Святослав Вакарчук: Годі чекати, якою стороною впаде монета

27 квітня 2015 р.

Святослав Вакарчук розповів Cultprostir про нову пісню «Океану Ельзи» і про те, навіщо змінив фінал кліпу «Не твоя війна».

Вчора гурт «Океан Ельзи» дотримав слова, дане Святославом Вакарчуком у лютому. Випустив нову пісню, причому одночасно з її візуальним оформленням. Лідер «ОЕ» спочатку думав, що показувати таку композицію має сенс тільки разом з кліпом.

Відео «Не твоя війна» зняв британець Говард Грінхол. У нього за плечима робота зі Стінгом, Pet Shop Boys та іншими артистами світової сцени. Грінхол вже працював раніше з «ОЕ»: кліп «Обійми» − його рук справа. Для нового ролика було зібрано близько 400 осіб, які приїхали на зйомки до Києва з різних міст України. Унікальна символічна монета, яка з’являється в кадрі, була виготовлена ​​в двох примірниках – розміром зі звичайний «п’ятак» і діаметром в один метр.

 

Грінхол, послухавши пісню, одразу сказав: «Хлопці, я думаю, це пісня не про війну, а про вибір».

 

У записі пісні «Не твоя війна» брали участь Національний камерний ансамбль «Київські солісти» і Ансамбль пісні і танцю Збройних сил України. Автор аранжування клавішних – Мілош Єліч. У ролі продюсера пісні вперше виступив Святослав Вакарчук, який напередодні прем’єри поділився з Cultprostir своїм баченням пісні та її екранізації.

 

 

  • Останнього кадру дуже не вистачало протягом кліпу.

Останній кадр – аванс. За великим рахунком, наше суспільство цього ще не заслужило. Але я, як оптиміст, вважаю, що рано чи пізно заслужимо. Якщо будемо над собою працювати, цей кадр стане реальністю.

 

  • Мама, до якої ви звертаєтеся, це хто?

Це і збірний образ першоджерела всього сущого, і мама в тому сенсі, в якому це слово актуальне для кожного з нас окремо. І Батьківщина. Занадто багато значень, щоб пояснювати це слово.

 

  • Чому це все-таки «не її» війна?

Її війна – вона теж є. Але про неї ми вкрай рідко згадуємо. Україна тисячу років існує як якийсь елемент на карті світу. І всі ці роки ми беремо участь у виставі, режисерами якої не є. Монголо-татари напали на Київську Русь. Богдан Хмельницький не зміг утримати владу, а після його смерті розсварилися нащадки. Російське кріпосне право. Радянська влада. Тепер зовнішній ворог. Нас без нашого відома постійно одружують, а ми лише спостерігаємо та пишемо про це історичні пісні. Як правило, про те, що все було погано.

 

Класичне українське «моя хата скраю» призводить до того, що ця хата ніколи не скраю.

 

  • Ваша пісня точно про інше.

Наша пісня про те, що годі чекати, якою стороною впаде монета. Досить думати про те, пощастить нам чи ні. Час взяти себе за волосся, як Мюнхгаузен. Коли ми зможемо взяти на себе відповідальність і зміцнитися духом, тоді ми перестанемо брати участь у чужих війнах. Класичне українське «моя хата скраю» призводить до того, що ця хата ніколи не скраю. Тому що приходять до всіх, але залишають у спокої лише тих, хто швидко дає в зуби. Ховати голову в пісок, думати, що «якось владнається» − це не працює в контексті історії. Тому в нашій пісні звучить питання, скільки ще дітей заберуть такі війни.

 

 

  • Опишіть, що таке «твоя війна».

Війна внутрішня, із самим собою. Зі своїми слабкостями, комплексами, містечковістю, страхом втратити минуле і не знайти майбутнє. Найнебезпечніший ворог – внутрішній. Саме цю війну ми повинні, нарешті, виграти.

 

  • У кліпі герої дивляться саме всередину кола.

Так! Все всередині. Дивитися треба не на монету, а вглиб себе. Щойно це станеться, проявиться сонце з посмішкою, яке ми бачимо у фіналі. Досить роззиратися по сторонах. У кліпі є момент, який мені нагадує про «чорний», передсмертний період творчості Франсіско Ґойї: коли починає йти сніг, і всі шарахаються від нього. Це і є те, що з нами зазвичай відбувається. Монета падає не тією стороною, а ми до цього ніколи не готові. Тому що ми чекаємо як дівчина, яка думає, чи запросить її парубок на побачення, кине її чи не кине. Пора з цим закінчувати. Дівчат, які не вірять у себе, рано чи пізно кидають усі.

 

Всі візуальні ідеї ролика належать Грінхолу?

Я дещо радив від себе, але основна ідея з суспільством, яке дивиться на монету, що падає, – його. До речі, спочатку ми хотіли зробити кліп з українським режисером. Але когнітивний дисонанс будь-якого українського режисера полягав би в тому, що він переживав би багато особистих емоцій. Тому звернулися до іноземця, який небайдужий до долі нашої країни і в той же час бачить все ззовні. Грінхол, послухавши пісню, одразу сказав: «Хлопці, я думаю, це пісня не про війну, а про вибір». Він, правда, хотів залишити фінал відкритим. А я попросив зробити те, що назвав вище авансом. Я вірю в світло в кінці тунелю і в те, що добро переможе зло, незважаючи ні на що. Чим більше давати таких посилів, тим вище ймовірність, що саме так все станеться. Я ж одного разу вже написав, що «все буде добре». Треба відповідати за свої слова.

 

 

Фото: Юлія Вебер

Розмовляв Ігор Панасов

 

Джерело: Культпростір

 

Advertisements

Залишити коментар

Filed under "Океан Ельзи", Вакарчук Святослав (Океан Ельзи)

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s