Владислав Шерешевський: Або ти ватник, або людина

19 березня 2015 р.

На виставці Владислава Шерешевського «Піпл», що відкрилася 18 березня, є все те старе, за що його люблять, і нове, за що полюблять ще сильніше.

Художник, що входить в усі десятки-двадцятки найуспішніших в Україні, представив у галереї «Мистецька збірка» колекцію своїх нових робіт під колективною назвою «Піпл». Це картини, написані працьовитим автором за 2015-й – рік, що, здавалося б, тільки почався – і трохи за останні місяці 2014-го. «Піпл» Владислава Шерешевського любить, і прийшов на відкриття натовпом − в галереї було не проштовхнутися. Не дивно: художник так само симпатичний і соціальний, як і його картини, в центрі яких завжди людина, особистість, характер.

 

 

У нових роботах є, по-перше, все те, до чого ми вже звикли і чого чекаємо від Шерешевського. А саме, рідкісна в наш час мальовнича майстерність. Гострий, живий розум – і ані грама зарозумілості. Фірмовий гумор. Алгоритм взаємодії з його роботами такий: хвилинку розглядаєте картину, потім читаєте назву – в парі із зображенням воно складається в дотепний гег, у мозку обов’язково щось спрацьовує, і сам собою виривається короткий смішок; ну а далі, розплившись в усмішці, продовжуєте вивчати живопис, вдивляєтеся в абсолютно живі, харАктерні обличчя героїв – і, можливо, посмішка поступово сповзе з обличчя, коли на полотні проступить останній, найглибший шар – трагічний, а іноді і жахливий. «Я вбиваю двох зайців, – пояснює Владислав. – З одного боку, швидко реагую на те, що відбувається навколо, а з іншого, роблю живопис такого рівня, на який зараз вже мало хто здатний – не тільки у нас, але і в світі. Ось це якраз і є актуальне мистецтво – не якийсь квадрат на трикутнику з патьоками і яйцями, а саме ось це поєднання». Крім таких «актуальних» робіт у новому проекті Шерешевського є також пронизливо-особисті, зворушливі портрети. І, звичайно, нікуди не поділася його чудова еротика – життєрадісна, рум’яна, пишнотіла, безсоромно-пахуча.

 

 

Так от, це все те, що ми бачили у Владислава Шерешевського і раніше. Але на виставці є й нове, незвичне – а саме, гостра злободенність: Україна, Росія, Донбас і пов’язані з ними любов, гнів, ненависть і навіть – важко повірити, у Шерешевського! – плакатний пафос.

Все, що стосується України – соковите, яскраве, вітальне. Росія – м’яко кажучи, навпаки. Теми російської сучасності зустрічалися у Шерешевського і раніше, але нечасто, і подавалися зазвичай в якомусь нейтрально-понурому ключі, як щось минуле і вже малоцікаве. Раніше були, наприклад, три блідих алкаші, які витріщилися в телеекран, що тріумфує про «кримнаш», – вони викликали жалість, як душі в грецькому Аїді, що оживають і ворушаться тільки коли про них згадують ті, хто живе на залитій сонцем землі. Тепер же зовсім не так: у нових «російських мотивах» у Шерешевського з’явилася емоція, пристрасть – з сильним знаком мінус. Це огида, жах, глузування – в картині «Рашатудей», наприклад. Коротше кажучи, автор розставляє акценти просто і прямо, без оцих ось «можлива й альтернативна точка зору».

 

 

А коментує ці роботи і зовсім безапеляційно: «У листопаді я був в Голландії, в Гаазі – оглядав місця, де будемо судити Х.. йла. Мене вразили жанрові сцени в живописі «малих голландців» – гра в карти, мордобій та інші сценки з життя соціального дна. Я тоді подумав, що, по-перше, в нашому живописі цей стиль ніяк не відображений, а по-друге, що Голландія, виявляється, теж не завжди була такою причесаною, як зараз. І те, що у них було в XVII-XVIII століттях, у братнього народу є зараз і буде ще довго».

Ймовірність втрати «російського ринку» – а Шерешевський завжди добре продавався, і в Росії в тому числі – художника, здається, не хвилює. «Я коли дзвонив у Москву, навіть намагався, що називається, нарватися – так ні на кого було! У всіх моїх покупців зараз важче з грошима, ніж раніше, але тест на адекватність вони пройшли – всі вони наші люди».

 

 

А який же у Шерешевського «наш», український «Піпл»? Українець в старому, домайданівському і довоєнному уявленні про нього – симпатичний, добродушний, провінційний салоїд – для художника, здається, остаточно пішов у минуле. Замість нього – воїн-рятівник в дусі Трептов-парку, монументальний козак в камуфляжі, що тримає на руках дитину: новий образ, новий міф має набагато твердіший характер. «Мені здається, – коментує Владислав, – що українці сильно змінилися і просунулися вперед за останні півтора року. В кращу сторону і в правильному напрямку». Друга тема – нова, багатоскладова українська нація, що виплавляється зараз прямо на наших очах – виражена в таких роботах як «Понадусе» (групкою сидять дітлахи: дівчатка в українському національному одязі і хлопчики в хасидських шапках) і «Східна Україна» (по-азійському розкосі дівчини у вишиванках і вінках). «Зараз так: або ти ватник, або людина, – каже Владислав. – А яка людина – не так уже й важливо: жидобандерівець, татаробандерівець, узбекобандерівець…».

Купка переляканих, зіщулених дітей на картині «Град». Ми, кожен день чуючи це страшне слово в новинах, розуміємо, про який саме град йдеться. Але навіть коли це значення слова забудеться (як сподівається сам художник – років за 5-10) і під ним будуть розуміти лише явище природи, коли перестануть щось означати маркери часу, які розставляє в своїх картинах Шерешевський, залишиться чудовий живопис. І справжній, живий «піпл».

 

Дивіться фоторепортаж з відкриття на сторінці Cultprostir у Facebook.

 

 

Розмовляв Альберт Цукренко

 

Джерело: Культпростір

Advertisements

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s