Сергій Тарута: 2005-го думали, що за сім-вісім років будемо в Євросоюзі. І були б там зараз, якби Ющенко займався управлінням країною

7 липня 2015 р.

В УКРАЇНІ ВІДБУВАЄТЬСЯ НЕ ДЕОЛІГАРХІЗАЦІЯ, А ПЕРСОНАЛЬНА БОРОТЬБА ОДНИХ ПРОТИ ІНШИХ ЗА КАНАЛИ Й ПОТОКИ, А НЕ ЗА КРАЇНУ, – КАЖЕ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ СЕРГІЙ ТАРУТАНедавно звільнений губернатор Донеччини Олександр Кіхтенко вважав, що слід підтримувати економічну співпрацю з окупованими бойовиками територіями Донбасу.

– Не думаю, що рішення блокувати окупований Донбас остаточне. А Кіхтенка просто захотіли прибрати і знайшли такий привід.

Луганського губернатора Геннадія Москаля ви критикуєте за надмірний популізм.

– Так. Бо рішення чи пускати товари на окуповану територію – не йому прий­мати. Так само, чи мають там працювати підприємства. Це вирішує президент, уряд і парламент.

Кажуть: “Давайте збудуємо там стіну, установимо блокаду. Вони самі винні в тому, що відбувається”. А коли нам вигідно, говоримо інакше: “У нас війна з Росією”. Якщо ж війна з Росією, тоді люди на окупованій території – заручники. А якщо заручники, то завдання всіх інститутів української влади максимально їм допомагати. Ті, хто виступає за блокаду, не розуміють, що станеться, якщо до неї вдатися.

Що може статися?

– В окупованому Донбасі живуть близько трьох мільйонів людей. Із них півмільйона – чоловіки, які можуть воювати. Їх ніхто не збирається годувати – ні Росія, ні ми. Вони зранку до вечора дивляться російське телебачення, де ми – “українські карателі”. А ми ж не даємо ніяких сигналів, що “ви – наші, ми за вас боремося, але нам заважають бойовики”. У них немає іншого виходу й засобів для існування, як брати автомат і найматися за 300 доларів воювати проти нас.

Сергій ТАРУТА, 59 років, народний депутат України, співзасновник і голова ради директорів компанії ”Індустріальний союз Донбасу”.  Народився у селі Виноградне на Донеччині. Освіту інженера-механіка здобув у Маріупольському металургійному інституті. Потім – менеджера зовнішньоекономічної діяльності у Донецькій академії управління. Із 1979 року працював на заводі ”Азовсталь”. 1995-го став співзасновником зовнішньо-економічного підприємства ”Азовінпекс”, а з грудня того ж року – виконавчим директором корпорації ”Індустріальний союз Донбасу”. Зараз очолює раду директорів ІСД. 2 березня торік був призначений головою Донецької облдерж­адміністрації. 10 жовтня того ж року звільнений із посади. Через місяць – обраний народним депутатом по одномандатному виборчому округу №58 у місті Маріуполь. 2011 року посів 428-ме місце у списку найбагатших людей планети, за версією журналу Forbes. Належить до десятки найбагатших українців. Серед активів корпорації ІСД – Алчевський коксохімзавод, Дніпровський меткомбінат імені Дзержинського, Дніпровський трубний завод. Співвласник Музею національного культурного надбання ”Платар”, де зібрано колекцію предметів Трипільської культури. Захоплюється фотографією. Одружений, має дві доньки
Сергій ТАРУТА, 59 років, народний депутат України, співзасновник і голова ради директорів компанії ”Індустріальний союз Донбасу”. Народився у селі Виноградне на Донеччині. Освіту інженера-механіка здобув у Маріупольському металургійному інституті. Потім – менеджера зовнішньоекономічної діяльності у Донецькій академії управління. Із 1979 року працював на заводі ”Азовсталь”. 1995-го став співзасновником зовнішньо-економічного підприємства ”Азовінпекс”, а з грудня того ж року – виконавчим директором корпорації ”Індустріальний союз Донбасу”. Зараз очолює раду директорів ІСД. 2 березня торік був призначений головою Донецької облдерж­адміністрації. 10 жовтня того ж року звільнений із посади. Через місяць – обраний народним депутатом по одномандатному виборчому округу №58 у місті Маріуполь. 2011 року посів 428-ме місце у списку найбагатших людей планети, за версією журналу Forbes. Належить до десятки найбагатших українців. Серед активів корпорації ІСД – Алчевський коксохімзавод, Дніпровський меткомбінат імені Дзержинського, Дніпровський трубний завод. Співвласник Музею національного культурного надбання ”Платар”, де зібрано колекцію предметів Трипільської культури. Захоплюється фотографією. Одружений, має дві доньки

