Вахтанг Кікабідзе: Якою сволотою треба бути, щоб люди чекали твоєї смерті…

20 березня 2015 р.
Вахтанг КІКАБІДЗЕ: «Якою сволотою треба бути, щоб люди чекали твоєї смерті…»

Легендарний грузинський актор та співак – про Путіна, анексію Криму, погрози з «ДНР» і грузинів в українському уряді

На сцені він – надзвичайно позитивний і чесний, у його піснях – багато життєвої мудрості і філософії на щодень: «Мои года – мое богатство», «Я жизнь не тороплю», «Песня о друге», «Молитва»… На своїх концертах, які тривають понад дві години, він відверто спілкується з публікою: розповідає про життя і творчість, про своє ставлення до подій за вікном. І куди б він не приїхав з концертом – йому вірять, до нього прислухаються, бо він – той близький і зрозумілий багатьом Буба, легендарний кіноактор і співак Вахтанг Кікабідзе.

Цими днями Вахтанг Костянтинович гастролює Україною. У його концертному графіку – Львів, Київ, Харків та Одеса. Цей міні-тур – ювілейний: два роки тому Кікабідзе відсвяткував 75-річчя. Утім, концерти в Україні – особливі: їх артист присвячує героям Небесної сотні. «Ще рік тому я пообіцяв: якщо поїду з концертами до України, вони будуть у пам’ять про тих молодих хлопців, – каже Вахтанг Кікабідзе. – Ми їх пам’ятаємо і будемо ще довго пам’ятати – поки існує Україна. А вони… Може, вони нас почують?».

Перед концертом на сцені Львівської опери Вахтанг Костянтинович поспілкувався з кількома львівськими журналістами. Нагоду поставити кілька запитань великому артисту і великому другові України мала і журналіст «Високого Замку».

– З такими ювілейними концертами ми вже побували у Великій Британії, Італії, Іспанії, Греції, Ізраїлі.., – розповідає Кікабідзе. – А сьогодні я у Львові. Яке ж у вас красиве місто! Театральне, з хорошими жителями, які вміють слухати концерти. Я тут часто бував. Пригадую, якось приїхав у Львів з концертом, коли в місті ставили пам’ятник Бандері. Визираю на вулицю – а там натовп величезний, з прапорами йдуть. Мене зі собою покликали (усміхається. – Г. Г.).

– Пам’ятник Степанові Бандері бачили, а бандерівців фашистів, у Львові зустрічали?

– «Бандерівці» у цьому сенсі зараз існують у Росії. Це моя думка. Хоча на це можна по-різному дивитися.

– Бачите схожість між подіями в Україні та Грузії?

– Сценарій один і той же. Відмінність: Грузія – дуже маленька країна, у нас все швидко відбулося. У моїх концертах є блок антивоєнних пісень. Одна з них написана під час війни у Грузії 2008 року, на мелодію «Две гитары за стеной». Розумієте, раніше у Грузію всі приїжджали в гості. Ми усіх зустрічали, проводжали… У цій пісні сказано: «Вы меня не предали – разочаровали». А як інакше, коли брат у брата стріляє? Виявилося, що ми – не брати. А мій батько загинув під Керчю у 1942-му…

Повертаючись до запитання, скажу, що складно буде Україні. Україна – велика країна. Люди повинні взятися за руки. Ніхто, крім нас і замість нас, нічого не зробить. І все буде нормально. Я – оптиміст. Вірю в це.

– Від 2008 року, відколи Росія почала війну із Грузією, ви не їздите в Росію з концертами…

– Так, відтоді я не був у жодному місті Росії. Як тільки почалася війна, я сказав дружині: «Якщо співатиму там, звідки до нас присилають танки, мені буде соромно дивитися у вічі своїм дітям і онукам». Думаю, я правильно поводжуся. Але кожен вирішує сам, хтось їздить і співає. Я – не можу.

– А за російськими глядачами не скучаєте?

– Коли мені стає погано, приїжджаю співати до України (усміхається. – Г. Г.). У мене – гарна російськомовна програма. Зрештою, народ тут ні при чім. За людьми, звісно ж, скучаю. Це все – політика Кремля.

– Ви плануєте зняти фільм за подіями у Грузії 2008 року…

– Так, я написав сценарій до такого фільму. Дуже добрий сценарій. Я взагалі дуже талановитий чоловік (сміється. –

Г. Г.). Можливо, це буде спільне грузинсько-українське виробництво. Наразі ведуться переговори, усе впирається у фінансування. Це фільм – із шести невеличких новел, одна з них – про війну серпня 2008 року.

– Яке ваше ставлення до того, що сталося із Кримом?

– Це – анексія. Інакше будь-яка нормальна людина не назве те, що відбулося із півостровом. Дії Путіна – великий гріх. Починаючи від Криму і закінчуючи Донецьком та смертями всіх цих молодих хлопців. Гріх – великий, бо, до всього, це ще й дві православні країни. Такі вчинки в історії просто так не проходять. Бог все бачить. Він обов’язково покарає його за те, що відбувається в Україні.

– З Путіним можна домовитися? Чи тільки боротися?

– Думаю, з ним неможливо домовлятися. Він – сильна людина. Але за складом свого розуму він – загарбник.

– Якби у вас була можливість щось сказати російському президенту, що б це було?

– Свого часу я багато що сказав на його адресу. Сказав: «Залиште нас у спокої!». Кращих сусідів за грузинів і українців у нього не буде. Наші народи вміють приймати гостей, у нас – гарні пісні і добрі кухні. Що тобі ще треба? Чи ти голодуєш? Чи маєш мало землі? У Москві живе багато мусульман. І що буде, якщо одного дня вони скажуть, що половина міста – їхня?..

– Ви дуже відверто говорите про все, що відбувається. І вам за це навіть погрожували – телефонували з «Донецької народної республіки»…

– Це якийсь дурень телефонував. Коли я почув у слухавці «Донецька народна республіка», почав сміятися. Він – мені: «Чому смієтеся?». Я: «А де така республіка?». А він – далі: «Ми вас розстріляємо. Путін – свята людина». На що я видав йому по повній програмі. Більше не телефонували.

– Як ви особисто сприйняли чутки про можливу смерть Путіна, які гуляли минулого тижня?

– Уже сьогодні показали… Хоча думаю, у нього є двійники. Не без цього. А взагалі… Як же погано, коли одна людина чекає, коли інша піде з життя… Це ж якою сволотою треба бути, щоб люди чекали твоєї смерті. З ким би не говорив на цю тему – ніхто його не пожалів.

– Грузини зараз допомагають Україні з реформами. Ваші люди – в нашому уряді, Михаїл Саакашвілі – радник Петра Порошенка. Як ставитеся до цього?

– Однозначно до вас прийшла дуже добра команда. Я за свої слова відповідаю. А як усе піде – самі зрозумієте, час покаже. У Грузії ці молоді, розумні та освічені управлінці тягнули на собі всі реформи. Вони передадуть свій досвід українцям, а далі все піде своєю дорогою.

– Що побажаєте українцям і грузинам?

– Найперше – мирного життя, щоб не стріляли. Щоб люди мали роботу. Щоб діти ходили до школи і у дитячі садки. Щоб не було інфляції. Багато чого хочеться побажати нашим народам… Україна, як і Грузія, – дуже співоча країна. Але ви звертали увагу: і наші, і ваші пісні – переважно сумні. А це йде з історії: наші народи завжди мучили. Досить! Люди втомилися. Треба крикнути: «Дайте нам жити!».

Розмовляла Галина Гузьо

Залишити коментар

Filed under Кікабідзе Вахтанг

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s