Олексій Мелещук: Молодь не тільки проігнорувала ці вибори, а й зганьбилася

7 листопада 2015 р.

Голова правління Ресурсного центру ГУРТ Олексій Мелещук на цьогорічних виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів очолював дільничну виборчу комісію №800598. Про свій досвід роботи на виборах, враження від виборчого процесу й міркування стосовно політичних процесів в Україні Олексій розповів у інтерв’ю порталу ГУРТ.

– Чому Ви вирішили стати головою виборчої комісії цього року?

– Мене запросила долучитися до виборів колега із політичної партії, якій я симпатизую. Я погодився, й уже потім моя роль еволюціонувала до голови дільничної комісії. Рішення про моє призначення прийняла територіальна виборча комісія, їхніх мотивів і тонкощів процесу обрання голів я не знаю. Однак багато людей відмовляється від цієї посади, оскільки є побоювання щодо додаткової відповідальності. Плюс, це більше навантаження при заробітній платні як у звичайного члена комісії. Мені цікаво було працювати на виборах, щоб на власні очі побачити, чи такий страшний чорт, яким його малюють.

– Чим ці вибори відрізняються від попередніх?

– На мою думку, це були вибори, після яких немає підстав говорити, що не було з кого обирати і за кого голосувати. У Києві було 40 політичних партій та 28 кандидатів на посаду міського голови. В регіонах, думаю, картина плюс-мінус така ж сама. Тож якщо людина хотіла зробити свідомий вибір, в неї була можливість ознайомитися з програмами партій, обрати кандидата, який подобається найбільше, і навіть зустрітися з ними.

У нас пройшло все досить спокійно. Перед початком виборів я поставив два завдання своїй комісії: перше – щоб до 20:00 у нас не було жодної скарги від спостерігачів, оскільки це б значило, що ми все провели в межах чинного законодавства; а друге – о першій годині ночі піти спати. На жаль, із другим завданнями ми не впоралися, але скарг від спостерігачів дійсно не було.

Ці вибори відрізняються від попередніх ще й низькою явкою. Я готувався до того, що нам доведеться обробити півтори тисячі бюлетенів (близько 60-65% виборців на дільниці, – авт.), однак видно, що люди втомилися. Цього року явка по Києву становила 42%. Деякі політичні сили не змогли мобілізувати свій електорат, і я думаю, це суттєвим чином вплинуло на результат.

– З якими труднощами Ви зіштовхнулися на підготовчому етапі та в день виборів?

– Все робилося в останній момент і похапцем, незважаючи на календарний план. Для мене також трудністю було те, що я вперше очолював виборчу комісію, ще й по новому закону. Тож довелося вивчити всю технічну інформацію, а також відвідувати навчальні тренінги, які організовувала територіальна виборча комісія.

Зі зміною законодавства змінилося багато процесів, а члени виборчих комісій, як на мене, не отримали достатньо навчального матеріалу, щоб опанувати ці нюанси. Тому ті, у кого за плечима багато виборів, продовжували оперувати застарілими поняттями, запевняючи, що вони робили так завжди, а значить, так правильно. Їх було важко переконати й інколи доводилося приймати адміністративні рішення.

Також мене здивувало, що не було поліграфічних матеріалів. Маю на увазі біографії кандидатів. Відсутність можливості ознайомитися з програмами передбачена новим законом, напевно, щоб уникнути зайвої агітації в день виборів, оскільки ці матеріали можна по-різному повісити. Але це, в свою чергу, ускладнило процес, тому що люди під час голосування не орієнтувалися, що написано в бюлетенях. Їм видавали «простирадло» на 40 партій, надруковане однаковим шрифтом, в якому було важко знайти необхідну інформацію. Літні люди, яких у день виборів на дільницях була більшість, інколи стояли по 20-30 хвилин і читали, що ж написано в бюлетенях.

– Хто переважно був членами Вашої виборчої комісії? Опишіть Ваших колег за віком, соціальним статусом, родом занять.

– Вік, умовно кажучи, – від ранніх 20-ти до пізніх 60-ти. Були студенти, пенсіонери, люди, які працюють найманими працівниками. Бізнесменів я не помітив (посміхається). Загалом достаток середній або нижче середнього, переважно російськомовні. До речі, ми так і не сформували повного складу комісії.  Нас було 18 за списком, але двох я так і не знайшов ні через штаби, ні напряму, ні через ТВК. Кворум на всіх засіданнях був, але працювалося трохи важче.

– З якими скаргами у день виборів до Вас зверталися громадяни?

– Офіційних скарг на нашій дільниці не було. Однак траплялися нарікання на те, що хтось не міг знайти себе у списках. Хоча комісія працювали 10 днів напередодні виборів, щоб дати змогу людям перевірити, чи все гаразд. У деяких випадках люди обурювалися тим, що минулого року вони говорили про помилки в їхніх прізвищах чи іменах, але їх так і не виправили. Тому наступного дня після виборів я поїхав у Державний реєстр, де передав ці скарги для обробки. Не врахованими в наших списках залишилося троє виборців. Одна жінка з невідомих причин вибула зі списку – це питання має вирішити Держреєстр. Друга людина щойно отримала паспорт, і її просто не встигли внести. Третій був внесений до списку на спецдільниці в госпіталі, де проходив лікування.

– Представники яких організацій спостерігали за виборчим процесом на Вашій дільниці?

– У нас було 18 спостерігачів – представники громадських організацій, партій, юристи, навіть був один із кандидатів у депутати, який приходив протягом дня і потім залишився на підрахунок голосів.

– Які висновки Ви для себе зробили після цих виборів?

– Перше моє спостереження – це те, що ці вибори проігнорувала молодь. При загальній явці 42% на нашій дільниці до 13:00 я не бачив жодної людини, молодшої за 30 років. Можливо, це наслідок розчарування, якого зазнала молодь після подій Майдану. Але від цього не легше. У зв’язку з такою явкою певні політичні сили, орієнтовані на молодь, втратили можливість пройти до місцевих рад.

Друге – та сама молодь фактично зганьбилася. По Києву було декілька випадків масового голосування студентів зранку на дільницях, де є навчальні заклади, при чому, судячи з усього, за чітко визначених кандидатів. Студентів сотнями за деякий час до виборів прописували на потрібних дільницях, і всі вони майже одночасно приходили голосувати. Це спотворює вибори й дуже помітно по результатах окремих дільниць, оскільки в середньому всі кандидати плюс-мінус набрали рівну кількість голосів у різних районах.

Третє – загальна атмосфера недовіри й підозріливості. ЦВК не довіряє територіальним комісіям, територіальні – дільничним, члени дільничних комісій сперечаються між собою. Я розумію, що вибори – це змагання, але має бути fair play. У нашому ж випадку всі підозрювали один одного в порушеннях. Тому зауваження сприймалися ворожо й гіперболізовано. Те ж саме стосується спостерігачів і виборців, які часто приходили на дільницю злі й невдоволені. У зв’язку з цим панувала атмосфера знервованості й звичайні речі робилися вдвічі довше.

 

Розмовляла Катерина Полякова

 

Джерело: Гурт

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s