсварили Лесика, Юліка і Дзідзьо, а які ситуації найбільше їх примирюють? 

Д. — Так, як і завжди в житті, — біда скріпляє докупи, а гроші дають найбільше приводів для дискусій. Як їх витрачати, як їх ділити, на що більше не будемо витрачати, на що потім ще більше розтратили.

Дзидзьо_1

dzidzio.com

— Якщо восени оголосять про дострокові парламентські вибори і на них подасться Володимир Зеленський після успіху свого президентського серіалу “Слуга народу”, чи готові ви до створення українського суспільного руху — Дзідзьо, — який міг би теж кудись балотуватись? І якщо так, чого би ви наобіцяли — нашим людям, своїм слухачам?

Д. — Дзідзьо є антиполітичний, Дзідзьо є народний улюбленець, Дзідзьо — це є творчість, і ми не маємо часу на то, щоб засмічувати своє ім’я, яке люди люблять. Політика — це брудні справи. Навіщо дурити людей? Уже багато наших артистів переконалися , що туди ліпше не лізти, бо від любові до ненависті — один крок.

 

 

Розмовляв Дмитро Санін

 

 

Джерело: ДТ

Залишити коментар

Filed under "Дзідзьо"

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s