Ольга Журженко: Сенцов у в’язниці пише новий сценарій. Він працює – це головне

29 жовтня 2015 р.

"Сенцов у в'язниці пише новий сценарій. Він працює - це головне"Ольга Журженко виступала продюсером цілої низки телефільмів, короткометражних стрічок молодих режисерів, мюзиклу “Трубач” Анатолія Матешко, а також “Гамера” Олега Сенцова. З останнім ще до Євромайдану вона починала роботу над картиною “Носоріг”.В ексклюзивному інтерв’ю Gazeta.ua Ольга розповіла про те, що на британський телеканал нашим короткометражним фільмам потрапити легше, ніж на свій, український, як за кордоном ставляться до вітчизняних стрічок про війну на Донбасі і над чим зараз, перебуваючи у російській в’язниці, працює Олег Сенцов.

Ви співпрацюєте з британським телеканалом Shorts International, який спеціалізується на короткометражних фільмах з усього світу. Чи є шанси у вітчизняних короткометражок потрапити на цей канал?

Так, цілком… Я — лідируючий контент-провайдер цього телеканалу по країнах СНД і Балтії. Я відбираю фільми для них. Поки що я їм пропоную контент в основному з України. Тож шанси не тільки є – шанси великі. Аудиторія у цього каналу досить значна — він транслюється через кабельні мережі в Європі і США. Тож фільм, який вони куплять, зможе побачити багато людей. Правда, поки ще не було прикладів, щоб український фільм показувався на цьому каналі. Принаймні, через мої руки таке кіно не проходило.
Канал показує фільми будь-яких жанрів: від ігрових – до відеоарту?

Канал показує ігрові, документальні, анімаційні фільми хронометражем до 30 хвилин. Відеоарт не беруть.
Скільки цей телеканал платить за право показу фільму?

Платять вони по різному, але в основному виходить близько 10-15 доларів за хвилину після всіх відрахувань і податків. Це не бозна-які гроші, та фільм буде показаний широкій аудиторії. Вважаю, що після фестивальної історії краще так, аніж закинути роботу в дальній кут шафи.
Чи знаєте ви приклади, коли наші телеканали показували вітчизняний короткий метр?

Ні. У нас навіть з одним дистриб’ютором був проект: ми хотіли зробити тематичні пакети короткометражок і пропонувати їх регіональним телеканалам. Але жоден канал не відреагував. Незважаючи навіть на те, що мої фільми з цих пакетів побували на численних фестивалях й отримували безліч призів…
Ольга, ви зараз живите у Лос-Анджелесі. Чи плануєте там проведення акцій на підтримку Олега Сенцова?

Так. У Лос-Анджелесі досить велика кількість українців, які ведуть активну громадську діяльність – організовують пікніки, різні події для української спільноти. З іншого боку є продюсери, які займаються промо російськомовного кіно. Також я знайомлюся з організаторами різних фестивалів. Як тільки прийде розуміння формату заходу і партнерів – відразу будемо придумувати дату і планувати.

Також я хочу дочекатися посилки з книгами Олега і футболками, які зробили на його підтримку solidarityua.info. Можу сказати точно — подію я хочу зробити, насамперед, для американців, а потім уже для російськомовного населення Лос-Анджелеса. Бо українці в масі своїй про Сенцова знають, а російські люди знати не хочуть.

Тут живе багато людей, які дивляться російське телебачення і вони вважають українців “фашистами” і т.д. і т.п. Росіяни саботують будь-які проукраїнські події. Тому Сенцову підтримка російських емігрантів не світить.

Добре, що російською в Лос-Анджелесі говорять не тільки колишні росіяни, а й багато інших національностей. А якщо робити для американців, то потрібно спочатку розкрутити тему англійською в соцмережах, напрацювати аудиторію, а потім уже планувати подію.

У цілому, американців не особливо цікавить конфлікт Україна-Росія. Тим більше, якщо вдаватися в такі подробиці, як справа Сенцова. Адже крім цього є ще глобальне потепління і діти, хворі на рак і т.д. і т.п. Загалом, поки що я шукаю волонтерів та партнерів для організації акцій на підтримку Сенцова. Одна я тут – не воїн.
Чув, що Сенцов, сидячи у в’язниці, працює над новим сценарієм…

Олег писав мені, що працює над чимось. Сказав, що мені обов’язково сподобається його нова історія про маленького хлопчика. Ніякої автобіографії, як він сказав.

На мої прохання прислати уривок – не відповів нічого. Та він взагалі не любить показувати половину роботи, тож розраховувати не варто. Поки він не допише – не дасть подивитися. Але він продовжує працювати – це головне.
Нещодавно спілкувався з одним молодим українським режисером, який наразі навчається в Нідерландах. Він зазначив малоприємну тенденцію: українські молоді режисери, намагаючись бути поміченими в Європі, знімають фільми, підлаштовуючись під тренди європейського фестивального кіна. Але за той час поки вони працюють над фільмом – мода змінюється і відходить. Тож коли наш молодий кінематографіст подає свою готову стрічку на якийсь кінофорум – вона виявляється так би мовити “учорашнім днем”. Чи помічали ви таку тенденцію?

Чесно-кажучи, ні. Мені здається, що мода не змінюється настільки швидко. Хоча, дивлячись скільки працювати над фільмом, звичайно (посміхаючись – ред.). Є молоді режисери, які по п’ять років трудяться над коротким метром. За такий довгий термін що завгодно зміниться. А наприклад, протягом року – наряд.

Відбірники та куратори на фестивалях, які власне й диктують цю моду, не змінюються роками, тому мені здається стати “учорашнім днем” зі своїм фільмом можна тільки, якщо в ньому немає зовсім нічого оригінального.
За останній рік якщо в зарубіжній пресі згадувалося українське кіно, то мова йшла, насамперед, про фільми, пов’язані з Евромайданом або війною. Було, звичайно, й багато повідомлень про “Племя” й окремі успіхи деяких інших стрічок. Але основний фокус – політичні та воєнні дії. Як ви вважаєте – зарубіжний глядач вже наситився цією темою, чи нові фільми про революції та Донбасі будуть так само користуватися інтересом серед іноземців?

Поки продовжуватиметься війна – так. Загалом, якщо озирнутися, то фільми про всі війни цікаві. Кожна нова стрічка — це новий аспект конфлікту. Інша справа, що фільми повинні відрізнятися форматом, жанром і за суттю. Навряд комусь цікаво дивитися новину про війну в Україні тривалістю 90 хвилин. Як і в будь-якому іншому форматі – цікавий авторський погляд на події.
Один із ваших проектов, над яким ви зараз працюєте – “Дикообраз” режисера Срджана Драгоєвича. Стрічка буде зніматися в копродукції з Україною. А чи будуть наші краї фігурувати в сюжеті картини?

Якщо, як кажуть, зійдуться зірки, то фільм отримає і сербське фінансування, і українське… ось тоді ми поговоримо про зйомки. За сюжетом Україна там не фігурує ніяк. Дія відбувається в європейській країні розвиненого соціалізму (наприклад, Румунії, Югославії, Болгарії) приблизно у кінці 80-х. Чи буде частина зйомок проходити в Україні – поки не зрозуміло, тому що це більш творче питання: чи знайде режисер у нашій країні відлуння тієї епохи.

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s