Друге. Частина українських бійців, які повертаються з війни, не соціалізуються. Вони приходять звідти, а в нас тут феєрверки. Питають себе: а за що воюю? Робочих місць немає, тарифи все вищі, а в нього – трофейний автомат. Як він відстоюватиме свої інтереси? З автоматом. Все це лягає в площину того, чого нам бажає Володимир Путін: розвалити країну. Далі він скаже: “Я ж говорив, що Україна ні на що не здатна. Еліти домовитися не можуть, керівництво думає тільки про те, як заробити на війні. Ось я це і довів”.

Яку лінію вести, щоб уникнути наступу на фронті й втримати ситуацію всередині країни?

– Не встановлювати блокаду Донбасу. Один експерт недавно сказав: якщо підприємства в окупованому Донбасі працюватимуть, то платитимуть податки ДНР. Маячня. Там же немає ніяких систем – ні податкової, ні банківської, ні фінансової. Це означає, що всі підприємства працюватимуть за українським законодавством. А якщо так, то всі податки і збори платитимуть Україні. У відповідь на картки отримуватимуть зарплату. Цим врятуємо частину населення. А раз отримали від нас зарплату, значить розумітимуть, що залежать від нас. І коли там будуть місцеві вибори, нам легше буде впливати. Зможемо казати: ми, Україна, вас не покинули.

Як донецькі підприємства можуть працювати на Україну, коли там усім заправляють бойовики?

– Росія тисне на лідерів бойовиків, щоб ті допомагали відновлювати виробництво. Вона ж не збирається їх годувати. В окупованій частині Донецької області живуть близько мільйона сімей. Щоб вижити, кожній на день треба хоча б 100 гривень. Загалом це 100 мільйонів гривень щодня. Україна в змозі давати гуманітарної допомоги на 100 мільйонів гривень на день і на 3 мільярди – за місяць? Ні. Тож нехай підприємства працюють. Таким чином будемо доносити тамтешнім жителям: “Це завдяки Україні ви не вмираєте з голоду”. Іншого варіанту не існує.

Неправильно також, що представники Донбасу – неважливо хто: екс-мери, депутати колишні й нинішні – не беруть участі в переговорах. Контактна група в Мінську – Леонід Данилович (Кучма. – “Країна”) і лідери бойовиків, яких донедавна ніхто не знав. Вони представляють 0,01 відсотка населення окупованої частини області. А виїхали звідти десь мільйон людей. Здебільшого патріотів. Чому ніхто з них не бере участі в переговорах? Вони ж представляють відсотків 25–30 населення Донеччини.

Кажуть, наприклад, що шахта Засядька працює на бойовиків ДНР.

– Буває, вони інколи блокують її роботу. Тоді виходить народ і говорить: “Ви будете нас годувати?” Ті відповідають: ні. І тоді люди їх проганяють.

Спроби захоплення були на різних підприємствах. Багато руйнують. Бойовики кажуть: “Або працюєте на нас, або ріжемо все на брухт. Українській владі ви не потрібні, нам – тим більше”.

Керівники підприємств на окупованих територіях хіба не платять бойовикам? Наприклад, щоб ті їх не обстрілювали.

