Волонтер Ростислав Макух: Ми домовилися про постачання абсолютно нових шоломів за ціною 105 і 110 євро. Держава закуповує значно дорожче

26 лютого 2015 р.

«Я міг би виїхати за кордон, висилати 100 доларів на місяць на потреби армії і жити зі спокійною совістю», – каже волонтер Ростислав Макух. Але не зміг. Залишився тут, в Україні. І з дня у день живе життям благодійного фонду «Нова країна». Саме завдяки йому та кільком його колегам-волонтерам із фонду у зону АТО їдуть фури з медичною гуманітарною допомогою, закуплено сепаратор крові у Львівський військовий госпіталь, а бійці отримали новенькі шоломи та бронежилети на суму 57 тис. євро! Втім, контракт на постачання шоломів та бронежилетів не закритий. Волонтерам бракує 150 тис. євро, аби встигнути закупити засоби захисту за максимально низькими цінами.

  • Пане Ростиславе, ви – успішний підприємець. Утім, в якийсь момент ви вирішили зайнятися волонтерською діяльністю, не менш успішно допомагаючи армії України та лікарням на постраждалих територіях внаслідок військових дій.

Ще наприкінці квітня минулого року виникла досить гостра потреба у шоломах та бронежилетах. До мене звернулися, оскільки я через діяльність, якою займаюся, завжди мав стосунок до засобів подвійного застосування. У 2006-2007 роках ми були представниками на території України білоруської компанії Yukon, яка торгує прицілами, приладами нічого бачення. Тому до мене почали звертатися друзі, знаючи, що у мене також є багато знайомих серед військових у країнах НАТО, Америці, які змогли би допомогти бронежилетами і шоломами.
Далі постала гостра потреба у нових бронежилетах, шоломах, тому що все, що купували на вторинному ринку, було протермінованим.

  • Кевларові шоломи, до прикладу, «живуть» дуже недовго.
 Title
 БФ «Нова країна» надіслав медикаменти
для шпиталю на Сході

Такий шолом має термін придатності – так звану балістичну гарантію – десять років. У кевларового бронежилета, який у народі називають «шкуркою», ще наразі без пластини – там також можуть бути пласти кевлару або замінник кевлару, так звана синтетична тканина – так само десь приблизно десять років. Але це десять років при умові відповідного зберігання. При носінні термін придатності скорочується майже вдвічі. Так показав досвід військових. Такий бронежилет зношується, особливо у нижній частині, де пояс і комір, адже людина там дуже часто пітніє. Кевлар дуже боїться вологи і втрачає всі свої балістичні властивості.
Наприкінці травня 2014 року на вторинному ринку вартість бронежилетів і шоломів почала перевищувати ціну нових. Така тенденція, вочевидь, збереглася і до сьогодні. Кевларові шоломи, в середньому, на ринку коштують десь 150 доларів-150 євро. Хоча «істерика» припала на середину серпня, коли ціна сягнула навіть до 500 євро. За вживаний шолом!

  • Хтось, мабуть, на таких цінах таки заробив…

Це, швидше за все, не так наші заробили, оскільки у нас такі вироби не продукуються. Заробили, можливо, ділки за кордоном. А, можливо, й наші. Волонтери чомусь купували шоломи за неймовірні гроші.
У червні до мене звернулися мої хороші друзі з Київської та Донецької областей (це люди, які не є публічними. Хоч дехто, можливо, занадто публічний, але я не називатиму імен) по допомогу в організації постачання вживаних бронежилетів і шоломів. На це не потрібно дозволів. Хоч у Польщі, ви ж знаєте, на кордоні затримували наших людей. У нас досі є проблема. Якщо вона розв’яжеться, я зможу розповісти про неї більше. Ця «проблема» дуже велика, на чотирьох колесах і броньована. Стоїть, арештована у Польщі. Тоді ми послизнулися досить успішно. Це – транспортний засіб військового призначення. На нього також потрібен був дозвіл. Але надія, що ми, все-таки, отримаємо цей дозвіл, є.
Ми не робили це незаконно. Але, коли ми купували цей транспорт, ніхто не повідомив, що на нього треба мати спецдозвіл. Я ж не раз перевозив у машині і бронежилети, і шоломи. Ціна, за якою мені вдавалося взяти їх, була 40-60 євро, коли вони на ринку коштували вже під 200 євро. Тому постало питання робити все це законно. Довелося вивчити дуже багато чинного законодавства європейських країн, міжнародного законодавства і Міжнародну конвенцію про обіг, продаж, застосування товарів військового і подвійного призначення. Якщо в Україні у мене ще був такий успішний досвід, то відповідного європейського досвіду, на жаль, не було. Адже все, що ми досі отримували, надходило з Білорусі.

