Тарас Прохасько: Все, ми віддали свій голос іншим

27 жовтня 2015 р.

Книжкою “Як зрозуміти козу” Мар’яна і Тарас Прохаськи, напевне, завершать “кротячий епос”.

Перша книга з цієї трилогії – “Хто зробить сніг” (Львів, Видавництво Старого Лева, 2013) – перемогла у конкурсі Книга року ВВС у 2013 році. У продовженні пригод кротячої родини – “Куди зникло море” – йшлося про крадіжку, а також про пошуки моря та його повернення до Букового лісу.

У “Як зрозуміти козу” кротенята залишають Буковий ліс, аби побачити море і зустріти тих, хто живе за морем. Ця книга потрапила до довгого списку Дитячої Книги року BBC-2015.

ВВС Україна: Минулого разу, коли ми з Вами розмовляли, Ви казали, що третя книжка буде останньою в “кротячому епосі”. Це правда? Ми більше не дізнаємося, що відбувалося з кротячою родиною далі?

Тарас Прохасько: Ми думаємо, що це є остання книжка, принаймні у цьому “епосі”. Звичайно, через певний час може бути повернення до якогось фрагменту цієї історії, в якійсь іншій формі, – скажімо, книжка-картинка чи якась інша розповідь. Але можна сказати, що основний задум трилогії доведений до абсолютного завершення тим, що головна героїня чи одна з головних героїв сама є автором книжки. Тобто все – ми вже віддали свій голос іншим.

ВВС Україна: У попередньому інтерв’ю Ви також казали, що в новій книжці вже не буде кабанів із Грабового лісу, які “беруть, що хочуть” і “шугають, кого хочуть”. В тексті справді про кабанів нічого немає, але на одному з малюнків батько-кріт читає “Кротячу правду”, де на першій шпальті є стаття “Криза в Грабовому лісі: причини і наслідки”. На якусь хвильку я відчула себе кореспондентом “Кротячої правди”. Що сталося з тими кабанами?

Тарас Прохасько: Ми достеменно не знаємо. Але виходячи з того, як у Грабовому лісі жили до цього, цілком зрозуміло, що якась криза там таки мусила бути. Тому що суспільство у Грабовому лісі було не надто здорове, і очевидно, ця нездоровість якимось чином розвивається у певному напрямку. Тому там криза. Але якщо повертатися до того малюнку, до тої газети, то, може, ви зауважили, що там є і повідомлення про новий альбом Соні Садової…

ВВС Україна: Так, і про подвійне вбивство хробака читали…

Тарас Прохасько: Ну, про хробака, це, як новинарі кажуть, для широкої аудиторії. Навіть найсерйозніші газети мусять про такі речі писати.

ВВС Україна: Так, ми від редакторів це кожен день чуємо. Так що малюнок дуже влучний.

Тарас Прохасько: Так. І альбом Соні Садової називається “Клептоманія”. Тобто, відбулося переосмислення її вчинку, життя. І воно також вилилося у творчість.

ВВС Україна: Ми пам’ятаємо з минулої книги про картину, яку вона вкрала, а потім повернула. На ній було зображене море. А в новій книжці кроти залишають свій рідний Буковий ліс і виходять у відкрите море, бачать нові світи, спілкуються з новими звірами…

Тарас Прохасько: Справді, ми хотіли розповісти історію розширення світу: від затишку найближчих, сім’ї, нори, дому, через спробу у другій книжці побути самими, хоч і в рідному оточенні, і до виходу з дому вже без батьків. Це є розширення світу, розширення території. І море дає таку максимальну можливість для кротів. Якщо переносити на людей, то це є символом повної відкритості світу.

ВВС Україна: Ця книжка ще запам’яталася мені визначенням щастя – “це коли дуже цікаво”. Не знаю, як для інших читачів, але для мене це правда. Буває, що комфортно, і спокійно, і сонячно, але нецікаво, і не гріє.

Тарас Прохасько: Зрозуміло, що це є одним із визначень щастя, і воно не є вичерпним чи бездоганним. Не завжди цікавість можна перетворити на щастя, і не завжди щастя є з цікавістю. Але ми хотіли наголосити на тому, що інтерес до життя, любов до життя і вміння дивитися на нього, бачити, яке воно різноманітне, складне, як воно заплутане, зав’язане, – це вже є великою можливістю для того, щоб бути щасливим. Треба ще зуміти цим скористатися, але це є важливою передумовою.

При цьому йдеться не про цікавість споживацьку, щоб була постійно якась розвага чи видовище, щоб мені щось показували. Тут швидше йдеться про цікавість внутрішню, коли особі не байдуже, коли їй просто цікаво бути. Це також можна назвати життєвою силою чи гармонією. Це є і, власне, щастя, щоб самому бути зацікавленим жити.

ВВС Україна: Тепер, із завершенням “кротячого епосу”, чи є вже якісь нові ідеї? Над чим Ви зараз працюєте?

Тарас Прохасько: Тепер Мар’яна працює вже самостійно, як співавтор іншого проекту. Вже не зі мною, а з Софією Андрухович. Але в тій книжці вона вже буде тільки ілюстратором. І це має бути дуже гарна книжка. Софія написала чудесний текст, і Мар’яна тепер працює над художньою стороною. Має бути ще більша цілісність, ще більше, ніж у “кротах” співвідношення візії та тексту. Це є більш синтетична річ. Я сам дуже чекаю цієї книжки, хоч і стою десь поруч, збоку, але, мені здається, книжка буде справді неймовірна.

 

Із Тарасом Прохаськом спілкувалася Анастасія Зануда

 

Джерело: ВВС

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Прохасько Тарас

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s