– Таке може бути з тими, хто пов’язаний із роздрібною торгівлею. Типу: “Хочете, щоб у вас не було проблем? Ми вас кришуємо”. Як у 1990-х. За це бізнесмени “відстібають” 10–15 відсотків. Ця схема процвітає.

Більша частина окупованого промислового Донбасу належала Рінату Ахметову. Зараз він фактично банкрут. Як почувається в такій ситуації?

– Ми рідко зідзвонюємося. Але уявіть, що ви на місяць отримуєте 5 тисяч гривень, а потім раптово лише 500. Звичайно, в Ріната немає проблеми забезпечити своє життя. Але з погляду динаміки зниження вартості бізнесу – ситуація катастрофічна.

Кажуть, еліти Донбасу не вирішили проблему на самому початку. А як вони могли її врегулювати, якщо це була спланована російська операція? Що, у Ріната Леонідовича є “Гради” чи армія?

Був вплив, як він любив говорити.

– Це була велика ілюзія. Зокрема й у мене, що проукраїнськими мітингами зможемо щось зробити. Ніхто в Донецьку не міг вплинути на скасування російського сценарію. Тепер знаємо, що в Ростові була база, де готували ідеологічні диверсійні групи. Їм давали гроші. Потім шукали маргіналів і криміналітет. Ми думали, як все-таки захиститися і почали обдзвонювати донецькі силові клуби. А їх за 700 доларів уже найняли на два місяці вперед. На кожен день. Це була чітко спланована російська операція.

”В ОКУПОВАНОМУ ДОНБАСІ ЖИВУТЬ БЛИЗЬКО ТРЬОХ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ. ІЗ НИХ ПІВМІЛЬЙОНА – ЧОЛОВІКИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВОЮВАТИ. ЇХ НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ГОДУВАТИ – НІ РОСІЯ, НІ МИ. У НИХ НЕМАЄ ІНШОГО ВИХОДУ Й ЗАСОБІВ ДЛЯ ІСНУВАННЯ, ЯК БРАТИ АВТОМАТ І НАЙМАТИСЯ ЗА 300 ДОЛАРІВ ВОЮВАТИ ПРОТИ НАС”, – КАЖЕ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ СЕРГІЙ ТАРУТА, КОЛИШНІЙ ГУБЕРНАТОР ДОНЕЧЧИНИ. ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ БАЧИТЬ ЦЕ ТАК
”В ОКУПОВАНОМУ ДОНБАСІ ЖИВУТЬ БЛИЗЬКО ТРЬОХ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ. ІЗ НИХ ПІВМІЛЬЙОНА – ЧОЛОВІКИ, ЯКІ МОЖУТЬ ВОЮВАТИ. ЇХ НІХТО НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ГОДУВАТИ – НІ РОСІЯ, НІ МИ. У НИХ НЕМАЄ ІНШОГО ВИХОДУ Й ЗАСОБІВ ДЛЯ ІСНУВАННЯ, ЯК БРАТИ АВТОМАТ І НАЙМАТИСЯ ЗА 300 ДОЛАРІВ ВОЮВАТИ ПРОТИ НАС”, – КАЖЕ НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ СЕРГІЙ ТАРУТА, КОЛИШНІЙ ГУБЕРНАТОР ДОНЕЧЧИНИ. ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ БАЧИТЬ ЦЕ ТАК

Кажуть: Харків вдалося відстояти. Але там не було спецоперації. Удар із Ростова був спрямований на Донецьк і Луганськ.

У Донбасу, як промислового регіону, є майбутнє? Чи має бути новий напрям розвитку?

– Деякі трансформації в економіці там уже відбулися. Маємо зовсім інші баланси між трудовими ресурсами і промисловим потенціалом. Частина шахт стануть непідйомні, а чимало населення виїхало. Але на Донбасі є сировина – вугілля, металургія. Таких країн всього шість у світі. Якщо є металургія, то завжди буде важке машинобудування, що її забезпечує. Продукція конкурентоспроможна на західних ринках. Але треба модернізувати металургійні активи. Всі інші галузі підтягнуться.