  • У вас був досвід укладання контрактів на купівлю товарів військового призначення?

Не зовсім. Усі тепловізори, «Yukon», «Pulsar», прилади нічого бачення, приціли – йдуть як мисливські. На них не потрібно спецдозволу, який дає так званий відділ з надання дозволів на ввезення товарів подвійного та військового призначення.
Беручи до уваги те, що у мене не одна юридична вища освіта, ми знайшли один-єдиний шанс, як це зробити законно. Власне, наш благодійний фонд «Нова країна» був зареєстрований у липні саме під цю діяльність. Саме тоді, коли зрозуміли, що є надія, що ми це зробимо. Ми розробили схему: товари військового призначення (не важливо, чи це шолом, чи підводний човен) в’їжджають за одними і тими ж документами. Це так званий дозвіл «міжнародний and user», тобто, йдеться про кінцевого споживача. Ось цей «and user» можна було зробити тільки на державу або на силове відомство.
МВС України закупило бронежилети по 1100 євро через компанію «Авіас». Вони дали можливість компанії «Авіас» отримати всі дозволи. Є постанова ¹ 1228 «Про надання суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності повноважень на право здійснення експорту та імпорту товарів військового призначення і товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю». До неї 2 липня 2014 року було внесено зміни, згідно з якими компанії «Авіас», котра завжди торгувала тільки пальним, надавалось право ввезення в Україну партії бронежилетів та шоломів.
На той момент я мав вже досить добрі контакти з польською стороною, а саме – з підприємствами оборонного комплексу. «Авіас» закупив шоломи і бронежилети у компанії «Нolding zbrojeniowy». Це – державна компанія. Але всі ці бронежилети і шоломи компанія просто видала зі складів, а не виготовляла їх під замовлення України. Питання – скільки ж насправді вони відлежалися на складах – до сьогодні це загадка. Це не були списані жилети. Фірма-виробник домовилася з Міністерством оборони Польщі, що вона забирає їх зі складів, а, натомість, їм виготовить нові. Звісно, що будь-хто на таку пропозицію погодився б. Головне – досі невідомий термін придатності цих шоломів і бронежилетів.

  • Хіба ж він не має бути вказаний на кожному з товарів?

Скажу відверто, скільки я доклав зусиль, щоб добратися до так званих етикеток з терміном придатності, але, як мені повідомили, вони відсутні. Звичайно, при в’їзді кожну партію відстрілюють. Але такий бронежилет сьогодні ще може бути придатний, а завтра – вже ні. Модельний ряд таких бронежилетів, наскільки мені відомо, був запроваджений після 2005 року. Скільки їм залишилося – рік, два чи п’ять – невідомо.
Нам вдалося підписати контракт із компанією «Lubawa S.A.», польським виробником бронежилетів. Польським є тільки пошиття. Весь матеріал, який застосовується компанією «Lubawa S.A.» (кордура, кевларова тканина) – у Польщі не виготовляють. Польська компанія застосовує плити відомої французької фірми «TenCate», яка є провідним виробником балістичних захистів для бронежилетів, гвинтокрилів, літаків. Повторюю, у Польщі немає свого виробництва подібних речей. На так звані керамічні плити раніше давали 10 років гарантії. Але якщо бронежилетами користувалися мало або взагалі ними не користувалися, і вони пройшли так званий рентген, себто, на них не виявили жодних мікротріщин, то їм продовжують термін придатності ще на 10 років.

