Сергій Жадан про те, чому Харків проголосував за Геннадія Кернеса

28 жовтня 2015 р.

Сергій Жадан пояснив, за кого і за що проголосував Харків.

До виборів у Харкові – ставлення особливе. До них була прикута увага як тих, хто хвилюється за українську державність, так і тих, хто бажає її краху. З ким Харків – з Україною? з Росією? сам по собі? Впевнена перемога одіозного мера Геннадія Кернеса викликала бурю емоцій в обох таборах – тріумф і зловтіху в одному і роздратування, тривогу, а то й панічні настрої в другому.

За інтерпретацією того, що відбулось, ми звернулися до Сергія Жадана – поета, прозаїка, музиканта, харків’янина та громадянина. У підсумку ця розмова виявилась схожою на візит до психотерапевта. Судіть самі.

 

Росіяни, які тішаться з перемоги Геннадія Кернеса, навіть не уявляють, як феєрично їх водять за носа.

 

  • Чи здивувала вас перемога Кернеса? Вона реально відображає настрої харків’ян, чи це радше результат пасивності патріотично налаштованих мешканців Харкова?

Гадаю, люди, які голосували за ГАК (Геннадія Адольфовича Кернеса. – Ред.), теж вважають себе патріотично налаштованими. Принаймні щодо Харкова.

Ну, я бачив соціологію, бачив підтримку ГАК, жодних несподіванок. Була якась надія на другий тур, пов’язана з високою явкою. Але, схоже, конкуренти ГАК своїх потенційних виборців так і не мобілізували.

Наскільки розумію, вибори пройшли доволі прозоро. Просто ви не забувайте – за ГАК проголосували не 65 відсотків харків’ян, а 65 відсотків тих, хто прийшов на вибори. В перерахунку на голоси – це не так і багато. Себто зрозуміло, що сьогодні альтернативи немає, але це цілком не значить, що ситуація не зміниться, скажімо, за рік чи два. Ситуація часто не змінюється з тієї простої причини, що її ніхто не змінює.

 

 

  • Перемога Кернеса стала приводом для радості серед антиукраїнськи налаштованих росіян: вони сприймають її як доказ правдивості твердження «Харьков – наш город!» (тобто російський). На вашу думку, підтримка Кернеса та проросійські погляди справді пов’язані?

Мені здається, тут не йдеться про протистояння майдан-антимайдан. Йдеться про підтримку персонально Геннадія Адольфовича Кернеса, який влаштовує тих, хто за нього голосує. Не думаю, що за нього голосували прихильники «ХНР». Вони його, підозрюю, ненавидять не менше за «патріотично налаштованих харків’ян».

Голосували радше за свого, за того, до кого звикли. Ну і звісно – за нові лавочки й заасфальтовані дороги. Ми чомусь часто недооцінюємо бажання наших співгромадян жити в комфорті. Ми вимагаємо від них мислити стратегічно й геополітично. А в більшості випадків уся стратегія полягає у відремонтованому під’їзді. Ось, скажімо, фасад мого будинку цього року відновили. Хоча за ГАК я, звісно, не голосував. Тож росіяни, які тішаться перемозі ГАК, навіть не уявляють, як феєрично їх водять за носа.

 

«ХНР», якої не сталося. 1 березня 2014 року

 

  • Я недавно був в Одесі, кілька тамтешніх друзів мені казали, що у місті багато «пасивно проросійських» тих, хто «проти війни», але якби «Росія пришла і спокійно нас анексувала, ми були б не проти». Наскільки, на ваш погляд, така позиція є поширеною у Харкові?

Така позиція, як на мене, є поширеною в більшості східноукраїнських міст. Просто «пасивна проросійськість» не є державним злочином, погодьтеся. Доки вона справді пасивна.

 

  • Звісно. А що не дозволяє Харкову стати реально (ментально) українським? Чи є в цьому провина решти України?

Ну, а що вважати за критерії «реальної українськості»? Для мене Харків завжди був українським містом. Мери змінюються, міста лишаються. Чи є провина решти України? Провина решти України є в усьому, що діється за нової влади, оскільки цю владу ми вибирали самі.

 

У Харкові є за кого триматися, у кого вчитися і кого підтримувати. Потрібно любити й вірити. Все інше – справа часу.

 

  • На ваш погляд, Харків визначився, з ким йому бути – з Україною чи Росією?

Я б переформулював – Харків, швидше, не може визначитися, яким саме йому в Україні бути.

 

 Сергій Жадан після сутичок на вулицях Харкова 1 березня 2014 року

 

  • Багато сказано про те, що ми «прогледіли» Донбас, що треба було раніше починати діалог, включати Донбас до спільного українського культурного та ментального поля. Чи не час зараз робити це щодо Харкова, чи не буде скоро запізно?

Ну, легко бути розумним «заднім числом». Так, ніби було багато можливостей для ведення діалогу. Але те, що діалог потрібен завжди і всюди, – це безперечно.

 

  • Чи щось робиться у цьому напрямку? Чи є у вас відчуття, що держава «бореться» за Харків?

Держава бореться за бабло. А громадяни борються за країну. В Харкові відбуваються надзвичайно цікаві суспільні, політичні та культурні процеси. Ці вибори навряд чи щось змінять чи зупинять. Кернес же і до виборів був мером, таке враження, що всі про це забули.

 

  • Яке відчуття зараз у вас переважає, коли ви думаєте про долю Харкова? Тривога, апатія чи впевненість, що відбудеться поворот до кращого?

Відчуття такі самі, як і до виборів – багато роботи, багато справ, шкода часу на апатію. В цьому місті є за кого триматися, у кого вчитися і кого підтримувати. Потрібно любити й вірити. Все інше – справа часу.

 

 

Розмовляв Альберт Цукренко

 

Джерело: Культпростір

Залишити коментар

Filed under Жадан Сергій

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s