Зараз ви – депутат Верховної Ради. Але там не помітно вашої активності.

– Моє головне завдання – створити комісію з проблем окупованого Донбасу. Але цей парламент підлаштовується не під важливі й потрібні законопроекти, а під формат рішення коаліції. Тому добрі ініціативи руйнуються. Україна не витримає довгої неефективної роботи влади. Взимку тарифи ще підвищать. А це теж наслідок неефективного управління країною.

Міністр фінансів Наталія Яресько каже, що це одна з найефективніших, але болісних реформ.

– Те, що тарифи повинні бути справедливі, – правда. Але вони не мають бути такі, як стали зараз. Треба було переконувати Міжнародний валютний фонд і брати у них 20–30 мільярдів на модернізацію житлово-комунального комплексу. Чому люди повинні платити за те, що теплотраси на 40–50 відсотків втрачають тепло дорогою до будинків і обігрівають навколишнє середовище? Якби ж узялися за модернізацію, то створили б робочі місця і на 60–70 відсотків скоротити би втрату енергоресурсів. Тоді можна було б підвищувати тарифи.

Президент Порошенко заговорив про де­олігархізацію як спосіб очищення країни.

– Не бачу цього, бо не створені умови, за яких олігархи не будуть народжуватися. Ті, хто перебувають у владі, не повинні збагачуватись. Для цього треба мати ефективний антимонопольний комітет, а комісія з цінних паперів має визначати всіх наявних власників. І потрібна незалежна судова система.

Хіба Коломойський зараз не впливає на владу? Впливає. Ніби почали з ним боротися, прийняли один закон, потім модернізували його. І що – ми отримали дивіденди? Ні. Знову все блокується через суд. Це не деолігархізація, а боротьба одних проти інших.

Збираються націоналізувати кілька підприємств Дмитра Фірташа. Це теж особиста розправа?

– Це боротьба за канали й потоки, а не за країну.

Судова система і прокуратура – сфера президента. Отже, зміни гальмує Порошенко?

– На мене Петро Олексійович ображається, що кажу правду. Але я її говорив щодо всіх попередніх президентів. З Віктором Андрійовичем у нас були хороші стосунки, особливо в перші два-три місяці його президентства. Думали, що за сім-вісім років будемо в Євросоюзі. І були б там зараз, якби Віктор Андрійович думав не про себе і тих, хто навколо нього, а займався управлінням країною.

Коли Петро Олексійович відчитувався перед народом, я в парламенті сказав: людям, звісно, подобаються емоційні промови, але вони не почули конкретики. От я обіцяв оце – зробив, те не зробив, чому не зробив і коли зроблю. Був курс гривні такий – став такий. Хто в цьому винен? За рік країну пограбували. 170 мільярдів гривень депозитів населення вкрали. Що – війна в усьому винна? Вона може тільки мобілізувати людей. Маємо солідарність європейських країн. ЄС сказав: “Ринок відкритий, за винятком товарів, які поки що не потрапляють під сертифікацію. Але якщо сертифікуєтеся за західними стандартами – будь ласка, вам відкритий весь ринок”. Це унікальна можливість, яку ми втрачаємо.

Позаторік журнал Forbes оцінив ваші статки у 597 мільйонів доларів, а цього року нарахували 144 мільйони. Ви ж свій фінансовий стан описуєте так: я – банкрут.

– Не знаю на підставі чого роблять оцінки. Мій бізнес арештований Росією, бо ­структура власності ІСД (корпорація “Індустріальний союз Донбасу”. – “Країна”) була міжнародною. Тож рішення будь-якого суду Москви працює в усіх країнах. Сталося це, як тільки я став губернатором Донеччини. Зараз це питання вивчають юристи.

Є світло в кінці тунелю?

– Поки що слабке.

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "2014-2020", Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s