  • Майже як в Україні виготовляють автомобілі?

Збирають їх докупи. Є різні фірми, які, нібито, є виробниками, але це зовсім не те. Ми ж не до того ведемо.
Є два типи шоломів, які ми вже ввозили: PASGT та EYE-MICH. Там більш-менш закриті вуха. Їх також виготовляють в Англії. У Польщі все тільки зводять докупи. Ось це і є так званий польський шолом.
Ми домовилися про постачання абсолютно нових шоломів за ціною 105 (PASGT) і 110 (EYE-MICH) євро, та бронежилетів за ціною – увага! – 540 і 460 євро. Їх шили нам на замовлення. На них стоїть відповідне маркування.

  • Це ж майже вдвічі дешевше! Чому ж тоді держава за посередництвом «Авіас» придбала бронежилети за такою високою ціною? Мимоволі закрадається думка, що хтось таки на цьому заробив.

Мені не хочеться думати, що хтось на цьому заробив. Швидше за все, це просто була паніка. Коли ми мали зробити перший платіж за цим контрактом на «Lubawa S.A.», «Приватбанк» відмовився обслуговувати цей контракт. Без жодних пояснень. «Приватбанк» сказав, що ті ціни, які ми даємо на бронежилети і шоломи – нереальні.

  • Але ж банк подібні речі не мали б цікавити.

Абсолютно. Тому в останній момент нам довелося змінювати всі реквізити.
Але цей контракт був підписаний не так просто. Фонд не може бути отримувачем товарів військового призначення. Тому був підписаний тристоронній договір між Міністерством внутрішніх справ України, фондом «Нова країна» і «Lubawa S.A.». Наш фонд виступає платником. Тобто, ми проплачуємо замовлення, і МВС України у рамках цього контракту як пожертву отримує бронежилети. Щоб обійти процедуру державних закупівель і щоб ці бронежилети і шоломи були поплачені приватним фінансуванням, й була зроблена ця вся схема. Подібний контракт – єдиний, наскільки мені відомо, в Україні. Але про це мовчать. Можливо, тому що держава закуповує значно дорожче. Зараз купити за 105 євро новенький шолом із заводу – неможливо.

  • Де зараз закуплені шоломи і бронежилети?

Зазначу, що вони всі сертифіковані. Їх відстріляли. Ми отримали всі необхідні документи. І партія навіть потрапила у батальйон «Азов», що перебуває зараз у Маріуполі. Всього ми передали 50 бронежилетів і 200 шоломів. Але це тільки частина від усієї кількості, передбаченої контрактом. Надходження коштів на фонд припинилось.
Коли ми почали це робити, йшлося про 4 млн. гривень. Мільйон ми отримали одразу й проплатили на виробника. Ще близько півмільйона ми назбирали від звичайних громадян. Але далі почалася хвиля дезінформації від тих же волонтерів… Мені навіть телефонував заступник секретаря РНБО і кричав, що ми – аферисти і що така ціна – нереальна, такого договору не було, і МВС з нами його не підписувало. Можете собі уявити, на якому рівні на нас почали тиснути.
Перший раз ми завезли шоломів і бронежилетів на 57 тис. євро. У той час, коли держава завезла на 20-30 тис. євро. Загальна сума контракту складає 230 тис. євро. Це разом із транспортуванням. Перший раз нам вдалося заплатити 57 тис. євро, потім заплатили ще 25 тис. євро.

  • Зараз проблема полягає у фінансуванні?

Так, тому що дозвіл закінчиться у вересні, і згорять усі гроші. Нам треба знайти близько 150 тис. євро, щоб викупити всю партію.

  • До вересня ціна на бронежилети і шоломи залишається незмінною?

Так. Ми ж мали викупити все одразу. Люди, які нам обіцяли кошти, після перемир’я, на жаль, опинилися по інший бік конфлікту. Їхнє підприємство було на нашому боці, а після перемир’я воно опинилося на боці ДНР-ЛНР.

  • Чому?

Я – не президент України, жодні постанови не підписував. Для мене незрозуміло, чому це була наша територія, а у вересні невідомо з яких причин вона стала чужою. Ви можете порівняти карти АТО у вересні і наприкінці серпня.

  • І зараз.

Про зараз я взагалі вже нічого не хочу казати. Відтак, після підписання мирної угоди частина наших спонсорів відійшла на інший бік. Це був перший удар. А другий і найбільший – проти нас почалася публічна кампанія з дискредитації.
Мені у спину кричали, що я маю відкати. У мене завжди до всіх питання: «У якій ціні відкати, якщо вживаний шолом коштує 160 євро, а ми закуповуємо нові за 105 євро?». Причому, я ж ні грошей, на амуніції в руках не тримаю. Вони йдуть одразу на міністерство, на склад центрального забезпечення МВС. Навіть якщо б я шоломи отримував із заводу, то таких цін би не було. Чому тоді я не зробив 1110 євро за комплект? Чому зробив удвічі дешевше, ніж держава?
Деякі волонтери зі мною взагалі перестали спілкуватися, такі, як Бірюков, Тука, інші. Провідні волонтери купували ж бронежилети за космічні гроші. На вересневій зустрічі волонтерів, коли ми писали лист президентові, я всім показав документи, розповів, що є такий дозвіл. Сказав: «Давайте будемо разом…» Реакції – нуль.
А що робить «Волонтерський десант» у Міноборони? Нічого не робить. Якщо колись у Міноборони могли заходити активісти, волонтери, впливати на якісь рішення, щось доказувати чи щось пояснювати, то зараз їх відправляють до «Волонтерського десанту». А вони ж нічого не роблять. Там губиться уся інформація. Його ж створили тишком-нишком. А тепер треба іще платити за вхід в асоціацію! Це ж смішно. Це ж не асоціація, а узурпація фінансових надходжень, тому після вересня волонтерам колосально впали надходження. Люди вирішили зациклити на себе основну масу надходжень. Це є боротьба за гроші.
На рахунки нашого фонду, до прикладу, звичайні люди майже не надсилають гроші. Ви бачили наші скріншоти на карткових рахунках (я їх періодично публікую). Здебільшого, кошти надходять від друзів, знайомих, які мене знають вже багато років.
Станом на сьогодні у нас є проплачених на завод 25 тис. євро, але вони висять у повітрі. Нам треба назбирати ще хоча б 25 тис. євро, щоб ми знову на 50 тис. євро ввезли партію бронежилетів і шоломів.
Крім того, ви бачили, які у нас звіти? Наш фонд веде звітність у серйозній фінансовій програмі.

  • МВС і надалі готове з вами співпрацювати?

А вони просять, кажуть: «Ще щось буде?». Контракт є, сертифікати є, всі документи – також.
Я вболівав за цю країну ще у 2004 році. Керував від церкви св. Юра відправленням людей на Майдан. Від обох штабів – «Нашої України» і БЮТ. Тоді там днював і ночував. Приїжджав додому лише на кілька годин, щоб поспати і перевзутися.
Часто приходять зведення з фронту: вистріл у спину… Хлопці не у бронежилетах були? Або куля пробила бронежилет? Усе це зараз замовчують! Немає даних, скільки людей вбили у бронежилетах.

  • Спілкувалася з одним військовим, який повернувся з АТО. Хлопець каже, що бронежилет, який йому купували всією багатоповерхівкою, коли йшов у відпустку, у нього забрали. Тепер треба купувати наново.

Є таке. По-перше, привозять волонтери бронежилет, і хлопці, якщо не забрали із собою, а залишили комусь, не факт, що вони його назад отримають.
А, по-друге, цей бронежилет, швидше за все, купили в Україні. На українському ринку є тільки один виробник, який робить сертифіковані бронежилети. Усе решта, навіть якщо ви бачите акт відстрілу – це не є сертифікат. Як правило, акт підписує якесь ТзОВ, яке не дає жодних гарантій. Чому у нас ні один виробник, крім НВП «Темп-3000», не отримав сертифікату? Сертифікат видають, коли виробник постійно може виробляти продукт однієї якості. У нас ніхто сталої якості робити не може. Люди з Держстандарту можуть у будь-який момент приїхати і відстріляти нову партію бронежилетів.
Зараз здійснюють відстріл із 50 м, хоча, згідно з ДСТУ, відстріл мають здійснювати з 10 м із бронебійно-запальної кулі з СВД. Жодних 50 м нема у держстандартах, лише 10 метрів! А з пістолета – взагалі – 5 метрів.

  • Але ж бойові дії в Україні ведуть і в містах та селах, де розстріляти можуть буквально впритул.

Так, про це і йдеться. Нема гарантії, що вам сьогодні відстріляють бронежилет, зроблять картинку на Youtube. А ви купите бронежилет, а він буде вже зовсім іншої якості. Адже більшість усіх українських бронежилетів, які не мають сертифікату якості – це кустарщина.

  • Постачання бронежилетів і шоломів – не єдине, чим займається фонд «Нова країна». Періодично ви також возите у зону АТО гуманітарні вантажі. Купили сепаратор крові у Львівський госпіталь.
 Title
Гуманітарні вантажі від Cleveland Maidan
Association у співпраці з фондом «Нова
Країна» привезли у військові шпиталі
Красноармійська та Артемівська

Наскільки мені відомо, ним з вересня була проведена одна-єдина операція, коли ми з Німеччини привезли професора, який вчив медиків робити операції. Одноразовий картридж до сепаратора коштує близько 300 доларів. Себто, його можна використовувати тричі, але тільки для одного пацієнта. Їм дешевше брати безкоштовно кров у донорів.
Якби на той момент я мав би більший досвід, уже не купляв би сепаратор. Я б краще тих 450 тис. гривень віддав на «гуманітарку», що ми зараз і робимо.
Дороги Божі неможливо передбачити. У вересні я був у Польщі на виставці озброєння. І тут – телефонний дзвінок з Америки. Телефонував якийсь чоловік. Представився Ігорем. Каже: «Ми вам хочемо дати контейнер медичних препаратів, медобладнання».
Тож ми мило поспілкувалися, а потім він почав ставити умови. Я вже був настільки заслуханий тими умовами… Скажу відверто, я хотів просто кинути слухавку. Не люблю, коли мені ставлять умови. Люди ще нічого не дали, а вже ставлять умови. І тут цей чоловік, коли я вже хотів вимикати слухавку, мене зупинив. Каже: «Ми вам дамо». Відповідаю: «Як?!» А він розповідає: «З десяти людей, з якими я розмовляв, ви єдині не погодилися на умови. Я зрозумів з розмови, що вам не залежить. Ви на цьому заробляти не будете». Так ми вперше мали домовленість про гуманітарну допомогу, яка надійшла з Клівленда. Поки ми з вами говоримо, Ігор перебуває у місті Щастя, біля ТЕЦ. Він поїхав разом із нашими друзями-волонтерами везти в Артемівськ медпрепарати, медикаменти.

  • Аби переконатися, що допомога дійде до свого адресата?

Ні, він вже давним-давно переконався, що у нас не крадуть і на цьому не наживаються. По-перше, вся допомога йде через Мінсоцполітики. Це не є «ліві» постачання за якимись домовленостями. У нас усе йде офіційно. Згідно з чинним законодавством, коли ми отримуємо цю гуманітарну допомогу, маємо подати у Мінсоцполітики листи, в яких треба вказати набувачів. Можна було б усе передати на одну лікарню. Але вона 90% з цього не буде використовувати. Ми місяць шукали такі установи, щоб кожна річ з «гуманітарки», кожен препарат чи медобладнання були потрібними. І це також була колосальна робота. У нас за наказом Мінсоцполітики було подано 12-20 медичних установ.

  • А яка вірогідність, що цю допомогу не розкрадуть?

99 відсотків – є. Саме тому, щоб уникнути зловживань, ми не передали все на одну установу. Ми їм усім надіслали списки, що у нас є, і кожна установа вибирала те, що їй потрібно. Маючи досвід співпраці з державними структурами, ми намагались зробити максимально так, аби унеможливити будь-які зловживання.
Опісля була гуманітарна допомога з Люксембургу, завезли багато ліжок, інвалідних візків, ролаторів, іншого реабілітаційного обладнання. З Німеччиною – аналогічна ситуація. Багато діаспорян звертаються до різних фондів, але не всі мають можливість забрати гуманітарну допомогу, бо не мають машин. Моє підприємство має свій парк автомобілів, власні фури. Тому організувати постачання з будь-якої частини світу – не проблема. По-друге, дехто везе «гуманітарку» неофіційно, і вона потім кудись «зникає».
Мої друзі платять на фонд гроші, я даю свої машини для перевезення гуманітарної допомоги за собівартістю. Себто, фонд компенсує мені лише прямі транспортні витрати (бензин, оплата доріг, тощо). Ні за утримання машини, ні за жодні заробітки фонд не платить.

  • Коли встигаєте займатися волонтерською діяльністю?

Я займаюся фондом 70 відсотків свого часу. 10 відсотків – своїм бізнесом. І тільки 20 відсотків у мене залишається на себе і на родину. У мене зараз у сім разів більше роботи з фондом, ніж із власними підприємствами.

  • Скажіть відверто, у політику плануєте йти?

Наразі не бачу з ким. Добре знаю, що один нічого не вирішу. А якщо не буде з ким іти – то який сенс у цьому? Дивитися на ті обличчя, які будуть красти далі? Не хочеться, якщо чесно. Я в політику міг піти ще у 2005 році. Мені пропонували йти і в міську, і в обласну ради. У Верховну Раду, щоправда, тоді ще не пропонували. Навіть посаду заступника міністра пропонували у 2005 році. Я не бачив людей, з якими міг там працювати.

  • Але якщо всі достойні відмовляться йти у політику і керувати країною, то нею керуватимуть ті, хто прагне власного збагачення. Святе місце порожнім не буває.

Скажу чесно, політика – це найбрудніше, що може бути. Якщо у бізнесі моє слово варте більше, ніж будь-які гроші, то у політиці слово не варте нічого. А я так не звик. У мене є репутація за кордоном. А там слово – це найважливіше. А тут, якщо я буду обіцяти, а потім це не виконувати, то я перестану сам себе поважати.

  • Як ставитеся до останніх дій президента України? Багато хто вважають, що йому зараз доводиться надзвичайно важко, тому критикувати його не варто.

А я вам скажу інакше: він прекрасно знав, на що йшов. І жаліти його нема чого. Коли я беру на себе якийсь контракт, я знаю, на що я йду. І тут сказати: «Мені важко, люди добрі». Вибачте, будь ласка, але не треба було тоді йти. Або, як кажуть бізнесмени, закривайте той бізнес, і нема чого «влітати». А він зараз тільки те й робить, що «влітає». Можливо, він не на своєму місці. Можливо, він хорошим був би президентом, але в інакших умовах. Зараз я не вважаю, що він робить правильно. Рівень недовіри до держави, до влади зараз зашкалює. Люди їх винесли руками на трон. Так воно і було. І в 2004 році, коли винесли Ющенка. Зараз винесли вже всіх. Тоді розчарувалися в одній людині. І що вони зараз далі роблять? Нічого хорошого. Де реформи? Немає жодних реформ. Чому Нацбанк дозволяє собі відпустити гривню до 30 з гаком за долар? Хтось на цьому колосально заробив. Побутує навіть така думка, що це роблять для того, щоб вже люди армії не допомагали. Щоб люди займалися своїми проблемами, а не армією.

  • Хочеться вірити, що бізнес українського президента в Росії та Криму, де ремонтують російські військові кораблі, жодним чином не впливає на його рішення.

Повірте, що бізнес у Росії – для нього це не є гроші. Можливо, просто людина не на своєму місці. В іншій ситуації він, може, і був би прекрасним президентом. Нам же потрібна людина майже з бездоганною репутацією. І на посаду президента, і на керівні посади. Кого ж ми зараз маємо? Тих людей, які були у 2004-2005 роках? Вони ж здали Януковичу країну. Вони взагалі не варті бути на якихось керівних посадах. Це все почалося ще з 2009 року, коли почався плавний перехід держави в руки Януковича.

Реквізити для перерахування благодійної допомоги:

Отримувач: БФ «Нова країна»
ЄДРПОУ 39263061
р/р 2600201530827
МФО 325365
ПАТ «КРЕДОБАНК» (без комісії в мережі Банку)
Благодійний фонд «Нова країна»
ЄДРПОУ 39263061
р/р 26003053823195
МФО 325321
ПАТ КБ «ПриватБанк»
Офіційні картки фонду
4731 2171 0268 4626 (гривня) ПАТ КБ «ПриватБанк»
Макух Ростислав Григорович (голова фонду)
CARD 4731 2171 0268 4642 – USD
CARD 4731 2171 0268 4634 – EUR
_____________
Благодійний внесок на БФ «НОВА КРАЇНА» тепер можна зробити з електронного гаманця на easypay.
https://easypay.ua/
_____________
Призначення платежу: «Благодійна допомога на закупівлю медичного обладнання та ліків, закупівлю продуктів харчування, закупівлю засобів індивідуального захисту».
_____________
Валюта
Отримувач:
Charity Foundation «Nova Krajina»
Адреса отримувача:
Ukraina, 79040 Lviv, str.Gorodotska 311/51
Банк отримувача:
CENTRAL LVIV BRANCH OF JSC KREDOBANK
SWIFT:
WUCBUA2X
Адреса банку отримувача:
Ukraina, 79060 Lviv, Ukraine str.Naukova 47
Призначення на англ.:
charitable help
IBAN:
UA383253650000002600201530827
(Ці дані обов’язково потрібно вказати.
Далі номера рахунків та банки кореспонденти)
Рахунок отримувача:
2600201530827/985 – PLN
Correspondent bank – PLN
PKO Bank Polski S.A.
Warsaw, Poland
SWIFT-CODE: BPKOPLPW
PL27 1020 0016 1201 1100 0000 0218
2600201530827/978 – EUR
Correspondent bank – EUR
Commerzbank AG
Frankfurt am Main, Germany
SWIFT-CODE: COBADEFF
4008881005
2600201530827/840 – USD
Correspondent bank – USD
The Bank of New York Mellon
New York, USA
SWIFT-CODE: IRVTUS3N
8900057211
E-mail: info@fnewcountry.com.ua
WWW: http://www.fnewcountry.com.ua
Tel/fax: +38 0 32 2420935
Tel: +38 0 32 2971291
Mob: +38 0 50 3705303
2600201530827/978 – євро
2600201530827/840 – долар США
2600201530827/36 – австралійський долар
2600201530827/756 – швейцарський франк
2600201530827/826 – фунт стерлінгів
2600201530827/392 – єна
2600201530827/124 – канадський долар
2600201530827/985 – польський злотий
2600201530827/643 – російський рубль
Призначення платежу: «Благодійна допомога на закупівлю засобів індивідуального захисту» (charitable help to purchase personal protection)»

Довідка

Ростислав Макух народився 13 серпня 1976 року у м. Львів. Співвласник та керівник: ТзОВ «АЛЬЯНС СЕРВІС Україна», ТзОВ «АЛЬЯНС СПОРТ Україна», ТзОВ «АЛЬЯНС МЕДІА Україна», ТзОВ «ФОКС ДИСТЕБ’ЮТОР». Основний напрямок діяльності підприємств – зовнішньоекономічна діяльність. Співзасновник та голова благодійного фонду «НОВА КРАЇНА», що зареєстрований у липні 2014 року. Співзасновник руху «СТОП ХАБАР», що діє в органах митниці.

 

Автор: Зоряна Франко, Львів. Спеціально для «Час і Події»

 

Джерело: ЧіП

Залишити коментар

Filed under Uncategorized

Напишіть відгук

Please log in using one of these methods to post your comment:

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s